Навигация
Загальний огляд процесу стратегічного управлінння
19770
знаков
0
таблиц
0
изображений
ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПРОЦЕСУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Вступ
Стратегія – це детальний всебічний комплексний план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.
1. П'ять задач стратегічного управління
Задача 1. Розвиток стратегічного бачення і місії компанії
Основне питання щодо стратегії компанії – «Як ми бачимо свою компанію, що ми збираємося робити і чого хочемо досягти?»
Для того щоб чітко й обґрунтовано відповісти на нього, необхідно чітко уявляти характер діяльності фірми на сьогоднішній день і в майбутньому, а також продумати можливі потреби фірми на 5-10 років уперед.
Відповідь на запитання: «Хто ми, що ми робимо і куди направляємося?» – визначить курс, що має взяти фірма і допоможе виробити індивідуальність.
Те, що компанія збирається робити і чим вона хоче стати, у загальному значенні є призначенням (місією) фірми.
Задача 2. Визначення мети
Визначення конкретних цілей допомагає перейти від загального формулювання місії до окремих планів роботи, за допомогою яких можна досягти успіху. Задана мета передбачає ряд бажаних результатів, для досягнення яких вимагаються певні зусилля та організовані дії.
Плановані цілі можуть бути короткостроковими та довгостроковими.
Як правило, коли має бути вибір між досягненням довгострокових чи короткострокових цілей, перевагу повинні мати довгострокові цілі.
Існують 2 типи цілей: фінансові і стратегічні.
Задача 3. Створення стратегії
Цілі – це результати, а стратегія означає їхнє досягнення. Це інструмент менеджера для виконання визначених задач, як стратегічних, так і фінансових.
Задача складання стратегії містить у собі розробку плану дій чи накресленої стратегії та його адаптацію до ситуації, що змінюється.
Фірма може стикнутися з 2 небезпеками:
1 – застаріла стратегія;
2 – спосіб мислення равлика, спрямований усередину фірми.
Стратегічний план включає стратегічне бачення і місію компанії, установлення коротко і довгострокових цілей, а також ті кроки і дії, що починатимуться в досягненні накреслених результатів.
Задача 4. Реалізація стратегії
Робота з реалізації стратегії спочатку відноситься до сфери адміністративних задач, що містять такі основні моменти:
1 – створення організаційних можливостей для успішного виконання стратегії;
2 – керування бюджетом з метою вигідного розміщення коштів;
3 – визначення політики фірми, що забезпечує реалізацію стратегії;
4 – мотивацію службовців для більш ефективної роботи; за необхідності зміна їхніх обов'язків і характеру роботи з метою досягнення найкращих результатів з реалізації стратегії;
5 – погоджування розмірів винагороди з досягненням накреслених результатів;
6 – створення сприятливої атмосфери усередині компанії для успішного виконання поставленої мети;
7 – створення внутрішніх умов, що забезпечують персоналу компанії умови для щоденного ефективного виконання своїх стратегічних ролей;
8 – використання передового досвіду для постійного поліпшення роботи;
9 – забезпечення внутрішнього керівництва, необхідного для просування по шляху реалізації стратегії і контролю за тим, як стратегія має бути виконана.
Задача 5. Оцінка діяльності, аналіз нових напрямків, внесення корективів
Усі чотири попередні задачі переглядаються не один раз. Постійна поява нових обставин змушує вносити корективи. Довгостроковий напрямок розвитку може бути змінено, діяльність компанії переорієнтована, задачі управління, з погляду майбутнього компанії, можуть бути переглянуті. У залежності від минулого досвіду і майбутніх перспектив цілі діяльності компанії можуть бути змінені.
Зміна прогнозу розвитку компанії, нові цілі, коливання на ринку спричиняють коректування стратегії.
Рух по шляху прогресу, як правило, не буває простим — швидше в одних областях і повільніше в інших. Деякі задачі виконуються легко, інші – навпаки.
Кожна з п'яти задач стратегічного управління вимагає постійного аналізу і вирішення: чи продовжувати роботу в заданому напрямку, чи вносити зміни.
Зміна обстановки як усередині організації, так і поза нею, чи все разом вимагає відповідних корективів стратегії, тому процес стратегічного управління являє собою замкнутий цикл.
Задача оцінки діяльності і прийняття корективів є одночасно кінцем і початком циклу стратегічного менеджменту.
Коректування зазвичай стосуються частковості, але іноді виникає необхідність перегляду основної стратегії під впливом значних зовнішніх змін чи різкого погіршення фінансового стану компанії.
Менеджери повинні чуйно реагувати на зміну ситуації, щоб визначити, коли необхідно вносити відповідні зміни в стратегії, а коли – ні.
2. Характеристика процесу стратегічного управління
По-перше, хоча розвиток самої компанії, визначення цілей, формування стратегії, здійснення стратегічного плану з оцінкою діяльності і складають суть стратегічного менеджменту, насправді цих п'ять задач не є чимось ізольованим, а досить тісно взаємозалежні.
По-друге, п'ять задач стратегічного менеджменту здійснюються не ізольовано.
Вони виконуються поряд з іншими повсякденними обов'язками менеджерів - контролем за щоденними операціями, розв’язанням кризових ситуацій, відвідуванням зборів, готуванням звітів, вирішенням проблем співробітників, а також виконанням додаткових обов'язків і суспільних доручень. Тому, хоча обов'язки з управління стратегією і є найважливішою функцією менеджменту, далеко не всі менеджери несуть за це відповідальність.
По-третє, розробка і реалізація стратегії – процес трудомісткий і вимагає від менеджерів різних витрат.
Обстановка в компанії найчастіше не розвивається за накресленим шляхом. Події, що змушують переосмислити стратегію, можуть виникати швидко, чи поступово в дуже швидкій послідовності. Суть цих подій, які привели до зміни стратегії, не завжди може бути визначена досить легко. Отже, менеджерам у залежності від обставин потрібен різний час для розгляду питань, пов'язаних зі стратегією і прийняттям рішень. Насправді ж менеджери досить кваліфіковані для того, щоб вирішити, коли необхідно змінити стратегію і що для цього потрібно зробити.
Стратегічне управління – це процес; границі між п'ятьма задачами є чисто концептуальними, і аж ніяк не реальними.
По-четверте, потреба постійно приділяти досить часу стратегічному менеджменту продиктована необхідністю удосконалювання стратегії і методів її здійснення, максимізації внеску кожного співробітника в підвищення ефективності та якості стратегії.
Перевагами стратегічного мислення що має першорядне значення, і усвідомленого стратегічного управління (на противагу вільній імпровізації, інтуїції чи бездіяльності) є:
1) забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий аспект стратегії: що ми намагаємося робити і чого домагаємося?”;
2) необхідність менеджерів більш чітко реагувати на зміни, що з'являються, нові можливості і загрозливі тенденції;
3) можливість для менеджерів оцінювати альтернативні варіанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно переносити ресурси в стратегічно обґрунтовані і високоефективні проекти;
4) можливість об'єднати рішення керівників усіх рівнів управління, пов'язаних зі стратегією;
5) створення середовища, яке сприяє активному керівництву і протидіє тенденціям, що можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.
П'ята перевага, що полягає в заохоченні активного управління, а не в простому реагуванні на зовнішні фактори, приводить до того, що новаторські стратегії можуть стати ключем до поліпшення результатів діяльності компанії в довгостроковому плані. З історії бізнесу відомо, що високих результатів домагалися зазвичай компанії ініціативні і провідні, а не ті, котрі просто реагували на умови, що змінилися. Процвітаючі компанії починають стратегічний наступ для забезпечення стійкої конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти значних фінансових результатів. Енергійне виконання творчої, неординарної стратегії може вивести фірму на передові позиції, забезпечуючи просування її товарів чи послуг доти, поки вони не стануть стандартом у даній галузі.
Похожие работы
... набуває необхідність приведення української законодавчої бази у відповідність до загальноєвропейських стандартів і визначення її чітких правових критеріїв. РОЗДІЛ 2. СКЛАД, СТРУКТУРА І ЕКОНОМІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ 2.1 Банківські ресурси, їх види та класифікація Комерційні банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов’язана, з ...
... ідно здійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу i судову. Основна мета поділу її полягає в тому, щоб уникнути зосередження влади в одних руках i зловживання нею. Необхідно, щоб piзнi гілки влади могли взаємно стримувати одна одну. Принцип поділу влади вперше i найбільш послідовно був утілений в Конституції США 1787 р., де три гілки влади не тільки розділені, а й контролюють одна одну через ...
0 комментариев