Особливості психологічного розвитку учнів молодшого підліткового віку
Неповна сім’я як можливий фактор формування дисгармонійної особистості
Виявлення видів агресивних реакцій у учнів з повних і неповних сімей
Особливості розвитку самовідношення особистості в повних і неповних сім’ях
Кореляційний аналіз
Навигация
Особливості психологічного розвитку учнів молодшого підліткового віку
Психологічні особливості учнів із неповних сімей та шляхи психопрофілактики
85294
знака
10
таблиц
0
изображений
1.2 Особливості психологічного розвитку учнів молодшого підліткового віку
Підлітковий період - це вік від 11 до 15-16 років. Періодизація життєвого шляху завжди включає вказівку на те, які завдання повинна вирішити людина, яка досягла певного віку, щоб вчасно перейти в наступну фазу життя. Молодший підлітковий вік визначається 11-13 років. Активізація й складна взаємодія гормонів росту й статевих гормонів викликають інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Збільшуються зріст і вага дитини, причому в хлопчиків у середньому пік «стрибка росту» доводиться на 13 років, а закінчується після 15 років, іноді триваючи до 17. У дівчат «стрибок росту», звичайно починається й кінчається на два роки раніше (подальший, більше повільний ріст може тривати ще кілька років).
Е.І. Туревська вважає, що зміна зросту й ваги супроводжується зміною пропорцій тіла. Спочатку до «дорослих» розмірів доростають голова, кисті рук і ступні, потім кінцівки - подовжуються руки й ноги – в останню чергу тулуб. Інтенсивне зростання кістяка, що досягає (4-7 см) на рік, випереджає розвиток мускулатури. Все це приводить до деякої непропорційності тіла, підліткової незграбності. Підлітки часто відчувають себе в цей час незграбними, неспритними.
У зв'язку зі швидким розвитком виникають труднощі у функціонуванні серця, легенів, кровопостачанні головного мозку. Тому для підлітків характерна зміна артеріального тиску, підвищена стомлюваність, перепади настрою; гормональна буря неврівноваженість. Емоційну нестабільність підсилює сексуальне збудження, яке супроводжує процес статевого дозрівання.
Соціальна ситуація розвитку являє собою перехід від залежного дитинства до самостійної й відповідальної дорослості. Підліток займає проміжне положення між дитинством і дорослістю. [28]
І.Ю. Кулагіна вважає, що провідною діяльністю підлітка є спілкування з однолітками. Головна тенденція - переорієнтація спілкування з батьків і вчителів на однолітків.
1) Спілкування є для підлітків дуже важливим інформаційним каналом;
2) Спілкування - специфічний вид міжособистісних відносин, він формує в підлітка навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися й у теж час відстоювати свої права;
3) Спілкування - специфічний вид емоційного контакту. Дає почуття солідарності, емоційного благополуччя, самоповаги.
Спілкування включає 2 суперечливі потреби: потреба в приналежності до групи й у відособленості (з'являється свій внутрішній світ, підліток відчуває потребу залишитися наодинці із собою). Підліток, вважаючи себе унікальною особистістю, у той же час прагне зовні нічим не відрізнятися від однолітків. Типовою рисою підліткових груп є комформність - схильність людини до засвоєння певних групових норм, звичок і цінностей. Бажання злитися із групою, нічим не виділятися, яке відповідає потребі в безпеці – це механізм психологічного захисту, який називається соціальною мімікрією. [16]
Г. Шихі вважає, що перехід від дитинства до дорослості протікає, як правило, гостро й часом драматично, у ньому найбільше випукло переплетені суперечливі тенденції соціального розвитку.
З одного боку, для цього складного періоду характерні негативні прояви, дисгармонійність особистості, згортання й зміна сталих інтересів дитини, яка протестує характер її поведінки стосовно дорослого.
З іншого боку, підлітковий вік відрізняється й масою позитивних факторів - зростає самостійність підлітка, більше різноманітні і змістовні стають всі відносини з іншими дітьми й дорослими, значно розширюється й істотно змінюється сфера його діяльності, розвивається відповідальне відношення до себе й до інших людей. Даний період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства. Являючи собою соціально-психологічне явище, обумовлене конкретно-історичними обставинами розвитку суспільства, підлітковий період, з одного боку, відрізняється стабільністю глибинно-психологічною сутністю основних характеристик; з іншого боку, зміни в соціально-економічному житті обумовлюють якісні розходження соціального змісту процесів формування свідомості, самосвідомості, особистісного становлення зростаючих людей.
В інтелектуальній сфері відбуваються якісні зміни: продовжує розвиватися теоретичне й рефлексивне мислення. У цьому віці з'являється чоловічий та жіночій погляд на світ. Активно починають розвиватися творчі здібності. Зміни в інтелектуальній сфері призводять до розширення здатності самостійно справлятися зі шкільною програмою. У теж час багато підлітків зазнають труднощів у навчанні. Для багатьох навчання відходить на другий план. [34]
Е.І. Туревська вважає, що центральний новотвір підліткового віку – «почуття дорослості» – відношення підлітка до себе як до дорослого. Це виражається в бажанні, щоб усі і дорослі, і однолітки ставилися до нього не як до маленького, а як до дорослого. Підліток претендує на рівноправність у відносинах зі старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою «дорослу» позицію. Почуття дорослості проявляється й у прагненні до самостійності, з відгородити якісь сторони свого життя від втручання батьків. Це стосується питань зовнішності, відносин з однолітками, може бути - навчання. Почуття дорослості пов'язане з етичними нормами поведінки, які засвоюються підлітками в цей час. З'являється моральний «кодекс», який пропонує підліткам чіткий стиль поведінки в дружніх відносинах з однолітками.
Розвиток самосвідомості формування «Я-концепції» система внутрішньо погоджених подань про себе, образів «Я». Критичність мислення, схильність до рефлексії, формування самоаналізу. Труднощі росту, статеве дозрівання, сексуальні переживання, інтерес до протилежної статі. Підвищена збудливість, часта зміна настроїв, неврівноваженість. Помітний розвиток вольових якостей. Потреба в самоствердженні, у діяльності, яка має особистісний зміст. [28]
І.С. Кон вважає, що підлітковий вік виступає як важливий момент соціального розвитку, який має особливе навантаження в становленні особистості. Інтенсивне розгортання й насичення соціальної позиції дитини «я і суспільство» забезпечує корисна суспільству не оплачувана діяльність, тому що в ній підліток одержує можливості не тільки звернути на себе увагу, виявити себе, але й побачити своє «Я» в оцінці інших людей, відчути, що суспільство його визнає. У цьому й полягає механізм вироблення соціальної позиції підлітка стосовно суспільства, яке виступає вихідною точкою, необхідною внутрішньою умовою подальшого розвитку його діяльності як форми вираження свідомості, самосвідомості, особистісного самовизначення, що є найважливішим моментом включення індивіда в соціальний рух, що прилучає його до соціального руху суспільства. Зовні, педагогічно «нав’язувана» підлітку соціально визнана й соціально схвалювана корисна суспільству діяльність формує адекватну їй мотиваційно-потребносну сферу, тому що, з одного боку, відповідає очікуванням зростаючої людини, її потенціям, з іншого боку - представляє їй практику для розвитку самосвідомості, формуючи норми її життєдіяльності. [12]
І.Ю. Кулагіна вважає, що у підлітковому віці відбувається бурхливий зріст, розвиток і перебудова організму підлітка, нерівномірність фізичного розвитку, коли переважно відбувається ріст костей тулуба й кінцівок у довжину, приводить до незграбності, незграбності, втраті гармонії в рухах. Усвідомлюючи це, підліток соромиться й намагається замаскувати свою нескладність, недостатню координацію рухів, приймаючи часом неприродні пози, намагаючись бравадою й навмисною брутальністю відволікти увагу від своєї зовнішності. Навіть, легка іронія й глузування відносно фігури підлітка, його пози або ходи викликають часто бурхливу реакцію, тому що підлітка гнітить думка, що він смішний і безглуздий в очах навколишніх.
Помітний розвиток у цей період здобувають вольові риси характеру - наполегливість, завзятість у досягненні мети, уміння переборювати перешкоди й труднощі. На відміну від молодшого школяра, підліток здатний не тільки до окремих вольових дій, але й до вольової діяльності. Він часто вже сам ставить перед собою цілі, сам планує їх здійснення. Але недостатність волі позначається, зокрема, у тому, що, проявляючи наполегливість в одному виді діяльності, підліток може не виявляти її в інших видах. [16]
І.С. Кон вважає, що підлітковий вік характеризується імпульсивністю. Часом підлітки спочатку зроблять, а потім подумають, хоча при цьому усвідомлюють, що варто було б діяти навпаки. Увага підлітка характеризується не тільки більшим обсягом і стійкістю, але й специфічною вибірковістю. У цей період уже може бути навмисна увага. Виборчим, цілеспрямованим, аналізуючим стає й сприйняття. Значно збільшується обсяг пам’яті, причому не тільки за рахунок кращого запам’ятовування матеріалу, але й його логічного осмислювання. Пам’ять підлітка, як і увага, поступово здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів.
Бурхливо розвиваються почуття підлітків. Їх емоційні переживання здобувають більшу стійкість. Під впливом навколишнього середовища відбувається формування світогляду підлітків, їх моральних переконань і ідеалів. Складаються й розвиваються моральні почуття патріотизму, інтернаціоналізму, відповідальності. Цей вік характеризується й складними естетичними почуттями, формуванням естетичного відношення до дійсності. При значній схильності до романтичного в підлітків більше реалістичною та критичною стає уява. [12]
Ф. Раис вважає, що підліткам властивий підвищений інтерес до своєї особистості, потреба в усвідомленні й оцінці своїх особистих якостей. Аналізуючи й оцінюючи свою поведінку, підліток поступово порівнює її з поведінкою оточуючих людей, насамперед своїх товаришів. При цьому він дорожить думкою не тільки товаришів, але й дорослих, прагнучи виробити в собі такі риси, які дозволяли б йому домагатися успіхів у діяльності й поліпшувати взаємини з іншими людьми. Можливість усвідомити, оцінити свої особисті якості, задовольнити властиве йому прагнення до самовдосконалення підліток одержує в системі взаємодії зі «світом людей». І сам цей світ сприймається їм саме за посередництвом дорослих людей. Підліток очікує від них розуміння, довіри. [18]
Г.С. Абрамова вважає, що якщо дорослі не зважають на те що підліток уже не маленька дитина, то з його боку виникають образи й різноманітні форми протесту – брутальність, упертість, неслухняність, замкнутість негативізм. Однак, неслухняність, свавілля, негативізм, упертість аж ніяк не являють собою обов’язкових рис характеру підлітка. Лише як наслідок неправильного підходу до підлітка, коли не враховуються його психологічні особливості, як наслідок недоробок виховання часом виникають конфлікти й кризи, ні в якій мері не є фатальними й неминучими. Так, нерозуміння або ігнорування дорослими щирих мотивів поведінки підлітка, реагування лише на зовнішній результат його діяльності або, що ще гірше, приписування підлітку не відповідної дійсності мотивів приводять його до внутрішнього опору виховним впливам. Він не приймає вимог дорослих, тому що ці вимоги, навіть абсолютно правильні, не мають для нього справжнього змісту, а можливо, навіть із інший, протилежний зміст. Підліток, прагне бути й вважатися дорослим. Він усіляко протестує, коли його дріб’язково контролюють, карають, вимагають слухняності, підпорядкування, незважаючи на його бажання, інтересами. На жаль, у шкільній і сімейній практиці частина педагогів і батьків дотепер у своїх міркуваннях і діях дотримуються «зручної» формули: підліток дитина, і тому він повинен беззаперечно слухатися вчителя, батьків уже тому, що вони дорослі.
У підлітковому віці часто різко міняється відношення до навчання, з відносини з навколишніми. Батькам, які не знають вікову психологію, представляється, що в умовах життя й діяльності дитини, яка стала підлітком, нічого істотно не змінилося. Тому успіхи або невдачі в навчанні залишаються як і раніше критеріями оцінки дітей дорослими.
Займаючи велике місце в житті підлітків, навчання не може повністю задовольнити їх особисті домагання, самосвідомість, спрагу активної суспільно значимої діяльності. Поряд з нею у світі інтересів підлітка дуже важливе місце займають спорт, технічна й художня творчість та інше. [2]
Ф. Раис вважає, що критичне відношення підлітка до себе, переживання невдоволення собою супроводжується актуалізацією потреби в самоповазі, загальному позитивному відношенні до себе як особистості. На третій стадії цього віку, в 14-15 років, виникає «оперативна самооцінка», яка визначає відношення підлітка до себе в цей час. Ця самооцінка ґрунтується на зіставленні підлітком своїх особистісних особливостей, форм поведінки з певними нормами, які виступають для нього як ідеальні форми його особистості. Іншим важливим механізмом самосвідомості виступає особистісна рефлексія, яка представляє собою форму усвідомлення підлітком як свого внутрішнього світу, так і розуміння внутрішнього світу інших людей.
На першій стадії підліткового віку предметом рефлексивного очікування виступають в основному окремі вчинки дітей.
На другій стадії, в 12- 13 років, головним стає розгляд рис свого характеру й особливо взаємин з людьми. У цей час особистісна рефлексія своєрідно трансформується й перетворюється в серйозний стимул для самовиховання підлітка.
У структурі особистісної рефлексії на третій стадії даного періоду, в 14-15 років, істотно зростає критичність підлітків стосовно себе.
Значимим показником соціального розвитку виступають інтереси зростаючих людей, у яких виражається спрямованість особистості, її інтелектуальна й емоційна активність. Спеціально проведені дослідження особливостей розвитку всього різноманітного спектра інтересів дітей підліткового віку показали, що його перша стадія характеризується розкиданістю інтересів, підлітки прагнуть усе спробувати, у всьому брати участь. [18]
Таким чином, підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члену суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» – відношення підлітка до себе як до дорослого. Підлітковий вік – це вік допитливого розуму, жадібного прагнення до пізнання, вік кипучої енергії, бурхливої активності, ініціативності, спраги діяльності.
Похожие работы
... ситуацій, г) інтерпретація наслідків конфліктних подій у житті початкових класів загальноосвітньої школи. Порівняння частоти виникнення конфліктних ситуацій у молодших, підліткових, старших класах дозволяє зробити висновок про те, що молодші школярі істотно рідше своїх старших товаришів виявляються залученими в події конфліктного роду. Можна назвати статистичну сталість при масовому опитуванні ...
... актуальним. Також діти з розумовою неповносправністю потребують спілкування в колі ровесників, вчителів, батьків та друзів. Діти з особливими потребами становлять об’єкт соціальної роботи з надзвичайно складною структурою. 1.2 Особливості релігійного виховання підлітків з особливими потребами в сім’ї Людина є сотворена Богом, її покликання – відкрити своє синівство та усім серцем і душею ...
... сьогоднішній день успішна реалізація завдань психотерапевтичної роботи в ОВС силами служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності є проблематичною. Слід підкреслити, що соціальна робота в органах внутрішніх справ, яка реалізується в діяльності служби психологічного забезпечення, базується на чітко визначеному правовому підґрунті. Служба психологічного забезпечення у своїй ...
... прямо або побічно «виходять» на особистість неповнолітнього правопорушника замикаються на ній, виявляються через неї. Об’єкт дослідження – Думка працівників міліції щодо підліткової злочинності. Предмет дослідження – фактори , що впливають на розвиток підліткової злочинності. Мета даної роботи – вивчення факторів, що впливають на розвиток підліткової злочинності та дії працівників міліції що ...
0 комментариев