Навигация
Форма і структура конституції
54631
знак
0
таблиц
0
изображений
4. Форма і структура конституції
Форма конституції – це спосіб вираження і організації конституційних норм та інститутів. Істотне значення тут має те, що конституція може функціонувати у вигляді як моноконституційного акта, так і багатьох актів, що у сукупноті складають конституцію. Моноконституційними актами були, до речі, радянські конституціії, нинішні конституції Німеччини, Іспанії, Мексики тощо. Є й протилежні приклади. Так, конституція Швеції складається з трьох актів – Форми правління 1974 р., Акта про престолоуспадкування 1810 р. і Акта про свободу друку 1974 р.
Певне уявлення про сутність і форму конституції дає Основний Закон Великої Британії, який являє собою класичний приклад конституції змішаного типу оскільки інкорпорує: парламентські закони; судові рішення-прецеденти; доктринальні тлумачення; статути; конституційні угоди, що містять конвенційні норми.
Інколи виникають і тимчасово діють неписані конституції, які не мають формального закріплення. Яскравим прикладом може бути досвід Румунії, де в цей час конституція формується, причому використвуються ті ї норми, які узгоджуються з вимогами нового часу.
Звертаючись до аналізу такого поняття як структура конституції, слід зазначити, що остання з одного боку, зумовлюється характером і змістом конституції, а з іншого – певним баченням конституційної проблематики. Якщо порівняти конституції різних країн, то можна виявити як спільні, так і відмінні риси їх структури. У переважній більшості структура конституції має сталий вигляд, включає низку елементів: преамбулу, основну частину, заключні, перехідні та додаткові положення.
Преамбула є носієм так званої дескриптивної (описової) інформації, яка дає відповідь на такі питання, як цілі та завдання конституції, історичні шляхи її становлення й розвитку, проголошення конституційних ідеалів тощо.
В сучасній літературі дискусійним залишається питання про юридичну природу преамбули, оскільки в класичному аспекті преамбула не є типовою правовою нормою. Погорілко В.Ф. наголошує на незаперечності політичної і ідеологічної функцій преамбули, підкреслює її величезний регулюючий вплив і зазначає, що преамбула – типова декларація з притаманними їй цілями та завданнями [6]. Останню тезу цілком підтверджує преамбула Конституції України, в якій зазначаено, що «…Український народ, виражаючи свою суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення в на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповіальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешнім поколіннями, керуючись актом незалежності України від 24 серпня 1991 р. всенародним голосуванням, приймає цю Конституцію – Основний Закон України» [1].
Основна частина конституції як правило включає інститути та норми, які вичерпують її зміст. Предметне уявлення про типову структуру, яку повинна мати конституція, дає Конституція України від 28 червня 1996 р.
Конституція України складається з 15 розділів, які об'єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів Перехідних положень.
Розділ І «Загальні положення» включає 20 статей.
Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» складається із 48 статей (ст.ст.21-68).
Розділ ІІІ «Вибори. Референдум» включає 6 статей (ст.ст. 69-74).
Розділ ІV «Верховна Рада України» (ст.ст. 75-101).
Розділ V «Президент України» (ст.ст. 102-112).
Розділ VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» (ст.ст. 113-120).
Розділ VII «Прокуратура» (ст.ст. 121-123).
Розділ VIII «Правосуддя» (ст.ст. 124-131).
Розділ IX «Територіальний устрій України» (ст.ст. 132, 133).
Розділ X «Автономна Республіка Крим» (ст.ст. 134-139).
Розділ XI «Місцеве самоврядування» (ст.ст. 140-146).
Розділ XII «Конституційний Суд України» (ст.ст. 147-153).
Розділ XIII «Внесення змін до Конституції України» (ст.ст. 154-159).
Розділ XIV «Прикінцеві положення» (ст.ст. 160, 161).
Розділ XV «Перехідні положення» (пп. 1-14).
Таким чином, структура Конституції України являє собою досить чітку, логічно зумовлену систему взаємопов’язаних і взаємозумовлених структурних елементів.
Як Конституція України, конституції деяких країн містять так звані перехідні положення, які визначають строки вступу в дію деяких конституційних положень, порядок заміни старих норм новими, необхідність прийняття законів, на які є посилання в конституціях.
Інколи до конституцій додаються доповнюючи положення і додатки. Як приклад можна навести Конституцію США, в якій у додатках містяться норми, що визначають розмежування компетенції між Союзом і окремими штатами.
Похожие работы
... відповідного процесуального порядку розгляду й вирішення спору, що визначається особливістю його предмету. Усі зазначені чинники знайшли своє нормативне відбиття в Конституції України. 4. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ Конституція текстуально не закріплює перелік усіх судів, що діють на території України, прямо вказуючи на те, що це є предметом відання відповідних ...
... зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації. Висновки Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з’ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист: Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу ...
... . Запровадження багаторівневої пенсійної системи - це шлях до поступового збільшення рівня пенсій, а отже можливість для підвищення добробуту людей та зміцнення потенціалу економічного зростання. Пенсійна реформа в Україні має досягти таких цілей: • встановити залежність розміру пенсії від величини заробітку і трудового стажу; • заохотити громадян до заощадження коштів на старість; • ...
... ється на об’єктивну необхідність, альтернативою якій є занепад національної економіки, втрата економічного, а, можливо, й національного суверенітету. Україна у сучасному світі змушена здійснювати пошук прийнятної моделі економічного розвитку, яка б забезпечувала національну конкурентоспроможність і орієнтувала національну економіку на довгострокове зростання. Невдачі та прорахунки на цьому напрямі ...
0 комментариев