Види бізнесу

1.2 Види бізнесу

 

Стратегія бізнесу - це діяльність бізнесмена, пов'язана з розробкою планів на майбутнє, для одержання максимального прибутку в процесі укладання різних угод.

Тактика - це застосування способів і методів реалізації стратегії у відносинах з контрагентами (партнерами).

Тобто, стратегія - це мета, а тактика - способи її досягнення. Адже, коли людина не ставить перед собою мети, вона ніколи її не досягає.

В Україні передбачено існування чотирьох видів бізнесу: підприємницького, споживчого, трудового та державного.

Підприємницький бізнес здійснюється як фізичними, так і юридичними особами, які організовують власну справу. Головною метою здійснення такого бізнесу є отримання прибутку від виробництва та продажу продукції, виконання робіт, надання послуг. Прикладами підприємницького бізнесу можуть бути виробничі підприємства, організації, різні види товариств (особливо акціонерні товариства). На сьогодні такий бізнес є найбільш прибутковим видом як в Україні, так і в багатьох країнах світу.

Споживчий бізнес здійснюється всіма без винятку громадянами для задоволеггггя власних потреб[17-93]. Кожен, хто щось купує (споживає продукцію, роботи, послуги), є його суб'єктом. Споживчий бізнес відіграє не останню роль в економіці країни і є стимулом для підприємницького бізнесу. Саме він стимулює підприємців до більш продуктивної діяльності, адже чим більше продукції буде споживатися, тим більший прибуток отримає підприємець і тим краще буде розвиватися підприємницький бізнес.

Трудовий бізнес можгга назвати бізнесом громадян, які працюють за наймом. Дуже важливо зрозуміти те, що об'єктом купівлі-продажу в цьому випадку є не сама людина, а її здатність до праці, фізичггі та інтелектуальні здібності. Здатність до праці не може бути товаром, оскільки гге має ознаки, характерної для всіх товарів - вона гге відокремлюється від її власггика. Основною метою здійснення такого бізнесу є отримання особистого доходу у вигляді заробітної плати. Тобто кожен, хто працює, формує свій специфічний трудовий бізнес.

Державний бізнес здійснюється безпосередньо державними органами, які виходять на економічну арену зі своїми діловими пропозиціями. Його метою є здійснення загальнодержавних, науково-технічних та інших програм, які можуть принести користь як державі, так і її громадянам. Прикладами такого виду бізнесу можуть бути: стимулювання тієї корисної діяльності підприємств, яка є вигідною і ефективною для держави; організація громадських робіт, соціально-культурних заходів; здійснення збройної політики; забезпечення безпеки громадян.

1.3 Структура бізнесу

 

Підприємницький бізнес. Це один із елементів системи бізнесу. Категорія "бізнес" набагато ширша, ніж "підприємництво", оскільки охоплює відносини між усіма учасниками ринкової економіки і передбачає дії не лише підприємств, а й споживачів, найманих працівників, державних структур.

Діловий інтерес підприємців — отримання доходів, яке реалізується через виробництво та продаж продукції (надання послуг). Підприємництво характеризується такими рисами:

1)підприємницький бізнес в крупних і середніх фірмах базується здебільшого на розмежуванні влади та управління (власності та безпосередньо підприємництва). Цьому найбільшою мірою сприяє значне поширення акціонерної власності;

2)підприємницький бізнес у дрібних фірмах є загальнодоступною справою. В розвинутих країнах він всебічно заохочується, підтримується державою і становить основу постійного відтворенняпідприємницького середовища.

Компоненти підприємницького бізнесу:

-  виробництво продукції;

-  комерція (торгівля);

-  комерційне посередництво.

Українське законодавство про підприємства і підприємницьку діяльність визначає підприємництво як ініціативну, самостійну діяльність громадян та їх об'єднань, спрямовану на отримання прибутку, що здійснюється на власний ризик і під свою майнову відповідальність[1-115].

Підприємництво не є якимось особливим видом господарювання. Будь-яка економічна діяльність, за окремими винятками, може бути підприємницькою. Характерними ознаками підприємництва є:

-  самостійність;

-  ініціативність;

-  відповідальність;

-  ризикованість;

-  активність пошуку;

-  динамічність;

-  мобільність.

Підприємницька діяльність належить до економіки малих фірм і здійснюється у межах невеликих колективів, малих підприємств з кількістю працівників від кількох до двохсот осіб. Підприємництву здебільшого притаманні тактичні дії, відносна нетривалість бізнес-операцій, ділових угод.

Підприємництво — загальнодоступний вид діяльності. Але далеко не ті, хто має право бути підприємцями, повинні ними стати. Щоб бути успішним бізнесменом, потрібні певні здібності, знання, вміння, енергія, природний дар.

Підприємництву притаманні загальні риси будь-якої економічної діяльності. Водночас воно характеризується власним змістом, спрямованістю, послідовністю процедур, що здійснює підприємець. Кожна бізнес-операція — це один завершений цикл підприємництва.

Залежно від змісту підприємницької діяльності та її зв'язку з основними стадіями відтворювального процесу розрізняють різні види підприємництва:

-  виробниче підприємництво — коли сам підприємець безпосередньо, використовуючи як фактори знаряддя та предмети праці, робочу силу, виробляє продукцію, товари, послуги, роботи, інформацію для подальшого продажу споживачам, покупцям, торговим організаціям;

-  комерційне підприємництво — підприємець виступає комерсантом, торговцем, продаючи готові товари, отримані ним в інших осіб, споживачеві;

-  фінансове підприємництво - особлива форма комерційного підприємництва, в якому предметом купівлі-продажу є гроші та цінні папери, що продаються підприємцем покупцеві чи надаються йому в кредит;

-  посередництво — підприємництво, в якому підприємець сам не виробляє і не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов'язує ланки у процесі товарного обміну, в товарно-грошових операціях;

-  страхове підприємництво — підприємець гарантує страховику майна, цінностей, життя за певну плату компенсацію можливих втрат у разі непередбаченого лиха.

Підприємець — це людина, яка організує, управляє та бере на себе ризик, з яким пов'язана діяльність у бізнесі чи на підприємстві.

Ця людина присвячує себе тому, щоб зробити свій бізнес успішним, і готова ризикувати грішми та репутацією заради реалізації своєї ідеї. Вона ризикує фінансовими, матеріальними і людськими ресурсами, щоб знайти новий шлях для створення нової концепції бізнесу чи нових можливостей в межах існуючої фірми.

У кінцевому підсумку більшість підприємців урівноважує ризик підприємства та потенційний прибуток. Важливою рисою підприємців як ділових людей є усвідомлення того що прибуток — вартість бізнесу, яка складається із:

1)прибутку за підприємницькі ідеї та поняття;

2)плати за ефективне управління і керівництво;

3)компенсації за ризик під час операції.

Кваліфікований підприємець розуміє важливу формулу бізнесу:

ДОХІД ВІД ПРОДАЖУ — ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ = ПРИБУТОК

Головні причини того, чому люди стають підприємцями:

-  бажання отримати вищий дохід;

-  бажання зробити успішнішу кар'єру;

-  бажання бути незалежним;

-  прагнення бути володарем власного бізнесу;

-  бажання просунути нову ідею чи поняття;

-  бажання створити багатство, якого вистачить на тривалий час;

-  бажання зробити внесок у розвиток людства чи в особливу справу.

Саме приватні підприємці створюють більшість нових видів робіт; само поні підприємства виробляють більшість нових продуктів, які з’являються на ринку щороку.

Загальні характерні риси успішних підприємців:

1) Впевненість у собі, здатність незалежно і багато працювати, розуміння того, що готовий до ризику є складовою успіху;

2) наявність організаторських здібностей, здатність до формування мети, орієнтованість на кінцеві результати, та узяття на себе відповідальності за результати своїх спроб;

3)творчі особистості, які шукаю застосування своїй творчості у сфері підприємництва

4) здатність робити виклик і відчувати задоволення від остаточного втіленим своєї ідеї.

Починаючи нову справу, підприємці зобов'язані:

-  визначати досяжну мету;

-  бути готовими ризикувати часом і коштами, усвідомлюючи, що все може бути втрачено, якщо бізнес виявиться невдалим;

-  бути впевненим у своїй здібності планувати, організовувати і доводити справу до кінця;

-  налаштовуватись на важку тривалу роботу;

-  бути людьми творчими і впевненими в необхідності добрих стосунків з покупцями, службовцями, постачальниками, банкірами, державними чиновниками та іншими людьми, які впливатимуть на бізнес;

-  використовувати можливість працювати самостійно і брати на себе усю відповідальність за успіх чи невдачу.

Специфіка споживчого бізнесу. Споживачі, як правило,- не лише пасивна сторона ділових стосунках стосунках з підприємцями,вони рівно-правні учасники ділових відносин. Їх діловий інтерес — це придбання товарів і послуг, який реалізується через самостійні контакти з виробниками та продавцями продукції (послуг) на основі власного пошуку за принципом максимізації вигоди. Для споживачів такою вигодою є товар (послуга), який найкраще задовольняє потреби.

Реалізуючи свої інтереси, споживачі здійснюють специфічний споживчий бізнес.

Особливості цієї форми бізнесу:

1) відображає зацікавленість людей в кінцевих результатах виробництва на основі пошуку найкращих умов їх досягнення;

2)здійснюється усіма громадянами, і тому відображає загальну участь людей в системі ділових відносин;

3)є стимулюючою силою щодо підприємницького бізнесу, змушуючи підприємства сприймати споживачів як партнерів у ділових відносинах;

4)учасниками споживчого бізнесу є і підприємці як споживачі продукції інших фірм.

Основу споживчого бізнесу становить приватна власність на предмети споживання і послуги.

Трудовий бізнес. Специфічною категорією учасників ділових відносин є громадяни, які працюють за наймом [9-71]. Як і споживачі, вони — рівноправні учасники ділових стосунків з підприємцями. Діловий інтерес найманих працівників — отримання доходів, який реєструється шляхом роботи в підприємницькій фірмі на контрактній чи іншій основі. Вигода в ділових відносинах для найманих працівників— особистий дохід, отриманий в результаті виконання ними посадових обов'язків.

Діловий інтерес держави. Державне підприємництво діє як поєднання комерційних і нескомерційних засад. Вирізняють три види підприємств:

а)бюджетні (відомчі) усі їхні доходи і витрати проходять через бюджет;

б)громадські корпорації акціонерні товариства, всі акції яких належать державі;

в)змішані акціонерні товариства (приватно-публічні корпорації).

Державне підприємництво передбачає націоналізацію та денаціоналізацію підприємств, створення державою власних підприємств та забезпечення управління і планування їхньої діяльності.

В умовах сучасної ринкової економіки ділові люди здійснюють підприємницькі ініціативи, вступаючи у відносини з іншими діловими людьми. Якщо ділові відносини, їх предмет чи форма не заборонені законом, то зацікавленість в їх здійсненні виявляє і держава. Діловий інтерес держави відрізняється відділових інтересів інших суб'єктів. Основу його становлять потреби в здійсненні пріоритетних загальнодер¬жавних науково-технічних, науково-виробничих та інших програм, здатних принести користь державі як єдиному цілому і тим самим — її громадянам.

Принципом взаємної вигоди сторін за таких ділових відносин є з боку підприємницьких фірм — стимулювання державою участі у цих програмах, з боку держави — можливість реєстрації таких програм.

Основою державного бізнесу є державна власність на засоби виробництва, інформацію, продукцію інтелектуальної праці, цінні папери, грошові ресурси.

 

РОЗДІЛ 2. Проблеми управління бізнесом українських підприємств в умовах економічної кризи