Психологічні рекомендації щодо розвитку опосередкованого запам’ятовування

2.4 Психологічні рекомендації щодо розвитку опосередкованого запам’ятовування

За бажанням, пам¢ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна відмінність між людьми з доброю пам’яттю та з поганою в тому, що одні вміють нею послуговуватися, тренують її, а інші – ні.

За визначенням Е. Канта, в пам¢яті важливі три якості: швидкість запам’ятання, його міцність і оперативність під час її відтворення.

Важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил. Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виділяючи опорні сигнали («вузлики на пам’ять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

Насамперед треба запам¢ятати «Закони пам¢яті», їх усього лише сім:

1.  Думайте. На думку німецького письменника І. Ліхтенберга, люди мало запам¢ятовують через те, що самі дуже мало думають. Отож обов¢язково намагайтеся в усьому віднаходити зміст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватися поглядом у текст, повторюючи подумки рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не зарахуються, бо в даному разі важливим є не процес, а результат. Останній буде значно кращим, якщо ви спробуєте знайти в тексті провідну думку, виділити її аргументацію, відмітити перехід до наступної – тобто попрацюєте в книжці з олівцем, зробите конспект.

Вчіться не лише відповідати на запитання, а й ставити їх. Спробуйте посперечатися з автором, висуваючи при цьому свої аргументи. Якщо в книжці є відповіді на ваші заперечення – то проконтролюйте себе, якщо немає – намагайтеся відповідати самі, одночасно перевіряючи переконливість авторської позиції. Пам’ятайте, що порівняно з автором ви займаєте вигіднішу позицію: можете будь-якої миті його зупинити, запитати, можете скільки завгодно повертатися до обговорення однієї й тієї ж думки. А от автор має все це терпіти й думати про переваги свого викладу.

2. Цікавтесь. Якщо мова йде не про дозвільне читання, аби витратити час у дорозі, то, напевне, прочитане вам для чогось-таки потрібне. Орієнтуйтесь на поставлену мету, адже ваші зусилля – заради неї. Оцініть, що ви матимете з цієї інформації, і якщо користь дійсно очікується, то читати стане набагато цікавіше. Якщо ж ні, то поміркуйте над словами англійського філософа Б. Стюарда: “Не читай того, чого не хочеш запам¢ятати, і не запам¢ятовуй того, чого не маєш на меті застосовувати”.

Іншими словами: щоб їжа була корисна – їжте з апетитом. Ця гастрономічна аналогія підводить нас до наступного закону.

7.  “Їжте слона частинами”. Завтра екзамени, але ви налаштовані рішуче, тому що попереду цілий день та ще й ніч. Віддаючи належне вашим здібностям, ми готові припустити, що до ранку ви опрацюєте-таки підручник і навіть будете пам¢ятати його зміст десь до обідньої пори – рівно стільки, щоб успішно відповісти на кілька запитань екзаменатора. Та майте на увазі, що до книги рекордів Гіннеса та до міцних знань ведуть різні шляхи. Аби не нарікати потім на діряву пам¢ять, подумайте: чому, приміром, сім раз відміряй – а раз відріж? А не п¢ять чи десять?

Чому перш ніж відрізати, треба сім раз відміряти, і чому саме семеро одного не чекають? А ще були сім давньогрецьких мудреців, сім чудес світу. Та й сім днів тижня навряд чи випадковість...

Психологи розшифрували секрет магічної сімки. Виявляється, таким є середній об’єм нашої оперативної пам¢яті – за одночасного сприйняття вона здатна втримати близько семи об¢єктів. Облич, предметів, слів, фраз, параграфів – будь-чого. Причому легше запам¢ятовуються перший та останній елементи ряду. Недарма останнє слово в суперечці кожний намагається залишити за собою; бо швидше за все в пам¢яті залишиться саме воно, а не попередні тривалі дебати.

Якщо ж порція для запам¢ятання виявиться більше цієї норми, тоді на неї ви витратите набагато більше часу, аніж під час посильної і ритмічної роботи.

4. Будьте готові. Всім відомо, як важко змінювати плани, якщо вже на щось налаштувався. Певного настроювання на роботу вимагає й книжка. Крім того, не лише настроювання, а й готовності до справи, яка багато в чому залежить від вашої ерудиції. Адже нове легше “вкладається на вже готові полиці”, міцніше тримається купи завдяки зв¢язкам із попередньою інформацією. Поміркуйте про те, що ви знаєте на запропоновану тему; оцініть, наскільки нова інформація доповнить ваші знання. До роботи зі складним матеріалом корисно заздалегідь підготуватися: перечитати що-небудь з тієї самої теми, може, популярнішого характеру.

5. Не затоптуйте сліди. Давно помічено, що найлегше забути тільки-но вивчене – це спробувати тут-таки запам¢ятати дещо подібне. Знаючи про це, не вчіть фізику одразу після математики, а історію після літератури.

6. Озирніться навкруги. Це найдійовіший спосіб упоратися із забудькуватістю. Уявивши обставини, за яких відбувалась подія, ви і її зможете згадати, тому що одночасні враження мають властивість викликати одне одного. Наприклад, вузлик на пам¢ять, зав¢язаний за певної ситуації, потім допоможе згадати і причину, за якої ви його зробили.

7. Учіть від А до Я. Суть цього закону в тому, що вся інформація повинна сприйматися як закінчена цілість, а не як розрізнені скалки невідомого чого. Якщо ви будете заучувати вірш частинами, то потім біля дошки після кожного рядка довго пригадуватимете початок наступного. Вчіть усе відразу. Такий принцип сприятиме швидко пригадувати потрібне. Для цього почніть пригадувати спочатку.

Цей закон не суперечить третьому, як може здатися. Варто лише збільшити вихідні інформаційні одиниці, а відтак розбити їх на дрібніші групи. Проте не намагайтеся хутенько опрацювати щонайбільше матеріалу, бо це – марна спроба. Ліпше повторювати його протягом кількох днів, аніж у погоні за швидкими результатами, забути геть усе до наступного ранку.

Хобі – чудовий спосіб переконатися в можливостях власної пам¢яті, поєднуючи приємне з корисним. Чимало колекціонерів – наприклад, філателістів, нумізматів – мають солідну обізнаність з історії, а любитель збирання гербарію, напевне, не буде плавати в ботаніці. Більшість знань вони засвоюють, як-то кажуть, граючись.

Якщо ви хочете щось добре запам¢ятати, то спочатку чітко усвідомте наступне: навіщо запам¢ятовувати, що запам¢ятавовувати. Відтак виділіть суть, узагальніть зміст і запам¢ятайте це узагальнення. [3]

Удосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам’ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, шлю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам’ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню нам’яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Висновки

Світ психології різносторонній та багатогранний. Завдяки високому рівню розвитку нашої психіки ми багато можемо та багато вміємо. В свою чергу, психічний розвиток можливий тому, що ми зберігаємо набутий досвід та знання. Все що ми пізнаємо, кожне наше переживання, захоплення та навичок залишають в нашій пам’яті слід, який може зберігатися довгий час і при необхідності відтворюватися і перетворюватися в предмет свідомості. Тому пам’ять ми розуміємо як запам’ятовування, збереження, відтворення та забування. Саме завдяки пам’яті людина накопичує інформацію, не втрачаючи попередніх знань і навичок. Пам’ять займає особливе значення в пізнавальних психічних процесах.

Таким чином, пам’ять – це складний психічний процес, який складається з пізнавальних процесів зв’язаних між собою.

Аналізуючи методику дослідження опосередкованого запам’ятовування та порівнюючи вікові та гендерні особливості молодших та старших школярів, можна наголосити, що пам¢ять у дітей молодшого шкільного віку достатньо хороша. Діти легко засвоюють Педаг, Педагогіка і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам¢ять дитини тісно пов¢язана з усім її розвитком. Аналогічно і старші класи. Також не є секретом, що до першого класу сьогодні все частіше приходять діти з поганим словниковим запасом та послабленою пам¢яттю. Найбільш катастрофічне становище склалося у сільських школах, де більше 50% дітей мають потребу в спеціальних вправах. Запропонована В. Зайцевим технологія дає змогу за два місяці розвинути асоціативну та зорову пам¢ять дітей, розширити їх словниковий запас.

Аналізуючи результати опосередкованого запам’ятовування у двох серіях і порівнюючи кількісні показники двох класів, ми звернули увагу на словесні звіти досліджуваних та на спостереження експериментатора.

Запам’ятовування в першій серії в досліджуваних було запам’ятовано більше 9 слів, це означає що обстежувані використали певні мнемотехнічні прийоми і зуміли за короткий проміжок часу придумати певну систему зв’язків, які полегшили відтворення.

Одним із моментів аналізу є порівняння правильності відтворення матеріалу залежно від порядку пред’явлення слів у першій та в другій серіях. Більшість досліджуваних запам’ятовують краще початок та кінець ряду, проте іноді трапляється краще запам’ятовування середини ряду. Враховуючи це, ми склали рекомендації до поліпшення пам’яті.

Дослідження школярів показує, що багато з них просто не володіють (або недостатньо володіють) основними способами запам¢ятовування матеріалу, у них відсутні вміння та навички їх використання в учбово-пізнавальній діяльності. Таким чином, саме способи запам¢ятовування частіше за все виявляються найбільш слабкою ланкою пам¢яті. Вихід з цієї ситуації – від молодших класів до старших вчити дітей користуватися розумовою діяльністю при запам¢ятовуванні та як засобом запам¢ятовування.

Навіть робота, протилежна запам¢ятовуванню – записування для розвантаження пам¢яті, – виявляється корисною саме для запам¢ятовування. Це і є відомий “ефект шпаргалки”, про який писали ще в 19 столітті. Добре зроблена “шпаргалка” незмінно призводить до непомітного запам’ятання частини записаного матеріалу та до впорядкування того матеріала, який до шпаргалки не потрапив.

Перше враження, його якість і глибина посилює запам’ятовування сприйнятого комплексним сприйманням об’єкта різними органами чуття. Вся інформація сприймається як щось змістовно ціле й значуще, логічно пов’язане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виділення головного, істотних зв’язків, структурування, аргументації тощо. Легко й надійно запам’ятовується новий матеріал, пов’язаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запам’ятовування значно посилюється, якщо інформація є для суб’єкта необхідною, пов’язана з метою його діяльності, становить певний інтерес.

Отже, пам’ять потрібна людині, вона дозволяє їй накопичувати інформацію, зберігати як особистий життєвий досвід, та при необхідності відтворювати. Перед психологією постає безліч питань та задач пов’язаних з вивченням процесів пам’яті. Наприклад, як довго може зберігатися ця інформація, які зміни цієї інформації, яка зберігається, і як вона впливає на розвиток пізнавальних процесів людини.

А також, даний психологічний аналіз опосередкованого запам’ятовування дав нам змогу, вивчити та охарактеризувати пам’ять дітей молодшого та старшого віку. Результати, які ми отримали, допоможуть знайти кращий підхід до покращення опосередкованого запам’ятовування молодших та старших школярів.

Література

1.  Возрастные и индивидуальные различия памяти / Под ред. А.А. Смирнова. – М.: Просвещение, 1967. – 300с.

2.  Вольперт И.Е. Воспитание памяти. – Ленинград, 1956. – 30с.

3.  Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. Информ.-метод. Пособие к курсу «Психология человека». – М.: Педагогическое общество России. 1999.-276с.

4.  Голубева, Индивидуальные особенности памяти человека. М.: «Педагогіка». 1980г.-345c.

5.  Д. Лапп Улучшения памяти в любом возрасте. Перс. Фр. – М.: Мир 1993г.-564c.

6.  Добровольська Л. Розвиток пам´яті та уяви // Початкова освіта. – 1999. –№11.

7.  Дрозденко К. С., Чернецька Л. В., Дрозденко О.В. Пам´ять – важливий психологічний компонент засвоєння знань // Початкова школа. – 1994. – №4.

8.  Жариков Є., Крушельницький Є. Гімнастика для розуму // Завуч. – 1999. – №4.

9.  Заика Е.В. Развиваем память // Журнал для батьків. – 1999. – № 1.

10.  Зайцев В. Помогите слабым! Как развить память у первоклассника // Учительская газета. – 1998. – № 13.

11.  Занков Л.В. Память. – М.: Учпедгиз, 1949. – 167с.

12.  Ипполитов Ф.В. Память школьника. – М.: Знание, 1978. – 48с.

13.  Каменская Б.И., Венн А.М. Пам’ять человека. М.: «Наука». 1973г.-323c.

14.  Крутецкий В.А. Психология. – М.: Просвещение, 1986г.-567c.

15.  Лурия А.Р. Внимание и память. – М., 1975.-521c.

16.  Лурия А.Р. Маленькая книга о большой памяти. – М.: МГУ, 1968г.-240c.

17.  Лядиус А.Р. Память в процесе розвития. – М. 1990г.

18.  Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб.: Питер, 2001-675c.

19.  М’ясоїд П.А. Загальна психологія: навчальний посібник – К.: Вища школа., 1998 – 479с.

20.  Немов Р.С. Психологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. В 3 книгах. Книга 1. загальні основи психології. Переклад на українську. – Рівне: «Вертекс», 2002. – 576с.

21.  Обучение и развитие. Экспериментально-педагогическое исследование / Под ред. Л.В. Занкова. – М., 1975-387c.

22.  Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. – М., 1977-545c.

23.  Овчаренко К.С. Як розвивати пам´ять, мислення і розумові сили дитини // Педагогіка В. Сухомлинського як втілення гуманістичних загальнолюдських ідеалів. – Миколаїв, 1998. – 120с.

24.   Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. И.В. Дубровиной, Б.С. Круглова. – М.: Педагогіка, 1988. – 192с.

25.  Пашукова Т.І. , Допіра А.І., Дьяконов Г.В., Практикум із загальної психології/за редакцією Т.І. Пашукової, К.: т-во «Знання», 2000р. – 204с.

26.  Пекелис В. Д. Твои возможности, человек. – М.: Знание, 1984. – 272с.

27.  Петровский А. В. Значение и роль психологии в учебном процессе педагогического вуза. // Вопросы психологии. – 1971. – № 2.

28.  Підласий І. П. Система засвоєння-забування // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2.

29.  Психология. Учебник /под ред. А.А. Крилова. – М.: Проспект,1999-584с.

30.  Психологічна енциклопедія: Автор – упорядник О. Степанова. – К.: Академвидав,2006 – 424с.

31.  Психологія: Підручник/ за ред. Ю. Трофімова. – К.: Либідь, 1999 -558с.

32.  Розанов С.И. Память в психологии из «Большой Российской Энциклопедии», 2001-354c.

33.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи – СПб.: ЗАО Издательство «Питер», 1994 – 720с.

34.  Станиславский К. С. Работа над собой в творческом процессе переживания. – Собр. Соч., Т. 11. – М., 1954-278c.

35.  Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов Н/Д. Издательство «Феникс»,1997 – 736с.

36.  Хофман И. Активная память. – М.: Прогресс, 1986. – 309с.

37.  Чутко Н. Я. Развитие памяти школьников. – М.: Педагогика, 1982. – 96с.

Додаток 1

Завдання 8. Дослідження опосередкованого запам’ятовування.

Мета дослідження: визначення впливу системи допоміжних засобів на запам’ятовування конкретних понять.

Матеріали та обладнання: набори слів тесту для запам’ятовування, протокол дослідження, папір, ручка, секундомір.

Процедура дослідження.

Дослідження складається з двох серій і проводиться з одним досліджуваним.

Серія №1

Завдання першої серії: визначення обсягу пам’яті досліджуваного при запам’ятовуванні словесного матеріалу без попереднього заданої системи зв’язків.

У досліді використовується класичний метод утримування членів ряду. Експериментальний матеріал включає 20 не пов’язаних між собою простих слів, які складаються з 4-6 букв. Перед досліджуваним ставиться завдання запам’ятати запропоновані слова і за командою відтворити їх на папері для записів. Експериментатор має читати слова чітко і швидко з паузами 2с. через 10с. після закінчення читання слів досліджуваному пропонується відтворити вголос або записати на папері запам’ятовані слова з будь-якою послідовністю. Експериментатор відмічає в протоколі правильно відтворені слова. Допущені помилки у відтворені слова. Допущені помилки у відтворенні слів фіксуються в примітці.

Інструкція досліджуваному: «Я буду читати Вам ряди слів, слухайте уважно і спробуйте запам’ятати їх. Коли я закінчу читати слова і скажу: «Говоріть!(Пишіть!)», назвіть (запишіть) ті слова, які Ви запам’ятали в тій послідовності, в якій вони Вам пригадуються. Увага! Починаємо!»

Слова для запам’ятовування в першій серії:

21.  Риба.

22.  Гиря.

23.  Хліб.

24.  Нога.

25.  Сіно.

26.  Зуби.

27.  Вогонь.

28.  Цегла.

29.  Бант.

30.  Стіна.

31.  Білка.

32.  Пісок.

33.  Влада.

34.  Вікно.

35.  Ручка.

36.  Земля.

37.  Вовк.

38.  Завод.

39.  Лілія.

40.  Пиріг.

41.  Після закінчення серії досліджуваний робить словесний звіт про те, яким способом він намагався запам’ятати слово. Цей звіт та спостереження експериментатора записують у протокол.

Серія №2

Завдання другої серії: визначення обсягу пам’яті досліджуваного під час запам’ятовування словесного матеріалу із заздалегідь заданою системою смислових зв’язків.

У досліді використовують метод утримування пар слів. Так, як і в першій серії, слова складаються із 4-6 букв. Досліджуваному дається завдання прослухати пари слів і запам’ятати друге слово кожної пари. Інтервал зачитування експериментатором пар слів – 2с. Після закінчення читання наведених далі пар слів для запам’ятовування експериментатором через 10с. знову зачитує перше слово кожної пари, а досліджуваному пропонує пригадати друге слово цих пар. У протоколі другої серії відмічають правильно виділені слова, причому фіксують у примітці.

Інструкція досліджуваному: «Я назву Вам пари слів. Слухайте мене уважно і намагайтеся запам’ятати друге слово кожної пари. Коли я закінчу читати ці пари, то буду знову читати перші слова, а Ви у відповідь на назване перше слово відповідайте другим словом пари, яке Ви запам’ятали. Увага! Приготуйтеся слухати і запам’ятовувати! ».

Слова для запам’ятовування в другої серії:

21.  Курка – яйце.

22.  Кава – чашка.

23.  Стіл – стілець.

24.  Земля – трава.

25.  Ложка – їжа.

26.  Ключ – замок.

27.  Зима – сніг.

28.  Корова – молоко.

29.  Вино – склянка.

30.  Піч – дрова.

31.  Перо – папір.

32.  Закон – декрет.

33.  Грам – міра.

34.  Сонце – літо.

35.  Дерево – листок.

36.  Голос – радіо.

37.  Очі – книжка.

38.  Машина – дорога.

39.  Річка – берег.

40.  Місяць – ракета.

Після закінчення досліду експериментатор записує в протокол словесний звіт досліджуваного та свої спостереження про особливості запам’ятовування слів.

Обробка результатів

У кожній серії підраховуються кількість правильно відтворених слів і кількість помилок. Дані заносяться у зведену таблицю:

Слова відтворені	Серія 1	Серія 2
Правильно Неправильно

Аналіз результатів

Аналізуючи результати запам’ятовування у двох серіях і порівнюючи кількісні показники двох класів, ми звернули увагу на словесні звіти досліджуваних та на спостереження експериментатора.

Запам’ятовування в першій серії в досліджуваних було запам’ятовано більше 9 слів, це означає що обстежувані використали певні мнемотехнічні прийоми і зуміли за короткий проміжок часу придумати певну систему зв’язків, які полегшили відтворення.

Одним із моментів аналізу є порівняння правильності відтворення матеріалу залежно від порядку пред’явлення слів у першій та в другій серіях. Більшість досліджуваних запам’ятовують краще початок та кінець ряду, проте іноді трапляється краще запам’ятовування середини ряду. Враховуючи це, ми склали рекомендації до поліпшення пам’яті.

Після попередження про правила дотримання етики ми запропонували учасникам поділитися тими прийомами, які були використані ними для запам’ятовування, виділивши прийнятніше з них. Серед таких прийомів - візуалізація відповідного предмета, уявлення ситуацій, що утворюють зв’язки між словами, наприклад: «Фунт риби, зав’язаний бантиком».

Ці прийоми якраз і послужили початком складання рекомендацій для оволодіння мнемотехнікою.