Міністерство освіти і науки України
Київський національний економічний університет
Ім. Вадима Гетьмана
Криворізький економічний інститут
РЕФЕРАТ
З дисципліни: Кримінальне право України
Тема: Система покарань
|
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Поняття системи покарань
1.Визначення системи покарань
2.Ознаки системи покарань
3.Класифікація покарань
3.1За порядком призначення
3.2За суб’єктом
3.3За можливістю визначення строку
РОЗДІЛ 2 Зміст простої та складної системи покарань
РОЗДІЛ 3Додаткові покарання в контексті системи покарань
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Доктрина кримінального права знає термінологічний зворот «система покарань». Проте у кримінальному законодавстві України він не вживається як щодо основних покарань так і щодо додаткових. У ст. 51 КК України «Види покарань» у певному порядку зазначені всі ті кримінально-правові наслідки злочину, які держава вважає видами покарань. Причому у переліку зазначені як основні такі додаткові види покарань без будь якої їх диференціації. Лише у ст. 52 КК України покарання розмежовуються на основні та додаткові. У теорії кримінального права, закріплений законом перелік покарань традиційро іменується поняттям «система покарань», що має під собою підставу, хоча в літературі іноді систему покарань зводять до переліку пакарань.[1] Система покарань має означати, що перелік видів покараньне не є безладним, вона складаєтьсяз елементів (видів покарань та їх груп) елементи системи впорядковані. Як цілісна єдність система покарань відносно самостійна, і водночас знаходиться в системно структурній взаємодії з іншими системами кримінального права.[2]
Поняття «система покарань» має грунтуватися не лише на аналізі окремих видів покарань, а й при зясуванні цієї системи як єдиного цілого.. при іншому підході, зазначає П Осипов, система покарань зводиться до простої суми її елементів, а дослідження – до аналізу окремих видів покарань, оскільки «звязки і відносини системи набагато багатші ніж власні звязки і відносисни її компонентів»[3]. У деяких нормах КК України також наводяться переліки (статті 66, 67, 80, 81, 82, 89, 105, 106 та ін),проте велика кількість зазначених у них елементів не свідчить про наявність їхньої системи.
У кримінально-правовій доктрині потанням, пов’язаним із системою покарань, зокрема аз виокремленням підсистеми додаткових покарань, були присвячені праці Є. Аветисової, П. Аветисян, Л. Багрія-Шахматова, М Бажанова, М Бєляєва, І. Гальперіна, С, Дементьєва, Т. Денисової, В Дуюнова, В. Зубкової, І. Капеця, Н. Кулешової, ВЛомако, С. Мокринського, І Ноя, С. Познишева, С. Полубінської, М. Стручкова,М. Таганцева, В. Тютюгіна, Р, Устименка, І. Фойницького, Г Цепляевої, О. Цвєтіновіча, М. Шаргоровіча та ін.
Велика кількість публікацій. Присвячених питанню системи покарань виходить із концепції, що всі покарання,передбачені у КК України, явяляють собою систему, хоча у них і івисловлюються критичні зауваження щодо місця того чи іншого покарання у певних класифікаціях та співвідношеннях. Але що дійсно було досліджене мало, так це критичне осмислення відповідності до системних закономірностей даної «системи» та обгрунтування відносної відокремленості певних підсистем.вирішення цього завдання є надзвичайно важливим,оскільки сприйняття покарань передбачених КК як системи, покладає на неї відповідні «зобов’язання» і не лише на неї, а й на нормотворця та правозастосовника. Зокрема, потребує вирішення проблема чи буде ця система однорідною, чи різнорідною. Сучасна прадигма виходить із того, що всі покарання об’єднані спільним родом, хоча б тому, що вони, покарання відрізняються лише видовими характеристиками. Проте це не заважає існуванню груп покарань, як більш складних елементарних обєднань системи, які не схожі на решту, або обє’днані схожими родовими ознаками на більш низькому рівні, наприклад додаткові покарання. Це дає нагоду перевірити чи системна природа зв’язків між цими групами у межах даної системи і, головне чи відповідає таке групування внутрішнім закономірностям підсистеми у загальній системі. Саме це і становить мету цієї роботи
РОЗДІЛ 1.Поняття системи покарань
1.Визначення системи покарань
Передбачені чинним кримінальним законодавством окремі види покарань утворюють певну систему. Система покарань, встановлена ст. 51 КК, і є тією юридичною базою, на якій ґрунтується діяльність судів по застосуванню покарань. Законодавець, визначаючи систему покарань, тим самим створює базу і для побудови санкцій у відповідних статтях Особливої частини КК, де передбачені види і межі покарань за окремі злочини.
Система покарань покликана визначати однаковість (однозначність) у правозастосовній діяльності і згідно з цим бути важливим засобом забезпечення законності. Системі покарань невідомі смертна кара, а також болісні і такі покарання, що ганьблять і калічать засудженого, наприклад, тілесні покарання, позбавлення всіх громадянських прав та ін. У ній значне місце посідають покарання, не пов'язані з позбавленням волі: штраф, громадські роботи тощо. Включаючи в себе цілий комплекс покарань, їх система дає можливість забезпечити при застосуванні судами конкретних покарань їх необхідну індивідуалізацію відповідно до тяжкості вчиненого злочину і особи засудженого.
Під системою покарань прийнято розуміти встановлений кримінальним законом і обов'язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.
... засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами. Наведений текст свідчить про те, що закон виходить із змішаних теорій, тому що називає метою покарання: кару як відплату за вчинене; виправлення засудженого; попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження); попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне ...
... України, констатувало наступне: «Ст. 77 КК визначено загальний підхід до призначення додаткових покарань у разі звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням. За змістом цієї статті зазначені в ній додаткові покарання можуть призначатися при такому звільненні лише за умови дотримання всіх інших положень як Загальної, так і Особливої частин КК, зокрема ст. 51-55, 65-71 ...
... Таким чином, метою покарання за А. Фейєрбахом є, насамперед, загальне попередження. Крім головної мети покарання, він визначає й додаткові — це спеціальне попередження вчинення злочинів з боку покараного і його виправлення [4,с.231]. Опонентом А. Фейєрбаха виступав інший видатний німецький юрист Карл Грольман (1775-1829), який серед цілей покарання на перше місце ставив спеціальне попередження, ...
... етапи. Прораналiзувавши кожен з цих перiодiв, розглянемо становище смертної кари України на сучасному етапi i ставлення народу до неї. Аналітична частина Смертна кара та тiлеснi покарання у стародавнiх державах На територiї України, починаючи з VII ст. до н.е. i зокiнчуючи утворенням Київської Русi, розвивалось декiлька держав. Так, вiд V ст. до н.е. до III ст.н.е. проiснувала така держава ...
0 комментариев