Послухайте з малюками записи музичних творів, що виражають ті чи інші почуття. Обговоріть різні невербальні засоби вираження почуттів

7. Послухайте з малюками записи музичних творів, що виражають ті чи інші почуття. Обговоріть різні невербальні засоби вираження почуттів.

8. Забезпечте дітям можливість використовувати на заняттях персонажів лялькового театру: обіграйте з ними різні життєві ситуації або обговорюйте питання, що хвилюють малих. У такий спосіб це зробити значно легше, ніж під час звичайної бесіди [11, 15].

Ігри та різноманітні розваги слід проводити систематично, адже фізичні вправи у поєднанні з сенсомоторними, з малюванням, читанням художньої літератури, переглядом та обговоренням фільмів не тільки сприяють послабленню страхів, а й допомагають цілковито їх позбутися.

ЕМПІРИЧНА ЧАСТИНА

В роботі ми пропонуємо декілька методик проведення діагностики страхів у дітей старшого дошкільного віку. Дослідження проводилося за трьома методиками.

Серед батьків дітей старшого дошкільного віку ми провели анкетування за питаннями анкети № 1. відповідати потрібно було "так" або "ні". В дослідження приймали участь 20 батьків. Проведення анкетування серед батьків дало нам такі результати (табл. 1).

Запитання	Результати відповідей
	так	ні
1. Дитина сама хоче зробити те, що пропонує їй дорослий, і водночас відмовляється від цього саме тому, що це їй запропоновано (негативізм)?	15	5
2. Дитина будь-що наполягає на виконанні свого бажання (впертість)?	10	10
3. Домігшись виконання одного свого прохання, дитина відразу висуває нову вимогу й знову наполягає на її виконанні (вередування)?	7	13
4. Дитина протестує проти людини чи норми виховання, установленої для неї?	4	16
5. Прояви егоїзму?	7	13
6. Прояви деспотизму?	8	12
7. Прояви ревнощів?	12	8
8. Прояви енурезу (нічне нетримання сечі)?	3	17
9. Прояви заїкання?	1	19
10. Чи має Ваша дитина звичку падати на підлогу, щоб добитися свого чи протестуючи з якогось приводу?	0	20
11. Чи є у вашої дитини тенденція до самостійності, що вона вміє і хоче робити сама?	14	6
12. Чи спокійно спить Ваша дитина?	14	6
13. Чи помічали Ви, що дитина чогось боїться? Що саме викликав переляк у сина чи доньки? (допишіть)	5	15
14. Чи не здається Вам, що Ваша дитина перебуває а конфлікті з людьми, які її оточують?	3	17
15. Ваша дитина ставиться до обох батьків однаково чи до когось виявляє більшу прихильність?	6	14

Проведення даної методики показало, що переважна кількість дітей за спостереженнями батьків не страждає від явно виражених переживань, їх не мучать страхи, вони спокійно сплять вночі та виявляють однакову прихильність до кожного з батьків.

Проведення методики "Розфарбування психодіагностичної діаграми" показало такі результати. Дослідження проводилося на трьох групах дітей старшого дошкільного віку (5 – 7 років).

Діти п`яти років так прокоментували розфарбування найменшого круга, що символізує сім'ю, чорним кольором (таких дітей було 20) "злі дідусь і бабуся", "у мене злий батько", "мама й тато злі, вони кричать на мене"; "у мене злий дідусь, він кричить", "мама в мене добра, хоча вона і б'є мене ременем" (хоча круг хлопчик зафарбував червоним кольором); "мама і тато кричать на мене, але вони добрі, я їх не слухаюсь", "брат також злий"; "усі злі, а я — добрий"; "мама, батько, бабуся кричать на мене і б'ють"; "дідусь бабусю ображав"; "у мене мама зла". Діти шести років (20 осіб), які розфарбували найменший круг чорним кольором, так пояснювали, яке зло вони відчувають у сім'ї "вдома бабуся завжди кричить на мене"; "братик тягає мене за волосся"; "у мене злий батько, бо він мене б'є", "у сім`ї у мене злий брат, який мене завжди б'є"; "батько сварить мене". Пояснення 14 шестилітніх дітей майже подібні. Подаємо узагальнений аналіз У 70,27% шестилітніх дітей зло асоціюється зі світом, у 64,86% — з містом; у 56,75% — з дитячим колективом, школою; у 32,43% — з сім'єю У 87,5% обстежуваних шестиліток зло спостерігається у світі, 77,5% дітей вважають, що зло є у місті, 67,5% — у дитячому колективі, школі, 37,5% — у сім'ї. Діти семи років 92,85% — зло асоціюють з містом, 85,71% — зі світом, 64,28% — з дитячим колективом, школою, 35,71% — з сім'єю.

Нами була проведена також апробація методики "Закінчення речення" за якою ми дослідили рівень страху у 20 дітей старшого шкільного віку та одержали наступні результати (табл. 2).

Таблиця 2 – Результати методики "Закінчення речення"

Рівень страху	Виявлено у такої кількості дітей
	5 років	6 років	7 років
Низький	5	10	12
Середній	14	5	3
Високий	1	5	2
Дуже високий	0	0	3

Отже, в досліджуваній нами групі за рівнями страхів простежується така закономірність. Переважна більшість дітей має низький та середній рівень страху. Можемо сказати, що вибірка дітей для даного експерименту характеризується однорідністю, діти нормально розвиваються, в них повноцінне життя, діти впевнені у собі, радісні, жваві, батьки приділяють їм достатню кількість уваги та турботи.

В зальному результаті проведення трьох методик, які використовувалися з метою дослідження страхів у дітей старшого дошкільного віку дали переважно однакові результати. Переважна більшість дітей мають низький та середній рівень страхів. Отже, це свідчить про достовірність наших результатів.

ВИСНОВКИ

Предмети дитячого страху розпадаються на дві великі групи: діючі переважно так органи зовнішніх почуттів дитини, і переважно на дитячу уяву і розум. Зорові враження служать одним з найбільш багатих джерел страху для дітей. Іншим джерелом дитячого страху служать слухові враження і, насамперед, сильні шуми, начебто гуркоту грому, пострілів з гармати і рушниці, різного роду вибухів, дзенькоту у великий дзвін, падіння важких речей і т.п.

Страх - одне з ранніх відчувань дитини і передує його знайомству з предметами, їх шкідливими і небезпечними властивостями.

Страх виникає внаслідок досвіду життя подвійним шляхом: перенесення страждання і позбавлення задоволення.

Для діагностування різних видів страху в роботі пропонується кілька методик. Для батьків – анкети, для дітей – створення ігор-ситуацій, а також активізація попереднього досвіду дитини.

Частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини. Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. В таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.

Наявність у дитини будь-яких страхів — перший симптом того, що вона зазнає великого внутрішнього напруження, що не може впоратися з власними емоціями та труднощами. Нервова система дошкільняти ще слабка, самостійно йому важко подолати страхи. Тут має допомогти дорослий.

Пам'ятаймо: виховний вплив гри сильніший за будь-які нотації. Для дошкільнят навіть найдетальніші словесні повчання мало що значать, адже в них ще не досить зріла й фізіологічне розвинена друга сигнальна система. Використання ж гри як дидактичного прийому дає змогу набагато швидше досягти психопрофілактичного та лікувального ефекту, адже гра побудована насамперед на особистому інтересі кожного з її учасників і викликає в дітей лише позитивні емоції.

В результаті проведення апробації трьох методик ми виявили, що серед дітей старшого дошкільного віку та їх батьків досліджуваної нами групи (20 осіб) було виявлено переважно низький та середній рівень страху.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Бовть О.Б. Психокорекційна робота з попередження агресивності дітей молодшого шкільного віку. // Практ. псих, та соціал. робота. —1998. — № 1. — с 18—20; № 3. — с. З—8; № 4. — с. 15—17; №5. —с. 19—23.

2.  Бовть О.Б. Як стиль спілкування педагога впливає на рівень агресивності-учнів. // Поч. шк.— 1997. № 12. — С 53—55.

3.  Бовть. О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку. // Педагогіка і психологія. — 1997.— № 1. — С 99—100.

4.  Взрослым о детях. — Запорожье: ЗИИУ, 1993. — 95 с.

5.  Захаров А.И. Детские неврозы — СПб.: Респекс, 1995. — 190 с.

6.  Захаров АИ. Как помочь нашим детям избавиться от страха. — С Лб.: Гиппократ, 1995. — 126 с.

7.  Захаров А.М. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. — М.: Просвещение, 1986. — 127 с.

8.  П. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. — Ярославль: Академия развития. 1996. — 240 с.

9.  Карпенко Н. Диференціація та діагностика окремих видів страху у дітей // Початкова школа. — 2002. — № 3.—с. 4—7.

10.  Карпенко Н. Страх: позитивна і негативна роль у розвиткові дітей. // Дошк. вих. — 1997. — №12.—с. 18—19.

11.  Карпенко Н. Профілактика дитячих страхів.// Дошкільне виховання. – 2003. - № 9. – С.14 – 15.

12.  Картерев П.Ф. О детском страхе. // Народное образование. – 2000. - № 3. – С. 257 – 267.

13.  Коломинский Я.Л., Панько ЕА. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника.— Минск: Універсітзцкае, 1997. — 234 с.

14.  Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. — Ярославль: Академия развития, 1996. — 206 с.

15.  Лаврентьева Г.П., Тигаренко Т.М. Практическая психология для воспитателя. — Запорожье: ЗИУУ, 1992. — 44 с.

16.  Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. — М.: Международная академия, 1994. —366с.

17.  Мазелурі Т. Захистити дітей від страху. Як з'являються і коли зникають дитячі страхи. // Дошк. вих. - 1997. — № 10. —С 18—19.

18.  Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – М.: МЕДпресс, 1999. – 592 с.

19.  Панфилова МЛ Игротерапия общения. — М.: Интел Тех., 1993. - 62 с.

20.  Психодиагностика: Теория и практика: Пер. с нем. - М.: Просвещение, 1986. - 207 с.

21.  Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарника. – М., 1987. – 184 с.

22.  Савина К., Шанина Н. Тревожные дети. // Дошкольное воспитание. — 1996. — №4. — С. 11—14.

23.  Скалько Е.В. Стресс у детей. Индивидуальные и возрастные особенности реагирования на стресс. // Практ, псих, та соціал. робота. — 1998. — № 1. — Сг 14—15.

24.  Снайдер К. Клиническая психопатология. –К.: Сфера, 1999. - 236 с.

25.  Степанова Е. Поиграем в "забавные страхи и смешные ужасы?" Как выявить и предупредить детские страхи. // Дошк. восп. — 1997. — №5.— С. 66—68.

26.  Тюріна В.О: Дитяча чутливість та жорстокість. // Педагогіка і психологія. — 1997. — №1.-С. 100—103.

27.  Фурманов И.А. Детская агрессивность. — Мн.: Ильин В.П., 1996. — 192 с.

28.  Чистякова М.И. Психогимнастика. — М.: Просвещение, 1990. — 127 с.

29.  Шишова Т. Страхи — это серьезно. — М.: Искатель, 1997. — 92 с.

30.  Энциклопедия психологических тестов для детей. — М.: Аркадия, 1998. — 255 с.