2. Еволюція інтелектуальної власності

У період швидкого розвитку промисловості гостро встало питання про необхідність захисту прав творців інтелектуальної власності. Уже на початку XIV сторіччя королівською владою Англії стали привласнюватися особливі привілеї особам, які займалися створенням нових виробництв. Така підтримка приймала форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розроблювачеві перевага в конкурентній боротьбі. Держава, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяла зміцненню його економічної незалежності.

Такі права закріплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало "відкрита грамота", оскільки він мав печатку внизу, а не вгорі, як у звичайному листі.

Основи патентного права були закладені на початку XVІІ сторіччя. В 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали чинності всі монополії, дарування й пільги, за винятком "будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на строк, що рівнявся 14 рокам або менше, які повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення якого-небудь виду нових виробів у границях цього королівства дійсному й першому винахідникові таких виробів, яким ніхто іншої із часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не міг користуватися".

Надалі система патентного права була багато в чому вдосконалена. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер як інструмент, що регулює створення й передачу нових технологій.

Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить із глибин сторіч, є товарні знаки. Такі знаки-символи зображувалися ремісниками на товарах, які виготовлялися ними, або ставилися скотарями у вигляді "клейма". Вони реалізовували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє й донині, а саме, фіксували зв'язок між товаром і виробником.

Термін "товарні знаки" почав уживатися тільки в 19 сторіччі. Із цього ж часу товарні знаки стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доставці їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак, чим більш широко використовувалися товарні знаки, тим більше було випадків їхнього копіювання. Тому в середині минулого сторіччя англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи.

В 30-40 роках 20 сторіччя було, в основному, завершено розвиток законодавства про товарні знаки (Німеччина 1936 рік, Великобританія 1938 рік, США 1946 рік). Ці закони в основних рисах залишаються в чинності в на даний момент.

Ключовим моментом у розвитку авторського права послужив винахід друкарства, що дало можливість виконувати копіювання механічним способом, а не переписувати документи від руки. Однак це вимагало більших додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист підприємців від конкуренції з боку виготовлювачів і продавців незаконних копій.

Із впровадженням друкарства різко виріс як обсяг продажів, так і дохід друкарів і продавців. Тому автори книг, у свою чергу, підняли питання про захист своїх прав. Внаслідок цього в Англії в 1709 році з'явився Устав Ганни - перший закон про копирайте: "Про заохочення утворення шляхом закріплення за авторами або власниками копій друкованих книг прав на останні на час, що встановлюється відтепер". Закон забезпечував авторові виключне право друкувати й публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право видавцеві. Законом передбачалося подвоєння цього строку.

В 1791 і в 1793 роках був закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської системи, у французької права автора інтерпретуються як авторські права, якими автор користується все життя.

Наступний імпульс розвитку авторського права додали філософи Німеччини, зокрема Кант, що бачив у копирайте не просто форму власності, що забезпечує економічну вигоду для автора, а щось більше - частина своєї особистості. Зрештою ця ідея привела до створення системи неекономічних або моральних прав.

Сучасна форма закону про авторське право закріплена в законі Сполучених Штатів Америки 1976 року, що передбачає захист добутків протягом всього життя автора й 50 років після його смерті.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність уважається день прийняття Закону України "Про власність"(7 лютого 1991 року). Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об'єктами права власності. Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність було "Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності й раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року.

Однак, основними джерелами права промислової власності, які становлять основу спеціального законодавства про інтелектуальну власність, є Закони України: "Про охорону прав на винаходи й корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (усе - від 15 грудня 1993 року).

У той же період були прийняті закони України "Про обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 року). "Про захист від несумлінної конкуренції" (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (5 листопада 1997 року).

У розвиток зазначеного законодавства про промислову власність Державним патентним відомством України було розроблено й прийняте понад 70 підзаконні акти, які регулюють відносини в сфері знаходження прав на об'єкти промислової власності.

Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, є Закон України "Про авторське право й суміжні права" (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання добутків літератури й мистецтва", "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури й мистецтва", а також у нормативних актах Державного підприємства "Українське агентство по авторських і суміжних правах".

Завершальним акордом у розвитку законодавства України в сфері інтелектуальної власності стало прийняття в 2003 році Верховною Радою України Цивільного Кодексу України, Книга IV, що має назву "Право інтелектуальної власності".

Важливим джерелом права інтелектуальної власності також є міжнародні конвенції й договори, до яких приєдналася Україна.


Информация о работе «Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 18711
Количество таблиц: 0
Количество изображений: 0

Похожие работы

Скачать
17217
0
1

... передусім з позиції промислової значущості, економічної ефективності, одержання прибутку під час її використання у виробничій діяльності. Право на об’єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові і пов’язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, які, як і твори науки, літератури, мистецтва ...

Скачать
9632
0
1

... такий, а право на цей результат. На відміну від матеріальних об’єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, наприклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на дотик. Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом. З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об’єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. ...

Скачать
21090
0
0

... , анотацій, рефератів, резюме, оглядів, аранжировок тощо) та збірників (енциклопедій, антологій, баз даних), якщо здійснені переробка та відбір є результатом творчої інтелектуальної діяльності. ІІ. Інші суб'єкти авторського права, які отримали це право за договором або в результаті інших подій (успадкування, виконання службового доручення, ліквідації підприємства тощо). Автор (співавтор) — особа ...

Скачать
78085
0
0

... ів на основних напрямах науково-технологічного прогресу, а й інтелектуалізації та гуманізації виробництва, управління політики, міжлюдських відносин, піднесення їх культурного рівня.   2 Поняття та сутність права інтелектуальної власності   Термін «власність» щодо результатів творчої діяльності у законодавстві і спеціальній літературі використовується уже давно. Наведені вище приклади із ...

0 комментариев


Наверх