Питання, що не мають істотного значення для доведення певної тези, необхідно усунути

14. Питання, що не мають істотного значення для доведення певної тези, необхідно усунути.

15.Поступіться опонентові всім, у чому можна поступитись; не стверджуйте нічого, чого не можете довести.

16.Важко переконати інших у тому, у що ви не вірите самі.

Типи виступів

Тема виступу тісно пов'язана з його метою. Таким чином, лише з'ясувавши, з якою метою він говоритиме, оратор може обирати тему свого майбутнього виступу.

Мета виступу може бути така: проінформувати, розважити, надихнути, переконати, спонукати до певних дій або вчинків, Часом один виступ може підпорядковуватись поєднанню двох або й трьох завдань. Наприклад, у виступі з метою розважити слухачів рідко вдається обійтися без їхнього інформування. У виступі заради переконання часто наявне спонукання до чогось.

Залежно від мети виступу, визначають його тип.

Інформаційний виступ

У добу інформаційної революції такий тип виступу є найпоширенішим. Певною мірою до цього типу можна віднести і лекцію у ВНЗ, і пояснення вчителя, і відповідь школяра, і повідомлення тележурналіста. В основу такого виступу, як правило, покладено конкретне, точне й правдиве повідомлення слухачам фактів, явищ, подій.

заслуг, визначення суспільної та моральної цінності певних вчинків конкретних осіб. Сюди можна віднести виступи політичних діячів у переддень виборів. Матеріал, який використовується у таких виступах, дібрано та скомпоновано таким чином, щоб привернути увагу слухачів, підкреслити значення певних традицій чи звичаїв, увиразнити значимість певних осіб. Такі виступи можуть надихати на почуття вдячності, відданості, виконання обов'язку.

Виступ з метою переконати

Мета виступу – за допомогою логічних доказів довести або спростувати певну думку. Такий виступ – звернення і до розуму, і до почуттів. Суть справи викладають, оперуючи логічними міркуваннями, намагаючись вплинути на емоції та почуття аудиторії. Тема такого виступу зазвичай дискусійна. Мета оратора – досягти того, щоб слухачі погодилися з його думкою щодо спірного питання. Проте такий виступ ніколи не має на меті заклик до безпосередніх вчинків.

Оратор завжди ставить перед слухачами два питання: кому вірити та що робити. Тема такого виступу має бути винятково актуальною, проблема значною і такою, що піддається вирішенню. Успіх такого виступу найбільше залежить від добору переконливих аргументів.

Виступ з метою спонукати

Спонукання до певних дій може бути прямим (у такому випадку лунають недвозначні заклики) і опосередкованим (коли заклики приховано у підтексті сказаного). Заклики можуть носити політичний характер (стосуватися голосування за певного кандидата), економічний (подешевшання послуг міського транспорту чи організації безкоштовних сніданків у школі), стосуватися релігійного життя (заклики відвідувати богослужіння, ходити до сповіді, читати Біблію), благодійництва (організувати боротьбу проти розповсюдження СНІДу, туберкульозу, у зв'язку з проведенням кампаній на допомогу потерпілим від стихійних лих тощо). Успіх виступу залежить від забезпечення таких умов: сказане повинне знайти відгук у душах людей; слухачі мають бути спроможними до дій чи вчинків, до яких їх закликають.

Структура виступу

Вступ є необхідною частиною навіть найбільш стислих виступів. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, сформулювати й пояснити свій задум і взагалі – підготувати підґрунтя до сприйняття того, про що йтиметься у промові. Бажано, щоб оратор-початківець хоча б стисло відобразив ці моменти виступу в конспекті.

Підхід до теми:

— Чи відомо вам...

— Конкретна мета виступу: – Сьогодні ми з'ясуємо...

–  Хотілося б навести кілька міркувань про...

Пояснення (мотивація):

–  Все це має відношення до нашого щоденного життя, оскільки.

Стислий огляд основних пунктів вигляду: – Не можна не замислитись над тим, що...

— Відразу впадають в око такі моменти...

За умов обмеженого часу виступу можна скомбінувати два або три з названих моментів. З метою активізації уваги слухачів можна не повністю пояснити задум свого виступу. Головну думку промови розкривати у виступі недоцільно, якщо оратор знає, що слухачі сприймуть її неприязно. Якщо слухачі знають промовця або поінформовані про проблему виступу, вступ може бути коротким.

Слід завжди пам’ятати: якщо завершення має стосуватися суті порушеної у виступі проблеми, то вступ повинен стосуватися слухачів. Саме роблячи вступ до виступу, необхідно зацікавити слухачів, завоювати їхні симпатії. Оратор не має права говорити аудиторії, що він не мав можливості підготуватися як слід, що він має не досить досвіду тощо. Слухачі не хочуть спілкуватися з маленькою і слабкою людиною, яка неспроможна приховати свого страху. Слухати люблять людину компетентну та впевнену в собі.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим і надто довгим. Ще оратори Давнього Риму рекомендували вже у вступі привернути увагу слухачів приємними для них речами. Чим краще знає оратор свою аудиторію, тим кращий початок він зробить.

Готуючи основну частину виступу (виклад), найкраще рухатись від простого до складнішого. Необхідно навчитися ставити себе на місце слухачів, яким буває важко збагнути зв'язки між окремими думками, подіями, фактами. Через те аудиторія починає слухати неуважно, відволікатися.

Окремі думки промовець може розвивати по різному: розповідати, описувати, пояснювати, доводити.

Скажімо, темою виступу є гра в шахи. Оратор може пояснити суть гри, витлумачивши її правила, може за допомогою дібраних ним аргументів довести, що шахи – найкраща гра, може докладно описати, як відбувся чемпіонат із шахів, або розповісти про останнє змагання чи нагородження переможців

Слід пам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь про певні події та їх учасників. Чому? Тому що найбільш цікавим для слухачів є те, що відбувається з живими людьми, те, що перебуває в русі, у розвитку, у динаміці.

Нерухоме й неживе цікавить слухачів менше. Тому описи предметів і навіть живих істот, зокрема, деталей їх вигляду, якщо вони не пов'язані з розвитком та з дією, слухачам, як правило, менш цікаві.

Якщо промовець доводить певне твердження, він повинен бути максимально об'єктивним. Упередженість і необ'єктивність дратують слухачів, викликають у них спротив.

Закінчення виступу є дуже важливим.

Існує кілька способів завершити свій виступ:

1. Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2. Закликати до конкретних дій.

3. Зробити слухачам комплімент.

4. Процитувати доречні поетичні рядки.

5. Пожартувати, викликавши сміх.

6. Створити кульмінацію.

Якщо виступ щодо його цікавості й вагомості зобразити графічно, ми мали б перед собою криву, яка на початку виступу піднімається досить високо, далі трохи спадає, а відтак повільно, але неухильно піднімається до найвищої точки – кульмінації – в кінці промови. Кожний наступний вислів повинен підсилювати враження, здійснене попереднім висловом, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту.

Потрібно визначити 5–6 основних питань, на які буде звернена увага слухачів. Коли ці моменти будуть сформульовані, решта промови сформується досить легко.

Необхідно дотримуватися теми виступу. А сам виступ має бути якнайкоротшим.

Висловлюйте думки простими словами й короткими реченнями, щоб текст був зрозумілим, стислим. Пам'ятайте, що більша частина щоденних розмов складається з простих слів.

Стислість – основна риса хорошого виступу. Ми звикли до того, що за перші дві хвилини вечірніх новин знаємо про події в світі майже все.

Вступ задає тон усьому виступу й дає слухачам загальне уявлення про те, що вони почують. Для створення атмосфери взаємоповаги проговоріть вступ напам'ять, а не читайте. Це також дозволить встановити зоровий контакт із слухачами

Уже у вступі виділіть основну думку таким чином, щоб слухачі одразу сприйняли її як основну і швидко зрозуміли, що ви маєте на увазі.

Основна частина–це 5–6 яскраво і детально сформульованих ідей.

Закінчення виступу–це кульмінація. Вона має бути ефектною. Виступ потрібно закінчувати тоді, коли слухачі не хочуть, щоб промова ваша закінчувалася, а не тоді, коли вони вже мріють про це.

МОВА ВИСТУПУ

Для успіху вашого виступу необхідно:

1. Позбутися звички доречно і недоречно вживати слова-паразити типу «значить», «так би мовити», «тобто», «зрозуміло», «власне кажучи» тощо. Мова оратора від цього тільки програє й швидко починає надокучати, ускладнюючи розуміння самої промови.

2. Уникати у своїй мові непотрібних скорочень, абревіатур. Декому вони не зрозумілі, іноді вони не благозвучні.

3. Намагатися говорити короткими висловами. Задовгий вислів часто заплутує не тільки слухача, але й самого промовця, а то й віддаляє його від суті виступу.

Уникати великої кількості цифр. Цифра повинна бути влучною, тільки підкріплювати думку, а не заплутувати й обтяжувати її.

4. Уникати нагромадження географічних назв, дат історичних подій, складних наукових термінів. Оратор повинен орієнтуватися за географічною картою та в історичних подіях, які використовує як приклад.

Про вибір слів

1. Для збагачення словникового запасу читайте твори видатних авторів і слухайте кваліфікованих ораторів. Намагайтеся записувати слова, що сподобалися, і вислови, які потім ви будете використовувати у своїй мові.

2. Визначте, які слова ви використовуєте дуже часто, і намагайтеся замінити їх іншими словами і висловами. Постарайтеся, щоб ваш словниковий запас поповнювався синонімами.

3. Навчіться висловлюватися точно. Обирайте точні й однозначні слова.

4. Занадто часте використання абстрактних понять потребує від слухачів великого напруження. Читаючи афоризми, робіть паузи.

Часто проблемою виступу є слова-штампи. Колись живі слова, навіть влучні й дотепні, від багаторазового вживання перетворилися на «заготовки» на всі випадки життя («гаряча – підтримка», «розмах – широкий», «допомога – повсякденна» тощо).