Навигация
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічного аналізу і фінансів
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
«ІНВЕСТУВАННЯ»
варіант № 8
Виконала: студент гр.
Перевірила: асистент
Кривий Ріг
2008 р.
ЗМІСТ
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ РОЗРАХУНКИ…3
2. УМОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ…………………………………………………………………………..6
3. ЗАВДАННЯ № 8………………………………………………………………12
задача 1…………………………………………………………………………...12
задача 2…………………………………………………………………………...12
задача 3…………………………………………………………………………...12
задача 4…………………………………………………………………………...13
1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ ТА ЇХ РОЗРАХУНКИ
Інвестиційна ситуація - це становище в країні з точки зору іноземних підприємців, що вкладають у її економіку свої капітали. Вона складається з великого числа елементів (так званих факторів ризику), які можна об'єднати в такі групи:
1. Соціально-політична ситуація у країні та її перспективи.
2. Внутрішньоекономічна ситуація та перспективи її розвитку.
3. Зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи в країні.
Кожен фактор ризику має свою питому вагу й оцінюється в балах. Тому стає можливим кількісне вимірювання як окремих груп факторів ризику, так і інвестиційної ситуації в цілому.
Згадані вище групи факторів ризику визначають ситуацію в найважливіших для іноземного підприємця сферах життя тієї країни, в якій він збирається вкласти (або вже вклав) свій капітал. З точки зору іноземного підприємця, це фактори, що характеризують різні види ризику, з якими він зустрічається в цій країні. У даному випадку ризик – це ймовірність втрати коштів, вкладених потенційним інвестором. Тому замість терміну "фактор ризику" може вживатись просто "ризик", а замість соціально-політичної ситуації (внутрішньоекономічної, зовнішньоекономічної) у країні та перспективи її розвитку можна говорити про соціально-політичні (внутрішньо-економічні, зовнішньоекономічні) ризики.
Соціально-політичний ризик оцінюється виходячи, насамперед, з того, наскільки стала ситуація у країні з точки зору соціально-політичних змін. Аналогічно можна визначити й внутрішньоекономічний та зовнішньоекономічний ризики.
Як приклад можна привести оцінку інвестиційної (підприємницької) ситуації у Росії, яку дає на майбутній рік російське інформаційне агентство "ЮНІВЕРС" з періодичністю в кілька місяців. Агентство застосовує десятибальну шкалу (від 1 - краща оцінка, до 10 - гірша). Усі фактори інвестиційної ситуації на майбутні 12 місяців (визначається як середньовизначена по трьох групах) за станом на 20 липня 1992 р. оцінювались у 5,81 балів, на 20 жовтня 1992 р. - 6,21 балів, на 20 січня 1993 р. - 6,28 балів, на 10 травня 1993 р. - 6,22 балів, на 10 вересня 1993 р. - 5,88 балів, на 30 грудня 1993 р. - 6,05 балів та на 30 квітня 1994р. - 5,81 балів, тобто підприємницька ситуація у Росії для іноземних інвесторів була в цілому несприятлива, хоч і мала в 1993-1994 рр. тенденцію до поліпшення.
Існує й часто використовується й інший підхід до класифікації ризиків. Виділяють такі три групи:
1. Політичні ризики (включаючи й деякі соціальні).
2. Фінансові ризики, що визначають в основному платоспроможність країни з точки зору надання їй та її юридичним особам позикового капіталу.
3. Ризики операцій, особливо:
а) ризики для зовнішньоторговельної діяльності (зовнішньоторговельний ризик)-
б) ризики для виробничої діяльності (виробничий ризик).
Оцінка ризиків надзвичайно важлива для будь-якого інвестора, але особливо - для здійснюючого капіталовкладення за кордоном, оскільки він потрапляє у незнайоме середовище. Тому йому слід виразно уявляти переваги та вади систем оцінки інвестиційної ситуації:
- вибір факторів ризику та їх питома вага в будь-якій системі не можуть бути цілком об'єктивними. Тому доцільно приділити особливу увагу тим, з якими він буде зустрічатись частіше;
- усі вищезазначені системи оцінки ділових ризиків недостатньо конкретні та слабо спеціалізовані по галузях, у яких фірма планує здійснити інвестиції.
Системи оцінки ризиків спрямовані на те, щоб допомогти потенційному інвесторові тільки на початковій стадії інвестиційного проекту: при відкритті фірми за кордоном, коли треба приймати рішення типу "де" (вибір країни розміщення капіталовкладень), та "коли" (залежно від передбачуваного "строку життя" проекту); при вже функціонуючій за кордоном фірмі, коли слід вирішити, чи потрібно розширювати їй свою діяльність на цьому ринку, збут якої продукції там слід планувати та чи не повинна вона цілком або частково піти з цього ринку.
Можливі різні методи зниження ризиків, а саме:
1) додавання "премії за ризик" до вартості проекту. Так, якщо рівень загального інвестиційного ризику по країні складе 90 – 100 балів ( за 100-бальною системою), то інвестор звичайно не закладає до вартості проекту істотної "премії за ризик". Якщо цей рівень становить 80-89 балів, то доцільно реальну (тобто очищену від інфляції) ставку дисконту збільшити на 3 відсоткових пункти. Якщо ж рівень нижчий 60 балів, то доцільно додавати не менше 11 відсоткових пунктів до ставки дисконту. Можлива корекція ставки через додавання "премії за ризик" до вартості авансованого початкового капіталу або ж до внутрішньої норми прибутковості;
2) створення (розширення) резервного фонду фірми як страховки від можливих втрат від інвестиційної діяльності за кордоном;
3) страхування від політичного ризику через приватні страхові компанії, а також через державні та напівдержавні організації та служби. У США - це експортно-імпортний банк (ЕХІМ Ваnk) і особливо корпорації зарубіжних приватних інвестицій (ОРІС-OverSeas Private Investment Corporation), у Росії – це державна інвестиційна корпорація та інші організації. Під егідою Всесвітнього банку діє Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, учасником якого є й Україна. Наша країна має також кілька угод із зарубіжними країнами про заохочення та взаємний захист капіталовкладень;
4) добір такого проекту, який явно потрібний приймаючій країні (з новою технологією, з експортною спрямованістю) і тому буде "опікатись" за кордоном;
5) "переведення" ризику, засноване на використанні неакціонерних форм власності;
6) диверсифікація ризику через географічне розосередження портфеля зарубіжних активів фірми.
Можливі й багато інших способів зменшення ризику, але найбільш поширений полягає в тому, що інвестори просто утримуються від ризикованих країн та проектів.
Похожие работы
... Андрушків І.П. Державне регулювання та проблеми розвитку ринку інновацій / Ірина Петрівна Андрушків // Вісник ЛКА. - Сер. екон. – Вип.27. – Л., 2007. –– С.333 - 336 8. АНОТАЦІЯ 9. Андрушків І.П. Інвестування регіональної економіки та її ефективність в Україні – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – Розвиток ...
... інвестиційного процесу швидко “старіють”. Тому повноцінний економічний аналіз інвестиційної діяльності є утрудненим. Але можна відзначити формування певних тенденцій, що якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україну: ü переважання за розмірами інвестицій партнерів з промислово розвинутих країн і за кількістю – з країн, які розвиваються, а також поступове збільшення частки ...
... в різні фінансові ін- струменти (в основному в цінні папери) з метою отримання доходів у майбутньому. За характером участі в інвестиційному процесі Прямі передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Непрямі передбачають вкладення ...
... інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти. Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФ та ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ. Проблеми та шляхи розвитку інститутів спільного інвестування Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», прийнятий у квітні 2001 р., створив необхідні умови для розвитку в Україні інститут ...
0 комментариев