Навигация
2.3 Вірування
Покланялися таври богині Діві, яка була для них великою богинею води, землі та всього живого. За повідомленнями Амміана Марцеллина вона називалась Орсилохою, тобто богинею-матір’ю. «богиня, якій вони [таври] приносять жертву, з їх власних слів це – донька Агамемнона Іфігенія». Так пиши про неї Геродот. Пізніше греки ототожнювали її з Артемідою (богиня звірів).
Крім цього Геродот та інші античні автори повідомляють про людські жертвоприношення своїй богині, відмічаючи не абияку жорстокість таврів. В жертву вони приносили полонених ворогів, та тих, хто потерпів під час аварії кораблів. Також він говорить про храм, де відбувалося вбивства жертв. Знаходився він на утесі, звідки зкидували нещасних. Але археологічних підтверджень про існування такого не має. Зате археологам відомі святилища в печерах. Там було знайдено велику кількість кісток тварин, залишки керамічного посуду ритуального призначення. На ньому зображались схематично сонце, гроза та дощ. Що говорить про культ плодючості.
Крім цього про культ плодючості свідчить і те, що поховальні ритуали таври влаштовували в зернових та господарських ямах, та наявність жіночих статуеток, а як відомо з етнології жіночий початок символізував матір-землю.
Отже, головним божеством таврів була богиня Діва, яка уособлювали в собі матір всього живого. Для них характерний культ плодючості. Супроводжувальний поховальний інвентар (зброя, знаряддя праці, прикраси) свідчать про анинімістичні риси в світогляді таврів. Про тотемізм свідчать глиняні фігурки з зображенням тварин.
3. СУСПІЛЬНИЙ ЛАД ТА СПІВІСНУВАННЯ З ІНШИМИ НАРОДАМИ
Таври у своєму розвитку залишились на рівні патріархально-родового устрою. Вони жили майже ізольованими один від одного замкнутими родами. Геродот свідчить про наявність у таврів царів.
Аналізуючи археологічні та письмові джерела, їхнє суспільство можна поділити на два прошарки. Передгір’я Криму населяли скотарі та землероби. Вони розводили худобу вирощували хліб та очевидно вели спокійний та мирний спосіб життя. Гірський Крим населяли більш агресивні та войовничі представники цього народу. Тут таври займались скотарством, полюванням. Та головним їхнім промислом була війна та піратство. Можна припустити, що вони складали еліту таврського суспільства.
Про наявність тут рабовласництва ніяких свідчень немає. Як згадувалося раніше навіть полонених вони не перетворювали в рабів, а вбивали приносячи їх в жертву.
Велика кількість письмових згадок про таврів у творах античних авторів є наслідком грецької колонізації, яка розпочалася тут в VI ст. до н.е. Греки освоїли Південне та Західне узбережжя Криму. Тому зв'язок з місцевим населенням був неминучим.
Згадуючи таврів, вони відмічають їхню особливу жорстокість. Ці повідомлення здебільшого пов’язані з піратською діяльністю таврів. Так пише про них Геродот: «…з ворогами, які потрапляли до їх рук чинили так: кожен відрубує голову ворога та несе до себе додому […] Живуть таври грабуваннями та війною». Ось що повідомляє Стратон: «За давнім Херсонесом є бухта з вузьким входом, біля якої переважно влаштовували свої розбійницькі притони таври». Археологічним тому підтвердженням може бути наявність в таврських пам’ятках кераміки грецького походження.
Херсонес у порівняні з іншими колоніями мали дуже тісні стосунки з таврами. Херсонеський некрополь, в якому присутні могили як греків, так і таврів, дає підстави припустити, що співіснували вони, в основному, мирно. Існують свідчення про зв'язок з іншими античними містами. Так в Пантикапеї було знайдено могильну плиту з написом: «Під цим каменем лужить муж, для багатьох бажаний, родом тавр. Ім’я йому тавр». Відомо, що греки використовували таврів як рабів. Але згадка про якогось тавра Тихона свідчить, що таври могли мати не найнижчий статус в грецькому суспільстві.
Про політичний зв'язок зі скіфами ми також можемо дізнатись з «Історії» Геродота «Після наради скіфи переконались, що вони не в змозі вистояти проти полчищ Дарія у відкритому бою і відправили послів до сусідніх племен. […] На нараді були присутні царі таврів, агрофірсів, неврів, андрофагів, меланхленів, гелонів, будинів та савроматів». Таври разом з агрофірсами, андрофагами, неврами та меланхленами відмовили скіфам у допомозі, мотивуючи це тим, що останні були вині у розв’язані цієї війни.
Коли скіфи під тиском сарматів перейшли з Придніпров’я до Криму і заснували там своє царство стає відчутною асиміляція таврів. Цей вплив помітний при аналізі археологічних пам’яток. Для поховань вже характерне випрямлене трупопокладення, в могильниках серед поховального інвентарю з’являються речі скіфського походження, а в мистецтві починає формуватись звіриний стиль характерний скіфам. Одночасно з тим в писемних джерелах з’являється термін тавро-скіфи або скіфо-таври. Так, наприклад, Страбон називає таврів скіфським племенем.
Таким чином, роблячи висновок, варто зазначити, що таври не відгравали значної ролі в політичних процесах того світу. Це був закритий та замкнутий в собі народ. Не дивлячись на те, що разом з ними пліч-о-пліч жили греки, особливого впливу на культуру один одного не простежується.
В свої суспільній організації вони не набули особливого розвитку і жили племенами на чолі, яких були вожді.
ВИСНОВОК
Таври протягом всього І тис. до н.е. займали територію Гірського Криму та Передгір’я. Це був народ автохтного походження на формування якого вплинув прийдешній елемент. Можлива генетична спорідненість з іншими народами Північного Причорномор’я.
Головними джерелами, які вивчаються при досліджені цього народу є археологічні пам’ятки та свідчення античних авторів. Першим згадує про таврів Геродот, коли описує скіфів. Про них також пишуть інші грецькі та римські автори. Пособі таври залишили багатий та різноманітний археологічний матеріал. Вивченням його займались такі вчені: Дюбуа де Монпере, С.І. Забнін, Г.А. Бонч-Осмаловський, П.Н. Шульц, О.М. Лєсков.
Дослідивши цей матеріал можна прийти до висновку, що таврська культура ототожнюється з кизил-кобинською культурою. Представлена вона поселеннями, захисними укріпленнями та могильниками. Особливістю їхньої культури було те, що вони ховали своїх померлих в кам’яних ящиках.
Основу їхнього господарства складало землеробство та скотарство. Також було присутнє мисливство та рибальництво. Головним ремеслом таврів було гончарство. Крім цього вони виплавляли бронзу. Пізніше з’являється в їхньому господарстві і залізо.
Головним фактором формування господарства таврів, їхньої культури, вірувань, суспільної організації та зовнішніх відносин були географічні умови. Територія, яку вони населяли в цілому не була багата на плодючі землі. Це спонукало таврів до піратства, затримувало розвиток їхнього соціального устрою, і вплинуло на появу культу плодючості. Покланялись вони богині Діві, яка було уособленням матері-землі.
В зовнішніх відносинах таври не проявляють особливої активності. Вони були замкнутим народом. Та все ж таки простежується тісний зв'язок з грецькими колоністами, які в VI ст. до н.е. почали освоювати Північне Причорномор’я, а особливо з херсонцями.
З утворенням пізньоскіфського царства у Криму таври увійшли до цього об’єднання і почали втрачати свою специфіку і в ІІІ ст. до н.е. кизил-кобинська культура припиняє своє існування, але згадка про таврів як про скіфське плем’я продовжує з’являтись в писемних джерелах аж до ІІ ст. н.е. Таким чином римляни, які прийшли на зміну грекам застали таврів асимільованих скіфами. Остаточно асимільовані вони були десь в ІІІ ст. н.е. з появою на кримському півострові готів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Археологія України: Курс лекцій: Навч. посібник; За ред. Л.Л. Залізняка.-К.: Либідь, 2005. – С.263-271.
2. Геродот, История, кн. ІV: 99, 100, 101, 102, 103, 119.
3. Лесков А.М., Горный Крым в первом тысячелетии до нашей эры. – К.:Наукова думка, 1965.- 197 с.
4. От киммерийцев до крымчаков (народы Крыма с древнейших времен до конца ХVІІІ в.). – Сімферополь: Таврия-Плюс, 2004.- С.14-21.
5. Стрижак О.С., Етнологія Геродотової Скіфії. – Київ: Наукова думка, 1988. – С. 171-182.
6. Україна: Хронологія розвитку. – Том 1. – К.:КВЩ, 2008. – С. 332-454.
7. Хрестоматія з історії України / упоряд. та авт. комент. О.М. Уривалкін. – Док. 5 - К.: КНТ, 2007.
8. Чупин Г.Т., Предістория и история Киевской Руси, Украины и Крыма. – Харьков: Изд-во «Литера Нова», 2010. – С. 119-120.
ДОДАТОК 1
Рис. 1 - Розселення таврів: 1 – Скіфи; 2 – Грецькі колонії; 3 – Таври-горці; 4 – Кизил-кобинська культура
ДОДАТОК 2
Рис. 2 - Кримські дольмени
ДОДАТОК 3
Рис. 3 - Археологічні знахідки
Рис. 4 - Археологічні знахідки
Рис. 5 - Археологічні знахідки
Рис. 6 - Археологічні знахідки
ДОДАТОК 4
Рис. 7 - Іфігенія в храмі Артеміди
Похожие работы
... Философия культуры. – М.: NOTA BENE, 2001. – 349 с. 5. Додельцев Р.Ф. Концепция культуры З. Фрейда. – М.: Знание, 1989. – 60 с. 6. Киссель М.А. Джамбаттиста Вико. – М.: Мысль, 1980. – 197 с. 7. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: Навч. посібник (М.М.Закович, І.А.Зязюн, О.М.Семашко та ін.). – з вид. – К.: Знання, 2007. – 567 с. 8. Фрейд Зігмунд. Вступ до психоаналізу: Лекції ...
... на особисто вільних землевласників (посполитих) з правом (хоча і обмеженим) володіння оброблюваною ними землею в обмін на сплату податків до військової скарбниці. Значення Запорозької Січі в історії українського народу. Ліквідація козацької республіки в останній чверті XVIII ст. Запорозька Січ — українська козацька республіка. Виникла і розвинулась на Наддніпрянщині, за порогами, в перших ...
... і української лінгвістики належить Б. Грінченку, авторові чотиритомного «Словника української мови». Друкуються перші праці з національної історії — «Історія України-Руси» М. Аркаса, «История украинского народа» О. Єфименко та ін. Найвизначнішу роль у становленні й розвитку української історичної науки відіграли в цей час роботи М. Грушевського — «Очерк истории украинского народа», «Ілюстрована і ...
... і. 3. Інноваційні козацько-лицарські технології шкільної освіти. 4. Система психомистецьких технік козацького духовного єднання особистостей. ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОГРАМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ Адамівська школа козацько-лицарського виховання як саморозвивальний духовно збагачений освітньо-виховний заклад інноваційного типу має стати наочним зразком нової національної школи, що вказуватиме один з ві ...
0 комментариев