1.1 Мета і завдання аудиту довгострокових кредитів банків та аудиту фінансового стану підприємства
У забезпеченні підприємств коштами, потрібними для здійснення нормальної виробничої діяльності, велику роль відіграють кредити банків. Значення кредитів банків як джерела фінансування виробничо-господарської діяльності особливо зростає у періоди, коли надходжень коштів за реалізовану продукцію ще немає або їх не досить у зв'язку з відсутністю в певні періоди року продукції для реалізації.
Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а Інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду – сплату грошей, зустрічні послуги тощо.
Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна.
Головною метою перевірки довгострокових кредитів на підприємстві є виявлення достовірності цільового використання отриманих кредитів та правильності оформлення їх в бухгалтерській звітності.
До завдань аудиторської довгострокових кредитів банків перевірки відносять наступне:
- виявлення помилок реєстрації факту отримання довгострокових кредитів підприємством у бухгалтерському обліку;
- виявлення зловживань щодо використання кредитних грошей посадовими особами;
- відповідність нарахування відсотків за користування кредитом та додаткових відсотків за простроченими кредитами;
- перевірка факту сплати суми довгострокових кредитів та нарахованих по ньому відсотків.
Результати фінансово - господарської діяльності підприємств визначаються на завершальній стадії виробничої і збутової діяльності.
Основним критерієм діяльності підприємства є отримання доходу. Тому метою аудиту фінансового стану підприємства є визначення правильності відображення фінансового стану підприємства у фінансовій звітності. Доходи (згідно П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення забов"язань, які призводять до зростання власного капіталу. Відповідно до П(С)БО 15 "Доходи" повинні відображатися в звіті про фінансові результати, в балансі і в звіті про рух грошових коштів. В звіті про фінансові результати відображають доходи звітного періоду.
Тому починаючи перевірку, аудитор повинен ознайомитися з балансом та звітом про фінансові результати (Ф №2), звітом про рух грошових коштів (Ф№3), що дасть можливість зорієнтуватися в джерелах формування доходу підприємства, мати загальну оцінку фінансового стану підприємства, ефективності виробництва.
Потім проводиться аудит в розрізі джерел формування балансового прибутку.
Джерелами інформації для аудиту є дані обліку з рахунків 701,702,703,704. За Кредитом рахунків відображається збільшення (одержання) доходу, за Дебетом - належна сума непрямих податків (Акцизного збору, ПДВ).
Особлива увага звертається на відображення фінансових результатівпри наявності бартерних операцій, експорту продукції, погашення заборгованості працівникам з оплати праці готовою продукцією підприємства.
Завданням аудиту є:
- Оцінка динаміки показників формування прибутку, обгрунтованості фактичної величини утворення прибутку.
- Виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку.
- Оцінка можливих резервів подальшого зростання прибутку на основі оптимізації витрат виробництва.
1.2 Методика аудиту довгострокових кредитів банків та аудиту фінансового стану
Взагалі аудит - це системний процес який проводиться незалежно від зовнішніх факторів.
Методика аудиту довгострокових кредитів банків включає в наступні етапи:
- Здійснення інвентаризації довгострокових кредитів банків,
- Перевірку наявності первинної документації зі всіма господарськими операціями щодо довгострокових кредитів банків,
- Перевірку документального оформлення та відображення в обліку інвентаризації довгострокових кредитів банків,
- Перевірку відповідності довгострокових кредитів банків критеріям визнання згідно П(С)БО 11 «Зобов’язання»,
- Перевірку цільовості використання довгострокових кредитів банку,
- Документальне оформлення знайдених порушень при дослідженні документів, операцій і записів.
Інтенсивний розвиток комп'ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів аудиту в комп'ютерному середовищі. Запровадження комп'ютерної техніки і технології вплинуло і на ефективність аудиту, особливо внутрішніх перевірок. З'явилася можливість точного розрахунку ліквідності підприємств, довгострокової платоспроможності, оцінки рентабельності активів, капіталу і фондовіддачі. Причому облікові системи, які використовують комп'ютери, сприяють здійсненню аудиторських перевірок із використанням комп'ютерної мережі клієнта. Цей прийом відомий як методика аудиту з використанням комп'ютерів Існують дві основних складові, які використовує внутрішній аудитор:
* програмне забезпечення аудиту: комп'ютерні програми, що використовуються для перевірки змісту файлів клієнта;
* контрольні дані: дані, що використовуються аудитором для комп'ютерної обробки з метою перевірки функціонування комп'ютерних програм клієнта.
Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань є господарський договір. Цивільний кодекс (ЦК) України називає господарський договір однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань. Договір є юридичним фактом. Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями.
Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, – боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія.
В Формі № 1 «Баланс» поняття "зобов'язання" вужче, ніж в цивільному законодавстві: зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини;
В курсовому проекті було досліджено один вид зобов’язань – це довгострокові зобов’язання. До довгострокових зобов’язань відносяться отримані позики, випущені облігації, видані закладні, векселі видані, зобов'язання по оренді тощо, якщо вони розраховані на строк погашення більше одного року. В структурі балансу вони представлені чотирма статтями: довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання та інші довгострокові зобов’язання. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до [2]:
1) оцінка їх може бути достовірно визначена;
2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.
П(С)БО 11 дає перелік даних, які повинні відображатися в примітках до фінансової звітності.
При аудиті банківських кредитів аудитору в якості первинних документів в бухгалтерії підприємства, що перевіряється, надають:
· Виписки банків, якщо відсотки знімаються з розрахункового рахунку;
· Платіжні доручення, якщо відсотки перечіпляються в інший банк;
· Меморіальні ордери банків;
· Виписки банків по кредитному рахунку;
· Кредитні договори;
· Договори про заставу;
· Договори страхування у разі неповернення кредиту;
· Додаткові договори до кредитних угод та інше.
Документи, якими оформлюються господарські операції с грошовими засобами, підписуються керівництвом організації та головним бухгалтером або особами що делеговані ними.
Альтернативним обліком рішень по обліку банківських кредитів в даному випадку може бути спосіб нарахування та обліку відсотків по отриманим кредитам.
Об'єктом аудиту операцій по обліку довгострокових кредитів банків є фінансова звітність підприємства. Для встановлення правильності відображення кредитних операцій аудитор має дослідити кореспонденцію рахунку 50 «Довгострокові позики».
Планом рахунків бухгалтерського обліку встановлюється склад обов'язкових аналітичних рахунків по кожному бухгалтерському рахунку.
Економічний суб'єкт в відповідності з прийнятою обліковою політикою, що розроблена системами управлінського, фінансового та податкового обліку, прийнятою формою обліковця може приймати різноманітні реєстри аналітичного обліку - картки, відомості, журнали, а також їх автоматизовані аналоги.
Аналітичний облік по банківським кредитам на підприємстві повинен бути організований:
· По видам кредитів;
· По банкам, в яких він був отриманий;
· По цільовому призначенню кредитів;
· По строкам (прострочені кредити, кредити строк погашення яких ще не наступив);
Методика аудиту фінансово-господарської діяльності – це сукупність аналітичних процедур використовуваних для визначення фінансово-господарського стану підприємства.
Фахівці в області аудиту приводять різні методи визначення фінансово-господарського стану підприємства. Однак основні принципи і послідовність процедурної сторони аудиту є практично однаковими з невеликими розбіжностями.
Деталізація процедурної сторони методики аудиту фінансово-господарської діяльності залежить від поставлених цілей і різних факторів інформаційного, методичного, кадрового і технічного забезпечення. Таким чином, не існує загальноприйнятої методики аудиту фінансово-господарської звітності підприємства, однак у всіх істотних аспектах процедурні сторони схожі.
Важливе значення для аудиту має його інформаційне забезпечення. Це пов’язано з тим, що відповідно до законодавства України підприємство може не надавати інформацію, що містить комерційну таємницю. Але, звичайно, для прийняття багатьох рішень потенційними партнерами фірми, достатнім є проведення експрес – аудиту фінансово-господарської діяльності. Навіть для проведення деталізованого аудиту фінансово-господарської діяльності найчастіше не потрібно інформації, що складає комерційну таємницю. Для проведення загального деталізованого аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства вимагаються зведення по установлених формах бухгалтерської звітності, а саме: форма № 1 «Баланс; форма № 2 «Звіт про фінансові результати»; форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів «; форма № 4 «Звіт про власний капітал».
Аудит фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться в три етапи.
На першому етапі приймається рішення про доцільність аудиту фінансової звітності і перевіряється її готовність до читання. Задачу про доцільність аудиту дозволяє вирішити ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Стандартний аудиторський висновок являє собою уніфікований коротко викладений документ, що містить позитивну оцінку аудиторської фірми про вірогідність представленої і звіті інформації і її відповідності діючим нормативним документам. У цьому випадку проведення аудиту доцільно і можливо, тому що звітність у всіх істотних аспектах об’єктивно відбиває фінансово-господарську діяльність підприємства.
Нестандартний аудиторський висновок складається в тих випадках, коли аудиторська фірма не може скласти стандартний аудиторський висновок у силу ряду причин, а саме: деякі помилки в бухгалтерській звітності фірми, різні невизначеності фінансового і організаційного характеру і т. п. У цьому випадку цінність аналітичних висновків складених по даній звітності знижується.
Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер і зв’язана з візуальною перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів і підписів на них, а також найпростішою рахунковою перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу.
Мета другого етапу – ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді і врахувати при аудиті фактори, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому положенні організації і які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.
Третій етап є основним в аудиті господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану суб’єкта господарювання. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аудиту фінансово-господарської діяльності може змінюватися в залежності від поставлених цілей.
На початку, аудиту доцільно охарактеризувати фінансово-господарську діяльність підприємства, указати галузеву приналежність ті інші відмінні ознаки.
0 комментариев