Класифікація інтелектуальних мереж (IN)

ТЕМА

Класифікація інтелектуальних мереж (IN)

Вступ

Інтелектуальні мережі класифікують:

1.  Залежно від охоплюваної території:

-  IN міжміського рівня;

-  IN зонового рівня;

-  IN місцевого рівня.

2.  Залежно від способу підключення платформи IN до базової комутованої мережі:

-  IN із внутрішньою функцією взаємодії;

-  IN із зовнішньою функцією взаємодії.

3.  Залежно від способу побудови платформи:

-  IN із розподіленою обробкою викликів послуг (класична розподілена архітектура);

-  IN із централізованою обробкою викликів послуг (централізована архітектура).

1 IN міжміського та місцевого рівня

Обов'язковою вимогою під час побудови інтелектуальних мереж зв'язку є забезпечення універсальності доступу до абонентів/послуг IN на охоплюваній території. Відповідно до цього критерію IN, залежно від території, що покривається нею, розділяють на:

-  IN місцевого рівня, в яких універсальність доступу до її послуг/абонентів забезпечується тільки для користувачів (абонентів) даної місцевої мережі;

-  IN зонового рівня, в яких універсальність доступу до послуг/абонентів забезпечується в межах місцевих мереж (міської (МТМ) і сільської (СТМ) телефонних мереж), об'єднаних у плані нумерації національної мережі ТМЗК в одну міжміську телефонну зону;

-  IN міжміського рівня, в яких універсальність доступу до послуг/абонентів забезпечується в межах декількох міжміських телефонних зон.

IN місцевого рівня можна створювати на базі різних вузлів базової ТМЗК: вузлів вихідних і вхідних повідомлень (ВВВП), опорно-транзитних станцій (ОПТС), вузла спецслужб (ВСС), районних АТС (РАТС). Можливі різні способи побудови платформи IN: при невеликому навантаженні вона може складатися лише з одного інтегрованого вузла комутації та управління послугами (SSCP) або вузла послуг (SN) з функціями адміністративного управління та середовища створення послуг (рис. 1); при збільшенні кількості абонентів, із зростанням попиту на послуги IN мережа може містити сукупність різних типів вузлів (SSP, SCP, SDP, IP, SMP і т.д.).

Рисунок 1 – IN місцевого рівня на базі ВВВП/ОПТС

Для послуг IN, що надаються на рівні місцевих мереж, виділення кодів доступу здійснюється безпосередньо оператором даної місцевої мережі за заявками операторів IN. При створенні IN місцевого рівня необхідно брати до уваги, що значність номерів існуючих місцевих мереж становить від п'яти до семи знаків. Вони повинні забезпечувати можливість ідентифікації кодів доступу та/або кодів послуг, а також логічних номерів абонентів IN. При цьому, залежно від ємності місцевої мережі, для визначення кодів доступу до IN та її послуг можна використати до 5 знаків. Інші знаки можуть бути використані для ідентифікації логічних номерів абонентів.

Послуги IN, універсальність доступу до яких забезпечується в межах усіх телефонних (міжміських) зон, мають статус міжміських. Універсальність доступу до IN міжміського та зонового рівня означає, що послідовність цифр, що набирає користувач (абонент А) при звертанні до послуг IN, не повинна залежати від його (користувача) місцезнаходження та планів нумерації, які прийнято на місцевих телефонних мережах, звідки здійснюється вихідний зв'язок до абонентів IN.

Оптимальним способом організації доступу до послуг IN міжміського та зонового рівня є виділення віртуального міжміського, тобто негеографічного коду/кодів "DEF" із числа резервних міжміських кодів "ABC" сьомої зведеної зони нумерації. У цьому випадку значність логічного номера абонента/послуги IN відповідатиме прийнятому на ТМЗК України міжміському номеру:

8 DEF ab ххххх ,

де 8 – індекс виходу на АМТС;

DEF – індекс виходу на послугу/послуги IN;

аb ххххх – логічний номер послуги/абонента IN.

Виділені коди служать для доступу до всіх інтелектуальних мереж зв'язку операторів, що надають ту або іншу послугу, і не можуть бути монопольно використані одним або декількома операторами IN.

Ідентифікація інтелектуальних мереж зв'язку, що належать різним операторам у рамках однієї негеографічної зони, яка визначається кодом послуги, здійснюється за першими двома/трьома (ab/abх) цифрами логічного внутрішньозонового номера. Розподіл кодів доступу до інтелектуальних мереж різних операторів (ab/abx) здійснюється за заявками операторів.

Виділення логічних номерів абонентам IN у рамках наявного в оператора резерву номерної ємності здійснюється самим оператором IN.

Якщо зонова мережа, на базі якої створюється IN, не має мережі СКС, то доступ до IN може бути реалізовано безпосередньо на АМТС (або ОПТС). Це дозволяє забезпечити доступ до послуг IN абонентам усіх місцевих мереж, для яких ця АМТС є опорною (рис. 2).

Рисунок 2 – IN зонового рівня на базі АМТС

Якщо базова зонова мережа має мережу СКС, то вузли комутації послуг (SSP) можуть створюватися на базі ВВВП або РАТС, забезпечуючи замикання місцевого навантаження усередині району, що обслуговує даний вузол.

При цьому відбувається відділення мовних трактів від трактів передачі управляючої інформації. Збільшення її обсягу при впровадженні нових послуг IN збільшить лише завантаження каналів СКС і не впливатиме на мовний трафік між вузлами базової ТМЗК.

Створення IN призводить до виникнення додаткового трафіка в існуючій мережі загального користування. Цей трафік має дві складові: перша – це трафік, який створюють користувачі послуг на мережі комутації каналів, а друга – це трафік, що створюється в мережі сигналізації СКС №7 в процесі надання послуги, який передбачає обмін службовою інформацією між вузлами інтелектуальної надбудови, наприклад, між SSP і SCP. Обидві складові необхідно враховувати при проектуванні та розвитку мережі.

Оскільки природа потоку заявок на послуги IN і природа потоку телефонних викликів є аналогічними, для оцінки впливу трафіка IN на якість обслуговування в мережі з комутацією каналів використовують класичні методи. Навантаження, яке створює група абонентів на мережу:

(1)

де  – кількість послуг IN;

 – кількість абонентів групи, що користуються послугою ;

 – питоме навантаження послуги .

Як групу доцільно вибирати абонентську ємність фрагмента мережі зв’язку, що обслуговується одним SSP:

(2)

де  – інтенсивність надходження запитів на послугу  від одного користувача;

 – середня тривалість займання для -ї послуги.

Загальне навантаження, що створюється абонентами в напрямку SSP з урахуванням запитів на послуги IN:

(3)

де  – трафік, що створюють звичайні виклики у напрямку SSP, який можна розрахувати за формулою

(4)

де  – коефіцієнт розподілу трафіка до вузла, на якому розміщено SSP;

 – абонентська ємність;

 – питоме абонентське навантаження.

Для оцінки впливу цього трафіка на якість обслуговування викликів використовують першу формулу Ерланга, згідно з якою втрати на ділянці абонент-SSP складатимуть

(5)

де  – загальна кількість ліній (каналів) для обслуговування.

Попередню оцінку трафіка IN у мережі сигналізації можна отримати, скориставшись таким виразом:

(6)

де  – швидкість передачі даних у мережі сигналізації;

 – інтенсивність передачі службових повідомлень, що розраховується за формулою

(7)

де  – інтенсивність передачі пакетів для -ї послуги;

 – середня довжина пакета для послуги .

Інтенсивність передачі пакетів для кожної послуги безпосередньо залежить від інтенсивності надходження запитів на цю послугу та складності алгоритму її реалізації (кількості необхідних службових даних):

, (8)

де  – інтенсивність викликів до послуги ;

 – середня кількість пакетів, що передаються під час обслуговування виклику -ї послуги.