3.1 Предмет та сутність „суспільної угоди” в дослідженнях вітчизняних вчених

Процес становлення політико-правової думки в Україні було дуже складним, національно-релігійне поневолення негативно впливало на цей процес, гальмувало його розвиток. Та все ж таки в українських землях зародилася національна політико-правова ідеологія. Цьому сприяло те, що в XV-XVI ст. в Україні через Польщу почали проникати з Заходу ідеї Реформації, спрямовані проти феодального ладу і католицизму, який контролював майже всі сфери життя. Ці ідеї знаходили вияв у демократичній інтерпретації Біблії, у вимозі громадянської рівності, у критиці духовенства. Прихильниками договірної концепції походження держави стали багато українських вчених.

Так, в середині XVI ст. ідеї природного права, суспільного договору розробляв Станіслав Оріховський-Роксолан (1513—1566), якого сучасники називали українським (рутенським) Демосфеном. Він обґрунтував положення, згідно з яким королівська (державна) влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які підкоряються королю добровільно. Перед законом як гарантією розвитку та існування держави рівні всі, навіть королі. На думку С. Оріховського, природне право (закон) важливіше від законів, які регулюють відносини у суспільстві і які за необхідності можна змінити.

Виникнення держави спричинене двома факторами: вродженим людським недоліком, який вимагає взаємної допомоги, і вродженою схильністю людей до зближення, яка ніби «клеїть» їх, в'яже одним вузлом. Обов'язок держави щодо громадянина — гарантувати кожному право на існування. Вона повинна дбати про освіту громадян, «адже ніхто нічого не зробить корисного навіть у самому незначному мистецтві, якщо не буде вчитися», сприяти розбудові нових шкіл. Обов'язки індивіда перед державою ще вищі, його діяльність має спрямовуватися передусім у руслі інтересів держави.

Суспільні погляди С. Оріховського відіграли етапну роль у розвитку вчення про державу від середньовічних концепцій до теорій держави і права XVII— XVIII ст. Щодо багатьох положень він випередив таких мислителів, як: Г. Гроцій, Т. Гоббс, Ж. Боден та ін. В Україні і Росії його ідеї розвивали діячі Києво-Могилянської академії, зокрема Феофан Прокопович (1681—1736).

Філософ Орест Новицький (1806-1884 рр.) багато уваги приділяв філософському обґрунтуванню держави, прав і свобод особи та ін. В записках, проектах законодавчих реформ Орест Новицький проявляє великі знання теорії держави і права, їх філософське обґрунтування, посилається на вчення філософів Заходу: Бентама, Блекстона, Гегеля, Монтеск'є, Сея та ін., вносить в їх ідеї свої корективи, створюючи власну політико-правову концепцію і її теоретичне обґрунтування. Походження держави пояснював договірною теорією.

Одним з відомих тоді письменників, філософів Феофан Прокопович (1681-1736 pp.) пропагував перетворюючу діяльність Петра 1,виступав прихильником прогресу та науки, учення Коперники і Галілея. Значне місце в творчості Феофана Прокоповича належить проблемам держави, абсолютної монархії, співвідносин світської та церковної влади. В реформаційній діяльності Петра І вбачав прогресивність. Суть розробленої теорії просвітницького абсолютизму полягала в обґрунтуванні пріоритету світської влади, підпорядкуванні церкви державі, секуляризації, тобто перетворення церковних і монастирських маєтностей у світські. Модифікуючи теорію природного права і суспільного договору, пристосовуючи її до умов України, Росії, Феофан Прокопович орієнтується на інтереси купців, мануфактурників, дворянства, а інтереси народу інтерпретує.

Таким чином, договірна концепція походження держави, розвинута мислителями Західної Європи знайшла своїх прихильників і в Україні. Просвітницька інтерпретація суспільного договору та природного права притаманна відомим українським вченим і громадським діячам (Феофану Прокоповичу, Оресту Новицькому, Станіславу Оріховському, Михайлу Щербатому), які вважали, що держава утворилась згідно з договором, відповідно до якого „люди поступились частиною свободи і вигоди, щоб іншими частинами безпечно користуватись”[21]. Просвітителі вбачали суспільний ідеал у здійсненні свободи, рівності і права на власність.

3.2 Вплив західної думки щодо договірної концепції походження держави на державотворчі процеси в Україні

Рівень політичної і правової культури громадян України є чи не найважливішим чинником її державотворення і політичного реформування.

Проголосивши головною метою політичного реформування України побудову на її теренах правової демократичної держави, лідери цієї держави, представники реформаторські налаштованих політичних сил в більшості своїй залишаються обтяженими старими стереотипами, вони не завжди дають собі звіт, а що власне це означає.

На жаль, прагнучи інтегрувати Україну в загальноєвропейський простір, прилучити її до плодів західної цивілізації, ми не завжди розуміємо ті засадничі принципи, на яких збудовано цю цивілізацію і які було закладено в підмурівок західних демократій[22].

Звичайно, запозичення західного досвіду не може бути єдиним способом формування нашої політичної і правової культури. Особливу роль тут відіграють популяризація і поширення того комплексу політичних і філософських ідей, завдяки яким цей досвід усвідомлювався і теоретично осмислювався. Звернімо увагу, що зараз не стільки йдеться про досвід сучасного політичного життя Європи, про необхідність засвоєння всієї сучасної політичної думки, що саме по собі надзвичайно важливо, скільки про дослідження тих історичних процесів, які привели до побудови сучасних демократичних держав, а також про засвоєння і популяризацію тих здобутків класичної політичної філософії, завдяки якій ця побудова набувала осмислених і теоретично обґрунтованих форм.

Праці таких відомих європейських мислителів, як Т.Гоббс, Дж. Локк, Ш. Мотеск’є, Ж. Ж. Руссо, Вольтер особливо важливі, оскільки ці мислителі стали співучасниками та ідейними натхненниками тих революційних перетворень, що ними були охоплені західноєвропейські країни в XVII - XVIII ст. На сторінках цих праць обговорювалися, критично аналізувалися і теоретично обґрунтовувалися принципово нові уявлення про сутність і походження держави, її функції і межі юрисдикції, про характер суспільних відносин між людьми та їх відношення до державної влади. Політико-правові теорії Дж.Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо „обстоювали ідею народовладдя, демократичні принципи державного устрою, утверджували цінності правової держави, або той тип державного управління, який в англосаксонській традиції отримав назву rule-of-law”[23]. Ідеї і принципи, сформульовані класиками політичної філософії, тисячу раз повторені їхніми прихильниками і адептами, не тільки визначили конституційні засади більшості європейських країн, вони сформували відповідну політичну культуру, створивши основу сучасного політичного мислення. Ідеї, що їх так палко обстоювали на сторінках свої творів філософи, стали узвичаєними формами суспільного і політичного життя сучасної Європи (в тому числі і України), перетворилися на очевидності, що не потребують свого доведення. Західна культура увібрала в себе ідеї обов’язку, природних прав людини, справедливості, толерантності, які перестали бути лише філософськими істинами, а стали практикою повсякденного життя. Однак, не зважаючи на це, вони й далі пропагуються і поширюються у суспільстві, а філософські праці, в яких вони були вперше сформульовані, безперервно перевидаються і вивчаються. Тим більше це потрібно робити в Україні, для багатьох громадян якої ці ідеї далеко не очевидні, для яких вони ще потребують обґрунтування і відповідної аргументації.


ВИСНОВОК

Отже, договірна концепція походження держави пояснює, що держава виникла в результаті угоди між людьми. Ще у Древній Греції софісти вважали, що держава виникла в результаті договірного об’єднання людей з метою забезпечення справедливості. Але якщо у поглядах грецьких філософів ця теорія лише зароджується, то у працях блискучої плеяди мислителів XVII-XVIII ст. Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо та інших вона одержала повний свій розвиток.

Теорія договірного походження держави різко протистояла феодальним концепціям «боговстановленої» влади. «Спочатку люди об’єдналися в державу не за божою волею, - писав Гроцій, - а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих сімей проти насилля, звідки веде своє походження громадянська влада»[24]. Договірна теорія була великим кроком вперед у пізнанні держави, так як поривала з релігійними уявленнями про походження держави і державної влади.

Класичне обґрунтування договірна теорія отримала в працях Ж.-Ж. Руссо. Але ідеї договірної держави мале місце і в політико-правовій думці України. Просвітницька інтерпретація суспільного договору та природного права притаманна відомим українським вченим і громадським діячам (Феофану Прокоповичу, Оресту Новицькому, Станіславу Оріховському, Михайлу Щербатому), які вважали, що держава утворилась згідно з договором, відповідно до якого „люди поступились частиною свободи і вигоди, щоб іншими частинами безпечно користуватись”[25]. Просвітителі вбачали суспільний ідеал у здійсненні свободи, рівності і права на власність.

Ідея "суспільного договору" ( принцип згоди і громадянського консенсусу), яка основою договірної концепції виникнення держави, є однією з засад ліберальної демократії. А згода людей, як вважав Ж.-Ж.Руссо, основа всякої законної влади. Свобода і рівність учасників договору забезпечують об'єднання народу в єдине ціле — колективну особу, інтереси якої не можуть суперечити інтересам окремої особи. В результаті суспільного договору, утворюється асоціація рівних і вільних індивідів, або республіка. Ці прогресивні думки мали величезний вплив на державотворчі процеси багатьох країн.

Праці таких відомих європейських мислителів, як Т.Гоббс, Дж. Локк, Ш. Мотеск’є, Ж. Ж. Руссо, Вольтер особливо важливі, оскільки ці мислителі стали співучасниками та ідейними натхненниками тих революційних перетворень, що ними були охоплені західноєвропейські країни в XVII - XVIII ст. На сторінках цих праць обговорювалися, критично аналізувалися і теоретично обґрунтовувалися принципово нові уявлення про сутність і походження держави, її функції і межі юрисдикції, про характер суспільних відносин між людьми та їх відношення до державної влади. Політико-правові теорії Дж.Локка, Ш. Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо „обстоювали ідею народовладдя, демократичні принципи державного устрою, утверджували цінності правової держави, або той тип державного управління, який в англосаксонській традиції отримав назву rule-of-law”[26]. Ідеї і принципи, сформульовані класиками політичної філософії, тисячу раз повторені їхніми прихильниками і адептами, не тільки визначили конституційні засади більшості європейських країн, вони сформували відповідну політичну культуру, створивши основу сучасного політичного мислення.


Перелік використаної літератури

 

1.  Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999.

2.  Алексеев С. Право // Теория права. – М., 1995.

3.  Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965.

4.  Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004.

5.  Бернард Мандевиль. Басня о пчелах, или пороки частных лиц — блага для общества. М., 2000.

6.  Великий енциклопедичний юридичний словник за ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юрид. думка, 2007. – 992с.

7.  В’ячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна / Ред. Я. Пеленський. – Київ- Філадельфія, 1994. – Т.1

8.  Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права. – К., 2000.

9.  Гоббс Т. Левіафан. – К., 2000.

10.  Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957.

11.  Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К.,2005.

12.  История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997.

13.  Локк Дж. Два трактата о правлении // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

14.  Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002.

15.  Макиавелли Н. Государь. – М., 1990.

16.  Маманчук О.І. Актуальні проблеми політичної історії України: Монографія / О.І. Маманчук. – К: КНЕУ, 2005., - 309с.

17.  Монтескье Ш.Л. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

18.  Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. – М., 1974.

19.  Оріховський-Роксолан С. Напучення польському королю // Історія філософії України: Хрестоматія. – К.,1993.

20.  Роулз Дж. Теория справедливости. - Новосибирск, 1995.

21.  Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ.

22.  Сергій Дацюк. Українська демократія: перемога оптиматів над популярами. – К., 2006.

23.  Спиноза Б. Политический трактат // Избранные произведения.- М., 1957. – Т.2.

24.  Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 464с.

25.  Шульженко Ф.П. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення і модернізації: Монографія. – К: КНЕУ, 2007. – 392с.


[1] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 5.

[2] Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957. – с.126.

[3] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 5.

[4] Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2004, - с. 262.

[5] Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. – К.: Ін Юре, 1998. – с.11.

[6] Ярославський Єм. Біблія для віруючих і невіруючих. К., 1958. – с.49.

[7] Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К., 1991. – Т.1.-Ч.ІІ. – с.342.

[8] Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002. - С. 115 .

[9] Анатолій Матвієнко, народний депутат України, Голова Української Народної Партії "СОБОР", Президент Інституту Відкритої політики.

[10] Баскин М.П. Монтескье. – М., 1965. – с.237.

[11] Сергій Дацюк. Українська демократія: перемога оптиматів над популярами. – К., 2006.

[12] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.94.

[13] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 9.

[14] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.95.

[15] Томас Гоббс. Левіафан. – К., 2000, - с.243.

[16] Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – с.97.

[17] История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997, - Глава 9.

[18] Локк Дж. Два трактата о правлении.// Антология мировой философии: Сб. философских текстов–К.,1991. – Т.1.-Ч.ІІ. - с.338.

[19] Бернард Мандевиль. Басня о пчелах, или пороки частных лиц — блага для общества. М., 2000. - С. 44.

[20] Роулз Дж. Теория справедливости. - Новосибирск, 1995.- ст. 37.

[21] Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999. – с. 160.

[22] Лютий Т.В. Нігілізм: Анатомія Ніщо. - К.: Видавець Парапан, 2002.

[23] Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К., 2005. – с.14.

[24] Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957. – с.126.

[25] Азаркин Н.М. История юридической мысли России. – М., 1999. – с. 160.

[26] Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. – К.,2005. – 16.


Информация о работе «Роль західної політичної думки у формуванні політико-правової культури України»
Раздел: Политология
Количество знаков с пробелами: 52152
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
146981
1
0

... рабство і багатство. Марк Аврелій розглядав державу як конформістичне утворення з рівним для всіх законом, вважав найважливішою цінністю свободу підданих. Неабиякий вплив на подальший розвиток світової політичної думки справили римські юристи І—III ст. н. е.: Сабін, Гай, Папініан, Ульпіан, Модестин, Павло та ін. Вони підняли розуміння права і закону на емпірико-теоретичний, логіко-понятійний, ...

Скачать
36652
0
0

... ів. Конституція П. Орлика не набула чинності, вона залишилася лише проектом політико-правового документа. Вона має велике значення як свідчення того, що українська політична думка розвивалася в руслі передових західноєвропейських політичних традицій. Конституція містить низку демократичних і прогресивних ідей: обмеження влади гетьмана, представницьке управління, поділ державної влади, ...

Скачать
89045
0
2

... . Багато політико-культурних елементів не відповідають національному характеру, традиціям української нації, тобто політичній культурі властива неорганічність. 1.4 Молодь як суб’єкт культурологічного аналізу в контексті процесів демократизації суспільства Значення молоді у поступальному розвитку людської спільноти важко переоцінити. За будь-яких часів, ледве людство стало усвідомлювати себе ...

Скачать
62347
0
0

... одержати нові джерела надходження рабів, а декласовані елементи грецького суспільства – знайти можливість прогодуватися, перебуваючи у найманому війську, очолюваному авторитетним полководцем. Цілісне уявлення про політичне лідерство в Україні (його генезис і динаміку) формується і шляхом дослідження політичних теорій та практик, і вивченням сукупності цивілізаційних та культурних чинників. Свого ...

0 комментариев


Наверх