Показники економічного та соціального розвитку регіону (на прикладі Рівненської області)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра регіонального управління

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

„Аналіз і планування соціально-економічного розвитку”

Виконав: студент

спец. «Менеджмент організацій»

факультету менеджменту

Остапчук Р. В.

Перевірив: ст. викладач Антонова С.Є.

Рівне – 2010

Зміст

 

1. Методи визначення рівня економічного розвитку

2. Види і форми планування економічного та соціального розвитку регіону

3. Аналіз і планування розвитку транспорту і зв’язку

4. Задача

5. Аналіз соціально-економічного розвитку Рівненської області

 

1. Методи визначення рівня економічного розвитку

 

Зближення рівнів економічного розвитку можливе через поглиблення ефективної спеціалізації при раціональному використанні місцевих умов і ресурсів, розвиток інтенсивних міжрайонних зв’язків. Тому треба враховувати специфіку кожного регіону на основі поглибленого економічного аналізу його можливостей і особливостей.

Економічний стан території (регіону) – це сукупність економічних результатів, отриманих населенням, інституційними установами, що розміщені на даній території, протягом певного періоду (року).

При аналізі економічного стану і розвитку регіонів широко використовується такий показник як валовий регіональний продукт(ВРП) в розрахунку на душу населення або одиницю трудових ресурсів.

Основними економічними результатами території, що визначають її економічний стан, є:

·  результати, що отримані завдяки діяльності інституційних виробничих одиниць(товари, послуги та інше);

·  результати, що отримані населенням для використання (доходи населення, заробітна плата та інше);

·  результати, що використані для розвитку економіки(інвестиції в основний капітал, інвестиції у житлове будівництво);

·  результати, що отримані завдяки організації трудової діяльності

(зайнятість населення, трудова активність, трудова міграція тощо);

·  результати, що спрямовані на споживання (роздрібна торгівля, введення в дію житлового фонду та інше).

Відповідно критеріями для оцінки (оціночними критеріями) економічного стану регіону є наявність названих вище економічних результатів.

Основними частковими оціночними показниками економічного стану регіонів пропонується використовувати:

ü  грошові доходи з розрахунку на душу населення, грн.;

ü  частка зайнятого населення у загальній чисельності, %;

ü  виробництво товарів та послуг на душу населення, грн.;

ü  оборот роздрібної торгівлі на душу населення, грн.;

ü  введення в дію житлового фонду на душу населення, кв. м загальної площі;

ü  обсяг інвестицій у житлове будівництво на душу населення, грн.;

ü  обсяг інвестицій в основний капітал підприємств на душу населення, грн. та інші.

Оцінку рівномірності економічного розвитку регіонів України пропонується здійснювати за чотирма комплексними критеріями:

·  темпи економічного зростання у кожному регіоні;

·  економічне зростання у регіоні до середнього в Україні;

·  економічне зростання по відношенню до максимально досягнутого серед регіонів України;

·  рівномірність економічного розвитку.

Показник рівня економічного розвитку вимірюється кількістю сукупного суспільного продукту або НД в середньому на душу населення або одиницю трудових ресурсів.

Загальний показник рівня економічного розвитку регіонів можна визначити за формулою:

 (2)

де  – загальний показник рівня економічного розвитку регіону;

 – валова продукція промисловості регіону з розрахунку на душу населення;

 – вартість основних промислово-виробничих фондів регіону на душу населення;

 – промислово-виробничий персонал з розрахунку на 1000 жителів регіону;

 – валова продукція сільського господарства у розрахунку на 1 жителя;

 – аналогічні показники по регіону вищого рангу або країні;

 – кількість показників.

Нерівномірність розвитку регіонів є чинником мобільності руху капіталів і їх масштабності, однак нерівномірний розподіл капіталовкладень по територіям призводить до виникнення неоднакових можливостей у регіонів вирішувати економічні та соціальні проблеми. Неприйнятною є ситуація, коли інвестиційні ресурси спрямовуються в одні й ті самі сфери та галузі, переважно із швидким оборотом капіталу та здатні швидко принести прибуток, і в одні й ті самі регіони. Необхідно змінити мотивацію інвесторів вкладати кошти в однорідні об’єкти регіональної економіки. Це потребує залучення прямих регулюючих важелів до інвестиційного процесу, зокрема втручання регулюючих органів у процес інвестування.

Питання вирівнювання асиметрії загальноекономічних показників у регіонах залишається в компетенції центральної влади. Місцеві ж органи можуть сприяти подоланню такої асиметрії власне тільки через зростання рівня виробництва й добробуту населення.

 

2. Види і форми планування економічного та соціального розвитку регіону

економічний транспорт регіон планування

Можна виділити такі види планування економічного та соціального розвитку країни:

  1.  Суспільно-господарське, яке охоплює весь господарський комплекс країни і передбачає розробку та складання комплексних планів розвитку господарства країни, його галузей, територіальних структур усіх рівнів.

  2.  Галузеве, об’єктом якого є галузі та міжгалузеві комплекси.

  3.  Територіальне, тобто планування розміщення продуктивних сил і підприємств, господарства регіонів.

  4.  Програмно-цільове, яке передбачає розв’язання вузлових проблем розвитку суспільного господарства.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:

-  прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди;

-  Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;

-  прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей, районів та міст на середньостроковий період;

-  програм економічного і соціального розвитку Автономної республіки Крим, областей та міст на короткостроковий період;

-  прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період;

-  програми розвитку окремих галузей економіки.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку – науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Програма (план) економічного і соціального розвитку України – документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджень і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Програма соціально-економічного розвитку регіону має складатись з трьох основних частин:

  1.  Аналітично-прогнозна частина, яка містить інформаційні дані та аналіз розвитку продуктивних сил регіону на початок прогнозного періоду, пояснення щодо змісту цілей, завдань і пріоритетів у розвитку економічної та соціально-культурної сфер, напрямів ринкових перетворень в економіці на майбутнє тощо. Сюди включається також інформація стосовно заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади і самоврядування щодо засобів забезпечення досягнення намічених цілей та виконання програмних завдань уряду країни.

  2.  Система основних показників дає кількісну характеристику відтворювальних соціально-економічних процесів, вказує параметри найважливіших завдань програми у різних сферах, в залежності від фінансових ресурсних можливостей регіону і коштів іноземних інвесторів та населення, що залучаються.

  3.  Балансові розрахунки, які доповнюють та обґрунтовують систему основних показників. Вони включають інформацію про сучасний стан і прогноз використання фінансових і трудових ресурсів, виробництва і використання сільськогосподарської продукції, грошових доходів і витрат населення тощо.

 

3. Аналіз і планування розвитку транспорту і зв’язку

 

Аналіз роботи транспорту в регіоні необхідно проводити в розрізі видів транспорту, форм власності і в динаміці за такими напрямками як аналіз вантажних перевезень та пасажирських перевезень.

Основними етапами проведення аналізу є:

1. Оцінка виконання перевезень:

-  для пасажирських перевезень – за кількістю перевезених пасажирів (в розрізі видів транспорту: залізничний, автомобільний, тролейбусний і т.д.) і виконаних пасажиро-кілометрів в цілому по галузі, підприємствах, видах перевезень (міські, приміські, міжміські); по затверджених маршрутах.

-  для вантажних перевезень – обсягів перевезень в цілому та за основними видами вантажів; характеристика перевезень за видами транспорту та замовниками.