1. Демократично настроєна інтелігенція.

2. Вихідці з аристократичних сімей, які сповідували ліберальні погляди:

Перші – більш радикальні, були рішуче налаштовані на боротьбу з абсолютизмом за встановлення буржуазних прав та свобод, гарантованих Конституцією, і скликання меджлісу;

Другі – в силу свого високого освітнього цензу, залучених до європейської культури та громадські досягнення.

Той же автор помилково стверджує, що деякі релігійні діячі виступили на стороні «конституційної революції» через те, що «…духовенство було серйозно стурбоване передбачуваної реформи судової системи, що пропонувалася шаху англійцями, в результаті якої значення шаріатського суду могло виявитися істотно ослабленим».

Справа в тому, що «подвійність судової системи (тобто співіснування шаріатських і цивільних суден) зберігалася протягом тривалого часу, починаючи з Сефевідської епохи, і, ставши частиною традиційної системи, вже не могла бути двигуном змін».

З іншого боку, підтримка Конституції не обмежувалася групою ліберально налаштованих релігійних діячів на кшталт Абдаллаха аль-Бахбахані і Мухаммеда ат-Табатабаі (як стверджує Арабаджян). В Ірані, крім цих людей, було багато представників духовенства, що не розділяли революційних настроїв, на чолі з шейхом Фадлаллахом Нурі, які аж ніяк не сумнівалися у перевагах існування правового регулятора влади шаха і його придворного оточення.

Якщо дискусії (або розбіжності) між самими релігійними діячами обмежувалися питаннями фікха і шаріату, то надалі, у зв'язку зі спробами поновлення в шиїтській думці, вони переросли в полеміку, що носить політичний характер. Спори вже почали вестися довкола таких питань, як: чи вправі духовна особа займати керівні посади в державній структурі, чи потрібна взагалі ісламській державі конституція і т. п.

Ці та інші питання були поставлені в ході підготовки і обговорення проекту нової Конституції. Питання про Основний закон стали джерелом безлічі розбіжностей не лише між шиїтським духовенством і секуляристськими ліберальними і радикальними силами, а й між самими релігійними діячами. Могутня опозиція сформувалася після оголошення про повторне голосування щодо проекту Конституції на конституційній асамблеї та передачу його на розгляд конституційного меджлісу. Так, один з великих релігійних діячів аятолла Шаріатмадарі вважав цей крок «дуже великою помилкою», заявивши, що релігійний діяч, який стане Президентом Ірану, принизить свою гідність: стати президентом не є підвищенням для служителя релігії, фактично це пониження.

У той же час інший великий релігійний діяч Ірану аятолла Хальхалі заявив: «Ніякого затвердження конституції взагалі не потрібно… оскільки» Конституцією Ірану є Коран», а замість референдуму або конституційних зборів досить затвердження основного закону країни імамом Хомейні».

2. Принципи норм законодавства

Проект Конституції Ісламської Республіки Іран включав в себе ряд принципів, у тому числі невтручання у внутрішні справи інших держав, підтримку боротьби експлуатованих проти експлуататорів у будь-якій точці земної кулі, право на працю і забезпечення таких його умов, які покликані покласти кінець експлуатації людини людиною, свободу зборів і мирних демонстрацій, свободу створення релігійних партій і політичних і професійних організацій і союзів, не вступають у протиріччя з принципами ісламської республіки, свободу друку, свободу совісті і т.д.

Крім того, в ньому йшлося про повагу приватної власності. Конституція підтверджувала, що офіційною релігією держави є іслам «в його шиїтському мазхабу» (тобто шиїтського сенсу), і проголошувала президента республіки першою особою в уряді.

Проект Конституції (з його перерахованими принципами) піддавався різноманітній критиці з боку різних політичних діячів і представників національних меншин, в тому числі і з боку іранського духівництва. Так, Асоціація іранських юристів заявила, що Конституція «повинна гарантувати правління народу в найвищому розумінні цього слова… шляхом забезпечення демократії».

У той же час шейх аль-Хусейні (курдський релігійний діяч) заявив, що у разі затвердження проекту Конституції в тому вигляді, в якому він представлений урядом, будуть ущемлені права курдів. Аль-Хусейні стверджував, що тільки Конституційна асамблея, що включає до свого складу представників національних меншин, юристів, представників прогресивних партій, прогресивного духовенства, військових і т.д., здатна забезпечити права національних меншин в Ірані. Крім того, проект Конституції піддався іншій різноманітній критиці з боку іранських партій (різного напрямку).

Конституція Ісламської Республіки Іран, проект якої був представлений урядом і доповнений радою експертів, складалась з дванадцяти розділів і включала в себе 175 статей. У першому розділі («Загальні положення») розглядалась система влади. Іран, згідно зі ст. 1, є «ісламською республікою». У ст. 2 відзначаються основи, на яких базується Конституція: це монотеїзм

(«Немає бога, окрім Аллаха»), визнання того, що Аллах є єдиним суддею, якому належить влада і від якого виходять закони, віра в божественне одкровення і його основоположну роль у донесенні до людей законів понад, віра в майбутнє життя після кінця світу, віра у справедливість Аллаха при творінні і дарування законів. Крім того, у цій статті йдеться про «віру в імамат, в безперервне керівництво, в його основну роль у справі продовження революції, здійсненої ісламом», а також в інші другорядні принципи. У ст. 3 Конституції формально підтверджуються різні громадські та особисті права і свободи. Ст. 4 Конституції особливо підкреслює, що даний Основний закон спирається тільки на ісламські критерії; ця стаття є основою для всієї решти статей Конституції і для інших законів. Завдання дотримання положень Конституції покладено на Раду конституційного нагляду, до складу якого входять тільки факихи.

У ст. 6 Конституції говориться, що державні справи в Ісламській Республіці Іран повинні вирішуватись при опорі на думку умми, яке виявляється в обранні президента республіки, на членів ісламського консультативної меджлісу (парламенту), членів інших консультативних меджлісів (місцевих) і відповідних їм органів або шляхом референдуму з статей, передбачених Конституцією.

У Конституції умовою вищевказаного ставиться функціонування трьох влад, повноваження яких здійснюються під спостереженням «керівника та імама умми», і підкреслюється, що «керівник» і «імам» одне й те ж особа (ст. 57). Тим самим фактично анульований принцип поділу влади, про який йдеться у тій же статті Конституції (ст. 57).

Разом з тим, спостерігається явна подвійність контролю за діяльністю трьох гілок. Так, якщо у ст. 57 йдеться про те, що діяльність цих властей контролюється президентом республіки, то ст. 94 говорить, що «постанови ісламського консультативного меджлісу не можуть вважатися законними без санкції Ради конституційного нагляду», а ст. 93 покладає на консультативний меджліс (рада) функцію позбавлення депутатських мандатів і вибору шести членів-юристів до Ради конституційного нагляду. Тим самим ст. 93 позбавляє законодавчу владу компетенції проведення всенародного референдуму з важливих питань економічного, політичного, соціального та культурного життя в разі згоди на це двох третин членів ісламського консультативного меджлісу (ради).

«Права народу» – така назва глави 3 Конституції Ісламської Республіки Іран, що регулює правове становище людини і громадянина.

Правове становище особистості регламентується чинною Конституцією Ірана. Правам та обов'язкам особистості присвячена глава 3 Конституції (ст. 19–42). Ст. 19 Конституції встановлює, що весь іранський народ, тобто будь-яка нація чи громада, має рівні права незалежно від кольору шкіри, раси, мови і т. п.

Ст. 26 Конституції закріплює, що партії і політичні організації, а також профспілки та ісламські заходи і визнані релігійними меншинами мають свободу, якщо їх діяльність не суперечить основам суверенітету, національної єдності, ісламської моралі, а також основам ісламської республіки. У цій же статті закріплено, що кожен громадянин Ісламської Республіки Іран має право брати участь у вищезгаданих громадських об’єднаннях.

В Ірані Конституцією гарантується свобода друку, преси, якщо вона не суперечить загальному порядку і нормам ісламу (ст. 24 Конституції). Також визнається право на проведення мирних зборів і демонстрацій, що не суперечать основам ісламу.

Оскільки мова йде про політичні права, необхідно відзначити, що деякі науковці помилково вважають, що в Ірані існує статевий ценз (у виборчому праві). В Ісламській Республіці Іран такого цензу немає і жінки можуть вільно реалізовувати активне і пасивне виборче право, і чимало представниць жіночої статі є членами законодавчого органу держави (меджлісу). Також вони представлені в органах місцевого самоврядування та займають великі пости в уряді.


Список використаних джерел та літератури

 

1. Конституції нових держав Європи та Азії / Упорядник С. Головатий. – К.: Право, 2006. – С. 244

2. Бостан С.К., Тимченко С.М. Державне право зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 457 с.

3. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, 2005. – С. 258

4. Барабаш Б. Правова система Ірану та її функціонування // Право України. – 2003. – №8. – С. 117–119

5. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. д. ю. н., проф. А.Я. Сухарев. – М.: Норма, 2003. – С. 517


Информация о работе «Конституційно-правові засади розвитку законодавства Ірану»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 17569
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
210511
12
0

... європейських норм показали, що протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм і стандартів податкового права ЄС. Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство ...

Скачать
22038
0
0

... наповнюють реальним змістом конкретні конституційно-правові відносини. Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності Держави та її органів. Конституційне право України в цілому збудоване з врахуванням досвіду демократичних держав, тому розташування його інститутів має принципово новий вигляд: 1) основи конституційного ладу України; 2) ...

Скачать
350134
0
0

... культурною діяльністю для добра українського народу.[220,С.9] Значення постатей Митрополита А.Шептицького та Патріарха Й.Сліпого важко переоцінити. Яскравим свідченням цього є розпочатий Українською Греко-Католицькою Церквою процес беатифікації Митрополита Андрея Шептицького. Після розвалу тоталітарно-імперського СРСР Україна стала незалежною, самостійною державою, на території якої проживають ...

Скачать
247207
6
4

... ємства щодо всього авансованого капіталу (тобто витрати на с + v); як прибутковість виготовлення окремої партії товарів; на теорії прибутку. Розділ II. Становлення та розвиток підприємництва в перехідній економіці України   2.1 Основні тенденції розвитку підприємництва в Україні Сьогодні вже ні в кого в Україні, мабуть, не викликає сумніву той загальновідомий факт, що підприємницька діяльні ...

0 комментариев


Наверх