Особливості формування соціально-психологічної компетентності у дітей дошкільного віку

3. Особливості формування соціально-психологічної компетентності у дітей дошкільного віку

Адаптація дитини до нових суспільних відношень, удосконалення і розвиток її різнобічних комунікативних дій з іншими людьми та формування вміння спілкуватися – все це дуже важливі передумови міцного фізичного та психічного здоров і нормального розвитку особистості. Розвиток особистості дошкільника – не автоматичний процес, який реалізується сам по собі, а відбувається при активній участі самої дитини. Здатність встановлювати і закріпляти між особистісні контакти передбачає і здатність адаптуватися до соціального середовища в момент його змінювання. Така здатність притаманна всім живим організмам, тому що є життєво необхідною для їх існування.

Характер звикання, пристосування дошкільника до нових умов життя певною мірою пов‘язаний з його віковими особливостями, з психологічними закономірностями розвитку дитини в той чи інший проміжок часу.

До 1,5 – 2 років діти, як правило, реагують на вступ до дитячих ясел або садка незначним неспокоєм. На початку другого року життя більшість малюків перебуває в колі рідних, у сім‘ї. Якщо ж когось із них віддають до ясел, їхня реакція на цю подію буде досить бурхливою, оскільки в цей період дитина не тільки емоційно реагує на віддаленість від матері, а й з недовірою ставиться до появи нових осіб, які її замінюють.

Діти другого року життя із затримкою психічного розвитку, церебральною патологією, соціальною нерозвиненістю вкрай хворобливо реагують навіть на тимчасове розлучення з матір’ю, на появу поруч з ними виховательки. Вони плачуть, втрачають сон і апетит, впадають у стан апатії, позбавляються набутих раніше практичних навичок.

Пасивні малюки молодшого дошкільного віку виявляють негативне ставлення до дитсадка як своєрідну форму протесту. Вони часто стоять осторонь від інших дітей, плачуть або вперто мовчать. Такі малюки насторожено ставляться до галасливих і рухливих однолітків, які лише лякають і дратують їх, не викликаючи до себе інтересу. Активні діти, які прийшли до дитячого садка, віддають перевагу спілкуванню з дорослими, особливо приємними, до яких вони відчувають прихильність.

На третьому році життя більшість дітей уже не лякаються сторонніх дорослих, якщо ті ставляться до них доброзичливо. Такі діти виявляють тревогу, коли мати залишає їх у новому оточенні, але швидко заспокоюються, почувши від виховательки: "Мама швидко повернеться за тобою."

На четвертому році життя і пізніше, коли "Я" дитини вже набуло певної стійкості, у неї виникає природна потреба у спілкуванні з однолітками, тому процес адаптації до дитячого садка полегшується, оскільки вона виявляє інтерес до інших дітей, хоче погратись із ними. Дитині середнього, а надто старшого дошкільного віку легше пояснити необхідність її тимчасового перебування у дитячому садку, довести доцільність поведінки матері, її простіше зацікавити спілкуванню з однолітками.

Так починається входження дитини (індивіда) в оточуючий світ...

І ось щаслива мить – народження дитини! Як же відбувається процес набуття соціального досвіду в період немовлятцтва?

"На початку нашого століття в США, а потім і в країнах Європи заявились будинки дитини сучасного типу. Звичайно, для малюків це було гарно: одягнені, взуті, нагодовані. Раніше про таке не доводилось і мріяти. Але вчених стурбувала сумна статистика: більшість дітей, які поступали в будинок дитини, не досягнувши року, загинуло.

Відбулося це з незрозумілих причин. Малюк – веселий, здоровий – раптом перестав посміхатися няні, зникав апетит, худнув, часто плакав. улюбленим заняттям дитини ставала маніпуляція з геніталіями або ссання пальця; погляд її був постійно спрямований в одне місце, рухи ставали все повільніше, життя поступово згасало. В чому справа? Почали годувати – не допомогло.

Вирішили – інфекція! Кімнати, в яких знаходились діти, розділили на маленькі клітки: клітка – дитина. Повна ізоляція від собі подібних. Але що це? Кількість захворювань різко збільшилась. Проблему допомогла вирішити няня одного з дитячих будинків в Германії, яка змогла швидко вилікувати самих безнадійних. Робила вона це просто: прив‘язувала дитину до себе на спину і ні на хвилину не розлучалась з нею. Поступово хворий оживав і зловісні симптоми зникали.

З цього зробили висновок: дитині недостатньо просто їсти, пити, спати, знаходитись у теплі, тобто задовольняти свої органічні потреби, їй необхідно і спілкування з дорослою людиною, людське тепло.

Так у психології з‘явилось нове поняття: потреба в спілкуванні. Хворобу, яка виникла при дефіциті спілкування, назвали госпіталізмом. Спілкування почали досліджувати. Виявили, що воно приносить дитині багато хвилювань. Навпаки, позбавлений спілкування малюк, сумує, особистість його травмується. І не тільки особистість. Уповільнюється і спотворюється весь психічний розвиток".

Дитині – три роки, вона підходить до періоду, який називається Дошкільний вік – це початок фактичного становлення особистості.

У віці від народження і до року основною діяльністю дитини є, насамперед, емоційне спілкування з матір‘ю, батьком, усіма оточуючими її людьми. У дитини виникає потреба у спілкуванні з близькими людьми, емоційне ставлення до них, починають формувати перцептивні дії, що допомагають їй розпізнавати різні речі.

Від одного року до трьох років основою стає предметна діяльність, в процесі якої дитина пізнає різні властивості предметів і вчиться використовувати їх за призначенням.

Після 3 років і до школи основною діяльністю дитини є гра. Вона стає основним засобом набуття дитиною життєвого досвіду".

Отже, соціалізація особистості дитини починається ще до народження і інтенсивно продовжується весь дошкільний вік.

"Cтановлення особистості індивіда не може розглядатись у відриві від суспільства, в якому він живе, від системи стосунків, в які він включається. Вступаючи в між особистісні взаємини, в найрізноманітніших за формою, змістом, цінностям, структурою людських спільностей, індивід виявляє себе як особистість і усвідомлює можливість оцінити себе в системі відношень з іншими.

Дитина живе, росте і розвівається в переплетінні різноманітних зв‘язків і стосунків. Вже в дошкільному віці в ході засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду починається первісне формування особистості, здійснюється соціалізація" [№41, с. - 140-141].

"Самопізнання і самоствердження – невід'ємні сторони процесу становлення дитини як соціальної істоти, як особистості; виникають вони лише під впливом оціночних взаємин близьких дорослих в процесі спілкування з малюком. Слід підкреслити, що вже сам факт становлення дорослого до дитини заключає можливість виникнення у останньої само відношення, тобто "внутрішнього погляду на себе як на об'єкт пізнання і хвилювання".

Тобто, внутрішній світ за своїм походженням і змістом соціальним. А саме його виникнення пов’язане з тими видами ставлень, які виявляють до дитини оточуючи люди, заохочуючи або засуджуючи різноманітні форми дитячої активності.

Ледве з'явившись на світ, малюк бачить світ, просто зітканий з протиріч. Припустимо, мати чекала сина, а народилась донька; батько хотів, щоб його дитина з перши днів плавала, постійно знаходилась на свіжому повітрі і росла загартована, а малюк ще в пологовому будинку захворів, його постійні простуди, низький опір не дозволяють батькам забезпечити спосіб життя, про який мріяли дорослі. Кожний дорослий, що оточує дитину, по-своєму бачить її майбутнє, має власний минулий досвід, специфічні індивідуальні особливості, статеві, вікову, національні і інші стереотипи, і всі ці близькі люди одночасно приймають участь у створенні психологічного середовища, в якому з часом виникає неповторна особистість найменшого члена сім‘ї" [№40, с. - 26-27, 41-43].

Виявляючи те чи інше ставлення до малюка, дорослі допомагають йому зрозуміти, що він уявляє собою для оточуючих, побачити себе, як дзеркалі, в іншій людині, озброюють її оціночними еталонами, мірками, знаннями про інших людей.

Література

1.  Авдеева Н.Н., Мещерякова С.Ю., "Вы и младенец: у истоков общения", - М.: Педагогика, 1991, - 160 с.

2.  Акимушкин І., "Занимательная биология", - М.: Молодая гвардия, 1972

3.  Аксарина Н.М., "Воспитание детей раннего возраста", - М.: Медицина, 1977, - 304с.

4.  Андреева Г.М., "Социальна психология" – 2 изд., перераб. и доп., - М.: Издательство Московского университета, 1988, - 432 с.

5.  Андреева Г.М., "Социальная психология", - М.: Аспект-пресс, 1997, - 376 с.

6.  Безпалько О.В., Капська А.Й., Куєв В.Т., Щербакова К.В., "Теоретичні основи соціалізації людини//Молодь і дозвілля." – К., 1994.

7.  Бернс Р., "Развитие Я-концепции и воспитание", - М., 1986.

8.  Бех І.Д., "Від волі до особистості", - К., 1995.

9.  Бех І.Д., "Нравственность личности: стратегия становления", - Ровно, 1991.

10.  Бех І.Д., "Особистісно зорієнтоване виховання: науково-методичний посібник", - К.: ИЗМН, 1998, - 204 с.

11.  Бобнева М.И., "Социальные нормы и регуляция поведения", - М., 1978.

12.  Бодалёв А.А, "Популярная психология для родителей", - М.: Педагогика, 1998.

13.  Бодалёв А.А., "Воспитание и понимание человека человеком", - Л.: изд-во Ленингр. ун-та, 1982, - 198 с.

14.  Бодалёв А.А., "Личность и общение", - М., 1983.

15.  Бреслав Г.М., "Проблемы эмоциональной регуляции общения у дошкольников//Вопросы психологии", - 1984, №3

16.  Бреслав Г.М., "Эмоциональные особенности формирования личности в детстве", - М., 1990.

17.  Буева Л.П., "Человек: деятельность и общение", - М.: Мысль, 1978.

18.  Бурменская Г.В., Карабанова А.А., Лидерс А.Г., "Возрастно-психологическое консультирование", - М., 1990.

19.  Вилюнас В.К., "Психологические механизмы мотивации человека", - М., 1990.

20.  Вилюнас В.К., "Психология эмоциональных явлений", - М., 1976.

21.  Внешняя среда и психологическое развитие ребёнка/Под. ред. Р.В. Танковой-Янпольской и др. – М.: Медицина, 1984, - 208 с.

22.  Волков Б.С., Волкова Н.В., "Психология общения в детском возрасте", - М., 1996, - 104 с.

23.  Галиузова Л.Н., Смирнова Е.О., "Ступені спілкування: від року до семи", - М.: пр-е, 1992

24.  Гозман Л.Я., "Психология эмоциональных отношений", - М., 1987.

25.  Головаха Е.И., Панина Н.В., "Психология человеческих взаимоотношений", - К.: Политиздат Украины, 1998, - 189 с.

26.  Грехнёв В.С., "Культура педагогического общения", - М.: пр-ние, 1991.

27.  Денисова З.В., "Механизмы эмоционального поведения ребёнка", - Л.: Наука, 1973, - 143 с.

28.  Дитячий садок. Ввести дитину в світ людських стосунків//Питання психології, вересень 2003

29.  Добрович А.Б., "Воспитателю о психологии и психогигиене общения": Книга для учителя и родителей. – М.: Просвещение, 1987, - 205 с.

30.  Емельянов Ю.Д., "Активное – социально-психологическое общение", - Л.: изд-во Ленингр. ун-та, 1985, - 166 с.

31.  Калайков И.Д., "Теория отражения и проблема приспособления", - М., 1986, - 144 с.

32.  Кон И.С., "Ребёнок и общество", - М.: Наука, 1938, - 270 с.

33.  Кононко О.Л., "Соціально-емоційний розвиток особистості": Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – К.: Освіта, 1998, - 255 с.

34.  Лисина М.И.,"Общение, личность и психика ребёнка", - М.: Воронеж НПО "Модек", 1997, - 384 с.

35.  Личность в системе общественных отношений. – М., 1983.

36.  М’ясоїд П.А., "Загальна психологія": Навчальний посібник, - К.: Вища школа, 2000

37.  Мухина В.С., "Изобразительная деятельность как форма усвоения социального опыта", - М., 1981.

38.  Немов Р.С.,"Психология", - М.: пр-е, 1980

39.  Основні поняття і терміни педагогічної соціології, - К., 1995

40.  Петровский А.В., "Краткий психологический словарь", - М.: изд-во Полит лит-ры, 1985

41.  Петровский А.В., "Социальная психология", - М.: пр-е, 1987

42.  Под ред. Бодалёва А.А. "Популярная психология для родителей", - М.: Педагогика, 1989

43.  Под ред. Петровского А.В. "Психология развивающейся личности", - М.: Педагогика, 1987

44.  Развитие общения дошкольников со сверстниками. Под ред. А.Г.Рузской, - М.: Педагогика, 1989

45.  Раншбург И., Поппер П., "Секреты личности", - М.: Педагогика, 1983

46.  Сидаш Н.Ф., "Воспитание детей дошкольного возраста", - К.: Рад. школа, 1991

47.  Социальная адаптация детей в дошкольных учреждениях/ под ред. Р.В. Тонковой-Янпольской, Е. Шмидт-Кольмер, А. Атанасовой-Вуковой, - М.: Медицина, 1980, - 235 с.

48.  Субботский Е.В., "Ребёнок открывает мир", - М.: пр-ние, 1991

49.  Флейк-Гобсон К., Робинсон Б., Скин П., "Развитие ребёнка и его отношений с окружающими": пер. с англ., - М., 1993

50.  Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психологического развития в детском возрасте//Вопросы психологии, - 1971, - №4

51.  Эмоционально развитие дошкольников/ Под ред. А.Д.Кошелевой, - М., 1985