Безпечна експлуатація машин, механізмів, систем під тиском. Шкідливі виробничі чинники

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Охорона праці»

Тема: «Безпечна експлуатація машин, механізмів, систем під тиском. Шкідливі виробничі чинники»

План

 

1. Умови безпечної експлуатації машин і механізмів

1.1 Поняття про небезпечну зону машин

1.2 Колективні і індивідуальні засоби захисту

1.3 Безпека експлуатації підйомно-транспортних машин

2. Безпека систем, що знаходяться під тиском

2.1 Посудини, що працюють під тиском

2.2 Додаткові вимоги до балонів

2.3 Безпека експлуатації компресорного устаткування

2.4 Парові і водонагрівальні котли

3. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники

3.1 Загальні відомості

3.2 Алкоголь і безпека праці

3.3 Монотонність

3.4 Стомлення

3.5 Робоча поза

3.6 Сонливість

3.7 Перевантаження емоційні і розумові

3.8 Стрес

3.9 Гіподинамія

3.10 Соціальний клімат і безпека, психологічна несумісність

3.11 Перенапруження аналізаторів

1. Умови безпечної експлуатації машин і механізмів

  1.1 Поняття про небезпечну зону машин

У поняття небезпечна зона входить простір, в якому можлива дія на працюючого небезпечного і (чи) шкідливого виробничого чинника (ГОСТ 12.0.002-80).

Небезпека локалізована в просторі довкола елементів, що рухаються:

– ріжучого інструменту;

– оброблюваних деталей;

– планшайб;

– зубчастих, пасових і ланцюгових передач;

– робочих столів верстатів;

– конвеєрів;

– переміщуваних вантажів ПТМ і т.д.

Розміри небезпечної зони можуть бути:

– постійними (зона між пасом і шківом, між вальцями і т.п.);

– змінними (зона різання на верстатах).

1.2 Колективні і індивідуальні засоби захисту

Засоби індивідуального захисту залежно від призначення підрозділяють на наступні класи:

– ізолюючі костюми;

– засоби захисту органів дихання;

– спеціальне взуття;

– засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху і т. д.

Всі застосуванні в машинобудуванні засоби колективного захисту що працюють за принципом дії можна розділити на:

– огороджувальні;

– запобіжні;

– блокуючі;

– сигналізуючі;

– системи дистанційного керування;

– спеціальні.

Огороджувальні пристрої перешкоджають попаданню людини в небезпечну зону.

Конструктивно огороджувальні пристрої можуть бути:

– стаціонарними;

– рухомими;

– переносними.

Стаціонарні пристрої пропускають оброблювану деталь, але не пропускають руки робітника.

Рухомі пристрої – на верстатах.

Переносні пристрої – ремонтні і налагоджувальні роботи, оберігають від механічних травм і опіків.

Запобіжні пристрої призначені для автоматичного відімкнення рухомих агрегатів і машин при порушенні нормального режиму роботи. До них відносять:

– обмежувачі ходу в горизонтальних і вертикальних напрямках;

– упори;

– кінцеві вимикачі;

– запобіжні клапани;

– мембрани.

Вводяться слабкі ланки в ланцюги машин:

– зрізні штифти і шпонки;

– фрикційні муфти;

– плавкі запобіжники.

Слабкі ланки можуть бути:

– з автоматичним відновленням кінематичного ланцюга;

– з необхідністю заміни зруйнованого елементу слабкої ланки (фрикційна муфта, плавкий запобіжник).

Блокувальні пристрої бувають:

– механічними;

– електромеханічними;

– електричними;

– фотоелектричними;

– радіаційними і ін.

Механічне блокування є системою, що забезпечує зв'язок між огороджуючим пристроєм і гальмівним або пусковим.

Електричне блокування застосовується в електричних установках з напругою 500 В і вище, забезпечує ввімкнення устаткування лише за наявності обгороджування.

Електромеханічне блокування полягає в тому, що в ньому роль електромагніту виконує людина, що діє на механічну частину системи. Приклад, електричний щиток.

Фотоелектричне блокування засноване на принципі перетворення в електричний сигнал світлового потоку, що попадає на фотоелемент – фотоопір. Застосовується в КПЦ і механічних цехах машинобудівних заводів.

Радіаційне блокування засноване на застосуванні радіоактивних ізотопів.

Сигналізуючі пристрої дають інформацію про роботу технологічного устаткування, а також про небезпечні і шкідливі виробничі чинники, які при цьому виникають. За призначенням системи сигналізації поділяються на три групи:

– оперативну;

– попереджувальну;

– пізнавальну.

За способом інформації розрізняють сигналізацію:

– звукову;

– візуальну;

– комбіновану (світлозвукову)

– одорізаційну (по запаху) для газів.

Системи дистанційного керування характеризуються тим, що контроль і регулювання роботи устаткування здійснюють з дільниць, достатньо віддалених від небезпечної зони. Спостереження проводять або візуально, або за допомогою систем телеметрії і телебачення.

Спеціальні засоби захисту використовують при проектуванні різноманітних видів устаткування. До них відносяться:

– дворучне ввімкнення машин;

– системи вентиляції;

– джерела світла;

– глушники шуму;

– захисне заземлення і ін.

1.3 Безпека експлуатації підйомно-транспортних машин

Технічний огляд буває:

– повне для підйомно-транспортних машин (ПТМ), заново встановлених. Проводиться не рідше одного разу на три роки. При повному технічному огляді ПТМ піддається огляду, статичним і динамічним випробуванням;

– періодичне, часткове – не рідше одного разу на рік.

Статичні випробування – навантаження на 25 % вище за її вантажопідйомність. Візок встановлюється в положення, що відповідає найбільшому прогину. Вантаж піднімається на 200 - 300 мм (при стріловидному крані – 100 - 200 мм) і витримується 10 хвилин. Потім вантаж опускають і перевіряють наявність залишкової деформації моста крану.

Динамічні випробування проводять вантажем на 10% більшим за вантажопідйомність ПТМ і перевіряють дії всіх механізмів і їх гальм. При динамічному випробуванні проводять повторний підйом і опускання вантажу.

Прилади і пристрої безпеки ПТМ:

– кінцеві вимикачі;

– кінцеві упори для попередження переходу переміщуваних підйомних механізмів за рейкові шляхи;

– обмежувачі вантажопідйомності;

– звукова і світлова сигналізація;

– східці;

– галереї;

– гальмівні і утримуючі пристрої;

– автоматичні прилади вітрової сигналізації і захисту від вітрових навантажень.

Зупиняючі і уловлюючи пристрої призначені для утримання піднятого вантажу навіть за наявності самогальмівних систем:

– кранові;

– роликові;

– відцентрові;

– клинові;

– ексцентрикові.