Навигация
Основна проблематика психології праці
27030
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Основна проблематика психології праці
Для розуміння суті сучасної психології праці поважно виділити предмет даної науки, тобто те, що вивчає і намагається перетворити психолог праці. При цьому відразу ж виникає низка запитань. Як співвідноситься предмет психології праці з предметом психології взагалі? Як співвідносяться предмети різних складових психології праці: інженерній психології, психології управління, профорієнтації (професійного самовизначення) і тому подібне з предметом власне психології праці? Дані проблемні питання пов'язані з іншою невирішеною в психології проблемою: що є предмет психології взагалі?
При відповіді на це питання краще скористатися відомим принципом: "Чим складніше дана проблема, тим простіше слід її осмислювати". (Оскільки зайва (часто декоративна) серйозність ще більше ускладнює питання і робить його майже нерозв'язним, хоча і створює ілюзію "серйозної" розмови.) Наприклад, можна було б запитати себе: "Чим принципово відрізняється людина (як носій психіки) від явно неживого предмету (від дошки, столу і тому подібне)?" Можлива відповідь: на будь-яку нашу конкретну дію неживий предмет реагує практично однаково, тоді як людина здатна на непередбачувану реакцію. Людина часто навіть сам не знає, як він відреагує на ті або інші дії, як поведеться в тих або інших ситуаціях, а ось стіл точно "знає", як треба себе вести. Якщо ж стіл (як неживий об'єкт) раптом відреагує інакше, то це буде сприйнято як справжнє диво. Оскільки навіть людина не завжди знає, як він поведеться в певних ситуаціях, то це заставляє його постійно роздумувати про свою можливу поведінку, тобто здійснювати те, що називається "рефлексією", роздумом про свою власну діяльність. При цьому сама рефлексія визначається як "специфічна людська здатність, яка дозволяє йому зробити свої думки, емоційні стани, свої дії і стосунки, взагалі всього себе предметом спеціального розгляду (аналізу і оцінки) і практичного перетворення (аж до самопожертвування в ім'я високих цілей і смерті "за други своя")".
Останніми роками в психології знов помітно підвищення інтересу до теми "субъектности", "суб'єктивності" (Петровський, 1996; Слободчиков, Ісаєв, 1995; Татенко, 1996 і ін.). Навіть сам предмет психології все більше зв'язується з "суб'єктністю". Наголошується навіть деяка зміна парадигми в напрямі "від психіки суб'єкта - до суб'єкта психіки" (Татенко, 1996. С. 12). Як відзначають В.І. Слободчиков і Е.І. Ісаєв, саме феномен рефлексії є "центральним феномен людської суб'єктивності".
Головне, що об'єднує всі психологічні науки - це психічна діяльність людини, яка характеризується, перш за все, своїй суб'єктності, і саме цим людина відрізняється від столу, від дерева, від простіших істот...
Сама суб'єктність при цьому розуміється як:
- готовність виконувати певні дії по-своєму, поступати незаплановано, а у ряді випадків, і непередбачувано, спонтанно;
- готовність до рефлексії своєї діяльності (готовність до усвідомлення своєї спонтанності).
Таким чином, предмет психології праці - це суб'єкт праці, тобто працівник, здібний до спонтанності і рефлексії своєї спонтанності в умовах виробничої діяльності.
Але якщо ми приймаємо таке розуміння предмету психології праці, то відразу ж стикаємося з етичним парадоксом предмету психології праці, яку можна було б сформулювати таким чином: чим більше ми вивчаємо суб'єкта праці (його принципову можливість до спонтанності і рефлексивності), тим більшою мірою ми позбавляємо людину його суб'єктності. Можна виразитися ще різкіше і образно: чим більше ми вивчаємо (пізнаємо) суб'єкта, тим більшою мірою ми позбавляємо його психіки, тобто перетворюємо на легко передбачений в своїх діях "стіл", "стілець", робимо з нього безмозку "худобину", якою абсолютно не потрібна якась там "рефлексія", оскільки все за нього і так вже вирішує психолог або керівник, що користується результатами досліджень і рекомендаціями психолога про те, як "працювати з персоналом". Реальна картина така, що багато керівників і "замовники" лише і чекають від психолога таких рекомендацій, за допомогою яких було б легко управляти працівниками, передбачати будь-які їх реакції на ті або інші дії начальства. Але це створює "прекрасну" основу для маніпуляції, хоча відомо, що саме маніпуляція свідомістю іншої людини - є найстрашніший "гріх".
Ми звертаємо увагу на те, що чисто методологічні роздуми неминуче виводять нас в область етики. В зв'язку з цим доречно звернутися до роздумів відомого психотехніка Р. Мюнстенберга, який ще в 10-і рр. ХХ ст писало про те, що сама психологія не здатна розібратися в своїх цілях, вона може лише пропонувати засоби для реалізації тих і ідей і сенсів, які можна знайти лише у філософії, в етиці і що само "розвиток і прогрес даны лише в тих випадках, коли що-небудь гірше перетворюється на краще"
3. Проблеми професійного самовизначення
Проблема професійного самовизначення постає сьогодні перед багатьма людьми: старшокласниками, випускниками шкіл, а також спеціалістами, що стоять перед необхідністю оволодіння іншою професією або змушені шукати нову роботу після закриття (перепрофілювання) підприємств, відомств тощо. Усі вони мають усвідомлювати важливість проблеми своєчасного виявлення задатків і розвитку здібностей, проблеми вибору життєвого шляху відповідно до можливостей особистості.
Щоб знайти себе і правильно визначити своє місце в житті, кожна людина має відповісти на такі запитання:
- Які мої спроможності?
- Які фахівці більш потрібні суспільству, що воно чекає від мене?
- У якому виді діяльності я зможу найповніше розкрити себе?
Ці запитання є взаємопов'язаними: чим більше мрії, нахили, здібності і якості особистості «вписуються» у справу, якій людина вирішила служити, тим більшу користь для суспільства вона зможе принести на своєму робочому місці.
Як же знайти «своє місце» в житті, як правильно вибрати професію, якщо їх багато?
Психолог Є. О. Климов виділив п'ять основних типів професій за принципом ставлення людини до різних об'єктів оточуючого світу.
Перший тип - професії «людина - людина». Вони об'єднують вчителів, вихователів, викладачів вузів та технікумів, лікарів, продавців, спортивних тренерів, менеджерів тощо.
Другий тип - професії «людина - техніка». Це водії авто-та електротранспорту, машиністи потягів, оператори верстатів з програмованим управлінням, інженери, слюсарі, електрозварники тощо.
Третій тип - професії «людина - природа». Представниками цього типу є садівники, лісники, агрономи, лікарі ветеринари, тваринники, меліоратори, геологи, біологи, виноградарі, пасічники.
Четвертий тип - професії «людина - знакова система». До цього типу відносяться ті, хто має справу з різного роду умовними знаками, шифрами, кодами, формулами, мовами: економісти, бухгалтери, коректори, оператори ЕОМ, програмісти, інспектори відділів кадрів, штурмани авіації, перекладачі.
П'ятий тип - професії «людина - художній образ». Цей тип включає архітекторів, фотографів, скульпторів, художників, бутафорів-декораторів, модельєрів, музикантів, співаків, танцюристів, настроювачів інструментів.
Є. О. Климов розробив спеціальну тестову таблицю, що може допомогти зорієнтуватися у власних інтересах і нахилах, зробити вибір професії більш ґрунтовним.
Зрозуміло, людина за своїми нахилами і здібностями може мати передумови не до однієї, а до декількох професій. У такому випадку треба вибирати між ними. Набагато складніше прийняти рішення, коли з'ясовується, що до професії, яка дуже подобається, у людини даних обмаль. Тоді слід або переключитися на щось інше, більш-менш близьке, або пригадати про компенсацію - властивість психіки людини, яка полягає у перебудові функцій організму, порушених або втрачених внаслідок перенесеного захворювання чи травматичних ушкоджень. У 1961 році О. І. Скороходова, сліпоглухоніма, захистила кандидатську дисертацію на тему «Як я сприймаю оточуючий світ». За повної відсутності зору і слуху, вона розвинула у собі здібності до наукової творчості, після захисту дисертації працювала у Науково-дослідному інституті дефектології Академії педагогічних наук СРСР, здійснювала виховання і навчання сліпоглухонімих дітей. Отже, при дуже великому бажанні і сильній волі людина може перебороти недостатній розвиток деяких здібностей, а також фізичні і психологічні обмеження.
Студентські роки надають широкий простір для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, необхідними для обраної професії. Крім обов'язкових регулярних занять під керівництвом викладачів молоді люди повинні здійснювати самостійний пошук й використання навчальної та наукової інформації, знаходити час для занять спортом, відпочинку тощо.
Для реалізації цих завдань студентам необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприймання, уяви, пам'яті, мислення, уваги, ерудованості, широти пізнавальних інтересів тощо. Деяке зниження цього рівня може бути компенсоване за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, посидючості, ретельності й акуратності у навчанні. Але існує і певна межа, нижче якої компенсаторні механізми вже не допомагають. Саме тому, обираючи майбутню професію, абітурієнти мають враховувати відмінності, що існують у структурі спеціальних здібностей.
Так, для успішного оволодіння інженерними професіями абітурієнти повинні мати високий рівень невербального, тобто дієво-практичного інтелекту. Крім того, майбутнім інженерам необхідні високий рівень розвитку просторових уявлень і швидкість кмітливості.
Молоді люди, що вступають на природничі факультети, повинні мати високорозвинене логічне і абстрактне мислення, високий ступінь концентрації уваги. Як правило, студенти природничих спеціальностей відрізняються підвищеною серйозністю і незалежністю суджень. Проте у них недостатньо розвинуте уміння спілкуватися з людьми. За даними психологічних досліджень, інтровертованість студентів-математиків глибоко корелює з рівнем їх успішності. Це означає, що інтровертованість слід вважати однією з умов успішного навчання на природничих факультетах, і тому її також варто включити в структуру спеціальних здібностей абітурієнтів, які туди вступають.
Успішне навчання на гуманітарних факультетах можливе за умови наявності у людини яскраво вираженого вербального типу інтелекту і високо розвиненого абстрактного мислення. Провідні компоненти в структурі здібностей бажаючих оволодіти гуманітарними професіями - широта пізнавальних інтересів, ерудованість, добре володіння мовою, багатий словниковий запас, уміння правильно його використовувати.
Зрозуміло, що навіть визначні задатки не в змозі забезпечити високі досягнення в оволодінні обраною спеціальністю. Тільки самостійний, працелюбний, організований студент, який вміє планувати свій час, буде в змозі реалізувати свої потенційні здібності і досягти їх максимального розвитку у професійній діяльності.
Список використаних джерел
1. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М.: Институт психологии РАН, 1994. С. 163.
2. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. М.: Изд-во МГУ, 1995. С. 224.
3. Моргунов Е.Б. Человеческие факторы в компьютерных системах. М.: Тривола, 1994. С. 272.
4. Мюнстенберг Г. Психология и учитель. М.: Совершенство, 1997. С. 320.
5. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. Ростов н/Д: Феникс, 1996. С. 512.
6. Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск: Изд-во Новосибирского ун-та, 1995. С. 536.
7. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Основы психологической антропологии. Психология человека: Введение в психологию субъективности. М.: Школа-Пресс, 1995. С. 384.
8. Татенко В.А. Психология в субъектном измерении. К.: "Просвита", 1996. С. 404.
Похожие работы
... , тому що «уже занадто жваво діє цей професор психології (Гарварда) - начебто вилікував у своїй психологічній лабораторії не одну сотню всіляких нервових захворювань». Індустріальна психологія Мюнстерберг також сприяв просуванню індустріальної психології. Початком цієї діяльності можна вважати публікацію в 1909 році статті за назвою «Психологія й ринок». У статті вказувалися ті сфери ...
ога і фізіолога В. Вундта, французьких психологів А. Біне і Т. Рібо, німецького психолога Г. Еббінгауза та ін.). 1.Історія розвитку юридичної психології Наприкінці ХІХ ст. розширюються уявлення про психологічну сутність злочинної поведінки, а в ХХ ст. з’явилися фундаментальні дослідження з цієї проблеми: Р. Луваж “Психологія і злочин” (Гамбург, 1956 р.), Г. Тох “Правова і кримінальна ...
... ість і завзятість в здійсненні вибраної дії і досягненні його результатів. В даному випадку ми стикаємося з проблемою різноманіття впливів мотивації на спостережувану поведінку і його результати. 2. Теорії мотивації У загальному випадку мотивація - це процес спонуки до праці. Будь-який керівник, якщо він хоче добитися ефективної діяльності своїх підлеглих, повинен не забувати про наявність ...
... подальшого викладу матеріалу, а також враховуючи повноту висвітлення цих явищ, зупинимось на деяких із них, щоб дати змогу більш-менш чітко сприймати наступну інформацію. Система як поняття сучасної психології Усі сучасні науки намагаються досліджувати свої об’єкти як системи. Системний підхід зародився у біології. Біологія вже давно досліджує живі організми як системи. Система – (від грец ...
0 комментариев