Господарсько-біологічна характеристика культури

2.1 Господарсько-біологічна характеристика культури

Просо звичайне або посівне – Раnicum miliacent належить до роду Panicum. Ботанічний рід налічує близько 400 видів. В Україні найбільш поширеним в культурі є просо звичайне (Р. Miliaceum). Взагалі рід проса належить до родини злакових (Роасеа) і за біологічною класифікацією відноситься до хлібів другої групи.

 Просо звичайне – яра трав’яниста рослина з високим коефіцієнтом кущення, прямостоячим стеблом і суцвіттям у вигляді волоті.

Коренева система проса мичкувата, відзначається недостатньою здатністю до засвоєння поживних речовин, тому воно краще росте на ґрунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин. По при сильний розвиток в морфологічному плані вона відзначається недостатньою засвоювальною здатністю. Кращими ґрунтами для нього є чорноземи та каштанові, причому за сухої погоди вищі врожаї проса отримують при вирощуванні на ґрунтах середнього та важкого механічного складу. Коренева система добре забезпечує суцвіття водою навіть при серйозній посусі, тому в проса рідко спостерігається зерна. Воно має низький коефіцієнт транспірації – 130 – 280. Але незважаючи на вище сказане потрібно вести роботу в напрямку накопичення й збереження вологи в ґрунті. Адже при зрошенні просо значно підвищує свою продуктивність.

Стебло майже циліндричне, трубчасте, розділене вузлами на 5 – 7 міжвузль. Висота залежно від сорту від 40 до 230 см, а найчастіше 80 – 120 см. Добре облиствинне з різною стійкістю до вилягання.

Як уже говорилось вище просо має суцвіття волоть довжиною 10 – 40 см з двоквітковими колосками.

Плід проса несправжня зернівка покрита плівкою, має круглу овальну або подовжену форму. Зерно має забарвлення від жовтого до світло червоного з різними відтінками. Плівчастість зерен від 12 до 20 %. Маса 1000 зерен 6 – 8 г.

Як культура, що належить до хлібів другої групи просо дуже вимогливе до тепла. Насіння починає проростати коли грунт прогрівається до температури 7 – 9 ˚С, але дружне проростання спостерігається лише при температурі вище 15 ˚С. При зниженні температури в період проростання до 9˚С сходи з’являються на 15 – 18 день, за оптимальних же умов через 7 – 9 днів. В період після сходів не виключена можливість загибелі рослин зокрема просо гине при зниженні температури повітря до – 3,5˚С, а також при тривалому зниженню температури до 6 – 10 ˚С за пасмурної погоди. Ці дані слід враховувати при встановленні строків.

Для нормального розвитку і достигання ранньостиглих сортів проса потрібна сума ефективних температур близько 1500˚С, а середньопізніх – понад 1600 ˚С, а в прохолодні та вологі роки понад 2000 ˚С. В умовах нашого господарства вона становить 2700˚С чого повністю вистачає для вирощування даної культури.

На початку вегетації спостерігається повільний ріст, що веде до пригнічення бур’янами. Відзначається підвищеною кущистістю і при рідкому стоянні здатне на одну рослину формувати від 50 до 200 пагонів. Після початку кущення через 5 – 10 днів починається фаза виходу в трубку, а через 40 – 50 днів після сходів починається викидання волоті. В цей період приблизно за декаду до викидання волоті рослині необхідна достатня кількість вологи інакше затримується ріст кореневої системи і надземної маси, що веде до утворення малих суцвіть, які часто бувають безплідними. В інші періоди просо здатне формувати вузлові корені при мінімальній вологості ґрунту. Для проростання насіння потрібно всього лише 30% вологи від його маси. Просо відзначається високою посухо- і жаростійкістю.

Наступною фазою розвитку є цвітіння, воно починається в колосках верхньої частини волоті і поширюється вниз до основи. У більшості випадків просо цвіте від 11 до 13-ої години при температурі 20 ˚С, а в прохолодні дні дещо пізніше, в жаркі ж раніше. Після запилення пилок швидко проростає і запліднення відбувається за 2 – 4 години, а через 10 - 12 днів після цього зародок повністю формується і готовий до проростання. Просо є факультативно самозапильною рослиною короткого світлового дня. Вегетаційний період у скоростиглих сортів становить від 70 до 90 днів, а пізньостиглих 120 – 155 днів.

Просо належить до солевитривалих культур, не витримує кислих ґрунтів, а найкраще росте при нейтральній реакції ґрунтового розчину. Тому на кислих ґрунтах необхідно проводити вапнування.

Просо є культурою досить вибагливою до наявності поживних речовин в ґрунті і на формування 1 ц зерна виносить з ґрунту 3 кг азоту, 1.4 кг фосфору, 3.5 кг калію. В різні фази розвитку рослина ставить різні вимоги до кількісного і якісного вмісту поживних речовин в ґрунті. Так до вмісту азоту воно виявляє підвищені вимоги в фазі 3 – 4 листків, а особливо в період інтенсивного росту вегетативної маси. До фосфору просо вимогливе з самого раннього періоду вегетації, що стосується калію то він потрібен протягом всього періоду вегетації.

Що стосується хвороб і шкідників то найбільшої шкоди просу завдає ураження летючою сажкою. Для профілактики захворювання рекомендується раз у два роки проводити сортооновлення.

Розрізняють кілька підвидів проса звичайного в Україні вирощують розлоге і стиснуте. Сорти проса відносяться до слідуючих різновидів: флявум, ауреум, субфлявум, субсангвінеум.

До районованих сортів проса відносяться Веселоподолянське 176, Харківське 57, Харківське 31, Миронівське 51, Київське 87. Але я рекомендую вирощувати сорт Полтавське золотисте.

Сорт селекції Полтавської державної аграрної академії, виведений методом індивідуального багаторазового добору ранньостиглих рослин сорту Благодатне. Різновидність – ауреум.

Рослини висотою 60,0...74,4 см. Кут прямостоячий, стебло середньої товщини, досить мінне, добре облиствинне. Листки темно-зелені, видовжено - ланцетні, опушення слабке. Волоть розлога, нещільна, середньої довжини (19,0....20,2 см), подушечки наявні тільки на нижніх бокових розгалуженнях (гілочках).

Зернівка округлої форми, бронзового забарвлення з глянцевістю. Маса 1000 зерен 7,3 - 7,7 г. Плівчастість 10-15%. Каша яскраво жовта. Технологічні та кулінарні якості добрі. Признаний Державною комісією сортом для використання в харчовій промисловості. Ранньостиглий, достигає за 40-48 днів. Вихід крупи 81%. Стійкий до вилягання (8 балів), до осипання (8 балів), до засухи (8,7 балів), вимолочуваність - 9 балів, вміст білку 11,2 - 13,5%, придатний до механізованого збирання, може збиратися прямим комбайнуванням, що дає змогу разом з отриманням зерна отримувати зелену масу і сіно. Сіяти потрібно у добре прогрітий грунт у кінці травня - на початку червня місяця. Стійкий до ураження сажкою, меланозом та просяного комарика. Урожайність у сортовипробуванні від 45 до 66 ц/га, на виробничих посівах від 35 до 47 ц/га. Дає добрі врожаї після соняшнику. В учгоспі "Ювілейний" у 2003 ропі у виробничих умовах отриманий урожай 61,2 ц/га.

Признаний Державного комісією України по охороні прав на сорти рослин перспективним на 2004 рік і внесений в реєстр сортів.