Зменшити кількість отрути, що потрапила в організм, намагаючись знизити дозу нижче смертельної

1. Зменшити кількість отрути, що потрапила в організм, намагаючись знизити дозу нижче смертельної.

2. Понизити швидкість розповсюдження отрути по тілу, щоб дати організму максимальну можливість протистояти отруєнню.

Відомо, що будь-яка форма страху або паніки, особливо у разі фізичної напруги, негайно прискорює серцебиття і підвищує швидкість циркуляції крові. Звідси витікає, що в такій ситуації украй важливо заспокоїти потерпілого.

Схема надання першої допомоги:

-  знайдіть місце укусу і ретельно промийте його водою;

-  розмістіть постраждалого таким чином, щоб місце укусу знаходилося нижче тіла;

-  накладіть пов'язку вище за ранку, починаючи зверху і поступово спускаючись (вона повинна бути достатньо тугою, щоб запобігати поверненню венозної крові, оскільки саме з нею отрута може продовжити свій рух по тілу, разом з тим вона не повинна перешкоджати руху артеріальній крові (при правильно накладеній пов'язці нижче неї пульс прощупується, а вени надуваються);

-  після накладення пов'язки укус продовжуватиме кровоточити, але боятися цього не слід, тому що кров може вивести з ранки частину отрути;

-  якщо дозволяє місце укусу, можна відсмоктати отруту за допомогою медичної банки (у разі її відсутності можна використати банку з-під майонезу);

-  іммобілізуйте кінцівку, наклавши шину;

-  при можливості, помістить кінцівку у холодну воду – це уповільнить повернення крові.

-  джгут при укусах змій слід накладати лише в тих випадках, коли не увінчалися успіхом всі інші способи припинити кровотечу.

Неприпустимо:

-  надрізати краї ранки — це може лише відкрити додаткові шляхи для проникнення отрути в тіло;

-  намагатися ротом відсмоктувати отруту з ранки, оскільки вона може легко проникнути крізь слизову оболонку вашого рота;

-  давати пити алкоголь;

-  довго тримати джгут – це призведе до втрати кінцівки.

Перша допомога при укусах комах

Множинні укуси бджіл або ос можуть бути небезпекою для людини, особливо у разі підвищеної до них чутливості. При цьому, окрім місцевого набряку тканин, може спостерігатися значне підвищення температури тіла, різкі головні болі, можливі судоми. Прояви отруєнь токсинами бджіл, шершнів, джмелів, ос різноманітні. Самою ранньою і постійною ознакою є пекуча, колюча чи пульсуюча біль, що може поширюватися по ходу нервів. Особливо небезпечно, коли у людини є алергічна реакція на токсини отрути комахи. У таких випадках є можливість розвитку шоку.

Схема надання першої допомоги:

-  якщо жало все ще знаходиться в шкірі, видаліть його: зішкребіть нігтем або яким-небудь предметом;

-  протріть уражену ділянку шкіри тампоном, змоченим розчином перекису водню;

-  для зменшення болю і припухлості прикладіть холодний компрес;

-  для знеболювання та зменшення алергічної реакції можна дати 1 г ацетилсаліцилової кислоти, димедрол 0,03 г;

-  до місця укусу можна прикласти марлеву серветку, змочену 10%-м розчином спиртового ментолу чи 5-10%-м розчином валідолу, примочки з 0,25%-го розчину аміаку, настойки календули;

-  постійно спостерігайте за станом потерпілого, стежте за можливою появою алергічної реакції (у деяких людей важка алергічна реакція може привести до анафілактичного шоку);

-  при ознаках розвитку алергічної реакції негайно доставте постраждалого до лікарня.

Неприпустимо:

-  використовувати пінцет (при здавлюванні жала в шкіру може потрапити більше отрути);

-  не доставити постраждалого до лікарні у разі розвитку алергії та шоку;

-  надрізати місце укусу.

Перша допомога при утопленні

Утоплення - заповнення дихальних шляхів рідиною або рідкими масами. Коли людина тоне, вода або якась інша рідина перекриває надходження в легені повітря. Задуха в більшості випадків, хоча і не завжди, викликана попаданням води в легені. Це веде до втрати свідомості від браку кисню в крові, що забезпечує мозок. Мозок гине, якщо більше 4-5 хвилин позбавлений кисню.

Фактично можна потонути в будь-якій кількості води, якщо її достатньо для того, щоб в неї занурилося обличчя. Серйозною причиною утоплення дорослих та підлітків є пияцтво. Абсолютно зрозуміло, що не можна пірнати в нетверезому стані.

Ознаками утоплення є виділення піни з рота, зупинка дихання і серцевої діяльності, посиніння шкірних покровів, розширення зіниць.

Схема надання першої допомоги:

-  витягніть потерпілого з води (не забувайте про власну безпеку);

-  очистіть порожнину рота;

-  укладіть потерпілого животом на стегно рятувальника таким чином, щоб голова потерпілого звисала до землі, енергійно натискаючи на груди і спину, видаліть воду з шлунку і легенів;

-  приступіть до виконання штучного дихання;

-  для відновлення серцевої діяльності одночасно з штучним диханням робіть непрямий масаж серця;

-  викличте швидку допомогу;

-  продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття лікарів або появи ознак смерті (трупні плями);

-  при появі ознак життя – зігрійте потерпілого.

Неприпустимо:

-  припиняти реанімаційні заходи, поки не з’являться достовірні ознаки смерті (при правильному проведенні масажу серця і штучної вентиляції легенів вдається повернути потерпілого до життя навіть через 20 хвилин після витягання його з води);

-  не викликати швидку допомогу, навіть, якщо ознаки життя відновилися.

Перша допомога при непритомності

Непритомність – це раптова короткочасна втрата свідомості, викликана недостатністю кровопостачання мозоку. Безпосередньою причиною непритомності можуть бути сильні емоції, біль, відчуття жаху, тривале перебування у задушливому приміщенні, кисневе голодування, харчові отруєння.

Передвісниками непритомності є дзвін у вухах, блідість шкіряних покровів, порушення координації рухів, іноді – нудота, запаморочення.

Схема надання першої допомоги:

-  перевірте наявність пульсу на сонній артерії;

-  трохи підніміть потерпілому ноги, розстебніть комір сорочки, ослабте краватку, поясний ремінь;

-  піднесіть до носа потерпілого ватку, змочену нашатирним спиртом;

-  якщо протягом 3 хвилин потерпілий не прийшов у свідомість, переверніть його на живіт, прикладіть до голови холод;

-  викличте лікаря.

Неприпустимо:

-  прикладати грілку до живота або попереку при повторенні непритомності;

-  скривати від близьких та лікарів випадки непритомності.