Специфікація матеріалів і обладнання

4.6 Специфікація матеріалів і обладнання

Специфікація матеріалів і обладнання зведена в таблиці 4.2

Таблиця 4.2 Специфікація матеріалів і обладнання

5 ЕНЕРГОРЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧІ ЗАХОДИ

Енергозберігаюча політика в АПК включає наступні напрями:

1) обґрунтування, і розробка нормативів споживання енергії і показників енергоємності по основних процесах с.г. виробництва;

2) освоєння енергоекономних технологій виробництва с.г. продукції, включаючи нові електротехнології, засновані на використанні електрофізичних методів впливу на біологічні об'єкти і продукти переробки;

3) розробка і впровадження ефективних технологій і економного обладнання по залученню в енергобаланс і широкому використанню місцевих енергоресурсів і біопалива;

4) освоєння нового електротеплового і теплоенергетичного обладнання з підвищеним ККД, що забезпечують економію до 20% ПЕР за рахунок ліквідації або скорочення розподільних мереж;

5) підвищення коефіцієнта потужності.

Також енергозбереження можливо впроваджувати за допомогою спеціальних режимів роботи двигуна з метою зниження споживання із мережі активної потужності, частиною яких є приведені вище втрати електроенергії без помітної зміни умов технологічного режиму роботи устаткування цілому. Аналіз енерговикористання АД показує, що рівень визначених втрат електроенергії залежить від режиму споживання активної потужності приводними АД. Між тим, заміна характеру режиму енергоспоживання приводних механізмів на конкретному устаткуванні в більшості випадків є визначеною можливістю для реальної мінімізації рівня споживання електроенергії з врахуванням існуючого технологічного режиму.

5.1 Розробка заходів щодо економії електроенергії

Сільськогосподарське виробництво характеризується відносно низьким коефіцієнтом потужності працюючих електроустановок, що обумовлює великі втрати електричної енергії в розподільних мережах, неповне використання потужності і зниження ККД двигунів і трансформаторів.

Найбільш ефективним способом підвищення коефіцієнта потужності електроустановок є компенсація реактивної потужності за допомогою статичних конденсаторів. Компенсація реактивної потужності в залежності від місця установки може бути індивідуальною, груповою і централізованою.

Доцільність компенсації реактивної потужності і місце установки конденсаторів повинні бути обґрунтовані техніко-економічними розрахунками. Проектування установок компенсації реактивної потужності ведеться у відповідності з методикою, викладеною в ряді керівних документів [4].

На НС встановлені синхронні двигуни ВДС-325\29-24, таким чином регулюючи струм збудження – компенсуємо реактивну потужність. Тож розрахунок непотрібний.

Крім компенсації реактивної потужності в розподільних мережах з використанням статичних конденсаторів, економію електроенергії можна забезпечити проведенням наступних організаційних і технічних заходів:

1 Удосконалення технології виробництва з ціллю забезпечення
завантаження електродвигунів в межах 70-80% їх номінальної потужності, що відповідає максимальним значенням ККД ЕД при роботі.

2   Комплексній автоматизації технологічних процесів, що забезпечує зниження витрати електроенергії на 5-10%.

3   Обґрунтований вибір потужності ЕД з урахуванням дійсного режиму роботи (тривалого S1, короткочасного S2 тощо) і завантаження в приводі технологічного обладнання.

4   Прийняття мір по зниженню тривалості роботи на холостому ході ЕД, силових і зварювальних трансформаторів.

5 Застосування енергозберігаючих асинхронних ЕД, що мають високий ККД і коефіцієнт потужності, наприклад АД з частотою обертання 3000 об/хв.

6 Застосування регульованого електропривода робочих машин і механізмів і раніш всього насосів, вентиляторів і компресорів.

7 Застосування замість асинхронних синхронних електродвигунів з використанням їх можливостей по компенсації реактивної потужності.

8 Використання електронагрівальних установок з акумуляцією тепла, а також їх роботи за принципом теплової насосної установки (ТНУ).

9 Забезпечення суворого обліку витрати електроенергії з використанням багато тарифних електронних лічильників з класом точності не більше 1,0.

6 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ДОВКІЛЛЯ

6.1 Обґрунтування вибору і призначення пристроїв технічної безпеки

Аналіз небезпечності враження людини електричним струмом може бути найбільш повним у тому випадку, коли будуть враховані по можливості усі об'єктивні фактори, які впливають на електротравму. Тільки в цьому випадку можна найбільш правильно визначити профілактичні і захисні міри в електроустановках.

Аналіз електротравматизму людей в сільськогосподарському виробництві показав, що електротравматизм переважає при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В. Найбільше небезпечне випадкове торкання людей до струмоведучих частин електроустановок у вологих, особливо вологих і особливо вологих з хімічно активним середовищем, а також торкання до струмоведучих частин електроустановок, встановлених під навісом або на відкритому повітрі. В такій аварійній ситуації людина попадає під фазну напругу 220 В, а струм через її тіло досягає максимальної величини і значно перевищує допустимий невідпускаючий струм 5,5-15 мА. [16]

Для захисту персоналу у виробничому цеху від враження електричним струмом наряду з захисним залученням, заземленням, застосуванням автоматичних вимикачів і запобіжників використовується пристрій захисного відключення.

Пристрій призначений для захисту людей і тварин. Він забезпечує швидке автоматичне відключення електроустановки при виникненні умов враження електричним струмом.

Такі умови виникають при одно- або двофазному замкненні на корпус чи на землю; при зниженні опору ізоляції електрообладнання нижче небезпечного рівня; при торканні людини безпосередньо до струмоведучих частин, які знаходяться під напругою.

Система захисного відключення по струму витоку автоматично контролює

стан ізоляції і зменшує можливість виникнення пожеж.

Захисне відключення - найбільш ефективний вид захисту при самих небезпечних ситуаціях: випадковому торканні людиною або твариною струмоведучих частин електроустановки, при якому ні захисне занулення, ні заземлення не може забезпечити захист від враження електричним струмом. Плавкі вставки запобіжників і автоматичні вимикачі, які вибираються по струмам навантаження і короткого замкнення, спрацьовують і вимикають електроустановку при струмах, які у багато разів перевищують максимально допустимі по критеріям безпечності.

Таким чином, основні переваги захисного відключення - швидкодія і автоматичне спрацьовування в аварійних ситуаціях.

Найбільше поширення отримали пристрої захисного відключення типу РУД-022, РУД-024, РУД-05УЗ і ЗОУП-25, але пристрій DFS4 більш сучасний і надійний.

Сучасні стандарти більшості світу, пред'являють все більш високі вимоги до підвищення безпеки роботи персоналу і зростанню економічної ефективності. Ці фактори обумовлюють потребу в захисті і спостереженні за електрообладнанням. Ці функції виконує прилад УЗДР-8.

При всій універсальності реле контролю фаз перевіряє параметри тільки живлячої мережі. Але можливі такі ситуації, кили вони відповідають нормі, а навантаження знаходиться в аварійному або перед аварійному стані, наприклад перегрів електродвигуна при перевантаженні. Крім цього при зниженні опору ізоляції, можливо ураження обслуговуючого персоналу струмом. Пристрій захисту слідкує не тільки за станом живлячої мережі, але і за навантаженням.

Прилад УЗДР-8 являється малогабаритним сигнально-командним пристроєм, призначений для захисту електродвигунів або іншого навантаження шляхом їхнього аварійного вимикання.

Прилад видає команду на вимикання при виникненні наступних ситуацій:

1) Невірний порядок чередування фаз;

2) Обрив фази;

3) Вихід напруги за встановлені межі;

4) Перекіс напруги на фазах;

5) Перекіс по струму споживання на фазі;

6) Перевищення номінального струму споживання;

7) Перегрів обмотки статора електродвигуна або захищаючого об’єкта.

Прилад формує попередню команду на заборону включення навантаження (блокування пуску) в наступних випадках:

1) Неправильний порядок чередування фаз;

2) Підвищений струм витоку ізоляції обмотки статора електродвигуна або кабелю, з’єднуючого магнітний пускач з електродвигуном або навантаженням;

3) Обрив фаз;

4) Вихід напруги за встановлення межі;

5) Перекіс напруги на фазах;

6) Перегрів обмотки статора електродвигуна або захищаючого об’єкта.

Прилад застосовується в поєднанні з магнітними пускачами з котушками вмикання на напругу 220-380 В, 50 Гц.

Таблиця 6.1-Технічні характеристики пристрою УЗДР8