Авторські програми на радіостанціях. Стилєтворчі засоби авторських програм

2.1 Авторські програми на радіостанціях. Стилєтворчі засоби авторських програм

2.1.1 Музичні виражальні засоби авторських програм

Інформаційно-аналітичні й інформаційно-публіцистичні авторські програми в ефірі музично-інформаційного радіо представлені не надто широко. Це, насамперед, пов'язано з тим, що на сьогодні музика з одного з основних виражальних і формотворчих засобів радіомовлення перетворилася на провідний. За умов правильного музичного програмування радіо вдасться донести слухачеві й інший продукт, безпосередньо з музикою не пов'язаний, але вкупі з нею відповідальний за гармонійність ефірної картини [13, с. 56]. Саме в межах музичного потоку радіостанції необхідно вміло ідентифікувати себе, означивши власний загальний імідж, перетворивши його на привабливий та цікавий для цільової аудиторії програмний продукт.

Наприклад, на радіо закодування інформації попереднього рівня за допомогою технічних кодів (монтажу, музичного оформлення, звуку), які матеріалізують конвенційні репрезентативні коди, відповідає за переконливість інформації, конфлікту, образу. Тому специфіка кожного із засобів масової інформації визначається не лише способом передачі інформації, характером виражальних засобів, а й особливістю та своєрідністю її сприймання

Музика – це форма програми, яка може як поліпшити, так і зіпсувати зміст програми. В арсеналі радіожурналіста лише три складові – слово, шум і музика. Музика на радіо слугує як для оформлення різних за змістом передач, так і для самостійного використання [59, с. 38].

Добираючи звуковий супровід, професіональному журналістові варто пам'ятати, що найкраще дібрана мелодія та, яка органічно підходить до програми; найліпша музика та, на яку слухач зумисне навіть не звертає уваги, але відсутність якої слухач би неодмінно помітив. Звукове наповнення відіграє роль синтаксису в радіопрограмах [11, с. 55].

Автор також підбирає й музичний матеріал (який повинен легко сприйматися), домовляється з гостями, якщо це ток-шоу, розробляє з ними тему майбутньої розмови, бажані або не бажані питання, за необхідністю – вивчає власну аудиторію (наприклад, шляхом створення інтерактивного поля через спілкування зі слухачами в прямому ефірі, шляхом створення спеціальних форумів на сайтах радіостанцій, на яких слухачі пропонують певні ідеї та висловлюють побажання, або ж створенням опитувань на сайтах радіостанцій чи просто смс-голосувань на певну тематику, приклади створення яких можна побачити в теоретичних працях В.Б. Зазикіна [17], С.С. Кетова [2].

Музика і шуми як формотворчі або природні засоби відображають дійсність, а тому вони не залежать від суб'єктивного впливу журналіста. Його творчість виявляється в правильному доборі звукових і шумових ефектів. Добирати їх необхідно особливо уважно, бо від цього залежить точність і якість створеного в ефірі звукового образу. «Завдяки казці дитина тільки пізнає світ, а тому виражальні засоби покликані познайомити слухача зі звуками навколишнього середовища. Вони можуть імітуватися, ілюструючи вже прочитаний текст, чи навпаки, передувати тексту, дозволяючи слухачеві самостійно підібрати асоціації та уявити майбутній фрагмент оповіді»[35, с. 2].

Акустичний вплив на масову аудиторію найефективніше справляє радіо. Звукові повідомлення викликають у людській психіці (на свідомому та підсвідомому рівнях) потаємні внутрішні ефекти, активізують уяву та інші механізми слухового сприйняття, викликають у мозку людини низку не лише акустичних, а й візуальних образів. Отже, найефективніше сприйняття інформації відбувається за допомогою збалансованого використання зображальних та звукових знакових систем у вигляді візуальних та звукових образів. Звуковий образ – це сукупність звукових (мовленнєвих, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об'єкт, явище, історичну подію, характер людини [68, с. 462].

Всі ці явища, як вважає дослідник звукового образу сучасної реклами В. Музикант, перш за все зорієнтовані на ефективне звукове сприйняття тексту, де мова сприймається як людська артикульована мова, музика як безпосередня мова почуттів, шуми як неартикульована мова речей і живої природи [49]. І далі він продовжує, що мова радіо є набагато ширшою, аніж радіомова. У ній поряд з вербальним повідомленням широко використовується пара- й екстралінгвістичні засоби вираження, що дорисовують документальні шуми, музику, прийоми монтажу. Можна частково погодитися з тим, що радіо примушує «вухо бачити» Але, одночасно, варто мати на увазі, що образ, викликаний впливом на слухові органи людини, ні за яких обставин не буде повним та цілісним. У цьому контексті природно зробити висновок, що звуковий сигнал може викликати зорове уявлення, але зовсім не є обов'язковим, тому що може активізувати й іншу, зовсім не візуальну чи асоціативну лінію

2.1.2 Виражальні засоби в авторських програмах

Та попри недостатню увагу програмних директорів сучасних музично-інформаційних радіостанцій до інформаційно-аналітичного й інформаційно-публіцистичного авторського продукту, варто відзначити кілька проектів, які репрезентують найбільш поширений на сьогодні звуковий образ таких програм.

В ефірі всеукраїнської радіомережі «Мелодія» виходить програма Олександра Ладижинського «Спецвипуск. Політичні підсумки» [Додаток А]. Хронометраж – близько 5 хвилин. В основі кожного випуску – найактуальніша подія з політичного життя України, що може, на думку автора, суттєво вплинути на різноманітні сфери й галузі вітчизняної соціокультурної дійсності. Стрижнем програми, безперечно, є критичні, часом іронічні коментарі ведучого з приводу тієї чи іншої політичної події, того чи іншого представника політичного бомонду, що викликав інтерес автора чи то власною позицією, чи то не надто обережним висловом. Саме документальні записи виступів і заяв політичних діячів не тільки роблять яскравішим звуковий образ програми «Спецвипуск. Політичні підсумки», а й динамізують рух думки автора, дають йому змогу вдаватися до іронічних коментарів тощо. Цікавою знахідкою є використання фраз і музики з популярних мультиплікаційних і художніх фільмів як ілюстрації до реплік політиків. Добір таких фрагментів виявляє не лише авторську позицію, його ставлення, робить чіткішою для слухачів оцінку журналістом висловів, вчинків і подій, а й полегшує завдяки влучному жарту сприйняття інформації, уяскравлює звуковий образ програми в цілому.

Традиційний для інформаційно-публіцистичних програм алгоритм створення та проведення має авторський проект Еліни Владимирової «Народ і влада» в ефірі запорізької радіостанції «Ностальжі». Основний жанр програми - інтерв'ю на актуальну для запоріжців соціально-економічну чи суспільно- політичну тему з компетентною людиною. Особливої яскравості звуковому образу цієї програми надає наскрізний інтерактив – слухачі можуть адресувати запитання гостям як до виходу передачі в ефір, так і ставити під час трансляції. Кожному випуску програми передує анонс, який уміщує інформацію про гостроту й акутальність теми передачі, авторитетність і компетентність запрошеного гостя, координати для зв'язку слухачів зі студією. Безперечно, найголовнішу роль в інтерв'ю відіграє модератор. Варто зазначити, що Еліна Владимирова майстерно володіє технікою інтерв'ю: ставить чіткі запитання, не побоюючись бути наполегливою та рішучою в процесі збору потрібної слухачам інформації, вміє слухати як гостя, так і слухачів, які беруть участь в ефірі. Звуковий образ програми «Народ і влада» – динамічний, яскравий завдяки якісній роботі модератора та чіткому інтерактиву.

Особливо яскравим і оригінальним для українського музично-інформаційного радіомовлення є звуковий образ авторського програмного продукту, який можна назвати радіотеатром (радіодрамою). Одним із найяскравіших втілень радіотеатральної ідеї без перебільшень можна назвати програму Оксани Новикової «Смакота» (радіостанція «Мелодія»), яка 2004 р. отримала «Золоте перо» як найкращий в Україні авторський проект. Передача має яскравий звуковий образ, який складається з гармонійного використання як формо-, так і стилетворчих засобів радіомовлення. Образ допитливої та жартівливої домогосподарки, втілений Оксаною Новиковою, викликає довіру, інтерес і постійну увагу слухачів різних соціально-демографічних характеристик. Ведуча ділиться рецептами приготування різноманітних страв, начебто в домашніх умовах, часто перемовляючись по телефону з подругою. Попри те, що програма має монологічну форму, стиль мовлення ведучої (розмовно-побутовий), стилістика передачі в цілому, збагачена доречно дібраною музикою та шумами, що імітують кухонну обстановку, робить сприйняття інформації легким і захопливим. Безумовно, за тематикою передачі її можна віднести до розважально-пізнавальних авторських програм, особливості звукового образу (влучне використання формо-, стилетворчих засобів, потужне драматичне начало тощо) вирізняють її з-поміж переважної більшості розважальних передач [Додаток А].

Культурно-просвітницька програма «Безкінечні історії про вічне кохання» Ірини Кошманової (Всеукраїнська радіомережа «Мелодія») є моножанровою. Портретний нарис чудово відображає любовні колізії, вирування пристрастей у житті відомих творчих людей минулого. Авторка часто вдається до цитування листів і щоденників героїв програми, спогадів про них їх друзів та колег. Ведуча часом намагається грати роль ліричних героїнь історій, що інколи їй вдається, але в цілому програмі притаманний описовий стиль із певною відстороненістю авторки від матеріалу. Ощадливість у використанні емоцій, а також виражальних засобів (стабільність музичного ряду, який не змінюється протягом усієї програми, а отже, слабко психологізує образи героїв нарису, брак шумів, які б вдало передавали атмосферу певної епохи), можна вважати недоліками звукового образу цієї програми [Дoдаток А].

Такі самі зауваження можна висловити з приводу іншої культурно-просвітницької програми радіостанції «Мелодія» – «Знайомий силует» Олександра Проніна, Автор знайомить слухачів із видатними діячами світової науки та культури, намагаючись привернути увагу аудиторії до їх життя і творчості на основі реальних фактів, поданих очевидцем, сучасником тієї чи іншої відомої персони. Отже, жанр, який використовується в цій програмі, можна назвати радіоновелою, для більш яскравої форми якої бракує використання різноманітного та влучного музичного матеріалу, шкодить надмірний артистизм автора, певна патетичність і пафосність стилю його мовлення, що складно поєднується з роллю очевидця, яку він виконує [Додаток А].

У цілому специфіка звукового образу наведених вище програм гармонійно поєднується з ефірною картиною радіостанції «Мелодія», її форматними особливостями та соціально-демографічним портретом цільової аудиторії.

Серед культурно-просвітницьких програм усеукраїнського музично-інформаційного радіо варто відзначити такі цікаві та яскраві за звуковим образом проекти, як «Русские каникулы» Марії Макєєвої («Русское радио»), «Рокабільний психоз» Вадима Красноокого, «Демоверсія» Вадима Карп'яка (компанія «ФДР-радіоцентр»). Останні дві програми, що мають стале місце в програмному колесі не однієї запорізької радіостанції, зокрема «Великого Лугу», «Радіо РОКС 102,2 FM» тощо, демонструють незвичайний підхід у подачі музичного матеріалу. Провідним жанром передачі «Рокабільний психоз» є нарис, який нечасто можна почути в ефірі сучасного музично-інформаційного радіо. Вадим Красноокий, лідер українського гурту «MAD Heads», вкладає професійні знання й інтереси та слухацьку любов до рок-н-ролу в кожну історію про людей, які започаткували цей напрям у сучасній музиці. Оповідь автора перемежовується найяскравішими для ілюстрації тих або інших непересічних життєвих колізій музикантів піснями, причому містки до кожної з них ведучий робить лише на інтро та беках музичних творів, що чудово відтінює вербальний компонент звукового образу програми (лаконічний синтаксис, ощадливе використання тропів і суто музичних термінів, уживання слів і понять, які на сьогодні набули статусу екзотизмів, але гарно відтворюють атмосферу появи та становлення рок-н-ролу). Власне, досить значний хронометраж програми – 30 хвилин – не відлякує пасивно-стихійного слухача, адже звуковий образ передачі є яскравим, не переобтяженим стилетворчими засобами радіомовлення, чітко структурованим, що чудово передає хід думок автора, засвідчує його компетентність і загальну ерудованість.

Особливо популярну серед слухачів музично-інформаційного радіогрупу програм становлять розважально-пізнавальні. Серед «програм-реплік» радіостанції «Ностальжі» можна назвати кілька особливо цікавих розважальних авторських проектів - «База даних», «Твій день», «Без спонсора», «Принцип дії», «Ділова ковбаса». При цьому програму «База даних» складно назвати авторською, оскільки автора й ведучого передачі не називають узагалі. Необхідність ідентифікації автора програми зумовлена тим, що особистісний підхід до відбору, обробки та подачі інформації в ній відіграє найважливішу роль. У цілому мінімальний хронометраж програм-реплік має свої плюси, зокрема оперативне сприйняття інформації слухачем, фоновий режим прослуховування радіо без відриву від основної діяльності, те, що програми не встигають «роздратувати» слухача, і той не перемикає приймач тощо. Але серед негативних сторін такого програмного продукту варто назвати низьку оновлюваність матеріалу передач попри їхню жорстку ротацію, а також те, що ці проекти виходять у запису.

На окрему увагу заслуговує звуковий образ авторської розважально-пізнавальної програми «Пашина двадцятка» («Ґала-радіо»). Насамперед, варто зазначити, що серед хіт-парадів, до того ж авторських, ця передача є довгожителем – її вік перетнув 10-річчя. При цьому автор і ведучий програми - Діджей Паша – не стомлюється експериментувати з її образом. «Пашина двадцятка» має значний обсяг звучання – понад годину, виходить щосуботи зранку, складається з презентації музичних композицій, які за тиждень привернули найбільшу увагу слухачів «Ґала-радіо» та, відповідно, спонукали до роздумів автора й ведучого хіт-параду. Майстерне володіння голосом, темпоритмом, інтонаційними нюансами суттєво вирізняє Пашу з-поміж питомої більшості сучасних радіоведучих. Розкутість у спілкуванні, тонка іронія та легкий гумор – дають змогу авторові подавати цікаву музичну інформацію легко, без зверхності та повчань. Ведучий особливу увагу приділяє значенню саме вербальної складової звукового образу програми, адже коментує той чи інший музичний твір лише на його інтро та беку, не використовуючи жодного підкладу.

Така особливість передачі привертає увагу слухачів до голосу автора, вказує на вагомість тексту й цінність пісні, що зацікавила ведучого та спонукала до роздумів над її феноменом.

РОЗДІЛ 3 ВЛАСНА КОНЦЕПЦІЯ ПРОГРАМИ “СВІТ ЗА КЕРМОМ”

Зміст	Щодня у світі виробляється кілька сотень тисяч автомобілів і кілька тисяч автоновин. Щодня ми відбираємо найсмачніші з цих новин, щоб донести їх до вас. Все цікаве про автосвіт простими словами.
Хронометраж	До 5 хвилин
Періодичність виходу	Один раз на день (з повтором)
Ведуча
Сценарій
Звукорежисер
Виходить в ефір	10.15 (вранці) та о 17.45 ввечері.
Анонс на наступний тиждень	Наступний тиждень присвяченний жінці за кермом. Ми пропонуємо огляд популярних жіночіх авто, найцікавіші факти створення цих авто. Перелік необхідної для жінок комлектаціі та також неймовірні випадки із практики жінок- водіїв.

Сценарій програми «Світ за кермом»

Джингл: ( Монтаж із пісні Ёлка - «Девочка в маленьком Пежо» і популярної дитячої пісеньки - «Мы едем, едем, едем, в далекие края...» Монтаж виконано за принципом акустичного колажа.) Голос ведучого – Якщо не уявляєш свого життя без, свободи руху, рокоту двигуна, поклику дороги та нових вражаючих подорожей – слухай все саме цікаве і корисне у програмі «Світ за кермом».

(Ведуча) – Доброго дня, небайдужим до авто. Ще яких–небудь десять - двадцять років тому жінка за кермом автомобіля вважалася екзотикою. Саме через свою нечисленність жінки довгий час поводилися на дорогах вкрай обережно, прагнучи не створювати жодних проблем в цьому «світі чоловіків», і все одно викликали з їх сторони в кращому разі хворий інтерес з відомою часткою зневаги.

З ким тільки бідолаху не порівнювали! І з переляканою кішкою, і з мавпою з гранатою, і з коровою на льоду!

Сьогодні жінка на дорогах стала таким частим явищем, що психологи цілком серйозно заговорили про особливий тип поведінки жінок-водіїв. Наскільки ці типи відрізняються від чоловічих стилів водіння, наскільки є чисто жіночими - судити вам. (Тект читає на фоні шумових ефектів проїзджаючих машинненапружуючої дінамічної музики і негромкого звуку клаксона.)

(Музикою логічно закцентувати початок повідомлення про новий тип.) – (Відбивка – Жіноче позізання та звук сигналізації.)

Тип перший: Діловий

(Відбивка)

Ведуча – Зупиняють її, як правило за перевищення швидкості і невиправдані хаотичні перестроювання. І річ не в тому, що водій одержує задоволення від швидкої їзди, зовсім ні - просто вона завжди дуже поспішає, боїться запізнитися, намагається встигнути в декілька місць одночасно. Цей стиль життя (запланувати і зробити за добу стільки, скільки іншій ледве встигне за тиждень) диктує відповідну швидкість пересування. Ось вже для кого автомобіль, дійсно, не розкіш. І наша пані-водій кожного разу щиро дивується: за що ж її зупинили, вона і не відмітила, що перевищила швидкість. При цьому довгі дебати з інспектором не для неї - ніколи витрачати на це час! Тому і виправдовуватися такий водій не буде, скоріше спробує швидше домовитися, адже час, втрачений в розбираннях, для неї вже саме по собі є покаранням. Півгодинна «профілактичної бесіди» причинить Діловому типу більше неприємностей, ніж сплата якого завгодно штрафу.

Але, зате, якщо інспектор попався з явною схильністю до психологічного садизму і посилає нашу бідолагу на алкогольний огляд без жодного приводу або забирає автомобіль на штрафну стоянку, тут вже автовласниця ділового типа (змирившись з втраченим часом) всю енергію, яку жадала пустити на якусь справу, кине на те, щоб довести неправомірність її затримання.

(Відбивка)

Тип другий: Нерішучий

(Відбивка)

Ведуча – Вона зовсім не любителька швидкої їзди, але швидкісний режим порушує не менш часто, чим попередній тип. А все тому, що у бідолахи просто немає іншого виходу: при нормальній швидкості її увага вмить починає розсіватися і зісковзувати на перехожих, рекламні щити і вітрини магазинів. А при швидкості 80 миль просто не залишається іншого виходу, як тільки повністю зосередитися на процесі управління - жити-то хочеться! Ще одне специфічне порушення водіїв цього типа - повна неувага до руху по смугах. А все тому, що їй дуже важко ухвалити швидке рішення в дефіциті часу їзди

Дуже часто пані до останнього моменту не знає або сумнівається, яким маршрутом їй краще слідувати. І міняє рішення вже на самому перехресті, а на потрібну вулицю (ось невдача!) можна потрапити зовсім не з того ряду, в який вона вже стала. При цьому, повністю відповідаючи своєму стилю водіння, Нерішуча перебудовуватися із смуги на смугу вважає за краще поволі і обережно, чим викликає хворий інтерес у інспекторів дорожнього руху. Що стосується спілкування з людиною у формі, то Нерішучому типу дістається при цьому більше за інших. Якщо людина надмірно м'яка - означає на неї можна тиснути, якщо вона говорить плутано і невпевнено – означає їй немає чого боятися. Чого гріха таїти, з таким водієм представники влади відчувають себе просто як риба у воді. Правда, серед Нерішучих попадаються пані, які достатньо чітко знають свої права і як маскування лякливості і м'якості ведуть розмову холодно-ввічливим дипломатичним тоном, що, поза сумнівом, дає їм певні переваги.

(Відбивка)

Тип третій: Демонстративний

(Відбивка)

Ведуча – Цій жінці спочатку приємний той факт, що на неї в потоці машин звертають особливу увагу (чи то усмішка або лайки, що мчать услід). Заради цього вона може створити на дорозі все, що завгодно, лише бути помітною. Так само вона віднесеться і до спроби представника закону зупинити її. Відважно і радісно загальмувавши, вона обов'язково вийде з машини. І не тому, що горить бажанням догодити, а тому, що це зайва можливість продемонструвати себе у всій своє неземній красі. Крім того, так кохані цим типом патетичні жести, зручніше робити у вільному просторі.

О! Вона така винна! І на знак розкаяння готова посипати голову уявним попелом, охати, ахати і зітхати. При цьому вона докладе всі зусилля, щоб убити своїми жіночими чарами інспектора наповал, по-іншому і бути не може! І зовсім не тому, щоб уникнути штрафу (які дурниці!), а виключно з любові до мистецтва. Можна, в крайньому випадку, і сльозу пустити, правда, цей прийом на дорожніх інспекторів, загартованих в спілкуванні з численними пані за кермом, надає вельми незначну (а часто прямо протилежну бажаному) дію.

(Відбивка)

Тип четвертий: Зухвалий

(Відбивка)

Ведуча – Їздить за принципом: «закони писані для дурнів, а не для мене». Перевищити швидкість, проїхати на червоне світло, підрізати кого-небудь - все це дитячі витівки. Жінки-водії цього типа щиро вважають, що їм дозволено робити все, що подобається і що дозволяє автомобіль. Це створює неприємності іншим? Так це їх проблеми! Розбиваються тільки чайники, а у неї все буде в порядку. А ті, хто свято дотримують правила дорожнього руху – просто погані водії і гідні жалості. Наочна агітація у вигляді раскуроченних в аварії машин на таку пані просто не діє. Вона не звикла утрудняти себе прорахунком ситуації на дорозі на декілька ходів вперед: що буде, наприклад, якщо вона проскочить це перехрестя на червоне світло. При цьому, машина, що з'явилася із-за повороту, викликає її щирий подив: він-то що тут робить? Роз'їздили тут, розумієш! Самі винні!

Взагалі, на дорозі, в будь-яких ситуаціях повинні всі, окрім неї, а вона - просто ідеальний водій і, взагалі, вся в білому. До речі, цьому типу із-за непомірних амбіцій сильно дістається від доблесних представників закону: ці хлоп'ята не переносять подібного до себе відношення, а вагомих доказів, здатних урезонити будь-якого, в їх арсеналі предосить.

(Відбивка)

Тип п'ятий: Педантичний

(Відбивка)

Ведуча – Ця пані може роками не зустрічатися з автоінспекцією - хіба що на техогляді. Тому, що їздить, як і живе: строго за правилами. Але навіть, якщо порушення і має місце (всі ми люди), то проблем з дорожньою владою не буває. Питання, хто в такій ситуації «начальник», а хто «дурень» просто не виникає в голові Педантичної пані, штраф платиться негайно, сперечатися немає про що – такі правила. Неадекватні вчинки на дорозі (та і в житті) – не для неї.

(Відбивка)

Ведуча – Звичайно, ця, як і будь-яка інша типологія не претендує на абсолютність. Все, зрештою, залежить від ситуації і настрою володарки авто. Всі п'ять типів поведінки можуть цілком гармонійно і природно виявитися у однієї і тієї ж пані на протязі дня. Йдеться, швидше, про якогось улюблений стиль, що найбільш віддається перевазі. А жінка на те і Жінка, щоб бути багатоликою і непередбачуваною і через це завжди загадковою і привабливою. Дякую за увагу, на все добре.

(Джингл.)

ВИСНОВКИ

Відповідно до поставленої мети я сформулювала завдання, які і дослідила в курсовій роботі:

·  проаналізувала головні формотворчі та стилетворчі засоби радіомовлення;

·  визначила місце і різновиди авторської програми на радіо;

·  виявила особливості використання виражальних засобів теми в авторських програмах радіостанцій.

В ході дослідження обраної теми було виявлено, що в сучасній журналістиці науці існує певна розбіжність в трактуванні поняття авторська програма. Низка вчених-журналістикознавців, які займалися розробкою проблеми «авторської програми» як такої (Г.В. Лазутіна, В.Л. Цвік, М.І. Калуцька та ін.) не виокремлюють її різновид як авторської програми на радіо. Водночас вчені, які займалися вивченням власне особливостей радіо як засобу масової інформації (O.А. Шерель) не займалися вивченням особливостей саме регіонального радіо. Тому поєднання двох тем, трактування поняття «авторська програма» та характеристика використання виражальних засобів на радіо як такого, може стати новим напрямом в журналістикознавстві.

В ході дослідження проаналізувала декілька тлумачень терміну «авторської програми», виявили її характерні ознаки, проаналізували особливості радіопрограм і сформулювали варіант дефініції терміну «авторська програма», який трактуємо як радіопередачу, автор якої одночасно виступає в ролі її творця та ведучого, режисера, літературного та музичного редактора, коректора, а іноді і продюсера.

Характерними ознаками авторської радіопередачі є: повна відповідальність автора за її виробництво, конструювання та випуск, вибір теми, інформаційного приводу та підбір матеріалу, написання журналістом тексту, підбір музичного матеріалу, спеціального джинглу, пошук спонсорів. Дозвіл на вихід авторської програми в ефір надає головний редактор або програмний директор.

Ще кілька десятиліть тому радіомовлення для слухачів було пов'язане з роботою дикторів. Чітка артикуляція, правильна вимова, поставлений голос і виразні інтонації були обов'язковими складниками мовлення радіодикторів. Тому цілком природно, що його вважали зразковим і таким, яке пересічні слухачі прагнули наслідувати. Можна багато говорити про недоліки роботи ЗМІ, зокрема, радіомовлення того часу. Зі змінами в інформаційному просторі за останні 20 років відбулись як позитивні, так і негативні зрушення в медійному середовищі. Журналісти позбулись цензури, засоби масової інформації стали ближчими до своєї аудиторії, кількість радіостанцій зросла, радіомовлення стало інтерактивним. Водночас значно знизились вимоги до журналістів, які працюють в ефірі. Наслідком цього є погіршення якості написаних матеріалів, численні мовні помилки, низький рівень культури й техніки мовлення, що в сукупності призводить до недовіри з боку аудиторії та сприймання радіо виключно як розважального засобу.

Аналіз роботи сучасних радіоведучих комерційних радіостанцій у черговий раз довів, що, незважаючи на популяризацію в ефірі живого, спонтанного спілкування, радіомовлення має бути ретельно підготовленим і чітко організованим. При цьому однією з найважливіших вимог має стати чітка позиція радіостанції щодо мовного виховання аудиторії шляхом підвищення культури мовлення радіоведучих та формування позитивного іміджу рідної мови.

Отже, як особливість використання виражальних засобів теми в авторських програмах радіостанцій, серед типів сучасних авторських програм на музично-інформаційному радіо кількісно переважає розважально-пізнавальний продукт. Цей факт пояснюється тим, що нова система програмування пов'язана з поведінкою аудиторії, конкуренцією в ефірі та в цілому форматними особливостями радіостанцій. Проте, незважаючи на ряд суспільно-політичних, бізнесових, суто технічних факторів впливу на становлення й розвиток музично-інформаційного радіо, радіо-виробництва, що мінімалізує елемент творчості, авторська майстерність у створенні програми виявляється, передусім, у звуковому образі передачі.

Значні технічні властивості радіо, використання виражальних засобів, творчий підхід журналіста створюють матеріал, який спонукає до мислення, активізує увагу, пробуджує почуття, примушує фантазувати, тобто впливає на слухача у двох сферах: логічній та емоційній. До їх підготовки треба підходити особливо ретельно, мало написати гарний текст. Його слід збагатити музикою, звуками, інтонацією та акторськими здібностями.

Акустичний вплив на масову аудиторію найефективніше справляє радіо. Звукові повідомлення викликають у людській психіці (на свідомому та підсвідомому рівнях) потаємні внутрішні ефекти, активізують уяву та інші механізми слухового сприйняття, викликають у мозку людини низку не лише акустичних, а й візуальних образів. Отже, найефективніше сприйняття інформації відбувається за допомогою збалансованого використання зображальних та звукових знакових систем у вигляді візуальних та звукових образів. Звуковий образ - це сукупність звукових (мовленнєвих, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об'єкт, явище, історичну подію, характер людини.

Звуковий образ сучасної авторської радіопрограми залежить від теми чи проблеми, яку порушує журналіст, функцій, які він намагається реалізувати, ефекту, реакції, які передбачає викликати в слухачів.

За допомогою грамотного використання комплексу виражальних засобів радіо впливає на емоції і почуття. Саме вони викликають у слухачів певний емоційний стан, певний настрій, які в подальшому можуть вплинути на формування власного погляду на події та явища. Використання усіх можливостей радіо дозволяє досягти головної мети: слухач має зрозуміти основну ідею. Максимально завдання виконане, коли разом оптимально, професійно використовуються емоційні та раціональні засоби, які доповнюють одне одного і органічно поєднані. Дуже важливо при цьому мати почутя міри - не перенасичит або не зробити цікавий матеріал - нецікавим через нестачу виражальних засобів.

Величезна кількість звуків природи, цивілізації складають багату палітру звукового середовища, яка потім використовується в радіомовленні. Тому важливо вміти грамотно і професійно працювати із звуком, забезпечити звукову достовірність у подачі матеріалу різного змісту авторських програм.

Сучасне українське радіомовлення, зокрема музично-інформаційне, можна назвати авторським, оскільки саме авторський програмний продукт становить левову частку його ефіру. Але, назвати його якісним, виваженим і різноманітним, нажаль, навряд чи можна. Присутність авторських програм обмежена лише інтерактивами чи ефірами з привітальними повідомленнями, хоча саме програм з доцільним використанням звуковиражальних засобів невистачає украінському радіопростору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Багиров Э.Г. Основы радиожурналистики. / Э.Г, Багиров, В.Н. Ружников – М. : Изд–во Моск. ун–та, 1984. – С. 234.

2.  Бараневич Ю.Д. Жанры радиовещания: Проблемы становления, формирования, развития. /Ю.Д. Бараневич – К. : Знання – Прес, 1978. – 357 с.

3.  Барноу Э. Как писать для радио и телевидения: Пер. с англ. / Э. Барноу– М. : Академия, 1960. – 420 с.

4.  Белицкий Я.М. Профессия – журналист / Я.М. Белицкий // Телевидение и радиовещание.– 2000. – №1. – С. 5–12.

5.  Бернштейн С.И. Язык радио. / С.И. Бернштейн – М. : Информационно – издательский центр Connect, 1977. – 456 с.

6.  Бехтина Н.Р. Радио – это прежде всего разговор / Н.Р. Бехтина // Техника кино и телевидения. 2000. – № 2. – С. 10–12.

7.  Ваніна О.С. Значення голосу і манери говорити для теле– і радіожурналістів / О.С. Ваніна //Теле– й радіожурналістика : зб. наук.–метод. праць. – Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. – Вип. 4. – С. 155–158.

8.  Васильева Т.В. Радиожурналистика – проблемы «живого» вещания / Т.В. Васильева //Вестник Ленинградского университета. – Сер. 2. История, языкознание, литература. – 1987. – № 4. – С. 37–45.

9.  Вундт В.К. К вопросу о происхождении языка. Звукоподражание и звуковые метафоры / В.К. Вундт // Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании / Под ред. С. В. Воронина. – Л., 1990. – 210 с

10.  Гаймакова Б.Д. Мастерство эфирного выступления: Учебн. Пособие, / [Б. Гаймакова, С. Макарова, В. Новикова и др.] М. : Аспект Пресс, 2004. – 283с.

11.  Гальперин Ю.М. Человек с микрофоном. / Ю.М. Гальперин – М. : МАИК, 1971. – 230 с.

12.  Гаспарян В.В. Работа радиожурналиста. Технология творчества. / В.В. Гаспарян – М. : Информационно– издательский центр Connect, 2000. – 480 с.

13.  Гоян О.Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту / О.Я. Гоян– К. : Веселка, 2004. – 245 с.

14.  Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах / Д.С. Григораш. – Львів : Вища школа, 1974. – 296 с.

15.  Єлісовенко Ю.П. Інтонаційна диференційованість інформаційного, аналітичного та художньо–публіцистичного теле– і радіомовлення / Ю.П. Єлісовенко //Вісник Київського національного університету. Сер. Журналістика. – 2006. – № 14. – С. 47–50.

16.  Ефимова Н.Н. Художественно–эстетический анализ звукового эфирного пространства телерадиовещания : дис. … д–ра искусствоведения : 17.00.03. / Н.Н. Ефимова – М.: РГБ, 2006. – 280с.

17.  Зазыкин В.М. Психологические аспекты формирования интереса к телевизионным и радиопередачам / В.М. Зазыкин // Аудитория. – 1988. – № 6. – С. 23–30.

18.  Зарва М.В. Слово в эфире: О языке и стиле радиопередач. / М.В Зарва – М.: Академия, 1977. – 245 с.

19.  Звуковой мир. Книга о звуковой документалистике / Под ред. Шилова Л.М. – М.: Наука, 1979. – 246 с.

20.  Калуцкая М.И. Авторские проекты. [Електронний ресурс] / М.И. Калуцкая – Режим доступа: // http:// www.journalism/0_object92813.html

21.  Капська А.Й. Виразне читання. / А.Й. Капська – К., 1986. – С. 12–19.

22.  Кетов С.Д. Радиослушание / С.Д. Кетов // Среда. – 1999. – № 2. – С. 45–47.

23.  Когут Ю. Що в голосі твоїм? / Ю. Когут // Теле– й радіожурналістика : зб. наук.–метод. праць. – Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2007. – Вип. 7. – С. 46–53.

24.  Кузнєцова О.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2–ге, перероблене й доповнене. / О.Д. Кузнєцова – Серія «Навчальні та наукові видання професорсько–викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка» – Львів: ПАІС, 2005. – 200 с.

25.  Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста. – [Електронний ресурс] / Г.В. Лазутина. – Режим доступу : // http://www.journ.bsu.by/index.php

26.  Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. / Ю.А. Летунов – М.: Искусство, 1974. – 279 с.

27.  Летунов Ю.А. О развитии документальной радиожурналистики. / Ю.А. Летунов – М.: Искусство, 1966. – 375 с.

28.  Летунов Ю.А. Что скажешь людям? / Ю.А. Летунов – М.: Искусство, 1980. – 198 с.

29.  Летунов Ю.А. О развитии радиожурналистики в России. / Ю.А. Летунов – М.: Наука, 1966. – 460 с.

30.  Лизанчук В.В. Основи радіожурналістики. / В.В. Лизанчук – К.: Знання, 2006. – 628 с.

31.  Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. / В.В. Лизанчук – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

32.  Ломыкина Н.Ю. Просадические характеристики речи телеведущих (на материалах программ социально–культурной тематики : дис. ….канд. филол. Наук: 10.01.10. / Н.Ю. Ломыкина – М.: РГБ,2007. – 234с.

33.  Любосветов Д.И. По законам эфира. О специфике творчества радиожурналиста. / Д.И. Любосветов – М.: Наука, 1979. – 270 с.

34.  Любосветов Д.И. К вопросу о движении творческих форм в отечественной радиожурналистике. Журналистика в 1999 году. / Д.И. Любосветов – М.: Информационно–издательский центр Connect, 2000. – 387 с. \

35.  Любченко Ю.В. Виражальні засоби в процесі логічного та емоційного сприйняття казки на радіо. – [Електронний ресурс] / Ю.В. Любченко // Наукові записки інституту журналістики. – 2008. – Т. 5. – Режим доступу : http://www.bdpu.org/scientific_published/apsf_21_2009/lubchenko.pdf

36.  Ляшенко Б.П. Наедине с микрофоном. / Б.П. Ляшенко – М.: ИЦМ, 1974. – 394 с.

37.  Ляшенко Б.П. Радио без тайн. / Б.П. Ляшенко – М.: ИЦМ, 1985. – 463 с.

38.  Маграчев Л.Н. Сюжеты, сочиненные жизнью. / Л.Н. Маграчев – М.: Издательство Московского государственного университета, 1972. – 356 с.

39.  Маграчев Л.Н. Встречи у микрофона. / Л.Н. Маграчев – М.: Знание, 1959. – 145 с.

40.  Маккой К. Вешание без помех. / К. Маккой – М.: Информационно–издательский центр Connect, 2000. – 487 с.

41.  Марченко Т.А. Радиотеатр. Страницы истории и некоторые проблемы. / Т.А. Марченко – М.: Сатам, 1970. – 280 с.

42.  Мащенко І.Г. Енциклопедія електронних мас–медіа. У 2 т. Том другий: Термінологічний словник основних понять і виразів: телебачення, радіомовлення, кіно, відео, аудіо. / І.Г. Мащенко – Запоріжжя: Дике Поле, 2006. – 512с.

43.  Минков М.Д. К проблеме жанров в радиовещании / М.Д. Минков // Телевидение и радиовещание за рубежом. – М.: Атманай, 1973. – С. 3–53.

44.  Миронченко В.Б. Диалогические жанры радиовещания. / В.Б. Миронченко – К.: Либідь, 1978. – 230 с.

45.  Миронченко В.Я. Технічні засоби радіомовлення та звукозапису: Посіб. для студ. Інституту журналістики. / В.Я. Міронченко – К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2004. – 76 с

46.  Михайлов Б.П. Радиоочерк. / Б.П. Михайлов – М.: Издательство Московского государственного университета, 1958. – 148 с.

47.  Моїсеєв В.А. Журналістика та журналісти. / В.А. Моісеєв – К.: Дакор, 2002. – 402 с.

48.  Москаленко А.3. Сучасна українська журналістика: поняттєвий апарат / За ред. А.3. Москаленка. – К., 1997.

49.  Музыкант В.Л. Теория и практика современной рекламы: монография. / В.Л. Музыкант – Ч. 1. – М.: Евразийский регион, 1998. – С. 189.

50.  Овсенников Т.Н. Радио России – реформа без цели / Т.Н. Овсенников // Среда. – 1998. – №2. – С. 8–15.

51.  Олейник В.П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства. / В.П. Олейник – К.: Либідь, 1978. – 431 с.

52.  Отечественное радио в современных условиях: Сборник статей. / Под ред. Сухаревой В.А. – М.: Академия, 1998. – 380 с.

53.  Павлюк Л.С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. / Л.С. Павлюк – Л.: ПАІС, 2006. – 120 с.

54.  Павлюк П.А. Практическая журналистика / П.А. Павлюк : Учеб. пособ. для студ. фак. журналистики / Журналистский гуманитарно–экономический открытый университет. – Одесса: ХГЭУ, 2001. – С. 61–92.

55.  Партико З.В. Галузеві норми редагування радіопередач / З.В. Партико - Київ. нац. ун–т імені Тараса Шевченка; Редкол.: В. В. Різун (головний редактор). – К.: Інститут журналістики, 2001. – Т. 14. – Липень–вересень. – С. 42–46.

56.  Потятиник Б.М. Мережеві ЗМІ в Україні: прогноз розвитку / Б.М. Потятиник // Телевізійна й радіожурналістика. – 2009. – № 8. – С. 74–79.

57.  Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. Посібник. 2–ге вид., стереотип. / О.Д. Пономарів – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

58.  Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – 2–ге вид., доповн. / Г.Г. Почепцов– К.: ВПЦ «Київський університет», 1999. – 308 с.

59.  Проблеми підготовки літературно–драматичних і культурно–мистецьких радіопередач: збірник навчально–методичних матеріалів / Упоряд., В.Я. Миронченко. – К.: Друкарня НРКУ, 2007. – 78 с.

60.  Радіожурналістика: Учеб. для студентов вузов, обучающихся на спец. «Журналистика» / Н. С. Барабаш, Л. Д. Болотова, В. В. Гаспорян и др.; Под. ред. А. А. Шереля. – М.: Изд–во Моск. ун–та, 2000. – 479 с.

61.  Радиоискусство: Теория и практика. / Сост. Зверев В.Н. – М.: Искусство, 1981. – 230 с.

62.  Ревенко А.П. У микрофона наш корреспондент. / А.П. Ревенко – М.: Наука, 1964. – 340 с.

63.  Різун В.В. Маси: Тексти лекцій. / В.В. Різун – К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. – С. 57.

64.  Ружников В.Н. Так начиналось: Историко–теоретический очерк советского радиовещания. 1917–1928. / В.Н. Ружников – М.: Знание, 1987. – 474 с.

65.  Самойленко Ю.А. Планирование на телевидении и радиовещании / Ю.А. Самойленко // Планирование работы в редакции. – М.: Простоп, 1979. – С. 452–470.

66.  Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. / [упор. О. Селіванова]. – Полтава: Довкілля, 2006. – 716 с.

67.  Сербенська О.А. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою / О.А. Сербенська // Теле– й радіожурналістика : зб. наук.–метод. праць. – Львів : Львівський національний університет ім. І. Франка, 2002. – Вип. 4. – С. 121–127.

68.  Смирнов В.В. Жанры радио журналистики./ В.В. Смирнов – К.: Дакор, 2002. – 450 с.

69.  Смирнов В.В. Формы вещания: Функции. типология, структура радиопрограмм : учеб. пособ. для вузов / В.В. Смирнов. – М. : Аспект Пресе, 2002. – 203 с.

70.  Сомова Е. Мелодика как стоппер в радиорекламе / Е. Сомова // Коммуникации в современном мире. – Воронеж, 2002. – С. 106–107.

71.  Сомова Е. Тембральная метафоризация в радиоречи [Електронний ресурс] / Е. Сомова // Русский язык. – 2002. – № 1. – Режим доступа : http://www.relga.ru/n79/rus79.htm.

72.  Федорчук Л.П. Ведучий інформаційних програм на українському ТБ: особливості діалогу з глядачем [Електронний ресурс] / Л.П. Федорчук // Наукові записки інституту журналістики. – 2005. – Т. 7. – Режим доступу : http://journlib.kiev.ua.

73.  Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста: Пер. со шведского. – М.: Наука, 1999. – 70 с.

74.  Хоменко І.А. Оригінальна радіодрама: Навч. посіб. / За ред. В. Я. Миронченка; Київ. нац. ун–т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 320 с.

75.  Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. / В.Л. Цвик – М.: Издательство МНЭПУ, 2000. – 59 с.

76.  Чантлер П., Стюарт П. Основы радиожурналистики: Пер. с англ. – М.: Наука, 2000. – 529 с.

77.  Ченин О.П. Личность ведущего на радио и телевидении / О.П. Ченин // Информационный сборник. – 1979. –№ 4. – С. 15–23.

78.  Шерель А.А. Там на неведомых подмостках: Радиоискусство. Проблемы истории и теории, 1922–1941. / А.А. Шерель – М.: Российский институт искусствознания Министерства культуры РФ., 1993. – 483 с.

79.  Щербатюк В.М. Радиорепортаж. /В.М. Щербатюк – М.: Наука, 1970.–327с.

80.  Штурнак О. Інтонаційна виразність – важливий елемент телевізійного тексту / О. Штурнак // Телевізійна й радіожурналістика. – 2007. – Вип.7. – с.154–160.

81.  Яцимірська М.Г. Культура мови журналіста як показник його інтелекту / М.Г. Яцимірська // Українська журналістика і національне відродження: 36. наук, праць. – К.: НМК ВО, 1992. – С. 83–86.

82.  Ярошенко В.Н. О некоторых видах современных информационных радио–программ / В.Н. Ярошенко // Информационный сборник. – 1983. – № 1. – С. 20–31.