Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду, порядок його реалізації

2 Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду, порядок його реалізації

В Цивільно-процесуальному кодексу чітко зазначені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора (Стаття 293 ЦПК). Так, апеляційна скарга чи апеляційне подання прокурора повинна бути викладена чітким машинописним текстом. В яких зазначається:

1)  назва суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора;

2)  особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку;

3) повна і точна назва інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку;

4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується та межі оскарження;

5) обґрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора:

- у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, якими спростовується рішення;

-  нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами;

-  перелік з використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції;

6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником; апеляційне подання прокурора - прокурором, що його подав. До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. До апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційні скарги та апеляційні подання прокурора подаються через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Крім того, особа, яка подала апеляційну скаргу, чи прокурор, що подав апеляційне подання, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Вказані вище особи, мають право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від апеляції повністю або частково.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, чи прокурор, що подав апеляційне подання, має право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а протилежна сторона може визнати апеляційну скаргу, апеляційне подання обґрунтованою повністю чи частково. Про відкликання апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора суд першої інстанції, коли справа знаходиться в цьому суді, або суддя, який готував справу до розгляду в суді апеляційної інстанції, постановляє ухвалу про повернення скарги чи подання. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора і закриття в зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні за правилами вчинення зазначеної процесуальної дії, визначеними ЦПК. У разі закриття з цих підстав апеляційного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається. Визнання апеляційної скарги, подання протилежною стороною враховується апеляційним судом щодо наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

Апеляційні скарги та подання повинні:

1) бути адресовані відповідному органу з додержанням принципу інстанційності;

2) до скарги повинні бути додані копії судових рішень, ухвал, постанов у справі;

3) повинно бути аргументовано наведені і проаналізовані обставини справи, що свідчать про незаконність та необґрунтованість постановлених у ній судових актів, у разі необхідності подані додаткові (нові) матеріали про це;

4) вимоги про опротестування судового рішення, ухвали, постанови спрямовані до відповідної судово-апеляційної інстанції поставлені у межах, передбачених повноважень.

Визнаючи велике значення скарг, не можна як переоцінювати роль останніх шляхом наділення їх властивостями цивільно-процесуальних документів, так і недооцінювати її запереченням наявності у них рис процесуальних актів. Скарга це не цивільно-процесуальний документ, а адміністративно-процесуальний акт (заява), що ґрунтується на встановленому адміністративним правом повноваженні громадян звертатися з заявою до будь-якого органу державної влади чи місцевого самоврядування з питань, що належать до їх компетенції. Цим же правом закріплений обов'язок компетентного органу перевірити скаргу і прийняти відповідне рішення.

Апеляційний суд, до якого надійшла скарга чи подання, повинен вивчити справу в повному обсязі.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р. № 2 «Про практику розгляду цивільних справ в порядку нагляду» (за новим законом в порядку апеляційного провадження) в п. 4 зазначено, що при перевірці судових рішень має бути визначено чи всі обставини, що мають значення для справи, встановлені рішенням суду, чи повно і всебічно вони з'ясовані в судовому засіданні, чи підтверджується висновки суду про їх наявність або відсутність доказами, які є в справі, чи всім зібраним доказам дано відповідну оцінку, чи не спростовуються висновки суду додатково поданими матеріалами, чи відповідають нормам матеріального права судові рішення і чи додержано норм процесуального права при їх постановленні, чи є допущені судом порушення норм матеріального або процесуального права істотними.

Суд апеляційної інстанції, який прийняв справу до свого провадження зобов'язаний надіслати копії скарги чи подання особам, які брали участь у справі, з таким розрахунком, щоб вони мали можливість подати письмові пояснення та надати додаткові матеріали до початку його розгляду в судовому засіданні Пояснення є важливим процесуальним засобом захисту прав та інтересів вказаних осіб. Але воно виконує таку роль тоді, коли в ньому вичерпно і чітко викладені міркування з приводу апеляції з урахуванням кожної з його підстав. В ньому можуть міститися клопотання, пов'язані з розглядом апеляції, в тому числі й щодо витребування додаткових матеріалів. У ЦПК- прямі вказівки про наявність у суду таких повноважень відсутні, у зв'язку з чим вони в літературі оспорюються. При вирішенні цього питання треба враховувати, що певні документи (про хворобу, вклади) можуть бути видані лише на вимогу суду або прокурора. Відсутність таких прав у суду, який розглядає справу, могла б призвести в окремих випадках до неправильного її вирішення і як наслідок - до порушення прав заінтересованих осіб - громадян та організацій.