Методичні аспекти роботи художньо-прикладного гуртка

Реферат на тему:

„Методичні аспекти роботи художньо-прикладного гуртка”

Організація занять певним видом декоративно-ужиткового мистецтва ставить на меті як навчання, так і виховання дітей, індивідуальна діяльність розширює і поглиблює знання учнів, розвиває їх ініціативу, сприяє не тільки зміцненню набутих умінь навичок, але й формуванню нових. Навчальна результативність може бути визначена за наслідком оцінювання кінцевого продукту одержаного виробу. У кожному виробі декоративно-ужиткового мистецтва відображається рівень опанування учнями технічною і мистецькою складовими художньої обробки матеріалів

До технічної сторони процесу створення предметів відносять; визначення функціональних параметрів виробу, що накладає вимоги на форму, розміри, перелік деталей і способи їх з"єднання; знання властивостей матеріалів, що використовуються при виготовленні виробів-та майстерність виконавців.

Мистецька сторона предметної діяльності учнів полягає, насамперед, «визначенні художньої ідеї твору - того образу, що викликав в уяві дитини думки і почуття, які вона хоче передати оточуючим. Носієм художнього образу є зображувальні засоби: матеріал, форма, пропорції, текстура і кольори. Поєднання цих елементів композиція забезпечує сприйняття твору декоративно-ужиткового мистецтва, тобто художню довершеність задуманого виробу.

Важливо те, що технічна і мистецька сторони в процесі декорування виробів тісно переплітаються.

Виховним наслідком занять декоративно-ужитковим мистецтвом є його вплив на почуття, емоції і морально-етичну сферу особистості. Для того, щоб індивід був здатний відчувати насолоду від своєї чи чужої творчості, реалізованої у художньому виробі, йому необхідно мати певну інформаційну підготовку, достатній рівень розвитку уяви і чуттєвої сфери.

Вирішення поставленої мети може реалізовуватися на уроках трудового навчання обслуговуючої праці і в позаурочний час.

Позарурочна робота за цілями, змістом і методами наближена до навчального процесу і є його продовженням у позаурочний час. Вона не завжди носить добровільний і самодіяльний характер. Визначальна роль в її організації і плануванні належить педагогам наприклад, робота предметних гуртків, факультативів, які ведуть вчителі-предметники для поширення та поглиблення у школярів знань, умінь та навичок програмного матеріалу з окремих предметів.

Позанавчальна робота - це ті позакласні заняття, які ведуться головним чином в дитячих колективах на основі самоуправління, активності і самодіяльності дітей при допомозі педагогів та громадських організацій.

Позакласною роботою називають різноманітні навчально-виховні заходи, які виходять за межі обов'язкових навчальних програм державного, регіонального чи шкільного компонента змісту загальної середньої освіти і проводяться школою у позаурочний час.

Навчально-виховні заняття, які організовуються спеціально призначеним для цього позашкільними навчально-виховними та культурно-просвітницькими закладами, називаються позашкільною робото.

Позакласна і позашкільна робота - поняття близькі але не тотожні У них однакові завдання, їм характерні загальні особливості. Але якщо позакласну роботу школа організовує в основному своїми силами, то позашкільні навчально-виховні заклади мають спеціально створену для цього матеріальну базу та штат педагогів і методистів, а характер їх діяльності визначається відповідними нормативними документами.

Позакласна робота - широке та неоднозначне поняття, яке включає в себе різні, неоднорідні за змістом, призначенням, методикою проведення, формами і способами керівництва заняття. Наприклад, робота гуртка, організація шкільних конкурсів та олімпіад, проведення шкільних свят і вечорів - все це сфера позакласної роботи. Однак, в одних випадках гурток поза-класною роботою керує вчитель-предметник, а в інших організація відпочинку, розваг - вона приймає характер добровільної діяльності самих учнів на основі дитячого самоуправління при активній допомозі педагогів.

Цінність позакласної та позашкільної роботи полягає в тому, що:

- забезпечується значна гнучкість всієї системи навчально-виховної діяльності в цілому;

- знімається проблема організації дозвілля учнів;

- формуються і задовільняються різноманітні інтереси учнів;

- реалізується підготовка учнів до майбутньої трудової діяльності, свідомого вибору професії;

- формуються колективні відносини» досвід колективного життя.

Позакласна та позашкільна робота проводиться на основі загальних виховних і дидактичних принципів, які визначають їх напрямок, зміст, форми і методи.

Зупинимось детальніше на організації гуртків декоративно-ужиткового мистецтва. Такі гуртки працюють в школах, Палацах школярів, Будинках творчості дітей та юнацтва тощо.

Для успішного і якісного функціонування художньо-трудової діяльності школярів основним фактором в особистість педагога- керівника. Творча активність учнів знаходиться в прямій залежності від психсяого-педагогічної, методичної і спеціальної підготовки керівника гуртка, його особистих якостей. Якщо керівник гуртка ініціативний, грамотний педагог, який здатний прищепити вихованцям любов до народного мистцетва, до творчої художньої праці, виступає захисником і проповідником народних традицій, має розвинуті художньо-творчі здібності, є добрим спеціалістом - майстром золоті руки, то під його керівництвом учні із захопленням займаються художньо-прикладною творчістю.

До керівника гуртка поряд з відомими і достатньо розробленими анатомофізіологічними, загальнопедагогічними та іншими вимогами ставляться і спеціальні. В якості критеріїв практичної підготовленості до розв"язання проблем трудового та естетичного виховання учнів в прсщесі занять декоративно-ужитковим мистецтвом виступають наступні вимоги:

- вміння формулювати цілі трудового і естетичного виховання і навчання учнів відповідно до вікових закономірностей розвитку ;

- творчо застосовувати зміст, форми, методи та інші педагогічні засоби, забезпечуючи їх наступність і цілеспрямованість;

- видозмінювати форми, методи і прийоми по степені художньо-трудового розвитку учнів, при переході до розв"язання нових навчально-виховних завдань ;

- прищеплювати вихованцям розуміння прекрасного в навколишній дійсності» любов до національної культури і народних традицій;

- формувати в гуртківців відповідні знання, вміння і навички, а також розвивати художньо-творчі здібності;

- правильно оцінювати результати художньо-трудової діяльності учнів;

- створювати атмосферу творчості в дитячому колективі;

- цілеспрямовано проводити профорієнтаційну роботу;

- встановлювати правильні взаємини з колективом гуртка і з кожним вихованцем окремо;

- правильно розподіляти обов'язки з урахуванням здібностей, побажань, можливостей учнів;

- займатися педагогічною самоосвітою, підвищенням своєї педагогічної майстерності.

Необхідно пам’ятати, що від захопленості керівника гуртка, його фантазії, творчого пошуку, пристрасті, натхнення, незгасної працездатності залежить творча робота усього колективу гуртка. Щоб здійснення навчальних і виховних цілей підвищувало інтерес до творчої діяльності, керівнику гуртка необхідно знати:

- зміст типових програм гуртків декоративно-ужиткового мистецтва;

- вимоги до удосконалення навчальних програм;

- вимоги до планування занять гуртка;

- вимоги до оцінки якості занять та художніх виробів;

- вимоги до матеріально-технічної бази гуртка;

- правила безпечної праці при проведенні гурткових занять;

- форми і метода організації навчально-виховної роботи в школі;

- вимоги до організації та проведення масових заходів виставок, конкурсів, олімпіад, змагань, екскурсій тощо;

- передовий педагогічний досвід з питань організації гурткової роботи з декоративно-ужиткового мистецтва;

- форми і методи розвитку творчих здібностей учнів;

- способи стимулювання діяльності учнів на заняттях;

- форми організації профорієнтаційної роботи;

- психолого-педагогічні основи дитячої творчості ;

- правиш виконання ескізів, макетів;

- закономірність і послідовність побудови орнаментальних композицій;

- властивості і особливості обробки різних матеріалів;

- технологічну послідовність виготовлення виробів. Керівник художньо-прикладного гуртка повинен вміти:

- проводити аналіз діючих та розробляти авторські програми з декоративно-ужиткового мистецтва;

- планувати роботу гуртка;

- складати календарно-тематичні плани, плани-конспекти занять, план профорієнтаційної роботи тощо;

- вести документацію гуртка;

- проводити педагогічні дослідження й аналіз роботи гуртка;

- творчо працювати з науково-методичною, мистецтвознавчою, довідковою літературою, здійснювати архівний пошук;

- застосовувати системний підхід до планування роботи над виробом;

- визначати технологічну послідовність виготовлення виробу;

- розробляти і виготовляти необхідні для проведення занять наочні посібники малюнки, ескізи, плакати тощо;

- застосовувати різноманітні форми організації роботи учнів;

- організовувати виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва, творчі конкурси, змагання, олімпіади тощо;

- організовувати і проводити екскурсії до краєзнавчих музеїв, музеїв народного мистецтва, в майстерні народних художників і майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, на художньо-промислові підприємства, організовувати зустрічі з відомими митцями;

- створювати творчий мікроклімат в колективі.

Важливе місце на заняттях відводиться врахуванню впливу різноманітних зовнішніх факторів, а саме: як учень реагує на увагу зі сторони педагога, заохочення, глузування товаришів тощо. Педагогу необхідно знати які відносини учня з колективом, впевнений чи не впевнений він у собі, уважний чи розсіяний, спокійний чи збуджений, працює енергійно чи мляво, проявляє допитливість чи байдужість до роботи.

Отже, для того щоб успішно навчати і виховувати дітей, необхідно добре знати їх вікові та індивідуальні особливості. З цією метою використовуються спеціальні анкети, проводяться індивідуальні та групові бесіди тощо.

Педагогічна діяльність керівника гуртка художньо-прикладного профілю є плідною лише тоді» коли вона формує самостійну активну і творчу навчально-трудову діяльність учнів. Тому, педагог повинен постійно слідкувати за навиками методичної і спеціальної літератури» вивчати їх і вносити зміни у свою роботу.

Гурткове заняття є формою організації навчання і виховання у позаурочний час. Чим повніше і детальніше воно продумано й раз роблене, тим ефективніший результат.

Способи взаємодії педагога та учнів називають методами навчання. З їх допомогою досягається засвоєння гуртківцями знань, умінь та навичок» розвиток здібностей, реалізуються освітні, виховні та розвиваючі функції навчання.

Методів навчання в педагогіці дуже багато. Ось одна з поширених класифікацій методів навчання:

- по переважаючому джерелу знань словесні, наочні, практичні ;

по ведучих дидактичних завданнях викладення нових знань ; закріплення і вдосконалення знань, умінь та навичок; застосування знань, умінь та навичок; перевірка знань, умінь, навичок:

- по формах діяльності вчителя методи викладання: лекція, бесіда, пояснення тощо;

- по формах діяльності учня методи учіння: самостійна робота, вправи тощо;

- по характеру розумової діяльності і ступеню пізнавальної активності учнів репродуктивні, пояснювально-ілюстративні, проблемно-пошукові, дослідницькі, творчі;

- по видах умовиводів індуктивні, дедуктивні. Основними групами методів навчальновиховної роботи у художньо-прикладних гуртках в наступні:

І. Методи формування понять пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж, доповідь, лекція, демонстрування, екскурсія, зустріч, огляд.