Валютні операції та ефективність їх здійснення

УКООПСПІЛКА

Львівська комерційна академія

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

„Валютні операції банку та ефективність їх здійснення”

Виконала:

студентка групи 1342

спеціальності „Банківська справа”

Фотул Вікторія

Науковий керівник:

ас. Бабійчук Татьяна Петрівна

Львів 2009

Зміст

Вступ

1. Поняття та організаційні засади валютних операцій

2. Механізм здійснення неторгівельних операцій валютних операцій, їх аналіз і оцінка

3. Перспективи розвитку та шляхи підвищення ефективності валютних операцій банку

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У сучасну епоху глобалізації валютні операції проникають у всі сфери економічного життя країни, нерозривно переплітаючись з усією сукупністю економічних відносин і впливаючи на всі економічні процеси в суспільстві.

Під іноземною валютою розуміється як власне іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах.

Згідно з чинним законодавством міжнародні розрахунки, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України лише через уповноважені банки. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами виконуються банками, як правило, у вільно конвертованій валюті.

Під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних цінностей. Я вважаю, що актуальність теми “Валютні операції та ефективність їх здійснення” полягає в тому, що у банківському бізнесі нестримно зростають процеси концентрації валюти, і тому вижити у конкурентній боротьбі зможуть ті банки, які пропонуватимуть клієнтам все нові, сучасні і різноманітні фінансові послуги. Тому в цих умовах банк майбутнього є універсальною і специфічною установою.

Метою роботи є з'ясування суті та значення валютних операцій, їхніх особливостей функціонування в сучасному банківництві.

1. Поняття та організаційні засади валютних операцій

Комерційні банки в Україні є найбільш активними учасниками валютного обігу. Під валютним обігом розуміють операції з валютними цінностями, які виконуються суб’єктами валютних відносин.

До валютних відносять операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у гривнях; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України (за її межі) валютних цінностей.

Суб’єктами валютних відносин на території України є резиденти і нерезиденти. Вони мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території країни та які знаходяться за межами території України, крім обмежених законодавством випадків. Валютні операції можуть здійснюватися резидентами і нерезидентами з урахуванням обмежень, встановлених валютним законодавством України.

До об’єктів валютних операцій, або ще валютних цінностей, відносять:

1)  валюту України, іноземну валюту, платіжні документи, що

виражені в іноземній валюті;

2)  валюту України (гривню) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

3)  іноземну валюту - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що

перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

4)  платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, що виражені в іноземній валюті, дорожні чеки, що виражені в іноземній валюті. Однією з найпоширеніших валютних операцій є операцій пов’язані з переказом готівки, які оформляються відповідним бланком. [7, с.79-80]

Здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від 23.09.94 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Цим Законом передбачено:

1. Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

2. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії НБУ. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитива термін, який передбачений вище (90 днів), діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

3. Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки, для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами повинні здійснювати перерахування таких сум протягом 5 робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів.

4. Порушення резидентами термінів, передбачених у пунктах 1 і 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

5. У разі порушення резидентами термінів, передбачених у пункті 3, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету. Негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

6. У випадку перевищення строків, зазначених у пунктах 1 і 2, у випадку виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії.

Таблиця 1.1. Особи, які можуть бути резидентами і нерезидентами

Резиденти	Нерезиденти
Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що постійно проживають на території України, в тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном	Фізичні особи (громадяни своєї країни та іноземні громадяни, особи без громадянства), що проживають за кордоном або тимчасово знаходяться на території України
Юридичні особи, які створені згідно з українським законодавством з місцезнаходженням в Україні	Юридичні особи, які створені згідно з законодавством іноземних держав з місцезнаходженням за межами України
Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) - з місцезнаходженням на території господарюючого суб’єкту, що здійснюють свою діяльність згідно з законодавством своєї країни	Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють згідно з законодавством іноземної держави
Дипломатичні, консультаційні, торговельні та інші офіційні представництва за кордоном, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємства своєї країни за кордоном, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України	Іноземні дипломатичні, консульта - ційні, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організа- ції та їх філії, що коритуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютним операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень [18, с.218-220].

НБУ зобов’язаний проводити політику, спрямовану на підтримання гривні, для чого може виступати суб’єктом міжбанківського валютного ринку України.

НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

Генеральні ліцензії видаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період її режиму валютного регулювання.

Фінансово-кредитні установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними-особами-нерезидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операцій на період, необхідний для здійснення такої операції.

Є операції, які не потребують індивідуальної ліцензії, ― це:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

2) вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичним особами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними на законних підставах;

3) платежі в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, або інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страхування життя;

4) здійснення платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу від іноземних інвестицій;

5) вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

6) відкриття фізичними особами-резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

7) відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

8) відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами в уповноважених банках.

Одержання індивідуальної ліцензії є однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною, яка має відношення до цієї операції.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій визначаються НБУ. Відмова у видачі ліцензії може бути оскаржена в суді.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні чи позикові) [10, с.45-46].

Обов’язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточні валютні рахунку.

Транзитний валютний рахунок - це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства.

Поточний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

1)  юридичним особам-резидентам України з правом здійснення поточної діяльності;

2)  фізичним особам-резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

представництвам юридичної особи-нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети і завдань, передбачених статутом юридичної особи-нерезидента);

дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

3)  іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

фізичним особам-нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності;

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними і неторговельними.

Торговельні операції:

1)  між юридичними особами-резидентами та юридичними особами-

нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

між юридичними особами-резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами резидентами через юридичних осіб-резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

2)  операція на міжбанківському валютному ринку;

оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток.

Неторговельні операції:

1)  виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;

2)  здійснення обмінних операцій з іноземною валютою за платіжними документами в іноземній валюті;

виплата готівкової валюти за чеками та пластиковим картками фізичним особам (резидентам і нерезидентам);

купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами і нерезидентами);

виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

3)  оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

11) переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

12) інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавства України [13, с.110-112].

Підприємства за власним бажанням можуть відкривати в українських банках позиковий та депозитний валютні рахунки.

Позиковий валютний рахунок - рахунок, що відкривається для отримання банківських позик в іноземній валюті незалежно від наявності поточного рахунку в банку кредитора.

Депозитний валютний рахунок відкривається фізичними та юридичними особам (резидентам та нерезидентам) для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунка з наступним поверненням суми основного депозиту та нарахованих відсотків по закінченню строку депозитного договору.

Для філій або відокремлених підрозділів підприємств-резидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, відкривають окремий субрахунок валютного рахунка.

Банкам можуть бути відкриті рахунки в національній валюті двох типів: рахунки „Лоро" та рахунки „Ностро”.

Рахунки „Лоро" - рахунки, які відкривають банки своїм банкам-кореспондентам, на які вносяться всі суми, що одержуються чи видаються за їх дорученням.

Рахунки „Ностро" - рахунки кредитної установи в банках-кореспондентах, на яких відображаються взаємні платежі.

Представництвам юридичних осіб-нерезидентів можуть відкриватись в уповноважених банках України рахунки двох типів: рахунки типу „Н” і рахунки типу „П”.

Рахунок типу „Н” - це рахунок, який відкривається уповноваженим банком іноземним, дипломатичним, консульським, торговим та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям і філіям, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів, установам або особам, що представляють їх інтереси в Україні та не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Рахунок типу „П” - це рахунок, який відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створених у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України [10, с.345-346].

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1. Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати:

боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах;

рекламацій за поставку неякісної продукції;

авансових платежів;

розрахунків нетоварного характеру.

Відкриття валютних рахунків дозволяється всім господарюючим суб’єктам України незалежно від форми власності.

Підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можуть відкривати валютні рахунки в різних уповноважених банках на території України, що мають ліцензію НБУ на проведення валютних операцій. Відкриття підприємством рахунка в іноземному банку за кордоном і здійснення по ньому операцій потребує попереднього дозволу НБУ. Валюта рахунка визначається за вибором самого підприємства.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-резидент подає до банку заяву на відкриття рахунка (додаток).

До заяви додаються:

1)  завірена нотаріально копія Свідоцтва про державну реєстрацію;

2)  завірена нотаріально копія статуту;

3)  копія документа, що підтверджує постановку підприємства на податковий облік, завірена податковим органом, нотаріально або уповноваженим представником банку;

4)  картка із зразками підписів, завірена нотаріально (додаток А)

5)  довідка про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж

банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи:

1)  заява про відкриття рахунка (додаток Б);

2)  картка зі зразками підписів і відбитком печатки.

Після подання зазначених документів між установою банку і

власником рахунка укладається договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування. Установа банку в разі відкриття поточного рахунка в іноземній валюті зобов’язана повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Тимчасовий поточний рахунок в іноземній валюті - рахунок, призначений для зарахування коштів, що вносяться для формування статутного капіталу господарського товариства (якщо це передбачено засновницькими документами) [15, с.213-213].

 

2. Механізм здійснення неторгівельних операцій валютних операцій, їх аналіз і оцінка

ВАТ "Ощадбанк" є активним учасником валютного ринку. Серед операцій з іноземною валютою переважають торгівельні операції клієнтів банку у сфері зовнішньо - економічної діяльності.

Тарифи на обслуговування є гнучкими й можуть змінюватись в залежності від специфіки клієнта, та його побажань.

Банк виконує широкий спектр документарних операції та надає послуги з надання банківських гарантій.

Основний перелік операцій з іноземною валютою:

·  неторговельні операції з іноземною валютою;

·  ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

·  ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

·  ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

·  відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;

·  відкриття кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах в іноземній валюті та здійснення операцій по ним;

·  залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

·  залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

Відкриття валютних рахунків банком проводиться на підставі тих же документів, що і при відкритті рахунків у національній валюті.

ВАТ "Ощадбанк" проводить такі рахунки в іноземній валюті:

1.  Поточні відкриваються для проведення рахунків в безготівковій та готівковій формі, при здійсненні поточних операцій.

2.  Кредитні відкриваються на договірній основі юридичним особам для обліку кредитів, які надані шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

3.  Депозитні відкриваються фізичним та юридичним особам на основі укладеного депозитного договору на визначений строк.

Торгівлю іноземною валютою на території України юридичні особи здійснюють через банки, які отримали ліцензію НБУ на ці операції, і виступають як посередники на міжбанківському валютному ринку.

До поточних торговельних операцій в іноземній валюті відносяться:

1.  Між юридичними особами-резидентами на території України на основі ліцензії НБУ;

2.  Між юридичними особами-нерезидентами та резидентами;

3.  Операція на міжбанківському валютному ринку;

4.  Оплата товарів із використанням чеків та пластикових карток.

Поточними неторговельними операціями в іноземній валюті є:

1.  Здійснення обмінних операцій;

2.  Виплата валюти за чеками і пластиковими картками фізичним особам;

3.  Купівля платіжних документів у валюті фізичними особами;

4.  Інші виплати та перекази.

З поточного рахунка в іноземній валюті юридичних осіб - резидентів за розпорядженням власника рахунка можуть проводитися такі операції з готівковою іноземною валютою:

виплата готівкою для оплати праці працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом (договором);

виплата готівкою чи платіжними документами працівникам на службові відрядження при виїзді за кордон, на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства;

виплата готівкою на експлуатаційні потреби для виконання обов'язків перед капітаном судна, яке належить судновласнику-нерезиденту, за контрактом (договором, угодою) на здійснення агентських послуг, укладеним згідно з Кодексом торгівельного мореплавства;

виплата готівкою фізичним особам коштів, які отримані адвокатськими та іншими компаніями - резидентами з-за кордону за дорученням фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих компаній згідно з їх статутною діяльністю та ліцензією на відповідну діяльність; виплата готівкою фізичним особам - резидентам за використання їх творів за кордоном (здійснюється юридичними особами - резидентами, які мають відповідні на це повноваження згідно із чинним законодавством України, за рахунок коштів, отриманих із-за кордону);

виплата готівкою для сплати державного мита згідно із чинним законодавством України.

Уповноважений банк може приймати як платіж за товари від повноважного представника юридичної особи нерезидента в касу банку (для подальшого зарахування на розподільчий рахунок в іноземній валюті резидента) готівкову вільно конвертовану валюту в сумі до 10 000 (десяти тисяч) доларів США або в еквіваленті цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційним обмінним курсом, установленим Національним банком України на день зарахування коштів, за наявності:

експортного договору (контракту), у якому передбачено повну або часткову оплату в готівковій іноземній валюті (загальна сума. прийнята за одним договором (контрактом), не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) доларів США);

оригіналу митної декларації про ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти та довідки банку-нерезидента про зняття іноземної валюти з рахунка нерезидента. У митній декларації та на довідці банку робиться позначка про зарахування готівкової іноземної валюти на рахунок (копія митної декларації, довідка банку-нерезидента і дані паспорта нерезидента (або документа, який його замінює) залишаються в уповноваженому банку);

повноважень, наданих фізичній особі (нерезиденту юридичною особою (нерезидентом відповідно до умов контракту (договору). Готівкова іноземна валюта, отримана юридичними особами - резидентами або представництвами юридичних осіб - нерезидентів в уповноваженому банку, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

На власників рахунків згідно із чинним законодавством України покладається відповідальність за цільове використання цих коштів. Якщо залишки іноземної валюти зостаються в неробочі часи доби у касах тих суб'єктів підприємницької діяльності, яким дозволяється використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу або як заставу, то уповноважений банк установлює ліміт зазначених залишків іноземної валюти в касі (додаток Г) (до розрахунку ліміту каси не включаються кошти, які спрямовуються на виплату заробітної плати, та кошти на відрядження).

Понадлімітні залишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації в установах уповноважених банків та зарахуванню на розподільчий рахунок в іноземній валюті юридичної особи - резидента. Якщо суб'єкти підприємницької діяльності працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку, у якому вони обслуговуються. Якщо юридичні особи - резиденти працюють у вихідні та святкові дні, то вони можуть перевищувати встановлені ліміти залишку іноземної валюти в касі з обов'язковою інкасацією понадлімітних залишків до установи уповноваженого банку не пізніше наступного робочого дня банку.

"Ощадбанк" проводить операції з дорожніми чеками. Дорожній чек - це зобов’язання фінансової установи виплатити власнику чека зазначену в ньому суму в зазначеній валюті і є однією з найбільш безпечних форм перевезення грошових коштів під час подорожей по всьому світу.

Повноважені банки мають право купувати або продавати іноземну валюту від свого імені, і за дорученням і за рахунок своїх клієнтів. Таким чином вони стають учасниками валютних бірж. Банки через свої операційні каси чи пункти обміну мають право: купувати або продавати іноземну валюту, обмінювати купюри іноземної валюти, перевіряти іноземну валюту на дефект, видавати дозвіл на вивезення валюти за кордон.

При здійсненні валютних операцій банки можуть піддаватись валютному ринку - ймовірність виникнення можливих збитків внаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Зменшити такий ризик можна збільшуючи контроль за ризиками з боку керівництва.

Основою неторговельних операцій комерційних банків є відкриття пунктів обміну валюти.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;

б) інформацію банку про: стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до класифікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів і довідників для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; наявність РРО; забезпечення сейфом для зберігання валюти і бланків суворого обліку;

в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);

г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;

ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організаційної охорони [17, с.351-352].

Територіальне управління НБУ протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію або відмову пункту обміну валюти.

Територіальне управління НБУ реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти та після цього видає банку на бланку відповідну довідку.

У разі систематичного (три і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року довідка підлягає відкликанню.

Упродовж трьох останніх років спостерігалася тенденція до зменшення кількості пунктів обміну валюти і банків, які їх мали (див. табл.1)

Таблиця 2.1

Узагальнені дані про середньорічну кількості банків, які мали пункти обміну іноземної валюти (ПОВ)

Рік	Загальна кількість банків, які мали ПОВ	Кількість банків, які мали лише ПОВ, що працювали на підставі агентських угод	Кількість банків, які мали лише власні ПОВ	Кількість банків, які мали власні ПОВ і ПОВ, що працювали на підставі агентських угод
2007	140	5	59	76
2008	133	9	58	66
2009	124	7	54	63

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти, в т. ч. агентів, встановлюють банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку. Цей наказ має бути завірений печаткою банку. У ньому зазначається дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження та реєстраційний номер пункту обміну валюти банку та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні НБУ.

У банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют:

1) у касі з обов’язковим оформленням кожного зміцнення значнення курсів відповідним наказом, у якому обов’язково зазначається час зміни курсів;

2) у пунктах обміну валюти, що працюють понад 8 годин (у 2-3 зміни), лише за умови зміни касирів після закінчення робочого часу на підставі наказу.

Комісійні тарифи під час здійснення операцій із валютними цінностями встановлюються згідно з наказом по банку. Сума комісійної винагороди під час здійснення таких операцій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Каси банків та їх пункти обміну можуть здійснювати всі або деякі валютно-обмінні операції серед яких:

1)  купівля у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

2)  продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривні;

3)  зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

4)  купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

5)  конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

6)  прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

У касах банків у доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація для клієнтів, у т. ч.: копія наказу по банку про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, які здійснює ця каса; повідомлення різними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотнього обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту за умови пред’явлення ними довідки за формою №377; витяг з наказу про встановлення тарифів комісій за операціями, які здійснює ця каса, засвідчений належним чином [9, с.178-190].

Для пунктів обміну валюти додатково в доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація щодо назви банку, який відкрив цей пункт, а також назви агента, якщо пункт працює на підставі агентської угоди, та режим роботи пункту обміну валюти; телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

Встановлення режиму роботи пункту обміну валюти є прерогативою

банку, але у прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу.

У пункті обміну валюти в наявності мають бути такі документи:

1) копія довідки про реєстрацію пункту обміну валюти; витяг з наказу банку про його відкриття;

2) торговий патент;

3) журнал використання РРО в пункті обміну валюти.

Касир пункту обміну валюти повинен мати на робочому місці документ, що засвідчує його особу, штамп пункту обміну.

Касир під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність та наявність ознак платіжності пред’явлених банкнот і дорожніх чеків. Для цього робочі місця касирів обладнуються відповідними приладами на нормативно-правовими актами і довідниками.

При роботі пункту обміну валют банкам забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції.

Здійснення операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків. Касири кас банків (фінансових установ) та касири пунктів обміну валюти зобов’язані з’ясовувати резидентність осіб, які мають намір здійснити валютно-обмінну операцію, і попереджати про те, що нерезиденти мають змогу провести зворотний обмін невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред’явлення ними довідки за формою №377 [11, с.98-99].

Операції з купівлі у фізичних осіб чи продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, можуть здійснюватися лише через касу банку.

Операції з продажу готівкової іноземної валюти за готівкові гривні фізичним особам-резидентам здійснюють каси банку з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів із зазначенням у них часу здійснення операцій, а пункти обміну валюти з оформленням квитанції про здійснення продажу іноземної валюти за формою №377 - А.

Квитанція за формою №377 - А видається:

1)  пунктом обміну валюти банку фізичним особам-резидентам

як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

2)  пунктом обміну валюти агента фізичним особам-резидентам як

підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

3)  пунктом обміну валюти фізичним особам-нерезидентам як

підтвердження здійснення зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.

На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют. Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національної валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.

При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: “курс продавця” встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:

КК = ОК: (ОК: КП), де (2.1)

КК - курс купівлі;

ОК - офіційний курс;

КП - курс продажу за домовленістю.

Різниця між курсами покупця і продавця - “маржа” - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції пов’язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.

Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотня прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.

Можна розглянути приклади визначення курсу продавця і покупця при прямій і непрямій котировці валют на таких прикладах.

Приклад 1.

Нью-Йорк на Лондон (пряма котировка):