Визначаємо ступінь зруйнувань будівель, споруд та інших елементів підприємства і наносимо їх на план об’єкту

2. Визначаємо ступінь зруйнувань будівель, споруд та інших елементів підприємства і наносимо їх на план об’єкту.

За ступеню зруйнування елементів об’єкту при різних надмірних тисках ударної хвилі було визначено, що: склад і котельна зазнали повних руйнувань, виробничі цехи №1, 2, 4 зазнали слабких руйнувань. Інші будівлі підприємства не пошкоджені.

Висновки:

Враховуючи, що після аварії елементі підприємства від яких залежить випуск продукції (котельня) зруйновані повністю, то підприємство не здатне продовжувати випуск продукції.

Основними заходами щодо зменшення втрат від аварії, що пов’язана з вибухом газоповітряної суміші можуть бути:

- зменшення запасів вуглецеводневих газів до обґрунтованого технологічного мінімуму – за розрахунками ми отримали 830кг – щоб на випадок аварії основні елементи об’єкту не руйнувалися або одержували слабку зруйнування.

Отже, радіус зони зруйнування при 20 кПа має дорівнювати 125м. знаючи за табличними даними, що при 1000кг при 20 кПа радіус дорівнює 150м, за пропорцією знаходимо масу запасів вуглецеводневих газів. Тому запас ми зменшуємо в 3,6 разів.

- перенесення ємкостей з вуглецеводневими газами на безпечну відстань. За допомогою побудов на графіку ми встановили, що ця відстань в даному випадку дорівнює ___мм на графіку, а використавши масштаб – ___м.

- посилення характеристик міцності будівель і споруд шляхом улаштування каркасів, підкосів, опор для зменшення прольотів несучих конструкцій;

- своєчасна підготовка до швидкої відбудови одержаних зруйнувань.

2. Методика оцінки обстановки при аварії з викидом СДОР на території підприємства

1. Визначаємо ступінь вертикальної стійкості повітря.

Для цього користуємося вихідними данними: метеоумови –ніч напівясно; швидкість вітру– 3 м/с.Отримуємо,що для данного варіанту ступінь вертикальної стійкості повітря – ізотермія.

2. Визначаємо глибину поширення хмари зараженого повітря з уражаючими концентраціями /глибину зони зараження/. Для данного варіанту вона становить 21 км.

Так як за нашим завданням швидкість вітру більше ніж 1м/с, то користуємося поправочним коефіцієнтом 0,55, отже Г=21*0,55=11,55км

3. Визначаємо ширину і площу зони хімічного зараження. Ширина визначається із слідуючого співвідношення:

при ізотермії Ш = 0,15 Г=0,15*11,55=1,7325 км,

де Г - глибина зони зараження, км.

Площа зони хімічного зараження /S_З, км²/ розраховується як площа рівнобедреного трикутника.

=9,99 км

4. Наносимо зону хімічного зараження на карту-схему .

5. Визначаємо час підходу зараженого повітря до найближчого населеного пункту, який попадає в зону зараження.

Час підходу /t, хв/ визначається як частка від ділення відстані /R, м/ від місця розлиття СДОР Сєрево до ближчої межі Павлівка на середню швидкість /W, м/с/ переносу зараженого повітря.

Середня швидкість переносу зараженого повітря (для R< 10 км , швидкості вітру– 3 м/с) W = 6 м/с.

Отже, t = 29 хв.

6. Визначаємо тривалість вражаючої дії СДОР (t) в місці розлиття. Тривалість уражуючої дії СДОР визначається часом випаровування СДОР з поверхні її розлиття. За табличними даними ми маємо час випаровування 1,3 год. Але в таблиці дані данні для швидкості вітру 1 м/с, а наша швидкість складає 3 м/с, отже використовуємо поправочний коефіцієнт 0,55. Тоді тривалість уражуючої дії складатиме 0,72 год.

Висновки:

В даному випадку основними заходами для захисту населення виробничого персоналу підприємства і населення можуть бути:

- оповіщення робітників, службовців і населення найближчих населених пунктів (Сєрево – місце аварії, Павлівка – напрям дії розповсюдження зони хімічного зараження) – НЕГАЙНО про загрозу хімічного зараження;

- використання засобів індивідуального захисту;

- прийняття заходів по безаварійній зупинці виробництва та укриття виробничого персоналу об’єкту в сховищі або його евакуації з зони хімічного зараження;

- евакуація населення з населених пунктів Сєрево та Павлівка – негайно (протягом 29 хвилин).

Термін виводу виробничого персоналу з укриття і поновлення роботи підприємства обумовлені тривалістю вражаючої дії СДОР в місці розлиття, а саме через 43 хв.

3. Методика оцінки обстановки при радіоактивному зараженні території підприємства внаслідок аварії на атомній електростанції

1. Визначаємо коефіцієнт ослаблення при звичайному режимі роботи і відпочинку виробничого персоналу.

;

Коефіцієнт ослаблення залежить від тривалості перебування людей на протязі доби на відкритій місцевості, в будинках і виробничих будівлях. В звичайному режимі приймають, що робітники і службовці знаходяться дома / К_осл.д./, на роботі в цеху / К_осл.ц./ і на відкритій місцевості /К_{осл.в.м.}/ по 8 годин на протязі доби.

Коефіцієнти ослаблення радіоактивного випромінювання:

- на відкритій місцевості К_{осл.в.м.} = І;

- промислових будівель К_осл.ц. = 10;

- житлових будинків К_осл.б. = 50;

2.Визначаємо дозу випромінювання, яку може отримати виробничий персонал на ранній фазі аварії в звичайному режимі роботи і відпочинку:

Отже,

,

а звідси визначимо

3. Визначити дозу випромінювання, яку може отримати виробничий персонал на середній фазі аварії.

;

де Р_П2, Р_К2 - piвні радіації на початку /t_П/ і в кінці /t_К/ середньої фази аварії, t_П = 10 діб; t_К = 355+10 діб /час у формулу підставляють в годинах/.

4. Визначити річну дозу, яку може отримати виробничий персонал.

; Дріч=0,582+3,675=4,25 рентген

Висновки :

Річна доза становить 0,72 рентген. При річній дозі в межах від 0,5 рад до 5 рад /0,57 - 5,7 рентген/ проводяться захисні заходи, передбачені для ранньої і середньої фаз аварії.

На ранній фазі аварії можна проводити слідуючі заходи для захисту людей і зменшенню дози випромінювання:

- укриття людей в захисних спорудженнях;

- використання засобів індивідуального захисту;

- герметизація виробничих і житлових приміщень від попадання радіоактивного пилу;

- йодна профілактика;

- захист продуктів харчування, води від радіоактивного зараження;

-  обмеження часу перебування людей на відкритій місцевості.

На середній фазі аварії можуть проводитися такі заходи для захисту людей і зниження дози випромінювання:

 - дезактивація виробничих будівель, житлових будинків, територій підприємства та місць перебування населення;

- обмеження споживання забруднених продуктів і води.