Підбиття підсумків та вручення нагород
Ходьба в колону по три (чотири), захід плечем за командою: "Праве (ліве) плече вперед руш!"
Літні "Малі олімпійські ігри" в школі
Програма занять
Учасники
Методичні поради по організації свята
Зимові "Малі олімпійські ігри"
Рухливі ігри
Розподіл обов’язків серед членів штабу
Навигация
Рухливі ігри
Організація та проведення шкільних спортивних змагань
77142
знака
2
таблицы
3
изображения
3.1 Рухливі ігри
Складовою частиною майже кожної з рухливих ігор мають бути стрибки, метання, вправи з рівноваги тощо. У спортивних іграх закріплюються та вдосконалюються найрізноманітніші навички учнів, розвиваються спритність, швидкість, сила, витривалість. Чітко й лаконічно пояснивши зміст і правила гри, учасникам дають змогу обрати ведучого. Гру починають за будь яким умовним сигналом. Учням, які порушують правила або помиляються, роблять відповідні зауваження під час гри. Якщо помилки грубі, гру припиняють і роблять додаткові пояснення. Особливу увагу приділяють учасникам, які грають неактивно, бояться виконувати складні вправи.
Гра закінчується, коли мине певний час або її завдання буде вичерпане. Після цього відзначають найактивніших, найспритніших і тих, хто на цей раз грав краще, ніж раніше. Це викликає почуття впевненості в своїх силах, задоволення.
Відомі ігри можна періодично повторювати, ускладнювати їх. Регулюючи навантаження у грі, можна застосовувати такі прийоми: зменшувати або збільшувати тривалість гри, кількість повторень, розміри майданчика і довжину дистанції, вагу предметів, кількість і складність перешкод, вводити короткочасні паузи для відпочинку.
"Естафета з чехардою".
Гравців ділять на дві команди. Кожна з них стає в колону по одному на відстані 2 – 3 метра одна від одної. Перед гравцями, що стоять першими, креслять стартову лінію, від якої починають розбіг.
Перед кожною колоною на відстані 8 – 12 кроків од стартової лінії креслять невеликі прямокутники ( по одному на кожну команду).
В них стають перші номери кожної команди ( вихідне положення – зігнувшись в упорі на одну ногу, схилити голову на груди ). За сигналом керівника гравці, які стоять попереду в колонах, біжать уперед, стрибають, опираючись руками на спину гравців, що сидять у прямокутниках, і займають їхні місця. Гравці, через яких стрибали, біжать у зворотному напрямку, торкаються долоні наступних гравців, після чого стають позаду своїх команд. Наступні гравці повторюють гру спочатку і т.д. Гра припиняється, коли всі гравці закінчать стрибки. Перемагає команда, яка закінчила гру першою і без штрафних очок. Гравцеві, через якого стрибають не дозволяється змінювати позу під час гри: не можна вибігати з прямокутника доти, поки гравець, який стрибав, не торкнеться після стрибка ногами підлоги; не можна вибігати за лінію старту, поки гравець, який повертається, не торкнеться долоні наступного учасника.
"Піонербол".
На волейбольному майданчику натягують сітку або мотузок на висоті близько 2 метрів. Гравців ділять на 2 команди і видають по м’ячу. За сигналом керівника гравці повинні перекинути або передати м’яч на сторону суперника через сітку. Це треба виконати якнайшвидше, щоб команда суперників на встигла передати свій м’яч. Команда на боці якої опинилося два м’ячі, програє очко. Штрафні очки нараховуються командам і тоді, коли м’яч пройшов під сіткою або, перелетівши над нею, впав за межами майданчика, а також коли не кинули, а відбили волейбольним пасом. Гра триває доти, поки не наберуть визначеної заздалегідь кількості очок. Виграє команда, яка дістала менше штрафних очок. М’яч вважається на майданчику незалежно від того, тримає його в руках гравець, чи лежить він на землі; якщо м’ячі стикаються в повітрі, м’яч вважається спірним.
"М’яч ловцеві".
У протилежних ( по діагоналі) кутках майданчика ( можна волейбольного) креслять по невеликому трикутнику і паралельно його стороні, оберну тій до центра майданчика, на відстані 2- 3 метра проводять лінію захисників. Дві команди ( по 10 гравців у кожній ) розташовуються на майданчику у довільному порядку. Кожна команда виділяє одного ловця, який стає в трикутних, і двох захисників. Вони займають позиції в коридорі, який утворено стороною трикутника і лінією захисників. Керівник стає в центрі майданчика, підкидає вгору баскетбольний м’яч. Гравці намагаються його впіймати. Потім, перекидаючи м’яч одне одному, наближаються до гравця своєї команди і передають йому м’яч. Гравці другої команди, а особливо їхні захисники, намагаються перехопити м’яч і передати гравцеві своєї команди або перекинути своєму ловцеві, який стоїть у другому трикутнику на своїй половині майданчика. Перемагає та команда, ловець якої впіймав більшу кількість м’ячів за певний проміжок часу ( 5 –7 хвилин). Ловець повинен перекидати м’яч не вище за підняті вгору руки захисників; захисникам і ловцеві забороняється виходити за межі відведеної ділянки.
3.2 Ігри на місцевості
"Відкрита схованка"
На ділянці пересіченої місцевості площею приблизно 1 квадратний кілометр сховайте 15 – 20 предметів або конвертів з листами. Складіть план ділянки, дотримуючись масштабу: 1 сантиметр – 100 метрів, або 1 см – 50 метрів. На ньому позначте місця розташування схованок. Учні, користуючись планом, повинні відшукати сховані речі. Перемагає той, хто знайшов більше речей.
"Хто краще проповзе?"
Вибирають ділянку з густою травою і невисокими кущами. Встановлюють прапор на відстані 100 – 150 метрів від того місця, де перебуває група. Гравці за командою лягають на траву і повзуть до прапора. Вони намагається, щоб їх не помітив керівник, який стоїть біля прапора. Якщо ж керівник помітив гравця, той повинен підвестися і стояти на місці до закінчення гри.
Через якийсь час керівник дає сигнал, і всі підводяться. Той, хто доповзе ближче до керівника, виграє. Гравці повинні підповзати до прапора з різних боків, на заважаючи один одному.
"Через дорогу"
Грають на лісовій галявині. Одна команда ( 12 – 15 гравців ) охороняє відрізок дороги – близько 500 метрів завдовжки, інша розташовується в лісі і повинна непомітно перейти дорогу.
Команда охоронців може рухатися тільки дорогою або просікою і не має права заглиблюватися в ліс. Гравці цієї команди можуть пересуватися разом або розсипатися поодинці, перебратися через неї так, щоб не побачили охоронці.
Гра триває 20 – 30 хвилин. Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, яка матиме менше помічених учасників.
3.3 Ігри взимку
"Естафета з передачею лижних палиць"
Команди із 3 – 4 чоловік шикуються біля стартової лінії в колону по одному. Гравці, за винятком тих, що стоять першими в колонах, не мають лижних палиць. За сигналом перші номери починають рухатися перемінним двокроковим ходом до контрольних прапорців, розташованих на відстані 30 – 50 метрів від старту. Встромивши біля прапорців палиці в сніг, учні повертаються назад ковзним кроком. Як тільки вони перетнуть лінію старту, до прапорців ковзним кроком прямують другі номери. Узявши палиці, вони повертаються перемінним ходом і передають їх наступним гравцям і т.д. Яка команда швидше виконає це завдання, та й переможе.
"Удвох згори"
Гравців ділять на групи і розбивають на пари. Один учень надіває лижі, а другий стає на його лижі за спиною. Вони спускаються з гори. Зійшовши на схил, вони міняються місцями. За кожний успішний спуск команді зараховують 1 очко.
Цю гру можна проводити і так. Взятися за руки чи під руки й спускатися стоячи або низько присівши. Можна спускатися один за одним: другий кладе руки на плечі першому, а одну лижу ставить між його лижами.
"Поки не покатаються всі"
Дистанція для гри може мати вигляд петлі. Довжина її, в залежності від кількості гравців, 100 – 400 метрів. Дистанція ділиться на етапи із загальним стартом і фінішем. Кожний етап відмічають прапорцем.
У грі беруть участь дві або три команди. Вони розставляють своїх гравців так, щоб на старті стояли із санчатами по два гравці від кожної команди. В кінці першого етапу і на всіх наступних біля прапорців стоїть по одному гравцю від кожної команди. Кінець останнього етапу є одночасно фінішем.
Перед початком естафети учні ( по двоє від кожної команди ) шикуються на старті. Один сідає на санчата, а другий береться за мотузку. За командою: "Марш!" гравці рушають в дорогу.
Добігши до першого етапу, санчата зупиняють. Гравець, що їхав на них, встає і береться за мотузок, а той, хто ждав на етапі, сідає на санчата, щоб їхати до другого етапу, і т.д.
Так санчата, не збавляючи швидкості, повинні об’їхати все коло і фінішувати. В цій грі – естафеті виграє команда, яка першою пройде всі етапи.
3.4 "Веселі старти"
Ці змагання не дивлячись на роки, проводилися, проводяться й будуть проводитися в наших школа, для учнів молодших класів. І це закономірно. Адже діти цього віку відчувають гостру потребу в рухах. Рухливі ігри – один з найдоступніших засобів задоволення цієї потреби. Вони, як правило, супроводжуються емоційним хвилюванням, приносять естетичне задоволення, радість. У процесі гри діти оволодівають технікою нових рухів, удосконалюють спритність, швидкість, силу, витривалість та інші фізичні якості. Правильно організовані рухливі ігри ефективно впливають на оздоровлення дитячого організму, мають велике виховне значення. Досвід показує, що такі змагання сприяють залученню школярів до систематичних занять фізичними вправами, допомагають засвоїти навчальну програму з фізичної культури в школі.
Доцільно проводити "Веселі старти" під час осінніх та весняних канікул. Звичайно до програми змагань входять рухливі ігри, естафети, стройовий огляд класів – команд, комплекси довільних гімнастичних вправ для масового виконання, спортивна вікторина, показові виступи провідних спортсменів, акробатичні піраміди.
Свята вводяться у річний план спортивно - масової роботи . Для проведення свята при раді колективу фізичної культури школи створюють штаб, до складу якого входять: організатор позакласної та позашкільної роботи, вчитель фізкультури, керівник початкової військової підготовки, вчителі – предметними, шкільний лікар, шкільний психолог, член батьківського комітету.
Персональний склад членів штабу затверджується наказом директора школи. На першому ж засідання штабу складають, обговорюють і затверджують план підготовки спортивного свята, в якому вказують терміни виконання заходів та відповідальних осіб.
Похожие работы
... іна в групі, відсутність необхідного спорядження. Таким чином, комплектування туристичної групи є безумовною запорукою проведення туристичних заходів з максимальною безпекою для людей. 2. Правильне планування маршруту для безпечного руху туристичної групи Одним із суттєвих моментів підготовки до походу є розробка та вибір маршруту. Від того, настільки ретельно буде проведена ця робота, ...
... керуватися принципом пріоритету головних педагогічних задач. Гарні можливості в "розведенні" навчальних і тренувальних занять у часі створюються при дворазових заняттях у день, коли одне заняття проходить під девізом "навчання", а інше - "тренування". 2.2.3 Модельне заняття Спортивна гімнастика характерна невеликою кількістю змагань. Навіть ведучі її представники виступають у відпові ...
... третину членів виборних органів. 3. Рівненська обласна молодіжна креативна організація «Діамантова вулиця» 3.1 Загальні положення Рівненська Обласна Молодіжна Креативна Організація «Діамантова Вулиця», є неприбутковою молодіжною громадською організацією, яка на добровільних засадах та спільності інтересів об’єднує громадян. Діяльність Організації поширюється на території Рі ...
... ї роботи. Форма організації навчання - зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку І в певному режимі. Головними особливостями організаційних форм навчання є: по-перше, певний зовнішній вияв функцій учителя й учнів відповідно до розпорядку (фронтальне прослуховування розповіді, пояснення, групове або індивідуальне виконання завдання вчителя ...
0 комментариев