1. Економічна основа міжнародної торгівлі
В теорії міжнародної торгівлі центральними є проблеми:
· Чому існує торгівля, якими є її економічні основи?
· Наскільки вигідна торгівля для кожної країн – учасниць?
· Що обрати для економічного зростання: свободу торгівлі чи протекціонізм?
Пояснення першопричин, що породжують міжнародну торгівлю, ґрунтується на законі порівняльних (вартісних) переваг. Суть його полягає в тому, що кожна країна має порівняльні переваги у виробництві якого – небудь товару (тобто виготовляє його з меншими витратами) і отримує виграш, спеціалізуючись на його виробництві і обмінюючи на товари, котрі вона сама неспроможна ефективно виготовляти. А. Сміт писав: « Якщо яка – небудь чужа країна може постачати нас яким – небудь товаром за більш дешевою ціною, ніж ми самі в змозі виготовляти його, набагато краще закуповувати його у неї на деяку частину продукту нашої власної промислової праці, що докладається в тій галузі, в котрій ми володіємо деякою перевагою».
А. Сміт перший, доводячи вигідність для країни вільної торгівлі, розробив теорію абсолютних переваг. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами (пов'язаними з кліматичними умовами і природними ресурсами) та придбаними перевагами (пов'язаними з розвитком технології та високою кваліфікацією працівників) у виробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх більш ефективно, ніж інші. Якщо торгівля не буде обмежена, стверджував А. Сміт, то кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві тих товарів і послуг, в якому вона має абсолютну перевагу. Обмін між країнами надлишками спеціалізованої продукції є вигідним для кожної країни, оскільки дозволяє:
· реалізувати надлишки конкурентоспроможного виробництва;
· придбати на отриманий доход більшу кількість імпортного товару, ніж вона сама могла б виготовити.
Д. Рікардо розвинув доводи А. Сміта на користь вільної торгівлі і розширив зону порівняльних переваг для вигідної міжнародної торгівлі, ввівши принцип відносної переваги.
Теорія відносної переваги у витратах стверджує, що міжнародна торгівля вигідна для будь – якої країни і для тієї, котра ні в чому не має переваг, і для тієї, котра має переваги абсолютно для всіх товарів. В кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво якого більш ефективне (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти товарів. Країна отримає більший виграш, якщо сконцентрує свої ресурси на більш ефективних виробництвах. Країні не вигідно розвивати навіть ті галузі, де витрати виробництва нижчі, ніж в інших країнах, але різниця в витратах менша, ніж на виробництво продукції найбільш продуктивної галузі в даній країні. Товар, для якого відносна вигода є найбільшою, і повинен експортуватись.
Міжнародна торгівля збільшує доход і рівень життя країн, що торгують між собою. Нація, яка ігнорує принцип порівняльних переваг, імовірно поплатилася б зниженням життєвого рівня населення і уповільненням темпів економічного зростання.
У першій половині XX століття шведські економісти Елі Хєкшер і
Бертін Олін одними з перших запропонували систематизоване пояснення джерел порівняльних переваг, відоме як теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва Хекшера – Оліна. Е. Хекшер і Б. Олін помітили, що держави наділені виробничими ресурсами (капітал, праця, земля) у різній степені. В одній країні відносно багато робочої сили, в другій – мінеральних ресурсів, в третій – велика кількість орних земель. Ιнакше кажучи, одні чинники можуть бути в надлишку, інші – в дефіциті. Вважається, що країна має надлишок (або дефіцит) чинника, якщо в неї співвідношення між його якістю і рештою чинників є вищим (або нижчим), ніж у решті світу. Це з одного боку. З іншого боку, у витратах виробництва різних товарів різне співвідношення витрат різних чинників. Продукт вважається трудомістким, капіталомістким, земле містким, коли частка витрат на відповідний чинник в його вартості є вищою, ніж у вартості інших продуктів. Відмінності між країнами у порівняльних перевагах саме пояснюються тим, що:
· у виробництві різних товарів чинники використовуються в різних співвідношеннях;
· неоднакова відносна забезпеченість країн чинниками виробництва.
Теорія Хекшера – Оліна стверджує, що кожна країна прагнутиме до спеціалізації і експорту тієї продукції, при виготовленні якої інтенсивно використовуються надлишкові, а відтак більш дешеві чинники виробництва, а отже і до імпорту тих продуктів, чинники виробництва яких, через відносну рідкісність їх, в цій країні є дорогими.
Наприклад, в Гонконгу і на Тайвані значно більше трудових ресурсів, ніж земельних, отже вигідно спеціалізуватись на виробництві товарів і послуг, що більш інтенсивно використовують працю, а не землю. Саме тому Гонконгу вигідно експортувати продукцію швейного виробництва, котре розміщується в багатоповерхових фабриках, а імпортувати автомобілі, виробництво котрих потребує великої площі на одного виробника. Туреччина ж, де земля є в надлишку по відношенню до кількості населення, згідно з теорією Хекшера – Оліна, експортуватиме сільськогосподарську продукцію.
Отже, теорія співвідношення чинників виробництва стверджує, що співвідношення частки землі, трудових ресурсів і капіталу зумовлює їх порівняльну вартість. Ці витрати, у свою чергу, визначають, які товари країна може виробляти більш ефективно і експортувати.
Чи підтверджує існуюча структура міжнародної торгівлі висновок теорії Хекшера – Оліна, що країни експортують продукти інтенсивного використання надлишкових чинників і імпортують продукти інтенсивного використання дефіцитних чинників?
Можливо зробити загальний висновок: в основі міжнародної торгівлі лежить різна здатність країн ефективно виробляти різні товари, що ґрунтуються на природних, та набутих порівняльних переваг, таких як відмінності у співвідношенні чинників виробництва, в рівні застосовуваної технології, що визначають виробничі можливості і призводять до різниці у витратах виробництва. Порівняльні переваги є також наслідком рівня культури, пріоритетів в освіті, наукових дослідженнях. Так, здатність США утримати порівняльні переваги у виробництві багатьох товарів залежить не лише від розмірів праці і капіталу, але й від здатності «вирощувати і захищати ідеї».
Ι ще одне зауваження: концепцію порівняльної переваги не можна розуміти спрощено, застосовувати без урахування специфіки тієї чи іншої країни, того чи іншого періоду розвитку світового співтовариства. Так , наприклад, якщо в країні існує негнучка заробітна плата, якщо проводиться недалекоглядна фіскальна і грошова політика, тоді благо від дешевих імпортних товарів (внаслідок міжнародної спеціалізації) може обернутися злом безробіття.
Вигідність спеціалізації і торгівлі, напрями торгових потоків (експорт – імпорт) визначаються не лише законом порівняльних переваг (тобто пропозицією), але й відмінностями в перевазі споживачів ( тобто попитом). Якщо країна не має у виробництві якого – небудь товару порівняльних переваг, а на цей товар є підвищених попит на світовому ринку, то цей товар експортуватиметься. Відмінності у перевагах споживачів самі по собі навіть за відсутності у партнерів відмінностей в умовах пропозиції, можуть слугувати основою для взаємовигідної торгівлі, оскільки вона дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб.
На світовому ринку, як і на внутрішньому , попит і пропозиція спільно визначають як обмін і структуру експортованих та імпортованих товарів, так і ціни на них. Рівень світових цін є важливим чинником, що визначає, які саме товари і куди експортуватимуться тією чи іншою країною і які і звідки – імпортуватимуться, бо від співвідношення світових цін прямо залежить розподіл між партнерами виграшу від світової торгівлі. Відтак економісти приділяють велику увагу умовам торгівлі, або відношенню експортних цін даної країни до її імпортних цін.
Коефіцієнт обміну (або умови торгівлі) дуже важливий тим, що від його фактичного значення залежить розподіл вигоди міжнародної торгівлі між країнами. Фактичне значення коефіцієнта міжнародного бізнесу встановлюється між верхнім і нижнім рубежем, в залежності від світового попиту і пропозиції на товари.
Для розрахунку умов торгівлі на реальній статистиці спочатку будується індекс експортних та імпортних цін ( в одиницях національної або іншої валюти) виду:
Для експортних цін Pχ = Σι χι ρι
де χι – частка кожного (і-го) товару в сумарній вартості експорту в
базисному році, а ρι – відношення поточної ціни на цей товар до його ціни в базисному році;
Для імпортних цін Pμ = Σι μι ρι
де μι – частка кожного (і-го) товару в сумарній вартості імпорту в базисному році, а ρι – відношення поточної ціни на цей товар до його ціни в базисному році.
Умови торгівлі дорівнюють відношенню двох індексів:
Т = Pχ / Pμ
Зростання цього показника звичайно називають «поліпшенням» умов торгівлі. Однак самий по собі показник умов торгівлі ще не свідчить ні про вигідність торгівлі, ні про зміну добробуту. Цей показник потрібно використовувати поряд з іншими даними – про обсяги торгівлі та причини зміни цін. Наприклад, країна знайшла більш ефективний спосіб вирощування пшениці і значно збільшила її пропозицію на світовому ринку. Це призвело до зниження цін і «погіршання» умов торгівлі. Але це не означає, що торгівля стала менш вигідною. Країна одночасно може отримати виграш як від зростання ефективності виробництва, так і від збільшення обсягу експорту пшениці за більш низькою ціною.
Більшість теорій оцінюють вигідність (виграш) міжнародної торгівлі з точки зору країни. Але торгівлі не буде до тих пір, поки фірми не бачитимуть вигоди експорту – імпорту для себе. Фірми можуть бути зацікавлені у світовій торгівлі, щоб використати надлишкові потужності, знизити витрати виробництва або розподілити ризик. Але вони не завжди можуть взяти участь в міжнародній торгівлі або через незнання світових ринків, недостатність інформації про механізм торгівлі та торговельних обмежень, або через те, що вважають зарубіжні операції надто ризикованими.
Лише з'ясувавши питання про те, які вигоди здобувають фірми, можливо отримати повне уявлення про економічні умови світової торгівлі, кістяк яких створюють порівняльні переваги у виробництві товарів в різних країнах та відмінності у перевагах споживачів.
... об’єкту зонування: · локальні (створені нга основі виликих підприємств, транспортних вузлів); · комплексні (значні за розміром територіальні утворення, які виконують значні функції. 3) За функціональною орієнтацією: · зовнішньоторгівельні; · торгівельно-виробничі; · науково-технічні; · туристично- рекреаційні · ...
... , технологічному, робочої сили. Координація та законодавче врегулювання цієї діяльності сприятимуть органічному, еволюційному включенню України у світогосподарські процеси і структури, повнішій реалізації національних економічних інтересів. 2. Позиції України на світовому ринку товарів та послуг Після здобуття незалежності Україна веде активну зовнішньоторговельну політику. Вже у 1993 р. ...
... країн, тих, що розвиваються, і колишніх соціалістичних країн. У першому випадку - це величина близько 70-76 %, у другому - 20-24%, і нарешті для третьої групи цей обсяг становить 6-8%. Основні показники, що використовуються в аналізі міжнародної торгівлі, наводяться в таблиці 3: Таблиця 3. Система показників зовнішньої торгівлі 1. Показники обсягу міжнародних торгових відносин (МТВ): - ...
... івський рахунок в іноземній валюті, що виключить необхідність продажі і покупки валюти в тім ступені, у якій погоджені надходження й платежі в іноземній валюті, і тим самим усуне експозицію. Міжнародна торгівля фінансовими послугами породжує більш високі ризики як для покупця, так і для продавця в порівнянні з торгівлею усередині країни. Для їхнього зменшення була розроблена безліч різних послуг ...
0 комментариев