Пріоритетні напрями реформування вищої освіти

6 Пріоритетні напрями реформування вищої освіти

Забезпечення інноваційного характеру розвитку вищої освіти, впровадження інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм і методів навчання, гнучких навчальних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації, вивчення, узагальнення та обмін позитивним вітчизняним та зарубіжним досвідом навчання, нарощування та модернізація обчислювальної техніки і програмного забезпечення, підвищення ефективності їх використання в навчальному процесі.

Забезпечення оптимізації структури вищої освіти та обсягів підготовки й перепідготовки кадрів з вищою освітою в контексті інноваційного розвитку економіки; надання державної підтримки підготовці фахівців за напрямами, які стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки у форматі "наука – освіта – технології" шляхом інтеграції з науковими установами та виробництвом.

Забезпечення реалізації стратегії кадрового забезпечення галузі, спрямованою на збереження і розвиток наукових та педагогічних шкіл, впровадження об'єктивної оцінки наукової та педагогічної діяльності.

Розширення доступу до вищої освіти та сприяння соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу, удосконалення механізму призначення стипендій, надання цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти, передбачивши істотне збільшення видатків з державного бюджету.

Удосконалення мережі вищих навчальних закладів та здійснення поетапної передачі до сфери управління МОН вищих навчальних закладів, які перебувають у сфері управління інших центральних органів виконавчої влади, з урахуванням специфіки підготовки фахівців. Укрупнення вищих навчальних закладів на регіональному рівні, шляхом їх об'єднання та створення університетів регіонального типу.

Важливим завданням в контексті входження вищої освіти України в європейський освітній простір є перегляд змісту освіти, державних стандартів, кваліфікацій тощо.

7 Організація оцінки результатів роботи студента

Критерії для оцінки результатів роботи студента повинні бути виражені таким чином, щоб оцінка роботи студента могла бути зіставлена з ними і документально віддзеркалена.

Критерії оцінки якості повинні бути чітко встановлені і ясно виражені для того щоб забезпечити надійність і однаковість оцінки, а також, щоб підвищити об'єктивність оцінки з метою зведення до мінімуму суб'єктивного підходу.

Оцінка результатів роботи студента це процес:

q  збору достатніх, об'єктивних і надійних доказів знань студента, його розуміння, продемонстрованих навичок і професіоналізму щодо виконання завдань, обов'язків і відповідальності;

q  винесення висновку про те, що доказ співвідноситься з критеріями, зазначеними в Стандарті вищої освіти.

Метою оцінки якості є забезпечення незалежної оцінки ефективності заходів для забезпечення Стандартів вищої освіти на всіх рівнях навчання, підготовки, проведення іспитів і оцінки.

Організація оцінки результатів навчання повинна брати до уваги різні методи оцінки, що можуть надати різні типи доказів рівня знань студента:

·  письмові, усні і комп'ютерні опитування (тестування);

·  перевірка навичок (зокрема, на тренажерах);

·  проекти;

·  безпосереднє спостереження за діяльністю.

Один або декілька з перерахованих вище методів повинний бути обов'язково використаний для одержання доказів наявності знань, розуміння та продемонстрованих навичок, а також доказу здатності студента виконувати професійну діяльність.

Новими концепціями освітнього процесу у вищій школі відзначаються тенденції розвитку вимірювання навчальних досягнень студентів за допомогою тестів. На структуру та кількість тестів, які проводяться, впливає акцент на зв’язках між предметами, що вивчаються. Об’єктом тестування стають компетенції, що потрібні випускникові системи вищої освіти. Традиційно тести виконують відбірну функцію. Але ж останнім часом тести використовуються для цілей:

·  діагностичних, щоб дати студенту можливість з’ясувати, що йому ще потрібно вивчити та доробити;

·  управлінських, тобто задля керівництва подальшим процесом навчання та стимулювання.

Тести все більше розглядаються як складова частина компонентів навчальної програми. Їм приділяється повноцінне значення в навчальній програмі.

Критерії для оцінки компетентності повинні відповідати принципам:

q  одержана інформація є об’єктивною, має однозначне тлумачення та відповідним чином повинна використовуватися;

q  метод визначення компетентності має найбільше відповідати суттєвим обставинам і умовам професійної діяльності;

q  процедури оцінки компетентності повинні виконуватися ефективно та моторно;

q  усі потенційні загрози мають бути визначені.

Методи демонстрації компетентності мають служити основою для проведення іспитів та оцінки відповідності кандидата на одержання диплома і запроваджуватися з використанням професійних засобів діяльності.

Іспит та оцінка відповідності кандидата на одержання диплома запроваджується з виконанням процедур об’єктивного контролю:

q  критеріально-орієнтованого тестування;

q  комплексних контрольно-кваліфікаційних завдань (КККЗ),

а також з використанням професійних засобів діяльності на:

Ø  лабораторному обладнанні;

Ø  тренажері;

Ø  реальному об’єкті діяльності.

Оцінка компетентності має включати не тільки першочергові технічні вимоги до роботи, навичок та завдань, котрі мають професійно виконуватися, але має відображати більш широкі аспекти, що необхідні для того, щоб відповідати в повному обсязі тому, що очікується від компетентної роботи випускника на первинній посаді:

q  робота у широкому спектрі обставин;

q  професійне передбачення, готовність та робота в умовах надзвичайних ситуацій;

q  адаптація до нових та змінних вимог.

Важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентноспроможних фахівців за будь-яких принципів організації навчального процесу належить системі оцінювання знань студентів.

Головне завдання при цьому – досягти найбільш ефективного оцінювання, щоб одночасно виконувати контролюючу и мотивуючу функції.

За таких умов потрібно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових досліджень. Для удосконалення системи оцінювання знань необхідно враховувати тенденції, що спостерігаються у країнах, приєднаних до Болонського процесу:

1. Вищі навчальні заклади дедалі ширше застосовують комплексну систему оцінювання знань. Ці системи спрямовуються на диференціацію рівня знань студентів, мають реагувати навіть на незначні коливання щодо глибини засвоєння матеріалу кожним студентом; забезпечувати рівний підхід до оцінки якості навчання студентів, в результаті забезпечується об’єктивність діагностики знань.

2. Прозорість навчального процесу, повна інформованість студентів про зміст навчальних планів та навчальних програм; розширення вибіркової складової робочих навчальних планів; прозорість критеріїв оцінювання знань, що є характерним для комплексних систем оцінювання.

3. Застосування різноманітних шкал оцінювання, які мають велику кількість діапазонів.

4. Провідною складовою навчального процесу все частіше визначається самостійна робота студента, яку контролюють, перевіряють і оцінюють. Оскільки весь програмний матеріал розділяється на дві складові: перша – матеріал, що викладається студентові у вигляді лекцій, друга – матеріал для самостійного вивчення., тому важливого значення набуває поточна робота і поточне оцінювання.

5. Підвищення частки поточного оцінювання у загальному, підсумковому оцінюванні.

6. Зменшення кількості дисциплін при одночасному збільшенні по них трудомісткості навчання.

7. Відсутність заліків і проведення іспитів переважно у письмовій формі. При цьому застосовуються жорстокі санкції проти тих, хто порушує проведення іспитів (користування „шпаргалками” тощо).

8. Перезарахування предметів у разі переходу студентом з одного закладу до іншого, незважаючи на специфіку викладання окремих дисциплін, відмінності у програмах, системи оцінювання.

У Болонському процесі система оцінювання ECTS розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перевести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона представляє додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки.

Ця концепція оцінок означає:

- представлення додаткової інформації до оцінки навчального закладу;

- шкала оцінювання буде зрозуміла іншим закладам, які виставляють відповідну оцінку;

- визначається не тільки сама оцінка, але і досягнення кожного студента.

Уніфікована шкала оцінювання знань студентів системи ECTS представлена у таблиці 1.

Таблиця 1 - Оцінка ECTS.

Оцінка ECTS	Значення оцінки
A	Відмінно – блискуча робота з незначними помилками
B	Дуже добре – вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками
C	Добре – загалом добра робота, але з помітними помилками
D	Задовільно - пристойно, але із значними помилками
E	Достатньо – задовольняє мінімальним вимогам
FX	Не прийнято – необхідно допрацювати

Критерії для оцінки результатів роботи студентів повинні бути вираженні так, щоб оцінка роботи студента могла бути зіставлена і документально віддзеркалена. Ці критерії треба чітко встановити, щоб забезпечити надійність і однаковість оцінки, а також, щоб підвищити об’єктивність оцінки для зведення до мінімуму суб’єктивного підходу.

Організація оцінки результатів повинна брати до уваги різні методи оцінки, що надають різні докази рівня знань студентів:

- письмові, усні і комп’ютерні опитування (тестування),

- перевірка навичок (тренажери),

- курсові проекти,

- безпосереднє спостереження за діяльністю.

Як підсумок варто зазначити, що у ході підготовки до приєднання до Болонського процесу необхідно вирішити триєдине завдання стосовно оцінювання:

1) опрацьовувати найдоцільніші підходи до діагностики знань студентів з урахуванням накопиченого досвіду у вищій школі України.

2) опанувати систему оцінювання знань за шкалою ECTS.

3) відпрацювати технологію взаємо переведення оцінок, що прийняті у вітчизняній практиці, до оцінок ECTS.

Література

болонський процес реформування освіта

1.  http://www.ntu-kpi.kiev.ua/

2.  http://www.ntu-kpi.edu.ua/

3.  Модернізація вищої освіти України і Болонський процес: Матеріали до першої лекції / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, К.М. Левківський, Ю.В.Сухарніков; відп. ред. М.Ф. Степко. – К.: Изд. , 2004. – 24 с.

4.  Болонський процес: цикли, ступені, кредити. Л.Л. Товажнянський, Є.І. Сокол, Б.В.Клименко— 2004.

5.  Вища освіта України і Болонський процес. Навчальний посібник. За редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я Болюбаш, К.Д. Шинкарук, В.В., Грубінко В.В., Бабин І.І., МОН. Рецензенти: Г.В. Терещук, чл.-кор. АПН України, доктор педагогічних наук, професор, М.М. Фіцула. доктор педагогічних наук, професор.

6.  Кредитно-модульна технологія навчання Навчальний посібникАвтор: Сікорськиїі П.І. За редакцією Тимошенко О., Журавського В,С. та ін. - К., 2004 .