Проблеми та перспективи машинобудування в Україні

2.2 Проблеми та перспективи машинобудування в Україні

Інтенсифікація машинобудівного комплексу повинна розглядатися в двох аспектах. По-перше, інтенсифікація машинобудівного виробництва всередині машинобудівного комплексу району, тобто випуск передової техніки з мінімальними витратами живої праці, і, по-друге, інтенсифікація в галузях народного господарства, що ґрунтується на базі впровадження новітніх машин, устаткування, приладів і пристроїв, які випускаються машинобудівниками. Ці напрямки інтенсифікації тісно взаємопов`язані і не можуть відбуватися у відриві один від іншого. Первинним, природно, є виробництво машин і устаткування в машинобудівному комплексі, і від того, як машинобудування справляється з поставленими задачами, залежить ефективність роботи інших галузей народногосподарського комплексу в цілому.

 Темпи впровадження досягнень науково-технічного прогресу значною мірою залежать від положення справ всередині машинобудівного комплексу, від того, як швидко машинобудівники зможуть перейти на випуск техніки нових поколінь і оснастити ними різні галузі народного господарства.

Які ж головні напрямки інтенсифікації усередині машинобудівного комплексу району? Це, насамперед, відновлення виробничого апарата машинобудівних підприємств. У процесах його відновлення надзвичайно важливо визначити задачі поточного дня і перспективи, пустити в хід усі важелі і стимули та змусити їх працювати на кінцевий результат. Задачею поточного дня є активізація людського фактора і на цій основі максимально можливе використання створеного потенціалу. Дійсно, використовувані в машинобудівному комплексі людські й основні промислово-виробничі ресурси при їхньому раціональному використанні, по оцінках спеціалістів, дозволяють одержувати в 1,5-1,7 рази більше продукції. Іншими словами, навівши порядок у власному будинку, званому машинобудівним комплексом, вже зараз практично без додаткових витрат, за рахунок організаційних факторів можна отримати значні об'єми додаткової продукції, необхідної народному господарству.

 Не менш важливим є перехід машинобудування на наступний, більш високий щабель автоматизації виробництва на базі використання роботизованих виробництв. Розширення потреб різних галузей народного господарства і комплексів взаємозалежних виробництв по номенклатурі, якості, продуктивності і надійності техніки та постійна заміна існуючих технологічних процесів більш сучасними змушують машинобудівників відмовлятися від традиційних методів конструювання й організації виробництва машин та устаткування. Світова практика показує, що найбільше ефективними тут є перехід до автоматизованого проектування і виготовлення машин і пристроїв із застосуванням сучасних засобів обчислювальної техніки й зрощування процесів проектування і виготовлення сучасних машин у єдиний ланцюжок. Такий підхід у декілька разів прискорює проектування і виробництво машин і робить досягнення наукової і конструкторської думки реальними вже сьогодні, а не у віддаленому майбутньому.

Пріоритетними на першому етапі реконструкції машинобудівного комплексу будуть галузі: верстатобудування, приладобудування, електроніка й електротехніка, у котрих надзвичайно важливо домогтися зміни існуючого положення справ. У першу чергу саме тому, що вони служать базою для створення реальних передумов переозброєння виробничого апарата самого машинобудування новими технікою і технологіями.Дуже важливо перерозподілити сили і ресурси другого ешелону машинобудівників, що зайняті підтримкою техніки в робочому стані. Тут також приховані величезні матеріальні і трудові резерви.

 Прискорене відновлення виробничого апарата в машинобудуванні, а потім і омолодження парку устаткування в інших галузях народного господарства дозволять скоротити чисельність ремонтників і устаткування, на якому робляться запасні частини і відновлюються деталі, у 2-3 разу в порівнянні з нині існуючою, а це також обіцяє багатомільйонну економію.

 Природно, ці проблеми не можуть бути вирішені при нинішньому рівні технічної оснащеності машинобудування. Тому ключовою проблемою переорієнтування останнього на інтенсивний шлях розвитку є прискорення науково-технічного прогресу в машинобудівному комплексі, що включає в себе широкомасштабне впровадження нових машин і устаткування, ефективних технологічних процесів, використання прогресивних конструкційних матеріалів. Важливий резерв прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в машинобудівний комплекс - удосконалення організаційної структури останнього, що повинно здійснюватися одночасно з подальшим поглибленням спеціалізації і розвитком кооперації у виробництві машин і устаткування.

 На сьогодні виробничі потужності в машинобудівному комплексі району використовуються в середньому на 30-40%. Кожне друге підприємство суттєво зменшило випуск основних видів продукції. Через відсутність оборотних коштів, проблем із взаємозаліками, високих цін на продукцію, що випускається, та інші проблеми, труднощі із збутом продукції мають 80% машинобудівних підприємств регіону. Морально застарілими є практично 100% основних фондів машинобудівних підприємств регіону, фізично застарілими - до 65% основних фондів. Лише близько 1% від загального об`єму продукції машинобудівного комплексу регіону відповідає вимогам світового ринку. Без перебудови всієї матеріально-конструкторської основи з широким використанням сучасних конструктивних матеріалів (і досягненням на цій основі скорочення споживання металу) обійтись неможливо.

Настав час впритул зайнятись проблемою формування базових машинобудівних виробництв. Мова йде про створення комплексу виробництв, що обслуговуватимуть саме машинобудування (виробництво заготовок, нормалей, оснастки, інструменту тощо). Це так зване "машинобудування для машинобудування" - заготовчі, обслуговуючі та допоміжні підприємства, що спеціалізуються на комплексному випуску деталей і вузлів міжгалузевого призначення.

 Враховуючи особливості розвитку машинобудування в Одеській області, найбільш оптимальним був би розвиток на якісно новій технологічній основі верстатобудування і електронної промисловості, в Миколаївській області - суднобудування, судноремонту, в Херсонській області - приладобудування, електромашинобудування, виготовлення медичного обладнання, в Криму - збільшення питомої ваги підприємств з виробництва машинобудівної продукції для харчової та легкої промисловості. Вирішенню цих проблем в немалій мірі сприяло б формування регіонального ринку виробництва і збуту конкурентоздатної продукції та послуг, на яких спеціалізуються окремі області українського Причорномор`я. В самому катастрофічному стані з машинобудівних галузей району опинилось верстатобудування. Відсутність сировини та палива, безперервні відключення електроенергії, зміни на цілому ряді виробництв технології і технологічних процесів призвели до того, що в окремі місяці падіння обсягів виробництва сягали 20%. В Одесі, наприклад, з 14 верстатобудівних підприємств жодне не працює на повну потужність, хоча меш, ніж 10 років тому виготовлені тут верстати впливали на розвиток індустрії всього Радянського Союзу.

Вже упродовж 5 років верстатобудівні підприємства всього регіону не закуповують нового обладнання, не поновлюється парк верстатів - при тому, що кожного року на всіх підприємствах необхідно поновлювати щонайменше 30% парку верстатів. По самим скромним оцінкам, відставання в технічному переоснащенні верстатобудування регіону порівняно з розвиненими державами складає не менше 25-30 років.

 Машинобудівний комплекс регіону в цілому і верстатобудування особливо втрачають найцінніше, що вони мають - кадровий потенціал, що формувався десятиріччями. З одного боку, звільняються висококваліфіковані спеціалісти - вони звикли до високої оплати праці, але її сьогодні фактично "з`їдають" високі податки. З іншого боку, почався загальний відтік робочої сили з машинобудівних підприємств, причому цей процес абсолютно неконтрольований з боку держави.

В самі важкі кризові періоди свого розвитку всі країни контролювали співвідношення падіння об`ємів виробництва, змін в зарплаті і в цінах на основні споживчі товари, що дозволило зберегти кадровий потенціал в галузях матеріального виробництва. В Україні ж падіння обсягів виробництва в машинобудівному комплексі регіону склало приблизно 70%, реальна зарплата зменшилась принаймні в 10-12 разів, ціни на продукти харчування значно зросли. Тому зараз близько 80% робітників машинобудівних підприємств регіону опинилися за межею бідності.

Необхідно визнати, що однією з причин, які призвели до такої ситуації в вітчизняному машинобудуванні, було те, що його намагалися зробити автономним, незалежним від колишніх кооперативних зв`язків, які складалися роками. Називалася цифра у 70-75% - таким нібито має бути рівень автономності вітчизняного виробництва для того, щоб почався його підйом. Але зараз абсолютно зрозуміло, що без відродження традиційних господарських зв`язків обійтись неможливо. Тим більше, що основними посередниками між підприємствами стали комерційні структури, чиї послуги коштують недешево, до того ж посередники обирають лише ті види діяльності, що швидко приносять прибуток. Це боляче вдарило по підприємствам із складною комплектизацією продукції, тобто саме по підприємствах машинобудівного комплексу.

 Щодо кризи неплатежів, якою охоплена переважна більшість машинобудівних підприємств не тільки Південного економічного району, але й усієї країни, то є такий засіб її подолання, як індексація коштів підприємств, що знаходяться на рахунках банків із використанням фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Вкрай болюче питання - доля суднобудівного комплексу регіону і України в цілому. Потрібно пам`ятати, що вітчизняне суднобудування - це 8 заводів, близько 30 науково-дослідних інститутів, десятки підприємств-суміжників по всій країні.

Хоча спад виробництва в суднобудуванні не такий великий порівняно із іншими галузями - в 1996 році називалась цифра в 10% - досягнуто це лише завдяки ініціативі самих корабелів. Роль держави в розвитку цієї надзвичайно важливої і перспективної галузі практично зведена до нуля. Варто підкреслити, що стратегічні можливості нашого суднобудування немалі. Окрім танкерів, рефрижераторів, багатотоннажних грузових суден, наші корабели можуть будувати швидкохідні катера та круїзні яхти, мало- та середньотонажні судна для обслуговування зовнішньоекономічних зв`язків із країнами-сусідами, судна типу ріка-море, судна, спеціально обладнані для освоєння причорноморського шельфу тощо.

Протягом останніх років, наприклад, виробництво тільки металорізальних верстатів щороку скорочувалося в середньому на 40%. Падіння виробництва зумовлюється не тільки загальноекономічною кризою, але й зміною сучасної кон`юнктури ринку устаткування. Це формує такі тенденції, що потребують урахування виробниками:

- скорочення попиту на кваліфіковане наукомістке устаткування;

- стабілізацію, а останнім часом і збільшення попиту на універсальне неавто-матизоване устаткування з ручним управлінням;

- розширення попиту на легке багатофункціональне устаткування для малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності;

- розширення попиту на устаткування, яке може бути використане у випуску продукції кінцевого споживання.

В умовах зміни кон`юнктури ринку при здійсненні структурних перетворень на ряді підприємств верстатобудування було створено спеціальні підрозділи з маркетингу, головним завданням яких є вивчення ринку та визначення відповідних "ніш" для своєї продукції. Одним із перших у верстатобудуванні України почав реалізовувати принципи ринкової економіки Одеський завод прецизійних верстатів, на базі якого у 1985 р. було створено виробниче об`єднання "Мікрон". На початковому етапі свого розвитку "Мікрон" основні зусилля спрямував на створення імортозамінюючого устаткування. Даний напрям був збережений і після перетворення "Мікрону" в акціонерне товариство. Надалі були підготовлені документи для Фонду Державного майна для перетворення АТ "Мікрон" з 19 дочірніми підприємствами, що мають статус юридичної особи, у холдингову компанію. Створення холдингової компанії сприятиме стимулюванню інвестиційної діяльності. Іноземні інвестори не ризикують вкладати капітали в одне велике підприємство, проте ймовірність інвестування у відносно самостійний структурний підрозділ значно збільшується. Це підтверджується досвідом інвестиційної діяльності підприємств багатьох галузей машинобудування.

Для створення в районі дійсно сучасного машинобудівного комплексу необхідне:

- виробництво технічних засобів, що відповідають по своїх параметрах специфічним умовам експлуатації у різних галузях народного господарства і різних районах України;

- створення та розповсюдження систем машин, які дозволяють здійснити комплексну механізацію всіх стадій технологічного процесу;

- освоєння серійного виробництво машин та обладнання для широкого використання ресурсозберігаючих технологій;

- різке збільшення випуску автоматичних маніпуляторів з програмним забезпеченням - промислових роботів, щоб уникнути застосування ручного малокваліфікованої та одноманітної праці, особливо в важких та шкідливих для людини умовах, і значно підняти продуктивність праці в цілому;

- переобладнання машинобудівних підприємств новим металообробним устаткуванням (високопродуктивні спеціальні та агрегатні верстати, ковальсько-пресове обладнання, автоматичні лінії та комплекси);

- вдосконалення технологічних процесів шляхом впровадження термічних, гідравлічних,електричних, радіоелектронних методів впливу на метал, що обробляється;

- зростання одиничних потужностей машин та обладнання, збільшення економічності та тривалості використання техніки, що випускається, її надійності.

Інтенсифікація машинобудування пов`язана з подальшим поглибленням та розширенням спеціалізації та кооперування виробництва, розвитком заготовчої бази, а також централізованого ремонту машин та обладнання.

Велике значення надається зниженню металоємності машин та обладнання, а також суттєвому скороченню відходів та втрат металу. Ця комплексна задача, при розв`язку якої необхідне вдосконалення конструкцій машин та обладнання й заміна технологічних процесів, що ґрунтуються на різанні метала, формоутворенні деталей економічними методами.

У державному Проекті програми структурної перебудови економіки України для кожної галузі машинобудування запропоновано конкретні заходи щодо підвищення ефективності їх функціонування. Загальні напрямки машинобудівної галузі України до 2015 р. можна об`єднати в такі основні групи:

- зміна галузевої структури виробництва машинобудування з метою збільшення питомої ваги дизелебудування, підйомно-транспортного машинобудування, електротехнічну, автомобільної промисловості, машинобудування для легкої, харчової промисловості. Водночас пропонується зменшення частки гірничошахтного та гірничорудного машинобудування, приладобудування у загальному обсягу виробництва продукції машинобудування;

- розширення обсягів виробництва машинобудівної продукції для внутрішнього ринку при одночасному підвищенні її якості і скороченні асортименту продукції, що імпортується. У 2015 р. потреби України в машинобудівній продукції вітчизняного виробництва мають бути задоволені не менш як на 70%;

- збільшення валютних надходжень від експорту машинобудівної продукції шляхом використання досягнень науково-технічного прогресу і поставок на зовнішні ринки товарів із високим рівнем технологічної переробки, а також освоєння нових ринків збуту;

- використання інвестицій не для розширення виробничих потужностей машинобудівних підприємств, а для створення замкнутих циклів виробництва;

- розробка нових технологічних процесів виробництва продукції;

- закупівля технологій і ліцензій для освоєння виробництва нової машинобудівної продукції з високим рівнем надійності, тривалим життєвим циклом і низькими витратами всіх видів матеріалів при експлуатації;

- впровадження у виробництво нових зразків машинобудівної продукції з урахуванням мінімізації відходів і можливості їх подальшого використання для випуску інших товарів;

- розширення номенклатури машинобудівної продукції для суб`єктів підприємницької діяльності і сфери побутового обслуговування населення за рахунок розробки і виробництва багатофункціональної і малогабаритної техніки, здатної конкурувати із закордонними аналогами.

Отож, насамперед інтенсифікація розвитку в машинобудуванні і металообробці Південного економічного району припускає якісно нове натурально-речовинне наповнення вартісних показників. Адже зростання випуску машинобудівної продукції може бути забезпечене як за рахунок зміни вартості техніки і "вимивання" із номенклатури устаткування, що випускається, дешевих його видів, так і за рахунок розширення виробництва, збільшення маси техніки, що випускається, поліпшення її споживчих властивостей. Останній варіант розвитку і представляється єдино вірним в умовах інтенсифікації економіки. Крім того, саме машинобудівне виробництво має бути переорієнтовано на використання материало- , праце- і фондозберігаючих технологій виробництва машин і устаткування.

Висновок

Розглядаючи питання данної теми, висвітливши основні проблеми, я виділила, що машинобудування, як важлива галузь промисловості, має велике значення в народному господарському комплексі. А рівень його розвитку є одним з основних показників економічного і промислового розвитку України. Також були розглянуті проблеми, які стоять сьогодні перед машинобудівним комплексом району, вивчалися шляхи інтенсифікації виробництва та можливі методи вирішення питання його виходу з кризи. Як видно, сьогодні машинобудування зберігає свій вплив у промисловому виробництві району. Продукція багатьох підприємств є унікальною та такою, що відповідає найсучаснішим вимогам. Але, на жаль, обсяги виробництва зменшуються щороку з одночасним старінням обладнання. Але на сьогоднішній день цілком можливий вихід машинобудування району з кризи та повернення до обсягів виробництва, не менших, ніж за часи Радянського Союзу. Цього можна досягти поєднанням допомоги держави на законодавчому рівні з одночасним виходом підприємств машинобудування з-під впливу держави; тобто держава повинна створити на декілька років пільговий податковий режим для підприємств машинобудування, особливо для тих, які впроваджують нові технології та випуск нової сучасної продукції. Самі ж машинобудівні підприємства, особливо великі, мають створити дочірні підприємства або підрозділи, які займалися б пошуком споживачів готової продукції та пошуком найбільш вигідних для підприємства варіантів закупівлі обладнання та сировини. Все ще недостатньо вивченим є питання приватизації машинобудівних підприємств району.

У переважній більшості розвинутих країн провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в структурі машинобудівного комплексу. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане із зональною спеціалізацією сільського господарства.

Слід зазначити, що в Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей народного господарства, зокрема: виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне та радіотехнічне машинобудування. Зазначимо, що найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості Київ, Харків, Одеса, Львів; радіо електротехніки - Львів, Суми. Виробництво приладів та інструментів має експоутворююче значення.

У перспективі машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. Необхідно удосконалювати галузеву структуру, розширювати асортимент його продукції за рахунок підвищення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного господарства.

В Україні за роки трансформації економіки машинобудівний комплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, реформування відносин власності, структурних деформацій і вийшов на шлях адаптації до умов ринкової кон'юнктури та освоєння нових промислових ринків. Ці процеси супроводжувалися значними втратами виробничого і кадрового потенціалу, більше ніж двократним скороченням частки продукції машинобудування в промисловому виробництві, зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо.

Протягом останніх 5-6 років у машинобудуванні помітні позитивні тенденції: щорічні темпи виробництва продукції (робіт, послуг) значно випереджають темпи виробництва промислової продукції в цілому. Проте виробництво лише окремих видів продукції в натуральному виразі (легкові автомобілі, персональні ЕОМ, освітлювальні лампи, електровентилятори тощо) досягло половини і дещо більше випуску 1990 р. Виробничі потужності більшості підприємств завантажені на 50-60 %. Трансформація галузевої структури продукції машинобудування відбувається на користь металомісткої номенклатури, а частка наукоємних високотехнологічних галузей має тенденцію зменшення. При цьому зберігається занадто велика залежність розвитку вітчизняного машинобудування від зовнішньоекономічної діяльності. Так, понад 50 % виробленої в країні машинобудівної продукції відправляється на експор. Темпи імпорту машинобудівної продукції значно випереджають темпи експорту, що негативно впливає на торговельний баланс та збільшує його від'ємне сальдо. Відповідно зростає і частка машинобудівної продукції в загальному імпорті товарів країни .Через нестачу фінансових ресурсів дуже повільно вирішуються проблеми відновлення виробничого потенціалу галузі на основі використання інноваційних технологій і реалізації вітчизняних наукових розробок, подальшої зміни структури товарного виробництва і розвитку інвестиційного машинобудування, забезпечення конкурентоспроможності кінцевої продукції.

Відсутність чіткої державної політики щодо перспектив розвитку обороненого потенціалу в Україні призводить до реалізації спонтанних операцій у торгівлі зброєю, значна частина яких здійснюється випадково, без урахування стратегічних інтересів держави на міжнародному рівні. Експортна орієнтація, яка сформувалась під тиском об'єктивних обставин, характеризується відсутністю системного підходу до вирішення проблем як виробника продукції, так і стратегії держави щодо воєнно-технічного співробітництва з іншими державами світу. Виробник оборонної продукції не має вагомих стимулів для експортної діяльності у зв'язку з фінансовими, організаційними та законодавчими труднощами.

Отож, як видно, машинобудування району ще не вичерпало всіх своїх можливостей для виходу з кризи.

Додаток №1. Карта машинобудівного комплексу України.

Додаток №2

Індекси обсягу промислової продукції за січень-грудень 2007 року

Примітка. Індекси обсягу промислової продукції формуються без урахування діяльності з розподілення теплоенергії, газу, води.

Додаток №3

Індекси промислового виробництва за видами діяльності

(у відсотках до попереднього року)

Примітка. Індекси обсягу промислової продукції формуються без урахування діяльності з розподілення теплоенергії, газу, води.

Додаток №4

Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2004-2007 роки (у діючих цінах відповідного року)

Додаток №5

Використана література

1. Заставний Ф.Д. Географія України. – Львів: Світ, 1994.

2. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. /Під заг. ред. чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "Аспект-Поліграф", 2007 - 308 с.

3. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — 392с.

4. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є. П. Качана. - К.:ВД «Юридична книга», 2004 - 552с.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського,О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – 6-те вид., випр. - К.: Знання, КОО, 2004.- 350с.

6. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Навчальний посіб./ За ред. Хвесик М. А., Горбач Л. М., Пастушенко П. П.

7. Соціально-економічна географія України /Під ред.О.І.Шаблія.- Львів: Світ,1995.

8. Статистичний щорічник України за 2007 рік. Державний комітет статистики України.

9. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. І доп. – К. : Вікар, 2002. – 374с.

10. Технічна газета №15(171), 13 квітня 2006р.

Похожие работы

Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України

Скачать

49867

1

1

... повинні бути здійснені системні заходи щодо найкращої адаптація сільськогосподарського виробництва одночасно до навколишнього природного та ринкового середовища.   Розділ 3. Основні проблеми та перспективи розвитку АПК України 3.1 Проблеми розвитку АПК України, їх соціально економічна сутність та шляхи вирішення Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. ...

Текстильна промисловість України. Основні проблеми та перспективи розвитку

Скачать

55696

22

2

... - можна характеризувати на даний час як післякризовий та такий, що потребує цільової державної підтримки. 2. Сучасний рівень розвитку текстильної промисловості 2.1 Текстильна промисловість України в сучасних умовах господарювання За випуском продукції (48%), вартістю основних виробничих фондів перше місце в комплексі займає текстильна промисловість. Проте в останні роки спостерігається ...

Важке машинобудування в Україні

Скачать

39477

1

1

... в регіонах споживання. Більшість підгалузей важкого машинобудування розвинені в трьох економічних районах: Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному. Необхідно відмітити, що 85% усієї продукції важкого машинобудування України випускається у Донецькому, Придніпровському та Північно-Східному регіонах. Причому понад 60% її виробництва припадає на Донбас. Гірничо-шахтне машинобудування. На ...

Економіка України на сучасному етапі: проблеми та перспективи її розвитку

Скачать

74973

0

9

... ється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національного суверенітету. Україна у сучасному світі змушена здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національну конкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгострокове зростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі ...