Структура та фізіологічна крива тренувального заняття

3. Структура та фізіологічна крива тренувального заняття.

В структурі тренувального заняття виділяють вступну, підготовчу, основну та заключну частини.

Вправи, що включаються у вступну частину, повинні сприяти пожвавленню роботи серцево-судинної, дихальної, нервової системи, створювати хороший настрій. Всі вправи цієї частини заняття для людей похилого віку повинні бути простими, легко виконуватись, проводитись у повільному або середньому темпі. В підготовчу частину входять вправи загально розвиваючі, дихальні, вправи для рук та ніг, її тривалість повинна складати до 35 % від загальної тривалості заняття.

В основній частині заняття (40 % тривалості заняття) перевага віддається вправам з вихідним положенням напівлежачи, сидячи, стоячи, в русі.

Пацієнти старшого віку повинні з обережністю виконувати махові та обертальні вправи у зв'язку зі зниженням еластичності зв'язок і м'язів, що часто зустрічаються в цьому віці. При можливості перевагу в основній частині заняття треба віддавати заняттям на тренажерах або дозованій ходьбі, бігу підтюпцем (в залежності від рівня функціональних можливостей хворого. При використанні вправ треба особливу увагу звертати на вибір вихідного положення, оскільки людям похилого віку бажано уникати вправ, які призводять до збільшення гідростатичного тиску в судинах головного мозку, підвищення внутрішньочеревного тиску. Людям похилого віку не рекомендуються всі вправи, зв'язані з елементами натужування, значного силового напруження, з можливою затримкою дихання (підняття великої ваги, вправи на перекладині, брусах, гімнастичному коні і т.п.). Виключають вправи, зв'язані з нахилом корпусу вниз головою, з різкими поворотами голови, її круговими обертами. Навантаження повинно збільшуватись дуже обережно і поступово.

Заключна частина заняття також збільшується до 25% загальної тривалості навантаження. До неї включаються вправи на розслаблення, що забезпечують зниження збудження серцево-судинної та дихальної систем, створюють сприятливі умови для відновлювального процесу.

4. Тривалість навантаження.

Тривалість основної частини фізичного навантаження, за виключенням вступної, підготовчої та заключної частини, може коливатись від 15 до 45 хвилин. Частіше за все вона дорівнює 20-30 хв. Збільшення навантаження повинно йти паралельно покращенню функціональних можливостей організму і бути суворо індивідуальним. Якщо спостерігається хороше перенесення навантаження без будь-яких ускладнень, його тривалість поступово, протягом 6 місяців, збільшується до 45 хв. В цілому, інтенсивність та тривалість навантаження повинні бути такими, щоб через годину після тренування у людини не залишалось почуття втоми.

5. Частота виконання тренувальних занять.

Частота може коливатись від кількох занять на день до 4-7 разів на тиждень, що залежить від зацікавленості та функціональних можливостей пацієнта. Для людей похилого віку достатнім є тренування 4 рази на тиждень. Ці компоненти програми залежать від віку пацієнта, його функціонального стану та стану здоров'я.

До основних протипоказань до призначення фізичних тренувань у людей похилого віку відносяться:

1.Гострий інфаркт міокарда.

2.Нестабільна стенокардія.

3.Недостатність кровообігу.

4.Хронічна аневризма серця та аорти.

5.Порушення ритму серця:

6.Загроза тромбоемболійних ускладнень.

7.Дихальна недостатність.

8.Гострі інфекційні захворювання.

9.Онкологічні захворювання.

11. Захворювання крові.

3.3 Застосування геропротекторних засобів в процесі оздоровчих фізичних тренувань

Сучасні геріатричні препарати - це біологічно активні речовини, механізм дії яких полягає у покращенні метаболічних процесів, зокрема енергетичного обміну, внаслідок чого підвищується фізична працездатність, резистентність організму в умовах стресу.

Метаболічна терапія повинна включати:

а) полівітамінні препарати, зокрема вітаміни групи В, аскорбінову кислоту (вітамін С), альфа-токоферол (вітамін Є), бета-каротин або ретинол (вітамін А), які є ефективними природними антиоксидантами;

б) тканинний препарат (спленін, тималін, екстракт плаценти, епіталамін та ін.).

4. Психоемоційні розлади у осіб літнього віку

З віком психологічні особливості людини підвласні певним змінам. Викликано це комплексною дією біологічних (спостерігаються зміни рухливості нервових процесів: страждає процес гальмування, знижуються збудженість та диференціювання зовнішніх подразників, падає працездатність нервових клітин, що обмежує можливості відносно швидкого переключення та формування нових психологічних понять) та соціально-середовищних факторів (самотність, смерть рідних та близьких, погане матеріальне забезпечення, сімейні проблеми).

Разом з цим, виникають хронічні захворювання, що пов'язані з віком. У результаті у багатьох розвивається стан хронічного психологічного стресу.

Вченими різних країн показано, що чим більший вік, тим вищий процент осіб з психоемоційними порушеннями. Так, наприклад, після 60-річного рубежу у кожного п'ятого виявляються депресивні тенденції. Добре відома поява при старінні таких рис як похмурість, дратівливість, тривожна помисливість, образливість, нетерпимість, неуживчивість. У цих осіб знижується інтерес до мистецтва, літератури, суспільного життя, їх думки зосереджені на власних переживаннях, і вони часто стають у психологічному понятті тягарем для сім'ї. При наявності виразного психологічного стресового компоненту основна роль відводиться психотерапії, транквілізаторам і антидепресантам. у хворих з тривожно-мнимими рисами особистості більш виразний ефект в порівнянні з транквілізаторами мають антидепресанти. У випадках виразного невротичного компоненту краще застосовувати транквілізатор.

Прогноз ефективності терапії у похилих хворих в значній мірі визначається розв΄язанням їх сімейних, побутових та міжособистих проблем.

5. Ключові поняття та терміни

геронтологія

геріатрія

герогігієна

геронтопсихологія

старість

довголіття

адаптаційні механізми

фізіологічне старіння

передчасне старіння

ендогенні фактори

екзогенні фактори

гіподинамія

біологічний вік

функціональний вік

календарний вік

6. Термінологічний словник

1.  Аневризма - місцеве розширення артерії внаслідок змін або пошкоджень її стінок.

2.  Антиоксиданти - речовини, які пригнічують процеси окиснювання органічних речовин у клітині. Антиоксиданти мають противопухлинну, протизапальну (дібунол), профілактичну і лікувальну дію при променевій хворобі (меркамін, цистамін) і т. ін.

3.  Атеросклероз - хронічне захворювання серцево-судинної системи.

4.  Біологічний вік людини визначається ступенем відповідності стану його здоров'я особливостям обміну і функції даної вікової групи, потенційним можливостям життєдіяльності організму.

5.  Гипертонія - підвищення кров¢яного тиску, здебільшого в артеріях.

6.  Генотип - спадкова будова організму, сукупність всіх його генів.

7.  Геріатрія (грец. Geron - старий + iatreia - лікування) - галузь клінічної медицини, яка вивчає хвороби людей похилого віку, розробляє засоби лікування і профілактики з метою збереження фізичного і психічного здоров¢я людини.

8.  Герогігієна - розділ геронтології, який вивчає вплив факторів навколишнього середовища (соціапльних, побутових, природних) і способу життя на процес старіння людини.Г. розробляє практичні заходи, спрямовані на усунуння негативного впливу цих факторів.

9.  Геронтологія (грец. Geron - старий + logos - учення) - розділ біології та медицини, який вивчає процес старіння живих організмів.

10.  Геронтопсихологія - галузь геронтології і вікової психології, яка вивчає особливості психіки і поведінки осіб похилого віку.

11.  Гіпоксія - патологічний процес, що виникає при недостатньому забеспеченні тканин організму киснем або порушенням його утилізації.

12.  Гомеостаз - підтримка постійності внутрішнього середовища, тобто крові, лімфи і міжклітинної рідини.

13.  Дихальна недостатність - патологічний стан, при якому система зовнішнього дихання не забеспечує нормального газового складу крові.Д.Н. виникає як наслідок різноманітних захворювань (хронічний бронхіт, пневмонія, туберкульоз, пухлини і т. ін.), травм (грудної клітини, черевно-мозкові травми), отруєння наркотиками і барбітуратами.

14.  Інфаркт - гостре захворювання серця як наслідок утворення в серцевому м¢язі ділянки змертвіння.

15.  Ішемічна хвороба серця - патологія серця, яка пов¢язана з ураженням міокарду, обумовленим недостатнім кровопостачанням.

16.  Колаген - білкова речовина, що є основною складовою частиною кісток і хрящів людини й тварин.

17.  Метаболізм - обмін речовин в організмах.

18.  Нейрогуморальна регуляція - регуляція роботи організму за допомогою нервової й ендокринної систем (гіпофіз, нирки, надниркові залози і т. ін.).

19.  Пневмосклероз - патологічний стан, який характеризується розростанням у легенях сполучної тканини.П. Може бути наслідком поранення, вдихання токсичних речовин, променевого впливу.

20.  Резистентність організму - стійкість організму до впливу шкідливих чинників (біологічних, фізичних, хімічних).

21.  Старіння - процес руйнівний, універсальний, поступовий, ендогенний, він скорочує адаптаційні можливості організму, сприяє розвитку патології, збільшує імовірність смерті.

22.  Цукровий діабет - хвороба, яка супроводжується виділенням цукру в сечу і збільшенням кількості цукру в крові.

23.  Склероз - захворювання, яке полягає в зростанні сполучної тканини в судинах мозку, серці і т. ін.

24.  Стенокардія - серцева хвороба, яка вивиявляється в нападах різкого стискаючого болю за грудиною; грудна жаба.

25.  Тромбоемболія - гостра закупорка кровопостачальних судин тромбами.

26.  Трофіка - сукупність процесів надходження поживних речовин і кисню до клітин органів і тканин й видалення продуктів життєдіяльності.

27.  Фенотип - сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку.

28.  Фермент - складна білкова речовина тваринних і рослинних організмів, що сприяє прискоренню хімічних процесів, які відбуваються в них.

29.  Еонзинофіли - один із різновидів лейкоцитів; здатні знешкоджувати бактеріальні токсини. Приймають участь у алергійних реакціях організму.

Література

1. Амосов Н.М. Моя система здоровья. - К.: Здоров¢я, 1997. - 54 с.

2. Безруков В.В. Здоровье пожилых в Украине. // Doctor. Журнал для практикующих врачей. - 5¢2008. - С.5-9.

3. Коркушко О.В. Гериатрия в терапевтической практике. - Киев: Здоров¢я, 2003. - С.93-115.

4. Корнетов Н.А. Психогенные депрессии. - Видавництво Томського у-ту.: Томск, 1993. - 238 с.

5. Lina F. Kanj. Проблемы кожи у пожилых людей (пер. с англ.). // Новости медицины и фармации. - № 5-6 март 2002. - С.15-16.

6. Фролькіс В.В. Старение и стресс-возраст-синдром. Геронтология и гериатрия: Щорічник. Ін-т геронтології АМН України, Київ, 2000. - С.53-61

7. Ханна Т. Искусство не стареть. Как вернуть гибкость и здоровье (пер. с англ.) - Спб: Питер, 2005. - 196 с.

8. Эгоскью П. К здоровью через движение. Революционная программа, которая позволит вам открыть неизведенные возможности вашего тела (пер. с англ.). - М.: Крон-Пресс, 1995. - 248 с.