Проба ювелірних виробів з дорогоцінних металів

2.1. Проба ювелірних виробів з дорогоцінних металів.

 

Усі вироби з кольорових металів, що випускаються в нашій країні для продажу, обов'язково повинні мати пробу, що ставиться Інспекцією фінансів України.

Державне пробірне клеймо – спеціальний знак, що чеканиться на виробах чи накладається немеханічним способом державними інспекціями пробірного контролю. Воно означає, що виріб перевірений у державній інспекції і має пробу не нижче зазначеної в клеймі. Державне пробірне клеймо складається зі знака посвідчення і знака проби.

Інспекції пробірного нагляду таврують вироби пробірними клеймами встановленого зразка, у яких є шифр, привласнений кожної інспекції.

Пробірні клейма поділяють на дві групи: основні і додаткові.

Основними клеймами є наступні:

1.  Клеймо у вигляді кола з п'ятикутною зіркою з зображенням серпа і молота – між променями п'ятикутної зірки повинний стояти шифр, привласнений тієї чи іншої інспекції пробірного нагляду. Це клеймо використовують для таврування зубопротезних дисків, а також золотих, срібних, платинових виробів у сполученні з одним з додатковим клеймом.

2.  Клеймо у вигляді лопатки – для золотих і платинових виробів складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї з установлених проб: 375, 500, 583, 750, 958-ої для виробів із золота і 950-ої для виробів із платини.

3.  Клеймо у вигляді фігури з опуклими протилежними горизонтальними сторонами – для срібних виробів. Клеймо складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї з установлених проб: 750, 800, 875, 916 і 960-ої.

4.  Клеймо усічено овальної форми – для паладієвих виробів. Воно складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї з установлених проб: 500-ої і 850-ої.

5.  Клейма двосторонні, круглі – для золотих, срібних, платинових і паладієвих виробів і годин. Ці клейма складаються з двох окремих частин, тобто знака посвідчення із шифром інспекції і круглого знака з цифрами однієї з установлених проб: 375, 500, 583, 750 і 958-й; 750, 800, 875, 916 і 960-ої; 950-ої і 850-ої.

6.  Клеймо довгастої форми з закругленими кутами – для таврування книжок із сухозлітним золотом і сріблом. Таке клеймо складається зі знака посвідчення, шифру інспекції й однієї з установлених проб: 910, 920, 930, 940, 950, 960, 970, 980, 990 і 1000-ої; 750-ої.

Додаткові пробірні клейма самостійного значення не мають і при тавруванні виробів з дорогоцінних металів їх застосовують тільки в сполученні з одним з основних пробірних клейм.

Додатковими клеймами є наступні:

1.  Клеймо квадратної форми з закругленими кутами – для рознімних і легко відокремлюваних другорядних і додаткових частин золотих, срібних, платинових і паладієвих виробів однієї з установлених проб: 375, 500, 583, 750 і 958-ої; 750, 800, 875, 916 і 960-ої; 500-ої і 850-ої.

2.  Клеймо квадратної форми з закругленими кутами і буквами «НП» (не відповідає пробі) для виробів після реставрації, що є нижче нижчої встановленої проби. Це клеймо ставлять на виробах у сполученні зі знаком посвідчення, а також на виробах із золота, срібла, платини і палладія, представлених підприємством для таврування, але не відповідних заявленій пробі.

Вироби, що складаються з двох половинок (портсигари, серьги, запонки парні й ін.), таврують на обох частинах клеймом.

Ланцюжки різних фасонів таврують на одному з кінцевих вушок клеймом, і на іншому – знаком підприємства.

2.2. Експертиза ювелірних товарів.

Експертиза ювелірних виробів проводиться методами органолептичної оцінки і лабораторних методів: визначення фізичних властивостей, хімічного складу й екологічної безпеки виробів, що визначають якість ювелірних виробів.

Модель і конструкція виробів повинна відповідати затвердженому зразку, ТУ чи ТО (технічний опис), кресленням і технічній документації по малюнку, формі і призначенню.

Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірно прополіровану і блискучу поверхню. Вставки зі штучно вирощених перлів повинні бути гладкими і не мати на поверхні подряпин.

В окремих виробах і вставках з натурального янтарю допускаються включення органічного і неорганічного походження, тріщини, міхури, шаруватість, ділянки з внутрішніми і зовнішніми окислюваннями, що не знижують художньої цінності виробів. У кольорових вставках зі скла допускається різнотонність.

У виробах з дорогоцінних і недорогоцінних металів допускається посадка перлів і янтарю одночасно на клей і на штифти з різьбовою чи нарізкою насічкою. На поверхні виробів не повинно бути слідів клеючої речовини.

Закріпка вставок і накладок за допомогою стрижня, загнутого вушком, і клепки допускаються у виробах з недорогоцінних металів.

Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати раковин, вм'ятин, шорсткостей, гострих крайок, слідів роботи інструмента, подряпин на лицьовій поверхні. На поверхні виробів із золота 958-ої проби допускаються незначні ризики і сиві роботи інструмента на крайках, що не погіршують зовнішній вигляд виробу.

Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повинні бути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків, просвітів, подряпин і плям.

У виробах з недорогоцінних металів на емалевому покритті не допускається більш однієї тріщини довжиною понад 2 мм, або одного відколу емалі площею понад 1 мм2, чи більш 2 пухирців, чи включення у вигляді крапки на 2 мм2 емалевого покриття. Наявності в одному виробі трьох видів дефектів не допускається.

Усі деталі повинні бути добре і міцно змонтовані. Декоративне і захисно-декоративне покриття – рівномірне по всій поверхні, рівним шаром відповідної товщини, без пропусків, патьоків, тріщин, пористостей, відшаровування, плям, подряпин, міхурів і сторонніх включень. Місця пайки у виробах ретельно заправлені і сліди пайки не повинні бути помітні неозброєним оком. Колір припоя не повинний різко відрізнятися від кольору виробу.

Художня обробка і форма виробів повинні відповідати їх призначенню, забезпечувати зручність користування і відповідати сучасним естетичним вимогам.

Форма кілець повинна бути правильною, краї гладко заправлені, касти припаяні без перекосів і суворо відповідати розміру каменю, крапани гладко заправлені і не повинні дряпати руку.

Замки в серьгах повинні бути однакового розміру, щільно припасовані, вільно защіпатися і відмикатися, отвір для запору в складного замка – строго в центрі деталі, вільний кінець гачка – добре заправленим, не мати гострих крайок, камені повинні бути парними по розміру, кольору.

Браслети для годинників повинні бути еластичними у вигині й у пружині, браслети з ланок – міцно з'єднаними, ланки растяжки повинні рівномірно переміщатися і після розтягування вільно приймати вихідне положення, засувка замка повинна добре пружинити. При наявності в браслеті запобіжника останній перевіряється на міцність. Довжина браслетів від 130 до 190 мм повинна бути кратною 5 і 7,5.

Бусини повинні бути без відколів, тріщин, подряпин, затертостей, граней, а отвори для ниток розташовані в центрі бусин і не мати крайок, що ріжуть.

Деталі кольє повинні бути міцно з'єднані і забезпечувати вільну рухливість, а замок – міцний запор ланцюжка і легко відкриватися, кріплення кольє і кулона до ланцюжку надійне.

Запонки з челночком повинні мати еластичну пружину, запонки з м'яким з'єднанням і запонки без пружин – легко обертаються в заштифтці шарніру, а челночок – не опускатися без натиску на нього.

У ланцюжків усі деталі повинні бути міцно з'єднані між собою, ланки ланцюжка – рухливі, ланцюжок повинний мати максимальну гнучкість, плинністю і при схилі мати строго вертикальний напрямок. Замок ланцюжка при натиску повинний вільно відкриватися і закриватися, запор добре пружинити.

У парних виробах (серьги, запонки), багатопредметних гарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими за формою, розмірам, малюнку, кольору й огранюванню вставок, а також по виду оправи.

Якість ювелірних виробів на підприємствах-виробниках перевіряється поштучно, а на торгових підприємствах, як правило, вибірковим методом, відбирається до 10% виробів від партії, але не менш 10 штук.

У відібраних виробах визначають зовнішній вигляд, відповідність опломбованому зразку-еталону і технічно-нормативно-технічної документації), ТЕ (технічний зразок); перевіряють правильність оформлення етикеток (наявність і правильність заповнення всіх реквізитів), відповідність фактичного розміру браслетів і кілець даним маркування, а також наявність і якість ювелірних каменів (розмір пір, тріщин, міхурів, зазорів і ін.), а також визначають дійсність ювелірних каменів.

При діагностиці ювелірних каменів одним із властивостей, що дозволяють одержати важливу інформацію, є люмінесценція, що найбільш часто виникає під дією ультрафіолетових променів. Колір визначають у затемнених приміщеннях.

Міцність закріплення ювелірних каменів визначають легким натисканням дерев'яною паличкою чи струшуванням виробу. Міцність пайки і закріпки вставок, правильність шарнірних з'єднань і замків установлюють шляхом огляду і випробування в дії.

Масу виробів з дорогоцінних металів визначають зважуванням на технічних вагах 1-го класу, при цьому виробу зі сплавів золота зважують з точністю до 0,01 гр.

У випадку невідповідності хоча б одного з відібраних контрольних зразків вимогам ДСТ проводять повторну перевірку подвоєної кількості (до 20%), але не менш 20 зразків. Якщо і при цій перевірці виявиться, що один з виробів не відповідає вимогам ДСТ і опломбованому зразку-еталону, то вся партія бракується.

ВИСНОВОК

Ювелірні товари – це високомистецькі вироби тонкої роботи, виготовлені з дорогоцінних металів і їхніх сплавів, дорогоцінних, напівкоштовних, виробних, штучних і синтетичних каменів, а також рога, кістки, художньої емалі, скла, порцеляни, кераміки й інших матеріалів застосовуваних для декоративних цілей.

Ювелірне мистецтво виникло в далекій давнині. До нас дійшли найтонші прикраси, пишно декоровані різноманітні кубки і чаші, виготовлені з золота за кілька тисячоріч до нашої ери.

Друга половина 19-го сторіччя, і особливо рубіж 19 і 20-х століть, була часом виняткового розквіту українського мистецтва, і в тому числі періодом значних успіхів вітчизняної ювелірної справи, коли 4,5 тисячі фірм, фабрик і майстерень практично на 95% забезпечували внутрішній ринок ювелірних товарів.

За останні роки значно збільшився випуск ювелірних виробів, розширився їхній асортимент, покращилася якість і художнє оформлення. На багатьох ювелірних заводах країни впроваджена лазерна техніка, що забезпечує якісне зварювання, різання і свердління дорогоцінних металів, збільшився випуск ювелірних виробів з алмазним гравіруванням, черню, емаллю, рельєфним малюнком.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бурова М. Товароведение непродовольственных товаров: Конспект лекций. – Москва, 2000.

2. Демидова Г. А. и др. Товароведение непродовольственных товаров. В 4-х т. – М.: Экономика, 1988.

3. Исследование непродовольственных товаров /И. М. Лифиц, Е. Д. Леженин, А. И. Меркулова и др. – М.: Экономика, 1988.

4. Коломієць Т. Товарознавча експертиза непродовольчих товарів: опорний конспект лекцій. – Київ, 1999.

5. Под ред. Г. А. Васильева. Коммерческое товароведение и ексертиза: Учебн. пособие. – Москва, 1997.

6. Сероштан М., Михеева Е. Качество непродовольственных товаров: Учебн. Пособие. – Москва, 2000.

7. Справочник товароведа: Непродовольственные товары: В 3-х томах./Т. Г. Богатырева, Ю. П. Грызанов, Е. Е. Задесенец и др. – М.: Экономика, 1988.

8. Под ред. А. Неверова Товароведение и организация торговли непродовольственными товарами: Учебник. – Москва, 2000.

9. Э.И. Орловский «Товароведение ювелирных товаров и часов». Москва, «Экономика» 1983.

10. А.Ф. Шепелев «Товароведение и экспертиза ювелирных товаров и часов» Ростов-на-Дону, «Март», 2001.

ДОДАТКИ (зразки ювелірних виробів)