Навигация
Діяльність Богдана Хмельницького як глави держави
23979
знаков
0
таблиц
0
изображений
2. Діяльність Богдана Хмельницького як глави держави
хмельницький біографія глава держава
У 1648 році розпочався новий етап Визвольної війни — етап політичної боротьби за визнання урядом Речі Посполитої основних завоювань повстанців. А вони, ці завоювання, справді були небаченими. Внаслідок величезного розмаху антифеодальної боротьби відбулися серйозні зміни в соціальній структурі українського суспільства. Більшість селянства покозачилась, добилася особистої свободи; на чільне місце в житті суспільства висунулося козацтво, а також феодали різко втратили своє панівне становище. Землі української та польської шляхти, католицької церкви, королівських володінь почали переходити до рук селян, козаків і селян.
В умовах інтенсивного формування Української держави її органи влади на місцях брали під свій контроль процеси освоєння селянами вільних земель, займанщини тощо. Так, звільнені від шляхти землі потрапили до Скарбу Війська Запорозького, й ними розпоряджався гетьман. Таким чином, розпочалося становлення державно-феодальної власності на землю, котра дозволяла панівному класові за допомогою державного апарату привласнювати собі частину додаткового продукту; через це основна маса селян, перетворившись на своєрідну категорію юридично вільних державних селян, виступила не власником землі, а її володільцем.
Масове покозачення селян і міщан, запровадження козацьких порядків сприяли швидкому оформленню на місцях низових ланок державного апарату Української держави. Оскільки цей процес в умовах переходу української шляхти на бік Речі Посполитої очолювала козацька старшина, прототипом створюваних органів влади неминуче стали відповідні установи, що існували на Запорозької Січі. З’ясовуючи політично-правову форму цієї держави, зауважимо: вона становила собою козацьку республіку з притаманними їй демократичними інститутами суспільно-політичного життя. Це особливо виразно проявилося протягом 1648 року, коли для розв’язання найважливіших суспільно-політичних питань було скликано п’ять загальних рад Війська Запорозького. В їхньому ході нерідко виявлялися розбіжності між позиціями незаможного козацтва та старшини. Тож можна припустити, що гетьман і старшина прагнули зменшити роль загальної влади. Таким чином, в Україні існували умови для еволюції її державно-політичної системи по шляху обмеження, а то й згортання республікансько-демократичних інститутів.
Слід особливо підкреслити таке: в конкретно-історичних умовах 1648 року гетьманський уряд приділяв основну увагу організації збройної народно-визвольної боротьби, тому його заході щодо захисту шляхетських володінь й обмеження антифеодального руху мали епізодичний характер, й класові суперечності в Української державі не набрали тоді особливої гостроти. А проте після згоди Богдана Хмельницького на повернення шляхти до своїх маєтків одразу ж виникла загроза спалаху соціальних антагонізмів.
За таких обставин Хмельницький прагнув зміцнити відносини України зі своїм можливим союзником в майбутній боротьбі проти Речі Посполитої — Росією. Він дружньо приймав посланців російських порубіжних воєвод, неодноразово розмовляв з ними. Богдан Хмельницький прагнув також зберегти союзницькі відносини з Кримом, щоб застрахувати себе надалі від підступних вчинків Іслам-Гірея.
Аналіз змісту Зборівського договору свідчить: уперше в історії Українсько-польських взаємовідносин у ХІV—ХVІІ ст. варшавський уряд визнав статус автономної частини українських земель, що перебували у складі Речі Посполитої. В Брацлавському, Київському та Чернігівському воєводствах зберігалися створені в ході війни політичний устрій, адміністративно-територіальний подій (полково-сотенний), козацький суд, 45-тисячна національна армія тощо. Державні посади в цих воєводствах мали право обіймати лише особи православної віри (українці); всім учасникам національно-визвольної боротьби проголошувалося амністія, а шляхті православного й католицького віросповідання поверталися конфісковані раніше володіння. Таким чином, український народ здобув себе самостійне політичне існування. Однак при цьому договір цілком ігнорував соціально-економічні інтереси селян, міщан і козацьких низів. Хмельницькому також не вдалося домогтися скасування унії та повернення майна православної церкви.
Отже, Богдан Хмельницький зробив максимум того, на що можна було сподіватися в тих конкретно-історичних умовах — добився автономії для української державності, залишивши тим самим собі шанси в подальшій боротьбі за незалежність України.
3. Державотворення гетьмана
Вже на початковому етапі Визвольної війни Богдан Хмельницький прагнув не тільки задовольнити інтереси верхівки козацького стану, а й добитися широкої автономії для “козацьких областей”. Але виявлені дослідниками джерела не дають твердої впевненості, що вже в перші місяці боротьби гетьман висунув чітку програму визволення з-під польського гніту всіх етнічно українських земель та їхнього об’єднання в межах однієї держави. Все це, звісно, вимагало часу й певного досвіду.
У 1648 році він створив гетьманське правління, поділив Україну на шістнадцять полків, на чолі яких наставив полковників. Чигирин став головною резиденцією Хмельницького. Це було початком державності, яка складалася на Україні.
До 1649 року багато міст України отримали права самоврядування, інші користувалися магдебурзьким правом. Взявши до уваги ці міста й містечка, села та хутори, Богдан Хмельницький впровадив у відповідності з ними воєнне влаштування козаків. Ще раніше, він поділив їх на полки, сотні, курені. Всі вони були пов’язані відповідним правлінням. Його вершиною, центральним правлінням стала генеральна військова канцелярія, яка складалися з гетьмана, обозного (начальника артилерії і табірного лаштунку), осавула, писаря (державного секретаря) і хорунжого (головного прапороносця).
Територію, що відійшла за Зборівським договором до України, Хмельницький поділив на шістнадцять полків. Почалося складання козацького реєстру. З сорока тисяч його було розширено до п’ятдесяти, а поза тим додатково сформовано ще двадцятитисячний резервний корпус козаків під керівництвом Тимоша Хмельницького.
Багато уваги він приділяв міжнародним справам, вів дипломатичні переговори з польськими комісарами При відправленні послів Богдан Хмельницький вручив їм мирні статті, у яких вимагав: знищення на Україні унії, допущення київського митрополита в сенат, заборону відновлення діяльності костьолів, призначення на посади в межах України виключно осіб, які сповідують грецьку релігію, повернення Запорозькому Війську вольностей, підкорення козацького гетьмана безпосередньо самому королю та ін.
Як показали події 1654 — 1657 років, Хмельницький самостійно проводив не лише внутрішню, а й зовнішню політику, діючи часто всупереч царському уряду.
Важко переоцінити роль гетьмана у становленні державного апарату та налагодження його функціонування. Богдан Хмельницький, дбаючи про інтереси козацтва, пішов шляхом розвитку тих зародків національної державності, які почали формуватися на Запорожжі та на півдні Київського воєводства з другої половини ХVІ ст. Так на політичній карті Європи з’явилася Українська козацька республіка з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою та соціально-економічних відносин.
В руках Хмельницького зосереджувалася вища виконавча і судова влада, керівництво адміністрацією й збройними силами. Самовладно й незалежно вів себе гетьман, репрезентуючи Україну на міжнародної арені. Сам Богдан Хмельницький прямо заявляв, що він є “єдиновладець і самодержець руський”. Таким чином, гетьман утверджується як вища посадова особа України.
Похожие работы
... старший брат Ізяслав дістав великокняжий престол у Києві, Святослав — Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод — Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор — Володимир Волинський, В'ячеслав — Смоленщину. 1.3 Богдан Хмельницький – видатний український гетьман Богдан Хмельницький (6 січня 1596 — 6 серпня 1657) — український шляхтич, реєстровий козак, військовий писар, з 1648 року — гетьман ...
... їх культуру, мову, зневажали побутові звичаї, примусово насаджували польську мову. Чи були в Соломірці і Клітищах поляки крім Івановських, Будзішевських та Ядзішевських невідомо, але на даний час у селі Порик багато родин з польськими прізвищами, які і є католиками. Гноблені селяни вдавались не тільки до стихійних форм боротьби, а й до активних. Багато селян перед тим, як взяти у руки зброю спод ...
... і внутрівійськовими якостями вони не поступалися городовим полкам. Охотники становили важливу складову частину загальнонаціональних збройних сил України останньої чверті XVII ст. Глава ІІІ. Лівобережне козацьке військо у бойових діях доби Руїни Період в історії козаччини, що наступив після смерті Богдана Хмельницького, і справді можна назвати Руїною, зважаючи на події, які мали місце на ...
... позиції, схилити її на свій бік, спрямувати перебіг подій на свою користь, досягти мети, визначеної виключно їхніми міркуваннями про політичну доцільність. Наслідком політико-ідеологічного впливу, зміст якого складають виправдання й теоретичне обґрунтування курсу якоїсь партії, формування у слухачів підтримки та готовності включитися в його здійснення, є політизація суспільства, розшарування нац ...
0 комментариев