Порядок оскарження результатів проведення комплексних та тематичних перевірок митного органу

3. Порядок оскарження результатів проведення комплексних та тематичних перевірок митного органу

Дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги на дії службових осіб в районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дії службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються керівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної служби не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди керівництва регіональної митниці, митниці з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії службових осіб державної контрольно-ревізійної служби.[8]

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, митний орган має право оскаржувати дії та рішення підрозділів Контрольно-ревізійної служби України у судовому порядку, шляхом подання адміністративного позову.

Відповідно до положень Наказу Державної митної служби України “Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізлваної митної установи, організації” від 14.02.2006 № 112 юридичний відділ регіональної митниці, митниці зобов’язаний організовувати претензійну й вести позовну роботу, представляти в установленому законодавством порядку інтереси митного органу в судових та інших органах під час розгляду правових питань і спорів. [13]

У позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

2) ім’я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім’я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника. [3]

Висновок

Таким чином, дослідивши порядок проведення комплексних та тематичних перевірок митного органу, за участю юридичної служи регіональної митниці, митниці можна зробити висновки про наступне :

-  проведення комплексних та тематичних перевірок здійснює Контрольно-ревізійна служба України. Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Ці перевірки здійснюються шляхом проведення аудиту фінансо-господарської діяльності регіональної митниці, митниці.

Відповідно до чинного законодавстава України господарсько-фінансовий аудит має здійснюватися поетапно.

Господарсько-фінансовий аудит проводиться за такими етапами :

I етап Підготовка до проведення фінансово-господарського аудиту (лютий — квітень поточного бюджетного року);

Завданням першого етапу є детальне ознайомлення з особливостями діяльності регіональної митниці, митниці, системи її бухгалтерського обліку, фінансової звітності і внутрішньогосподарського фінансового контролю, здійснення оцінки ризиків та підготовка програми проведення фінансово-господарського аудиту зі взаємодією юридичної служби регіональної митниці, митниці.

II етап Проведення поточних аудиторських процедур (квітень — грудень поточного бюджетного року);

Завданням другого етапу є підтвердження законності проведених операцій, достовірності їх відображення в бухгалтерському обліку та періодичній фінансовій звітності, а у разі виявлення недоліків чи порушень — надання керівництву регіональної митниці, митниці рекомендацій щодо їх усунення та моніторинг стану їх врахування.

III етап Дослідження річної фінансової звітності (січень — березень року, наступного за звітним).

Завданням III етапу є підготовка висновку щодо достовірності річної фінансової звітності, складання, узгодження та підписання аудиторського звіту та реалізація результатів дослідження зі взаємодєю юридичної служби регіональної митниці, митниці.

Результати фінансово-господарського аудиту відображаються в звіті, який повинен виключати можливість неоднозначного трактування будь-яких його положень і містити лише обґрунтовану та об’єктивну інформацію.

Використана література

1.  Конституція України від 28.06.1998 № 254к/96-ВР // ВВР, 1996, № 30, ст.141

2.  Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV // ВВР, 2002, № 38-39, ст.288.

3.  Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 // ВВР, № 35-36, ст. 446.

4.  Цивільний процесуальний кодекс України № 1618-IV від 18.03.2004 // rada.gov.ua

5.  Господарський процесуальний кодекс України № 1798-XII від 06.01.1991 // rada.gov.ua

6.  Бюджетний кодекс України № 2542-ІІІ від 21.06.2001 // ВВР, 2001, № 37-38, ст.189.

7.  Кодекс про адміністративні правопорушення України № 8073-Х від 07.12.1984 // ВВР, додаток № 51, ст.1112.

8.  Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” № 2939-XII від 26.01.1993 // ВВР, 1993, № 13, ст.110.

9.  Указ Президента України “Про Положення про Головне контррльно-ревізійне управління” № 280/204 від 05.03.2004 // rada.gov.ua

10.  Постанова Кабінета міністрів України “Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні” № 515 від 05.07.1993 // rada.gov.ua

11.  Постанова Кабінета міністрів України “Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншлго цетрального органу виконавчої влади, державного підприємтсва, установи, організації” № 690 від 27.08.1995 // rada.gov.ua

12.  Постанова Кабінета міністрів України “Про затвердження Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ” № 1777 від 31.12.2004 // rada.gov.ua

13.  Наказ Державної митної служби України “Про затвердження Положення про юридичну службу регіональної митниці, митниці, спеціалізлваної митної установи, організації”№ 112. від 14.02.2006 // rada.gov.ua

14.  Наказ Головного контрольно-ревізійного управління “Про затвердження Методичних рекомендацій з проведення органами контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ” № 451 від 19.12.2005 // rada.gov.ua

15.  Наказ Головного контрольно-ревізійного управління “Типове положення про котрольно-ревізійний відділ у районі, місті, районі в місті та міжрайонний контрольно-ревізійний відділ без статусу юридичної особи ” № 11 від 07.02.2001 // rada.gov.ua

16.  Постанова Пленуму Верховного суду України “Про практику розгляду судами цивільних справза позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 // rada.gov.ua