Встановлення соціальної системи в Німеччині

2. Встановлення соціальної системи в Німеччині

Соціальне страхування в Німеччині поділяється на обов'язкове і добровільне, і до нього входять 5 основних компонентів: пенсійне, медичне, від нещасних випадків, по безробіттю та інвалідності.

Щодо пенсійного забезпечення, то Німеччина займає 4 місце у Європі за розміром виплачуваних пенсій для осіб, старших 60 років, поступаючись лише Люксембургу, Франції і Данії.

Пенсійне страхування включає в себе проведення дій, які необхідні для уникнення дострокового виходу на пенсію і направлені на збереження, покращення і відновлення працездатності, а також сприяння професійному розвитку і професійній перекваліфікації. Воно складається з 3 елементів, які являються окремими системами: обов’язкове пенсійне страхування, пенсійне страхування від підприємств та приватне пенсійне страхування. В Німеччині говорять: «якщо ви бідні, то отримуєте таку ж допомогу і лікування, як і решта» на противагу іншому європейському формулюванню «якщо ви бідні, то помираєте раніше».

Щодо системи медичного страхування, то вона теж не однорідна і складається з 5 основних елементів. Перший компонент - стаціонарне медичне обслуговування. На початку 21 століття видатки на стаціонарне обслуговування складали 40 % всіх видатків на медичну допомогу. 59% всіх лікарів Німеччини працюють в лікарнях стаціонарного обслуговування. Другий елемент – амбулаторне обслуговування, третій – виготовлення медикаментів.

Ціна медикаментів складає третину від ринкової ціни. Вони продаються лише за рецептами, що створює можливість контролювати якість ліків. Оплата за ліки здійснюється через лікарняні каси, а їх повну ціна покриває медичне страхування. Четвертий елемент – фінансування програм для тих осіб, які не можуть особисто брати участі в програмах обов’язкового медичного страхування. П’ятий – медичне обслуговування на підприємствах, що складає 4,3% всіх видатків на охорону здоров’я.

В Німеччині існує допомога у разі бідності тим громадянам, які не отримують жодної допомоги і самостійно не можуть себе забезпечити. Таку допомогу мають право отримувати як громадяни Німеччини, так і громадяни іншої держави. Вона передбачає кошти на забезпечення житла, життя або за наявності особливих умов життя, наприклад, інвалідності, хвороби або старості. 8,5 % населення Німеччини отримують таку соціальну допомогу країни, з яких 56% - жінки, а 44 % - чоловіки.

Якщо раніше така допомога була потрібна для осіб похилого віку, то на сьогодні вона необхідна і для молодших. Проте отримувати таку допомогу є нелегко. По-перше: особа повинна вичерпати всі можливі засоби самостійного забезпечення – намагатися самостійно знайти роботу, продати предмети розкоші, переїхати в дешевше житло, звернутися за допомогою по безробіттю. По-друге, якщо нічого не вийшло, то така людина має звернутись за допомогою до родини, допомогти яких може зобов’язати суд. Також для отримання соціальної допомоги є встановлені норми житлової площі – 1особа – 45 кв. м.; 2 особи – 60 кв. м.; 3 особи – 85 кв. м.

Інваліди в Німеччині мають наступні права та пільги: право використовувати вагони першого класу на залізниці, маючи білет другого класу. Пільги належать також інвалідам, які мають серйозні пошкодження опорно-рухового апарату, тобто переміщаються в інвалідному візку - списання податків витрат на транспорт до 15.000 км. в рік, безкоштовний проїзд в громадському транспорті, звільнення від податку на автомобіль. Якщо інвалід потребує постійного супроводження при користування громадським транспортом, то супроводжуючий має право безкоштовного проїзду в автобусі, поїзді та літаку на всій території Німеччини. А також особа, яка супроводжує інваліда, має право на пільгову оплату при відвідуванні громадських заходів, виставок, музеїв тощо. В деяких випадках супроводжуюча особа взагалі звільняється від плати.

Якщо інвалід – незрячий, то крім інших пільг він звільнення від податку на собак, має право на одержання грошової допомоги для сліпих, знижку на оплату за користування телефоном, знижку при оплаті поштових послуг, звільнення від податку на телебачення та радіо, право на володіння спеціальним паркувальним посвідченням інваліда. Якщо інвалід нечуючий, то крім інших допомог, він отримує право на одержання грошової допомоги для нечуючих. Також здійснюється виплата «допомоги на дітей-інвалідів». Така допомога виплачується навіть після досягнення ними 27-річного віку, якщо людина не може забезпечити себе матеріально самостійно, а інвалідність була встановлена до досягнення нею 27 років.

 

3. Важливі закони та принципи системи, на яких базується соціальна держава

Відповідно статті 20, п.1 Основного закону країни - Німеччина є демократичною і соціальною державою. Мета соціальної держави – врахування індивідуальних правових можливостей, здобутих в результаті власної праці, а не всезагальне забезпечення та обслуговування громадянина. Таким чином весь світ визнає ефективність соціальної системи Німеччини. Хоча понад 30 відсотків в сукупному суспільному продукті складають соціальні послуги, їх отримують тільки ті, які цього потребують.

Саме для цього було розроблено багато соціальних законів, які охоплюють забезпечення у зв’язку з хворобою, старістю, з нещасним випадком.

Регулюється порядок соціального страхування у Німеччині Соціальним кодексом та окремими законами, більшість яких спрямована на соціальний захист окремих груп населення (наприклад, закон щодо соціального захисту художників). Цікавим є пенсійне страхування Німеччини. Відповідно до соціального кодексу особа може бути включена до системи обов’язкового пенсійного страхування або застрахована за іншою системою та отримувати пенсію у зв’язку зі старістю у повному розмірі, бути звільненою від обов’язкового пенсійного страхування і застрахованою у системі страхування професійних груп. Пенсії за віком є чотирьох видів: звичайна пенсія; пенсія застрахованим із великим стажем; пенсія за віком інвалідам; пенсія шахтарям, які мають значний стаж роботи під землею.

Для обчислення страхового стажу у Німеччині включаються періоди сплати працівниками та їх роботодавцями внесків, періоди вільні від сплати внесків та періоди, які враховуються при обчисленні пенсії. Для нарахування пенсії застосовується формула із трьох показників. Це — сума особистих коефіцієнтів (сума винагороди за трудову діяльність); фактор виду пенсії (для пенсії за віком — 1, для пенсії при частковому зниженні працездатності — 0,5); актуальна вартість пенсії (для переведення пенсії, вираженої у сумі особистих коефіцієнтів у суму грошей). У більшості країн, як і в Німеччині, основний тягар внесків сплачують роботодавці (в Італії та Іспанії — 4/5). Єдиний виняток хіба що становлять Нідерланди, де працівники сплачують 2/3 загальної суми внесків.

Система соціального захисту в будь-якій державі є своєрідним барометром, яким вимірюється „соціальне здоров’я” суспільства. Від того, як піклується держава про своїх громадян, безпосередньо залежить процвітання країни. Метою цього оглядового матеріалу є ознайомлення із системою соціального захисту Німеччини — країни, яку по праву можна вважати взірцем соціальної заможності та стабільності суспільства, додає впевненість у завтрашньому дні, та, безумовно, є одним із чинників суспільного спокою. Отже, система соціального захисту в цій країні склалася не за один рік. Її висока ефективність визнається не тільки в самій Німеччини, а й далеко за її межами. Частка соціальних послуг у внутрішньому валовому продукті (квота соціальних послуг) у 1997 році склала майже 35 відсотків. Третина з них припадає на пенсійне страхування, більше 20 відсотків — на передбачене законодавством страхування на випадок хвороби. Важливі принципи, на яких базується соціальна держава, — це солідарність, з одного боку, і особиста відповідальність — з іншого. Для їх реалізації розроблений широкий спектр соціальних законів, які передбачають систему фінансового забезпечення та допомоги громадянам на всі випадки життя (хвороба, нещасний випадок, старість, безробіття, малозабезпеченість тощо).

Розвиток соціального страхування в Німеччині бере свій початок з середніх віків, коли створені гірниками загальні каси взаємодопомоги підтримували своїх членів, які постраждали внаслідок нещасного випадку або знаходилися в тяжкому фінансовому становищі. Однак фундамент всеохоплюючої та всеосяжної системи соціального страхування був закладений лише наприкінці XІX століття. Поштовхом для цього став бурхливий розвиток промисловості та як результат — збільшення кількості промислових робітників. Тодішнім рейхсканцлером Отто Фон Бісмарком були підготовлені основи прогресивного соціального законодавства. Це було зроблено також і за політичними міркуваннями — для стримування розвитку робочого руху. Законами 1883 р., 1884 р. і 1889 р. були створені три види обов’язкового страхування для робітників та частини службовців, які характерні для Німеччини дотепер: страхування здоров’я на випадок хвороби, страхування від нещасних випадків, пенсійне страхування, яке тоді називалося страхуванням на випадок інвалідності. У 1911 році ці види страхування були зведені в імперські правила страхування, до яких, окрім цього, було включено пенсійне забезпечення вдів і сиріт на випадок втрати годувальника. У тому ж році обов’язкове пенсійне страхування було введено і для всіх без виключення службовців. У 1923 році для гірників введено окремий вид страхування — пенсійне страхування за вислугу років. У 1927 році з’явилося страхування на випадок безробіття, а з 1938 року до сфери передбаченого законом соціального страхування були включені також ремісники. німеччина соціальний страховий захист

Після Другої світової війни сфера застосування соціального страхування була значно розширена. Так, у 1957 році фермери одержали право на допомогу за віком. Система пенсійного забезпечення була дещо реформована в 1972 і 1992 роках. Відтепер право на соціальне забезпечення отримали інваліди війни, родини загиблих на війні або особи, інтереси яких утискалися у колишньому НДР. У 1990 році валютний, економічний та соціальний союз, а також Договір про об’єднання Німеччини створили підґрунтя для того, аби після закінчення перехідного періоду все населення мало рівний ступінь соціального захисту.

Страхування на випадок хвороби

Майже все населення Німеччини застраховано на випадок хвороби на основі обов’язкового або добровільного страхування, що передбачено законодавством. Законом запропоновано обов’язкове страхування на випадок хвороби для всіх найманих робітників і деяких інших груп професій з доходом визначеного рівня. За інших умов можливе добровільне страхування. Наймані робітники застраховані через місцеві, виробничі, цехові лікарняні каси (так звані ерзац-каси). Вони можуть вільно обирати лікарняну касу незалежно від своєї професії, але поряд з цим у рамках морських лікарняних кас, федеральної каси гірників, сільськогосподарських лікарняних кас діють особливі форми страхування для певних груп професій. У випадку хвороби найманий робітник має право на одержання зарплати від роботодавця протягом 6 тижнів. У деяких колективних договорах встановлений більш тривалий термін, за якими лікарняні каси виплачують фінансову допомогу протягом 78 тижнів.

Страхування від нещасного випадку

Подібний вид страхування надає захист і допомогу при нещасних випадках на виробництві або профзахворюваннях. Страхування від нещасних випадків у Німеччині є обов’язковим. Особи, які працюють не за наймом, можуть укладати договори добровільного страхування. Страховики, які займаються таким видом страхової діяльності — це професійні об’єднання, що охоплюють відповідно всі підприємства одного профілю. Їх фонди та страхові резерви складаються тільки з внесків фірм та підприємств. Право на страхову виплату надається відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (травми або смерті). Якщо страхувальник одержав тілесне ушкодження внаслідок нещасного випадку, страхове агентство несе витрати на лікування, а при його непрацездатності виплачує йому відповідну компенсацію. Допомога в рамках страхування від нещасних випадків також містить професійне навчання з метою відновлення працездатності і сприяння у подальшому працевлаштуванні.

Пенсійне страхування

Цей вид страхування — наріжний камінь системи соціального захисту населення Німеччини. Воно дає гарантію, що працівники не опиняться у скрутному становищі по закінченні своєї трудової діяльності і зможуть підтримувати відповідний рівень життя. Усім робітникам та службовцям пенсійне страхування гарантується законом. Особи, які займаються підприємницькою діяльністю або ті, хто через свою приналежність до певних груп професій не підпадають під дію закону про обов’язкове пенсійне страхування, можуть подати відповідне клопотання. Страхові платежі за пенсійним страхуванням (у 1998 році — 20,3 відсотка загальної суми заробітку), не повинні перевищувати верхньої межі суми страхових внесків. Після смерті застрахованої особи його родичі одержують певну частину його пенсії. Визначальним моментом для одержання пенсії є так званий «термін очікування», тобто встановлений мінімальний термін, протягом якого необхідно сплачувати внески до пенсійного фонду. Пенсія за віком в Німеччині, як правило, виплачується по досягненні 65 років. За певних умов вона може виплачуватися і по досягненні 63 або 60 років. Розмір пенсії залежить, насамперед, від розмірів зарплати. Після реформи пенсійного забезпечення 1992 року у найманих робітників стало більше свободи вибору при виході на пенсію. Стало можливим одержувати частину пенсії і продовжувати трудову діяльність. З 1996 року завдяки Закону про пенсіонерів, які продовжують трудову діяльність, було значно розширено можливості для поступового (поетапного) виходу на пенсію. Після пенсійної реформи 1957 року чиста пенсія («базова пенсія») в певних районах Німеччини сягала майже 70 відсотків середнього доходу найманого робітника. Людина, яка мала середній заробіток та стаж роботи щонайменше 45 років у 1998 році отримувала пенсію у 2000 марок. Проте виплата пенсій — не єдине завдання німецького пенсійного страхування. Воно повинно забезпечувати також збереження, поліпшення і відновлення працездатності страхувальників.

У Німеччині досить поширене явище коли працівнику, навіть передпенсійного віку, надається допомога в набутті нової професії, якщо він цього забажає та дозволяє стан його здоров’я. Суттєвим доповненням до передбаченого законом пенсійного страхування є «пенсії підприємств», які добровільно виплачують підприємства своїм колишнім працівникам.

Страхування на випадок безробіття

Тож, на випадок безробіття застраховані всі наймані робітники. Право на допомогу по безробіттю — 60 відсотків (при наявності однієї дитини в розмірі 67 відсотків) від „чистої” заробітної плати безробітний має, як правило, у тому випадку, якщо за останні три роки він постійно сплачував страхові внески протягом як мінімум 12 місяців. Тривалість виплати цієї допомоги залежить від віку особи.

Інші компенсаційні виплати

Вони надаються жертвам війни, військовослужбовцям бундесверу, особам, які проходять альтернативну службу, жертвам насильницьких злочинів, особам, здоров’ю яких була заподіяна шкода у результаті медичних помилок, тощо. Вони, зокрема, мають законне право на пенсію, розміри якої встановлюються залежно від заподіяної здоров’ю шкоди і матеріального стану найманого робітника. Крім того, їм надаються медичні послуги з метою відновлення здоров’я, а також послуги для відновлення професійної кваліфікації. У випадку смерті, що настала в результаті завданого здоров’ю збитку, члени їхніх родин мають право на пожиттєву пенсію.

Висновок

Основи соціального страхування в Німеччині були створені ще наприкінці XIX ст., коли Отто фон Бісмарк підготував і запровадив програму прогресивного соціального законодавства, яке стало зразком для інших індустріальних країн.

Головною ціллю програми канцлера, яка називалася «прикладним християнством», було привернути політичні симпатії робітників до юнкерського уряду та збільшити продуктивність їх праці.

Метою даної статті є розгляд соціальної системи захисту населення у Німеччині, основні види страхових послуг, система соціального законодавства, тощо.

Дане питання розглядали та досліджували такі науковці як Григораш Г. В., Григораш Т. Ф., Олійник В. Я., Субачов І. Т., Тейзе Є., Неділько Н. та ін..

Система соціального страхування Німеччини характеризується сукупністю заходів, що мають забезпечувати економічний та соціальний захист існування різних груп населення від таких загальних загроз для життя, як нещасний випадок, хвороба, інвалідність, старість, безробіття і смерть годувальника.

Основними напрямами системи соціального страхування є:

1. Медичне страхування

Німеччина – це одна з перших країн, де було запроваджено медичне страхування.

Системи медичного страхування є не однорідною і складається з 5 основних елементів.

Перший компонент - стаціонарне медичне обслуговування.

Другий елемент – амбулаторне обслуговування, третій – виготовлення медикаментів. Ціна медикаментів складає третину від ринкової ціни.

Четвертий елемент – фінансування програм для тих осіб, які не можуть особисто брати участі в програмах обов’язкового медичного страхування.

П’ятий –медичне обслуговування на підприємствах, що складає 4,3% всіх видатків на охорону здоров’я.

2. Пенсійне страхування

Щодо пенсійного забезпечення, то Німеччина займає 4 місце у Європі за розміром виплачуваних пенсій для осіб, старших 60 років, поступаючись лише Люксембургу, Франції і Данії.

Воно складається з 3 елементів, які являються окремими системами: обов’язкове пенсійне страхування, пенсійне страхування від підприємств та приватне пенсійне страхування.

3. Страхування від безробіття

Страхування від безробіття фінансується за рахунок страхових внесків, які здійснюють наймані працівники і роботодавці. Страхові внески збирають лікарняні каси. Тариф відрахувань складає 6,5% і сплачується порівну роботодавцем і працівником. Внески до каси соціального страхування сплачують усі наймані працівники, однак вони не стягуються з заробітків, які не досягають 325 євро, якщо тривалість робочого тижня менша 15 годин. Максимальна заробітна плата, за якою необхідно здійснювати відрахування до каси страхування від безробіття і пенсійного страхування, складає 54000 євро.

4. Страхування від нещасного випадку

Заходи страхування від нещасного випадку здійснюються у такій послідовності:

1) попередження нещасних випадків;

2) максимально можлива реабілітація з метою відновлення вихідного стану;

3) виплата компенсації.

Страхові виплати розповсюджуються на заходи з попередження нещасних випадків на виробництві й забезпечення швидкої допомоги; лікування і компенсаційні виплати особам, які частково втратили працездатність унаслідок нещасного випадку; професійну допомогу; допомогу особам, які частково втратили працездатність унаслідок нещасного випадку; допомогу на поховання і пенсію у разі втрати годувальника сім'ї.

При втраті працездатності, так звана, повна пенсія складає 2/3 річного заробітку. Фінансування здійснюється в основному шляхом внесків роботодавців, які розраховуються залежно від оплати праці застрахованих і від класифікації небезпеки нещасних випадків.

5. Соціальна допомога з материнства

Для отримання допомоги з материнства жінка повинна мати страховий і трудовий стаж. У період між 10-им та 4-им місяцями перед пологами вона повинна бути щонайменше 12 тижнів застрахованою на випадок хвороби (страховий стаж) або працювати (трудовий стаж). Розмір допомоги з материнства залежить від «чистої» заробітної плати жінки в останні три календарні місяці або останні 13 тижнів перед початком терміну захисту (перед пологами). Якщо середня «чиста» заробітна плата жінки вища, вона отримує різницю від роботодавця. Відповідно, роботодавець виплачує цю суму як дотацію до допомоги з материнства.

Широка система, що складається з страхування на випадок хвороби, від нещасного випадку, на випадок необхідності догляду, пенсійного страхування та страхування на випадок безробіття, захищає від фінансових наслідків життєвих негараздів. Поряд з цим соціальна система включає в себе що фінансуються за рахунок податків послуги, наприклад, компенсації сім'ям (допомога на дитину, податкові пільги) або забезпечення прожиткового мінімуму для пенсіонерів і хронічно непрацездатних.

Німеччина бачить себе соціальною державою, яка вважає соціальний захист своїх громадян одним із пріоритетних завдань політики економічного розвитку.

 

 

Список використаної літератури

1. Баранова Т.И. Социальная защита испанских трудящихся // Полис. - 2001. - № 6. - С. 152 – 158.

2. Білик Л.С. Економіка праці: Навч. Посібник. — Чернівці: Рута, 2001. — 75 с.

3. Бондаренко О.О. Наочний посібник з курсу "Економіка та соціологія праці". — К., 1995. — 32 с.

4. Бриттан С. Капитализм с человеческим лицом. - СПб., 1998. - С. 179 – 189.

5. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:Либідь, 1996. – 210 с.

6. Єганов О.Ю., Карась П.М., Красночубенко К.В. Економіка праці: Навч. посіб. — Миколаїв: УДМТУ, 2001. — 48 с.