Метод угрупування

1. Метод угрупування

Психолог розповідає про цей метод, демонструє його ефективність на прикладі запам'ятовування ряду цифр.

Відразу дається завдання - запам'ятати ряд цифр, наприклад 3 8 1 9 7 0 6 3.

І після – 4 8 7 2 6 2 1 4. Між цифрами робиться проміжок в 2-3 секунди. Угрупування цифр останнього ряду в 487 –262- 14, у більшості учасників тренінгу полегшує запам'ятовування. Провівши дослідження з8 особами товариської групи, з'ясувалося, що для всіх осіб запам'ятати такий числовий ряд не просто. Тому, для ефективності слід узяти коротший ряд в 4 – 5 цифр.

Відробіток методу угрупування в парах. Те ж саме, але проробляють самі учасники.

Один складає ряд, інший запам'ятовує. Можна почати з ряду в 4 цифри, потім збільшувати ряд на одну цифру, до тих пір, поки випробовувані, користуючись методом угрупування, його зможе запам'ятовувати. Потім випробовувані міняються місцями. Вправа робиться один раз в перебігу заняття, але може використовуватися на багатьох заняттях.

Всі випробовувані успішно запам'ятовували 4 цифри.

Обговорення застосування методу угрупування.

Випробовувані інваліди придумують і записують на листочок, а потім кожен зачитує, в яких випадках можна застосовувати метод угрупування (що б запам'ятати телефон, номер рахунку, величину зарплати, значення постійної і так далі). Хто більше знайде методів угрупування.

Після такого розбору, пропонується ще раз перевірити запам'ятовування.

Більшість випробовуваних – 6 осіб запам'ятовували 4 цифри

Запам'ятовували 5 цифр – 1 особа.

6 цифр – запам'ятала 1 людина.

Проведення такого методу психодіагностики з свідчить про ефективність тренування пам'яті з представниками товариської групи.

Дослідження об'єму короткочасної пам'яті

Мета дослідження: визначити об'єм короткочасного запам'ятовування по методиці Джекобсона.

Матеріал і устаткування: бланк з чотирма наборами рядів чисел, лист для запису, ручка і секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження проводимо з групою з 8 осіб. Воно складається з чотирьох аналогічних серій. У кожній серії експериментатор зачитує випробовуваним один з наборів наступних цифрових рядів.

Перший набір Другий набір

52417106

9602389934

254061856086

78423895201570

3468253882744525

5983746237158434113

67238452071524836897

Третій набір Четвертий набір

13727106

6480589934

725318856086

07594385201570

5218635582744525

132697843715843413

38445287161524836897

Елементи ряду пред'являються з інтервалом 1 с. Після прочитання кожного ряду через 2-3 с. по команді «Пишіть!» випробовувані на листі для записів відтворюють елементи в тому ж порядку, в якому вони пред'являються експериментатором. У кожній серії незалежно від результату читаються всі сім рядів. Інструкція у всіх серіях досвіду однакова. Інтервал між серіями не менше 6-7 хв.

Інструкція випробовуваному: «Я назву Вам декілька цифр. Слухайте уважно і запам'ятайте їх. Після закінчення читання по моїй команді «Пишіть!» запишіть те, що запам'ятали, в тому ж порядку, в якому читалися цифри. Увага! Починаємо!»

Обробка результатів

В процесі обробки результатів дослідження необхідно встановити:

ряди, відтворені повністю і в тій же послідовності, в якій вони пред'являлися експериментатором. Для зручності їх позначають знаком «+»;

найбільшу довжину ряду, який випробовуваний у всіх серіях відтворив правильно;

кількість правильно відтворених рядів, більших, ніж той, який відтворений випробовуваним у всіх серіях;

коефіцієнт об'єму пам'яті, який обчислюють за формулою:

Пк — позначення об'єму короткочасної пам'яті;

А — найбільша довжина ряду, який випробовуваний у всіх дослідах

відтворив правильно;

З — кількість правильно відтворених рядів, більших, ніж А;

п — число серіїв досвіду, в даному випадку — 4.

Аналіз результатів

Для аналізу результатів користуються наступною оцінкою рівнів об'єму короткочасного запам'ятовування (табл. 1).

Таблиця 1

Шкала оцінки рівня короткочасного запам'ятовування
Коефіцієнт об'єму пам'яті (Пк)	Рівень короткочасного запам'ятовування
10	дуже високий
8-9	високий
7	середній
6-5	низький
3-4	дуже низький

Аналізуючи результати дослідження, важливо звернути увагу отримуваних рівнів запам'ятовування. В результаті дослідження всі 8 випробовуваних показали середній та високий рівень запам'ятовування Він виражався значеннями 8-9, та 7.

  2.3 Аналіз результатів

Табл1. Порівняльний аналіз психологічних характеристик товариських груп. Для заповнення таблиці проведемо анкетування.

Ваша поведінка в групі.

Особистість у системі міжособистісних відносин, що стосується поведінки людини в групі. Аналіз шести тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття боротьби і втеча від боротьби. Було проведено анкетування, на яке відповідали послідовно на кожне з суджень давали відповідь "так", якщо воно відповідало уявленню про себе, чи "ні".

Питання

1. Я критичний до товаришів.

2. У мене виникає тривога, коли в групі починається конфлікт.

3. Я схильний слідувати порадам лідера.

4.Я не схильний створювати занадто близькі відносини з товаришами.

5. Мені подобається дружність у групі.

6. Я схильний суперечити лідеру.

7. Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів.

8. Відчуваю симпатію до одного-двох певних товаришів.

9. Мені подобається похвала лідера.

10. Я незалежний у судженнях і манері поведінки.

11. Я готовий стати на чий-небудь бік у спорі.

12. Я схильний керувати товаришами.

13. Радію спілкуванню з одним-двома друзями.

14. З появою ворожості з боку членів групи я зовні спокійний.

15. Я схильний підтримувати настрій усієї групи.

16. Не надаю значення особистим якостям членів групи.

17. Я схильний відволікати групу від її цілей.

18. Відчуваю задоволення, протиставляючи себе лідеру.

19. Хотів би зблизитися з деякими членами групи.

20. Волію залишатися нейтральним у спорі.

21. Мені подобається, коли лідер активний і добре керує.

22. Волію холоднокровно обговорювати розбіжності.

23. Я недостатньо стриманий у вираженні почуттів.

24. Прагну згуртувати навколо себе однодумців.

25. Незадоволений занадто формальним (діловим) відношенням.

26. Коли мене обвинувачують, я ніяковію і мовчу.

27. Волію погоджуватися з основними напрямками в групі.

28. Я прив'язаний до групи в цілому більше, ніж до певних товаришів.

29. Я схильний затягувати і загострювати суперечку.

30. Прагну бути в центрі уваги.

31. Я хотів би бути членом більш вузької групи.

32. Я схильний до компромісів.

33. Відчуваю внутрішнє занепокоєння, коли лідер діє усупереч моїм чеканням.

34. Болісно відношуся до зауважень друзів.

35. Можу бути підступним і украдливим.

36. Я схильний прийняти на себе керівництво в групі.

37. Я відвертий у групі.

38. У мене виникає нервове занепокоєння в час групової розбіжності.

39. Більш подобається, щоб лідер брав на себе відповідальність при плануванні робіт.

40. Я не схильний відповідати на прояви дружелюбності.

41. Я схильний сердитися на товаришів.

42. Я намагаюся вести інших проти лідера.

43. Легко знаходжу знайомства за межами групи.

44. Намагаюся уникати бути втягненим у суперечку.

45. Легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.

46. Чиню опір утворенню угруповань у групі.

47. Коли роздратований, я глузливий і іронічний.

48. У мене виникає ворожість до тих, хто намагається виділитися.

49. Віддаю перевагу меншій, але більш інтимній групі.

50. Намагаюся не показувати свої щирі почуття.

51. Стаю на бік лідера в групових розбіжностях.

52. Я ініціативний у встановленні контактів у спілкуванні.

53. Уникаю критикувати товаришів.

54. Волію звертатися до лідера частіше, чим до інших.

55. Мені не подобається, що відносини в групі занадто фамільярні.

56. Люблю затівати суперечки.

57. Прагну удержати своє високе положення в групі.

58. Я схильний втручатися в контакти знайомих і порушувати їх.

59. Я схильний до перепалок, задиристий.

60. Я схильний виражати невдоволення лідером.

Результати тесту

У гр. 3. Переважає Залежність - внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей.

У гр. 3. Незалежність - самодостатність, прагнення до самостійних дій, лідерства.

У гр. 1.Переважає Товариськість - контактність, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.

Формування групових феноменів дозволяє визначити нормативноу поведінку у товариській групі. Можна виділити наступні три умовні напрями:

· вплив норм, членів групи, що розділяються більшістю;

· впливу норм, що розділяються меншиною групи;

· відхилень індивідів від групових норм.

Ці умови дають право визначити факти існування феномена конформності особи в групі, встановлений американським психологом С. Ашем, неодноразово описувався у вітчизняній літературі.

Суть цього явища полягає в зміні позицій (поведінки) індивіда під впливом групи. Автор використовував прийом “наївного” суб'єкта і підставної групи, тобто домовлявся зі всіма учасниками, окрім одного (“наївного” суб'єкта), про те, що вони даватимуть неправильну відповідь на питання, на яке останнім повинен відповідати “наївний” член групи. Близько 33% випробовуваних під впливом групового тиску давали невірну відповідь при виконанні завдання експериментатора.

У експериментах перед випробовуваними ставилося завдання визначити довжину ліній, зображених на картках. Ніяких ускладнень при індивідуальній роботі це завдання не викликало - всі випробовувані легко визначали, яка з ліній більша, а яка менша.

Дослід.	Групи	Емоції	Інтелект	Мотив	Темперамент
1.	А	Групу об’єднує самовідношення особистості до своїх здібностей, можливість контролювати своє життя	Середній та високий рівень	Спільні інтереси	Переважають холерики та сангвініки
2.	В	Групу об’єднує віра в свої сили та їх об’єктивне бачення, що впливає у значній мірі на її емоційну сферу	Середній рівень	Спільні інтереси	Сангвініки та меланхоліки
3.	С	Групу об’єднує спільна діяльність, досягнення у професійній сфері	Середній	Спільні інтереси	Сангвініки та флегматики

Висновки до розділу 2

· Необхідно відзначити, що проаналізовані нами особливості особистості: характер, емоції, темперамент, інтелект мають особливе значення у процесі спільної діяльності людей та формуванні товариської групи.

· Психологічна характеристика особистостей у групі пов'язана з підпорядкуванням індивіда нормам групи під впливом бажання залишитися її членом. У такому разі загроза покарання викликає лише зовнішню згоду з групою, реальна позиція людини не зачіпається.

· Однією з характеристик особистості є стиль поведінки, що демонструється особистістю, який в значній мірі може визначити силу такого впливу. У цьому плані велике значення мають наступні параметри стилю: його стійкість, упевненість індивіда в правоті своєї позиції, виклад і структуризація ним відповідних аргументів.

· Психологічні характеристики індивідів обумовлені розвитком одноманітності оцінок, рішень, поведінкових моделей членів групи, що викликається, у свою чергу, процесами колективізму.

 

ВИСНОВКИ

Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.

Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:

— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);

— виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості);

— стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).

Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:

Первинний колектив. Об'єднує людей, згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нараховує 10—15 осіб.

За більшої кількості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкнена група друзів, приятелів.

У формуванні товариської групи важливе значення має діяльність – це процес, який направляється мотивом. В цьому розуміємо взаємозв’язок мотиву і потреби, який має генетичний характер: розвиток потреб проходить

шляхом змін кола предметів їх задовольняючи.

За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримується у колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти цього досягти значно складніше, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків.

Психологічні характеристики представників товариської групи визначаються існуванням мотивів, мети і установкою у спільній діяльності, як правило у товариських групах існують складні відносини. Активні, товариські, упевнені в собі, за темпераментом сангвініки (рідше холерики). Представники цієї групи не відчувають особливих труднощів. Вони швидко освоюються, знаходять правильний стиль поведінки, представників цієї групи відрізняють товариські стосунки з іншими.

Дослідження показали, що мотиви можуть бути нестійкими: одні з них можуть бути емоційно забарвленні, інші чітко пов’язані з певним типом емоцій та особливостями. Наприклад, інтерес - з позитивними відчуттями, інші - під впливом обставин та особливостями темпераменту. Пасивні, замкнені, тривожні, невпевнені в собі, боязкі, за темпераментом меланхоліки (іноді зустрічаються флегматики). Представникам такої групи важко спілкуватися з оточуючими. Наприклад мотивом відношення до спільної праці може бути позитивним, невизначеним або негативним. Потреби є обумовленим природою та суспільством програми життєдіяльності; емоції - психічні феномени, які викликані потребами. Крім цього, емоція формує тимчасову потребу – намір. Емоція також є своєрідною потребою організму і особистості в емоційному

Задоволенні і тому вона може стати своєрідним об’єктом потреби. Мотиваційна сфера знаходиться в постійному рухливому стані, у розвитку компонентів та їх співвідношення.

Тільки співпадіння психологічних характеристик позбавляють товариські групи від руйнування та виникнення таких проблем: тиск на членів групи, сприяючий їх конформізму і навіюваності. Співпадіння характеристик сприяє формуванню соціальних ролей, розподілу групових ролей; підвищують активність членів товариської групи:— наростання енергії людини у присутності інших людей. Співпадіння психологічних характеристик сприяє виникненню феномену підпорядкування авторитету у поєднанні з феноменом атрибуції відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990.

2.  Агеев В.С. Межгруповое взаимодействие: Социальные психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 240 с.

3.  Амонашвилли Ш.А. Психолого-дидактические особенности оценки как компонента учебной деятельности // Вопросы психологии. 1975. №4. – С. 77-87.

4.  Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов психол. и пед. спец. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

5.  Андреева Г.М. Яноушек Я. Общение и оптимизация совместной деятельности – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – 302 с.

6.  Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990.

7.  Асмолов А.Г. Психологія особистості. – М.,1987

8.  Бернштейн, Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности.-М.: Медицина, 1966. 349 с.

9.  Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком – М.: Педагогика, 1983. – 271 с

10.  Виготський Л.С. Педагогічна психологія. – М., 1991. – 480 с.

11.  Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Соб. соч. в 6 томах. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.

12.  Данилин К.Е. Восприятие межличностных предпочтений в группе: Автореферат дис…канд. психол. наук. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1984. – 21 с.

13.  Донцов А.Ч. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии, 1981. - №2. С. – 182 – 184.

14.  Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека. — СПб.: Питер, 2005. — 412 с

15.  Леонтьев А.Н. Психология образа. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология, М., 1979. – С. 24 – 27.

16.  Ломов Б.Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психологический журнал. 1981. № 1.–Т.2. – С. 3-17.

17.  Маслоу А. Психологія особистості. – М.: МДУ, 1992

18.  Найсер У. Познание и реальность. Смысл и принципы когнитивной психологии. Пер. с англ. В. Лучкова. Вступ. статья и общ. ред. Б. Величковского. – М.: Прогресс, 1981. – 230 с.

19.  Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Психология интеллекта. Логика и психология. – М.: Международная педагогическая академия, 1994. – 680 с.

20.  Психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского, 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

21.  Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – С. 336 – 385.

22.  Kelly H.H. Attribution in social interaction // Attribution: perceiving the causes of behavior. – New York: Morristown, General Learning Press, 1971. –Р. 1 – 26.

23.  Levy J.H. Context effects in social perception // journal of Abnormal and Social psychology, 1960. – Vol. 61, №2

24.  Treenwald A.T. and Mahrain R.B. Implicit Social Cognition: attitudes, selfesteem and stereotypes // Psychological Review, 1995. – Vol. 102. №1. Р. 4 – 27.

[1] Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990

[2] Агеев В.С. Межгруповое взаимодействие: Социальные психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 240 с.

[3] Андреева Г.М. Яноушек Я. Общение и оптимизация совместной деятельности – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – 302 с.

[4] Донцов А.Ч. Симпозиум по проблемам межличностного восприятия в группе // Вопросы психологии, 1981. - №2. С. – 182 – 184.

[5] Treenwald A.T. and Mahrain R B. Implicit Social Cognition: attitudes, selfesteem and stereotypes // Psychological Review, 1995. – Vol. 102. №1. Р. 4 – 27.

[6] Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком – М.: Педагогика, 1983. – 271 с

[7] Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – С. 336 – 385.

[8] Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990.

[9] Ильин Е.П. Психофизиология состояний человека. — СПб.: Питер, 2005. — 412 с

[10] Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов психол. и пед. спец. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

[11] Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Соб. соч. в 6 томах. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.

[12] Леонтьев А.Н. Психология образа. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология, М., 1979. – С. 24 – 27.

[13] Андреева Г.М. Яноушек Я. Общение и оптимизация совместной деятельности – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – 302 с.

[14] Психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского, 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

[15] Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Педагогика, 1973. – С. 336 – 385.

[16] Найсер У. Познание и реальность. Смысл и принципы когнитивной психологии. Пер. с англ. В. Лучкова. Вступ. статья и общ. ред. Б. Величковского. – М.: Прогресс, 1981. – 230 с.

[17] Асмолов А.Г. Психологія особистості. – М.,1987

[18] Маслоу А. Психологія особистості. – М.: МДУ, 1992

[19] Виготський Л.С. Педагогічна психологія. – М., 1991. – 480 с.

[20] Kelly H.H. Attribution in social interaction // Attribution: perceiving the causes of behavior. – New York: Morristown, General Learning Press, 1971. –Р. 1 – 26.

[21] Леонтьев А.Н. Психология образа. // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология, М., 1979. – С. 24 – 27.

[22] Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов психол. и пед. спец. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.

[23] Levy J. H. Context effects in social perception // journal of Abnormal and Social psychology, 1960. – Vol. 61, №2

[24] Психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского, 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

[25] Данилин К.Е. Восприятие межличностных предпочтений в группе: Автореферат дис…канд. психол. наук. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1984. – 21 с.

[26] Бернштейн, Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности.-М.: Медицина, 1966. 349 с.

[27] Ломов Б.Ф. К проблеме деятельности в психологии // Психологический журнал. 1981. № 1. Т.2. – С. 3-17.

[28] Амонашвилли Ш.А. Психолого-дидактические особенности оценки как компонента учебной деятельности // Вопросы психологии. 1975. №4. – С. 77-87.