Курсова робота Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці
План

Вступ

Розділ 1. Конфлікт як психолого-педагогічна проблема

1.1 Проблеми конфліктності серед молодших школярів у психологічній теорії та практиці

1.2 Поняття про конфлікт: його види, структура

1.3 Типологія конфліктно-стресових ситуацій у молодших класах

1.4 Конфлікти дидактичного характеру, типу «вчитель-учень»

1.5 Міжособистісні конфліктні ситуації серед молодших школярів типу «учень-учень»

1.6 Способи вирішення міжособистісних конфліктних ситуацій серед дітей молодшого шкільного віку

Частина 2. Емпіричний психологічний експеримент

2.1 Методика та процедура дослідження

2.2 Психологічна діагностика схильності дітей молодшого шкільного віку до конфліктних ситуацій

2.3 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій молодших школярів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


Вступ

Актуальність дослідження. Перебудова сучасної системи педагогічної діяльності у плані забезпечення різнобічного і гармонійного розвитку особистості вимагає від вихователя особливої уваги до учня на переломних етапах його психічного та соціального розвитку, коли помітно загострюються суперечності цього процесу. Дуже важливо не допустити переростання цих суперечностей у конфлікти, які можуть сповільнювати, а то й деформувати процес становлення особистості учня.

Сучасна педагогічна практика свідчить про те, що з конфліктними ситуаціями серед дітей стикаються вже вчителі початкової школи і навіть вихователі дитячих садків. Проте, більшу кількість наукових праць присвячено вивченню особливостей агресивної поведінки підлітків, тоді як діти молодшого шкільного віку найчастіше вважаються нормослухняними, а їх агресивні реакції і необхідність корекції їх конфліктної поведінки, як правило, залишаються поза увагою дослідників.

Недостатня теоретична дослідженість особливостей, детермінації та способів психологічної корекції конфліктності молодших школярів, з одного боку, і надзвичайна актуальність проблеми конфліктних ситуацій серед сучасних школярів для психологічної та педагогічної практики, з іншого боку, обумовили вибір теми нашого дослідження: “Психологічний аналіз конфліктних ситуацій молодших школярів»

Здійснення психологічної корекції конфліктної поведінки дітей доцільно починати вже у молодшому шкільному віці. На думку багатьох відомих психологів (М.Й.Боришевський, Я.Л.Коломінський, Л.С.Славіна та ін.), молодший шкільний вік відіграє виключно важливу роль у формуванні та закріпленні основних тенденцій поведінки дітей, у тому числі й конфліктних. Тому звертати увагу на конфліктні ситуації у середовищі дітей та здійснювати спроби щодо їх коригування необхідно не в підлітковому віці, коли основні стереотипи поведінки вже сформувалися, а саме у молодшому шкільному віці, коли ці реакції ще не набули характеру сталих і закріплених. Крім того, чим молодша дитина, тим легше на неї впливати і тим ефективніше буде як профілактична, так і корекційна робота з нею. Це обумовило вибір контингенту досліджуваних.

Об’єкт дослідження – психологічний аналіз конфліктних ситуацій серед молодших школярів.

Предмет дослідження – особистісні та соціально-психологічні передумови виникнення конфліктних ситуацій серед молодших школярів, шляхи їх попередження та вирішення.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні поняття про конфлікт, факторів, що впливають на виникнення конфліктних ситуацій у дітей, і визначенні шляхів корекції поведінки молодших школярів, для ефективного подолання конфліктності.

У відповідності з поставленою метою дослідження були поставлені такі завдання:

1.  Виявити психологічні особливості конфлікту, його структуру, сферу, динаміку.

2.  В ході теоретичного аналізу виявити фактори, які сприяють виникненню конфліктних ситуацій у молодших школярів.

3.  Визначити, використовуючи комплекс психодіагностичних методів і методик, психологічний симптомокомплекс конфліктності у дітей молодшого шкільного віку.

4.  Визначити шляхи і способи психологічної корекції агресивної поведінки в молодших школярів, для ефективного подолання конфліктності.

5.  Розробити рекомендації щодо психологічної корекції та профілактики конфліктних ситуацій серед молодших школярів.

Методологічною основою дослідження стали науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності молодшого шкільного віку (Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Т.В. Драгунова, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, Д.Ф.Ніколенко, Л.М.Проколієнко та ін.) [9], [25], дослідження присвячені проблемі єдності психіки і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн) [15]; системний підхід до дослідження особистості (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов); становлення і розвитку особистості та психологічних засад педагогічного сприяння йому (Л.І.Божович, В.В.Давидов, Г.С.Костюк, М.С.Неймарк, П.Р.Чамата, М.Й.Боришевський, Н.Ю.Максимова, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва, Д.І.Фельдштейн) [9]; принципи гуманістичного підходу до виховання (Я.А.Коменський, Й.Песталоцці, К.Д.Ушинський, І.О.Синиця, В.О.Сухомлинський, А.Маслоу, К.Роджерс).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження застосовувались наступні методи: аналіз та систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних теоретичних та експериментальних досліджень, психологічний експеримент, що включав аналіз ситуації реальної взаємодії молодших школярів з оточуючими, метод включеного спостереження, бесіди, а також психологодіагностичний метод, представлений стандартизованими й проективними методиками (оцінка форм конфліктної поведінки (модифікований варіант Басса - Дарки) (Див. Додаток 1), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (Див. Додаток 2), визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов) (Див. Додаток 3). Емпіричні дані оброблялись методами математичної статистики. Інтерпретація даних проводилась на основі методів непараметричної статистики та наступного якісного аналізу.

Дослідження проводилось на базі середньої школи № 13 м. Рівне. Основну експериментальну групу склали 28 учнів других класів.

Теоретична значущість дослідження полягає у поглибленні психологічних знань про детермінацію конфліктних ситуацій серед молодших школярів; з’ясуванні основних факторів, які впливають на динаміку конфліктності дітей; моделюванні психологічного симптомокомплексу особливостей молодших школярів, схильних до конфліктування з однолітками; визначенні принципових підходів та обґрунтуванні способів і методів психологічної корекції конфліктної поведінки дітей молодшого шкільного віку; визначенні напрямів роботи щодо профілактики конфліктних проявів у поведінці молодших школярів.

Практичне значення роботи забезпечується розробкою психодіагностичного комплексу для виявлення психологічних особливостей молодших школярів, схильних до конфліктних проявів у спілкуванні; розробкою практичних рекомендацій щодо профілактики і корекції конфліктних ситуацій та конфліктних схильностей у поведінці молодших школярів.

Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні наукових та пошукових праць з даної проблематики, в процесі підготовки лекцій з вікової психології та педагогіки. Вони становлять підґрунтя для подальших психолого-педагогічних досліджень.

Структура та обсяг роботи. Робота складається із вступу, двох частин — теоретичної, яка включає один розділ та 6 підрозділів та практичної, яка включає емпіричний психологічний експеримент та його результати, висновків, та списку літератури, що нараховує 45 найменувань та додатки.


Розділ 1. Конфлікт як психолого-педагогічна проблема

1.1 Проблеми конфліктності серед молодших школярів у психологічній теорії та практиці

У сучасній освіті основний акцент ставиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає, зокрема, ставлення до школяра не як до об’єкта навчання й виховання, а як до суб’єкта спілкування й потребує розвитку в учнях самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною.

Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів у системі «учитель-учень» та «учень-учень». Майже як норма сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття конфлікту трактується досить широко, внаслідок чого воно виявляється еквівалентним філософському розумінню суперечності. [33, 25]

Найчастіше в психології поняття "конфлікт" визначається як зіткнення протилежно спрямованих, взаємовиключних тенденцій окремо взятого епізоду в свідомості, у міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями.

Стосовно суб'єктів відокремлюють чотири типи конфліктів:

1. Внутрішньо-особистісний, що є, як правило, наслідком амбівалентних прагнень суб'єкта (О.Г.Асмолов, А.І.Захаров, Г.С.Інюшин, О.М. Леонтьєв, І.Н.Міхеєва, В.М.Мясищев, В.В.Столін, К.В.Шорохова, А.Адлер, К.Левін, З.Фрейд, Е.Фром, К.Хорні, К.Юнг та ін.). [19], [20], [24]

2. Міжособистісний конфлікт, що виявляється у конфронтації з приводу потреб, мотивів, цілей, цінностей чи становлень (О.Г.Ковальов, М.М.Рибакова, Є.О.Шумілін та ін.). [16]

З. Особистісно-груповий конфлікт, що виникає внаслідок невідповідності поведінки особистості груповим нормам та очікуванням (А.В.Петровський, А.А.Рояк, К.В.Шорохова та ін.). [37]

4. Міжгруповий конфлікт, що виникає внаслідок зштовхування стереотипів поведінки, норм, цілей, цінностей різних груп (міжорганізаційні, міждержавні, та ін. конфлікти).

В існуючій класифікації конфліктів варто звернути увагу на так званий продуктивний конфлікт, що позитивно впливає на динаміку та результативність соціально-психологічних процесів й служить джерелом самовдосконалення та саморозвитку особистості (В.І.Андреєв, В.В.Столін, М.Дойч, Л.Козер та ін.). [36]

Причину виникнення внутрішньо-особистісних (психологічних) конфліктів психологи вбачають у самій структурі людської свідомості та діяльності: конфлікт особистісного смислу (О.Г.Асмолов, О.М.Леонтьєв, В.В. Столін); конфлікт ціннісних орієнтацій (І.С.Кон, В.С.Магун, І.Н.Міхеєва, В.А.Ядов); конфлікт "ролей" (В.Г.Ольшанський, В.Л.Леві, А.Є.Лічко, А.В. Петровський). [25]

Ряд авторів (А.Френч, Ф.Лайн, Т.Харіс, Е.Еріксон) вважають, що головне у виникненні конфлікту - особливості переживання дитиною стадій дозрівання свого "Я". Зміст внутрішніх конфліктів у молодших школярів прямо визначається тим, чи зуміла дитина у належний момент свого особистісного розвитку правильно реалізувати свої основні психологічні потреби — у любові, довірі, у самостійності, заповзятливості і визнанні. А.І.Захаров розглядає внутрішній конфлікт як один з чинників, що призводять до неврозу і розподіляє на конфлікт інтересів, потреб, можливостей та потягів. [20, 54]

Проблеми корекції конфліктної поведінки молодших школярів розглядались у працях І.В.Дубровіної, А.В.Захарової, О.І.Зотової, В.Г.Кондрашенко, А.М. Прихожан, Т.О.Снєгірьової, І.А.Фурманова, С.М.Хоружого, Т.І.Юферової та ін. Однак опрацьовані у сучасній психологічній практиці методи корекції та корекційні програми спрямовані переважно на подолання певних труднощів характеру та поведінки дітей. На наш погляд, важливим є не тільки подолання труднощів, що вже з'явилися, а й створення умов, за яких виникнення подібних труднощів блокується, попереджається, тобто реалізується принцип "зони найближчого розвитку" [15, 43-44].

1.2 Поняття про конфлікт: його види, структура

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю, війною й т.п. Існує думка, що конфлікт — явище завжди небажане, що його треба по можливості уникати або, як тільки він виникне, негайно вирішити.

Це, до речі, відбувається приблизно так: спочатку виникає конфліктна ситуація — щось саме по собі необразливе до пори до часу. Просто між суб'єктами А и Б — учнями або групами учнів, класами — намічається розходження позицій, думок, цілей, інтересів. Потім А и Б усвідомлюють свої інтереси, потім — перешкоди до їхнього здійснення; ще через якийсь час А доходить висновку, що згадані перешкоди пов'язані з Б, і навпаки.

Нарешті наступає пора дій один проти одного — саме із цього моменту й починається конфлікт. Таким чином, під конфліктом ми розуміємо зіткнення несумісних, протилежних позицій і поглядів, що пов'язано з негативними переживаннями (хоча, як і у багатьох понять, у конфлікту є безліч визначень і тлумачень). [16, 20]

Конфлікт — це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. [14, 96] Конфлікт — це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання. [10, 359]

Конфлікт внутрішньо-особистісний — стан незадоволеності людини якимись обставинами її життя, пов'язаний з наявністю суперечних один одному інтересів, прагнень і потреб. [13, 358] По ступені прояву конфлікти підрозділяються на приховані й відкриті, випадкові й хронічні.

Прихований конфлікт зачіпає зазвичай двох людей, які до пори до часу намагаються не показувати виду, що конфліктують. Але як тільки в одного з них здають нерви, конфлікт перетворюється у відкритий.

Конфлікти бувають випадковими (стихійно виникаючими) і хронічними (які свідомо провокуються). У другому випадку вони впливають на продуктивність навчання, якщо це стосується школярів, приводять до зниження якості засвоєння знань. Тому при аналізі причин і джерел конфлікту варто шукати його винуватця, мету й мотиви провокації.

Розрізняють дві форми конфліктів:

-  вертикальні — між вчителем і учнями в конкретному колективі;

-  горизонтальні — між учнями, членами колективу.

Основні протиріччя й види конфліктів

Виділяють наступні джерела конфліктів: протиріччя, що виникають на основі спілкування, внутрішньо-особистісні протиріччя, що виражаються в негативних взаєминах, і конфліктна особистість.

1.  Навчальний конфлікт — проблемна ситуація, що виникає в процесі навчальних відносин. Конфлікт, як айсберг: його поверхнева частина має глибинні мотиви, які є внутрішніми причинами конфліктної ситуації. Міжособистісний конфлікт — проблемно-конфліктна ситуація. У якій молодші школярі або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаєминах один з одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть до досягнення однієї й тієї ж мети, що може бути досягнута тільки однією з конфліктуючих груп або сторін.

2.  Міжгруповий конфлікт, як один з видів міжособистісного конфлікту, — це конфлікт, у якому як конфліктуючі сторони виступають соціальні групи (наприклад класи, або групи молодших школярів одного класу), що переслідують несумісні цілі й своїми діями перешкоджаючі один одному.

Особливий різновид представляють:

а) рольовий конфлікт — ситуація, у якій від учня потрібне одночасне виконання двох або більше несумісних ролей, типів поводження;

б) моно - і полікаузальний конфлікт (від лат. causa — причина) мають у своїй основі відповідно одну або багато причин.

Як правило, міжособистісні й навчальні конфлікти мають кілька причин, простежується навіть своєрідна причинна ієрархія. Складність даної проблеми вимагає професійного підходу. Тому зростає необхідність підвищення компетентності в області конфліктології. Кожний фахівець у цьому бурхливому потоці навчального життя, особливо в середовищі молодших школярів, які особливо ранимі і емоційно нестійкі, повинен мати як би другу спеціальність: «менеджер по конфліктах».

3.  Внутрішньо-особистісні конфлікти виникають при зіткненні протилежних мотивів, потреб, інтересів у одного і того ж учня. У їхній основі лежить негативний психологічний стан учня: внутрішні переживання. Школярі, схильні до бурхливих внутрішньо-особистісних переживань, характеризуються імпульсивністю, завищеним рівнем домагань і критичності до вчинків навколишніх, низкою самокритичністю. [23, 154-156]

Психолог К. Левін розрізняє наступні різновиди внутрішньо-особистісних конфліктів:

a)  «наближення — наближення» — ситуація, у якій учню потрібно

зробити вибір одного із двох привабливих рішень;

б) «наближення — віддалення» — ситуація, у якій вибір пов'язаний

із присутністю в об'єкті рівних позитивних і негативних сторін;

в) «віддалення — віддалення» — негативні суб'єктивні установки.

Конфліктна особистість — це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії й необґрунтовані домагання до іншої особистості або колективу.

Внутрішньо-особистісні конфлікти часто мають затяжний характер і важко вирішуються, тому що перевиховати людину або змінити її погляди на життя складніше, ніж удосконалити умови. [2, 15]

Причинами виникнення конфлікту (крім розбіжностей у особистісно-прагматичних інтересах) є також психологічні й значеннєві бар'єри (несумісність характерів; розбіжність суті висловлених вимог, прохань, наказів), що створюють перешкоди для взаєморозуміння й подальшої взаємодії партнерів у спілкуванні.

Причини особистісних конфліктів: страх за власну безпеку; недостатнє суспільне визнання; почуття образи; заздрість або помста; завищена самооцінка. Внутрішнє напруження вимагає розрядки. Особистісний конфлікт є однобічним і легко вичерпується, якщо особа, на адресу якої зроблений докір або агресивний випад, не відповість тим же. Але такий конфлікт може втягти у свою орбіту інших людей і рости, як сніжний ком. Це руйнує комфортність спілкування.

Розповсюдженим джерелом конфлікту є образа: невідповідність самооцінки й оцінки навколишніх. Не варто забувати, що:

-  підкреслення власних достоїнств, гордовитість завжди дратує навколишніх;

-  причиною зайвої уразливості може бути неадекватно завищена самооцінка. У такому випадку логічніше не обвинувачувати навколишніх у черствості й брутальності, а знизити власний рівень домагань;

-  неприпустимо замість пропозицій по конкретному приводу або зауваженню помилки однокласника давати загальну негативну оцінку його особистості;

-  у кожного є свої особливо уразливі місця, бити по яких критикою й докорами не можна;

-  кожний має потребу в належній оцінці своєї діяльності, у тому числі й у похвалі, якщо вони дійсно заслужені. Похвала з боку людини, чиєю думкою дорожать (наприклад вчителя) — величезне задоволення й важливий життєвий стимул, але перебільшений хвалебний потік викликає відчуття незручності. [1, 213]

Не завжди вигідно переривати розвиток конфлікту, коли конфліктна ситуація зберігається, а взаємодія опонентів тільки на час припиняється. Це відбувається тоді, коли можливість маніпуляції над об'єктом обмежується для всіх опонентів. Такий конфлікт не можна вважати вирішеним, тому що він може виникнути в будь-який момент із новою силою:


Информация о работе «Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці»
Раздел: Психология
Количество знаков с пробелами: 89031
Количество таблиц: 6
Количество изображений: 2

Похожие работы

Скачать
90825
0
0

... для інших, для загальної користі. Діти поступово усвідомлюють, що своєю працею вони можуть приносити користь навколишньому середовищу – це виливає в них гордість, радість і задоволення. 1.2 Особливості розвитку вольової сфери у молодшому шкільному віці   1.2.1 Поняття волі Людина живе в постійному оточенні різноманітними речами, подіями, людьми. Вона як істота активна, не тільки сприймає, ві ...

Скачать
69521
3
1

... ситуацій, г) інтерпретація наслідків конфліктних подій у житті початкових класів загальноосвітньої школи. Порівняння частоти виникнення конфліктних ситуацій у молодших, підліткових, старших класах дозволяє зробити висновок про те, що молодші школярі істотно рідше своїх старших товаришів виявляються залученими в події конфліктного роду. Можна назвати статистичну сталість при масовому опитуванні ...

Скачать
85390
2
0

... ситуації в проблемних родинах свідчать про необхідність корекційних заходів на рівні школи для хоча б часткової зміни психологічного клімату в родинах. 4. Характеристика емоційних реакцій молодшого школяра Моральні якості. У молодшому шкільному віці в процесі навчання йде розвиток таких моральних почуттів, як любов до країни, колективізм, почуття товариства, дружби, боргу, честі. Усві ...

Скачать
65827
3
0

... сть прийти на допомогу, здатність на справжнє співчуття, милосердя тощо. 1.4 Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі дітей різних типів темпераменту Темперамент дитини — один із найважливіших орієнтирів у здійсненні індивідуального підходу в її вихованні. Як зазначає київський психолог В. У. Кузьменко, «Індивідуальний підхід у вихованні — це варіативне використання педагогом цілі ...

0 комментариев


Наверх