Функціональне значення лісових ландшафтів

3.2 Функціональне значення лісових ландшафтів

Лісові ландшафти відіграють важливу роль у функціонуванні природного середовища в у житті людини. Це відбувається завдяки різноманітності виконуваних ними функцій. Розглянемо значення лісових ландшафтів детально. Г.О.Бачинський розрізняє пряме і непряме функціональне значення лісових ландшафтів. Пряме значення поділяється на біосферне та економічне, непряме – на екологічне та суспільно-корисне.

Функції лісових ландшафтів, що безпосередньо зв”язані з еволюцією біосфери та підтриманням їх організованості, відносять до категорії біосферних. Вона в свою чергу поділяється на космічну, біогеохімічну, грунтотворчу, функціональну.

Космічна функція лісових ландшафтів полягає в тому, що вони, трансформуючи променеву енергію Сонця, є сполучною енергетичною ланкою між Космосом і Землею. Променеву енергію Сонця вони перетворюють на енергію біохімічних процесів, енергію життя, енергію відтворення.

Біогеохімічна або “газова” функція лісових ландшафтів має значення для збереження газового балансу в атмосфері на рівні оптимальному для життєдіяльності живих організмів. “Легені планети” забезпечують постачання кисню в атмосферу, забираючи з неї все зростаючу кількість вуглекислого газу. Так, 1 га зелених насаджень протягом 1 години поглинає 2 кг вуглекислого газу. Таку його кількість під час дихання виділяє 200 чоловік. Їх роль з цієї точки зору особливо важлива в наш час, час індустріалізації суспільства, коли розміри постачання вуглекислого газу в атмосферу і поглинання з неї кисню постійно і стрімко зростає. Встановлено , що один гектар 20-річних сосняків засвоює щорічно 9,35 тон вуглекислого газу і виділяє 7,25 тон кисню. Найбільш активні в цьому плані середньовікові високопродуктивні деревостани. Найкраще очищує повітря і поглинає вуглекислий газ каштан. Ліси України поглинають щорічно 43 млн. т вуглекислого газу і виділяють приблизно 35 млн. т кисню.

Важлива роль лісових ландшафтів в грунтотворенні, адже саме вони є основним джерелом органічної сировини для грунту, матеріалом для утворення гумусу. На долю лісів припадає 55% щорічно утвореної біомаси планети. Найбільша кількість органічної речовини припадає на широколистяні й темнохвойні ліси ( 16 – 36 т/га ). Фітомаса широколистяних лісів становить 40 – 80 ц/га. В ялинових і соснових лісах підстилка товста, слабо розкладена, а дубових, липових, березових – тонша, пухка і сильно мінералізована. Потужність гумосового горизонту під ялиновим лісом сягає 14 см, сосновим – 16 см, березовим, дубовим і липовим – 18, 25, 26 см відповідно. Ліси впливають на механічний склад грунту і його структуру. Під лісами структура грунту зерниста, краща, ніж під полями.

Функціональне значення лісових ландшафтів полягає в тому, що вони є однією із самих важливих ланок у загальному коло обігу речовин у природі і разом з тим є середовищем життя багатьох видів тварин і рослин. При зведенні ділянки лісу суттєво змінюється трав”янисто-грунтовий покрив, адже умови слабкого освітлення, прохолоди, слабкої сили вітру і т. п. змінилися на протилежні, умови відкритої місцевості. Лісова фауна також мігрує на інші лісові площі, а тут поселяються інші види, пристосовані до життя на відкритій місцевості.

Основними економічними функціями лісових ландшафтів є харчова і кормова, ресурсно-сировинна, енергетична, фармацевтична. Шляхом механічної обробки з деревини виготовляють 500 предметів і виробів а за допомогою глибокої хімічної і хіміко-механічної переробки – більше 25000. 70% населення планети живе в дерев”яних будинках. До продуктів хімічної переробки відносяться: віскона тканина, штучний шовк, папір, целюлоза, сухікормові дрізджі, штучна шерсть, картон, спирт, гума, глюза. Сировиною для паперу є ялина, осика, береза, вільха, тополя. З кори дерев можна виробляти органічні добрива, які поліпшують структуру грунту.

Як відомо, ліс – сировина для лісової і деревообробної промисловості, тому необхідне забезпечити постійне постачання для підприємств цієї галузі якісних лісопродуктів. Це залежить від ефективності господарювання, від організації і управління лісових господарств. Ліси області займають площу 637,0 тис.га, лісистість становить 31,6%. Економічне значення лісових ландшафтів і їх господарське використання ми будемо розглядати на прикладі лісів, які належать Волинському державному лісогосподарському об”єднанню “Волиньліс”.

Виробниче об”єднання “Волиньліс” поділяється на 15 лісогосподарських підприємств ( держлісгоспів ). Кожен з держлісгоспів має у своєму підпорядкуванні лісництва, яких є в області 84, і які в свою чергу діляться на майстерські дільниці і обходи. Є 4 мисливські господарства. Межі держлісгоспів не співпадають із межами районів, тому що розподіл лісів на території області дуже нерівномірний. Різниці у природних умовах росту лісів зумовили специфіку кожного лісового господарства, а також спеціалізацію по певних галузях користування лісом.

В господарській практиці виділяють дві основні сфери діяльності об”єднання: лісогосподарську ( лісовирощування і лісозаготівля ), лісопереробну. Ці функції здійснюються в межах окремих підрозділів об”єднання – держлісгоспах. Створені лісонасіннєві бази, де вирощуються саженці деревних порід, які потім висаджують на нових невкритих лісом землях або на місцях зведених лісів.

Лісозаготівля проводиться з урахуванням масштабів лісовідновлення, але, нажаль, об”єми рубок перевищують темпи лісовирощування, і у віковій структурі лісових ландшафтів Волині переважають молодняки. На 1999 рік лісгоспами було заготовлено 484,5 тис. куб. м деревини, з них 246,5 тис. куб. м на рубках головного користування. Лісопереробна підгалузь представлена деревообробними цехами, майстернями, комбінатами, які випускають різноманітну продукцію: пиломатеріали, тарна дощечка, паркет, сувеніри, штахет, столярні вироби, заготовки для євро піддонів, вагонка, скипидар, екстрат хвойний, фанера і т. ін.

Економічне значення лісових ландшафтів залежить від рентабельності роботи його користувачів. Так, рентабельність використання лісових ресурсів найвища в Городоцькому, Ківерцівському та Ковельському держлісгоспах, а найвища – в Шацькому та Камінь-Каши рському. Помітно зростає випуск продукції з 1 куб. м сировини, особливо з відходів.

Простежуючи темпи зростання обсягів виробництва товарної продукції за період з 1997 по 1999 роки можна зробити висновок, що в 1998 році вони різко впали, а в наступному році зросли, хоча початкового рівня не досягли. В цьому плані можна відмітити Цуманський, Ківецівський та Городоцький держлісгоспи. Найнижчі темпи зростання в Шацькому, Любешівському та Камінь-каширському держлісгоспах.

Економічний ефект від використання лісових ландшафтів об”єднання змінюється з часом по держлісгоспах. Так, у 1997 році найефективніше працював Старовиживський держлісгосп, в якому досягнуто найнижчих затрат на 1 грн. товарної продукції. Ефективною була діяльність Володимир-Волинського, Ківецівського та Цуманського держлісгоспів, а робота Камінь-Каширського, Луцького та Городоцького була неефективною. В 1998 спостерігалося загальне погіршення ситуації в об”єднанні. На перших місцях стояли Ківерцівський, Уманський та Володимир-Волинський держлісгоспи, а Старовиживський відійшов на сьоме місце. В 1999 році найефективніше працювали переробні підрозділи в Цумані, а також на високому рівні тримався Ратнівський, відновив втрачені позиції Старовиживський держлісгоспи. Вгіршому стані знаходяться Володимир-Волинський, Маневицький, Камінь-Каширський та Шацький держлісгоспи. В загальному у 1999 році відбулося загальне вирівнювання стану справ в держлісгоспах.

Ліс – велике джерело харчових і кормових продуктів, які щорічно заготовляються у великій кількості. Розглянемо використання цієї функції лісового ландшафту на прикладі Камінь-Каширського держлісгоспу. Лісництвами заготовляються такі види сировини: гриби, плоди, ягоди, полуниці, яблука, журавлина, горобина, калина, чорниця, березовий сік бджолиний мед. На сіножатях проводиться заготівля корму для тварин як тих, що наявні вгосподарствах лісництв, так і диких ( лосів, козуль ). З хвої виготовляють хвойно-вітамінне борошно.

 Лісові ландшафти – жива аптека, комора лікарської сировини, яка ще досить слабо вивчена. Вчені говорять, що із вибірки із ста видів рослин детально досліджена і вивчена лише одна, тобто 1%. Половина усіх нині існуючих ліків і половина тих, які призначені для лікування складних хвороб, виготовлені на рослинній сировині. Із лікарської сировини заготовляють траву звіробою, кору крушини, дуба, насіння льону, чистотіл, пастушу сумку.

Крім цьго в лісах Волині ростуть і інші лікарські рослини: багно звичайне, барвінок, брусниця, суниці, конвалія, малина, шипшина. В соснових борах зростає цмин пісковий, в мішаних лісах – копитник європейський, в рідколіссях – материнка. До лікарської сировини також відносять березу повислу, дуб звичайний, сосну звичайну, вільху клейку.

На сьогодні ліс залишається вашливою енергетичною базою, особливо для населення, яке проживає поблизу його поширення, і яке позбавлене газифікації.

Екологічна функція лісових ландшафтів – це здатність його охороняти, відтворювати природний баланс, регулювати природні процеси. Інтенсивність сприятливого впливу лісових ландшафтів на навколишнє середовище залежить від стану лісових площ ( на вирубках цей ефект може бути і негативним ). Немалу роль відіграє видовий склад лсів в їх просторове розміщення.

Оздоровлення навколишнього середовища в захист поверхні від негативних природних процесів, вплив на водний баланс території і рекреаційний потенціал – важливі екологічні функції лісу. Захисні лісові насадження у Волинській області займають площу 34,95 тис. га, полезахисні лісові смуги – 1,53 тис. га, залужені,деградовані та радіоактивно забруднені землі, на яких варто було б здійснювати лісомеліоративні заходи – 52,70 тис. га.

Рельєф Волинської області переважно рівнинний, лише на півдні знаходиться Волинська височина, горбистий рельєф. Остання складена лесами і іншими гірськими породами важкого механічного складу, які добре піддаються ерозії. Ліси пом”якшують інтенсивність більшості геоморфологічних процесів. За рік при нерівному рельєфі з 1 га змивається до 50 т грунту. Коріння дерев закріплюють грунт, затримують розвиток площинного змиву, зсувних процесів, бічної ерозії, перешкоджають розвіюванню тонкого матеріалу, чому сприяє також погашення вітру у лісонасадженнях. Тому ліси крутих схилів, де існує загроза грунтової ерозії чи зсувів, відносять до захисних природних об”єктів. Береги потоків, відвали пстої породи, терикони і інші незручні землі заліснюються. Лісові насадження на відвалах сприяють грунтоутворенню і стабілізують пухкий грунт. Такі насадження через деякий час можуть бути використані в господарстві.

Для збереження грунтів використовують такі види насаджень: присітєві чи прибалкові; берегові і донні лісонасадження по балках; приярові смуги; закріплення схилів ярів; обліснення донної, руслової і конусної частини ярів. Для їх створення на вилугованих чорноземах і сірих лісових грунтах можна використовувати дуб літній, березу бородавчасту, модрину сибірську і руську, сосну звичайну із супутними породами: липа дрібнолиста, акація жовта, вишня польова, ліщина. На піщаних берегах в наносах – сосну звичайну і кримську. Для цього у всіх випадках найкраще використовувати кореневопагонові дерева і чагарники, які краще інших закріплюють грунт.

Дуже важлива роль лісових ландшафтів у збереженні води на місцевості. Стік з лісових площ менший ніж з відкритих ділянок, бо дерева випаровують більше вологи, ніж трав”яниста рослинність. Листяний лісз 1 га випаровує за сезон 2500 т вологи. Поле і луг за літній період випаровують 300-400 мм, ліс – 400-500 мм ( В.І.Рутковський ).Над лісами опадів на 10-25% більше, ніж над відкритими просторами. На кожні 10% збільшення лісистості території кількість опадів за рік зростає на 8-12, а річний стік – на 11-12 мм. Крім того лісова рослинність перехоплює до 80% опадів. Пухкі лісові грунти більш рівномірно вбирають вологу, ніж орні землі. В результаті в лісових ландшафтах відбувається сповільнення поверхневого стоку і одночасно вірівнювання коливань рівня підземних вод. Під впливом лісу поверхневий стік води зменшується в 6-10 разів, порівняно з безлісими ділянками. Ліси згладжують паводки і розтягують максимум стоку в часі. Навесні в річки спочатку стікає вода з полів, потім з лісів, де танення снігу повільніше, а через 1-2 місяці – грунтові води. Знищення лісів призводить до накладання в часі всіх цих трьох видів потоків і різкого підвищення рівня води в річках. Ліси затримують вологу туманів, оскільки його крони його осаджують інтенсивніше, ніж низькорослі рослини.

Сприятливий регулюючий вплив на водний баланс ліс дає і за межами свого постійного поширення, особливо при такому складі порід, в яких транспірація мінімальна. У водоохоронних зонах – околиці водосховищ, верхів”я річок, території з виходами термальних і мінеральних вод – намагаються збільшити площі лісів. Волога в цих лісах і на прилеглих територіях найменш забруднена.

Водоохоронна роль лісів найкраще виявляється в змішаних 40-50- річних деревостанах. Листяні мішані ліси відіграють більшу водоохоронну роль, ніж чисті сосняки на піщаних землях. По берегах малих річок від меженного рівня води до бровки берега необхідно висаджувати чагарникові верби, обліпиху, а по берегах – 3-4 ряди тополі, верби чи інших порід з домішкою калини для закріплення берегів.

Від типу і віку лісу залежить мікроклімат території. В лісі перепади температур за добу і рік менший ніж на полях. Влітку і вдень в лісі холодніше, взимку і вночі – тепліше. Вдень над полем повітря нагрівається і піднімається вгору, а холодніше повітря з лісу дме на поле, охолоджуючи його і згладжуючи різницю температур. При цьому здійснюється газообмін і вологообмін на цих площах. Різниця температури між насадженнями різного віку одного типу часто перевищує цю різницю між одновіковими деревостанами різних типів лісу.

Ліси гасять силу вітрів. Вітер, наближаючись до лісової смуги на відстані, рівній 15 висотам лісової смуги, починає втрачати свою швидкість. За лісовою смугою на відстані 5 її висот швидкість віиру найменша, а на відстані, рівній 25-40 висот знову рівна початковій. При цьому, чим густіший ліс, тим ефект більший. Середні по густоті ліси гасять вітер на 50-70%, рідкі – на 20-50%. Виконуючи цю функцію, ліс затримує сніг, що впливає на збільшення вологості грунту і його температурний режим. Деревостан, різні за складом, повнотою, зімкненістю, віком, по-різному впливають на величину снігонакопичення. При інших рівних умовах максимально контрастить у формуванні снігового покриву спостерігається між листяними і хвойними насадженнями. Так, листяні лси накопичують в середньому снігу на 21% більше, ніж хвойні. Перевищення висоти снігового покриву в лісам над полями становить 14 мм (в листяних лісах – 20 мм, у хвойних – 10 мм ).

Випаровування в лісах менше, ніж на відкритих площах. Цьому сприяє транспірація.

Суспільно-корисне значення лісових ландшафтів поділяються на: наукове, дидактичне, санітарно-гігієнічне, рекреаційне, ландшафтно-естетичне, емоціональне.

Ліс – жива лабораторія, місце дослідження багатьом галузям науки: географії, ботаніки, зоології, гідрології, метеорології, грунтознавства... Ліс – школа екологічного, економічного, естетичного виховання. В лісі формується емоціональний тип людини, її смаки, характер, відношення до навколишнього середовища.

Як відомо в атмосфері міститься велика кількість шкідливих газів, яка постійно зростає. Ліс – гігантський фільтр, який очищує повітря від пилу, сажі, шкідливих газів, радіації і цим оновлює атмосферу. За рік один гектар ялинового лісу здатний поглинути до 30 тонн пилу, а букового – до 68 тонн. Швидкорослі і густокронні породи більше знешкоджують хімічні сполуки, ніж повільнорслі і хвойні. Це треба знати для створення в приміських зонах та містах насаджень з найбільш газостійких видів. На вулицях міст це добре здійснює каштан кінський, який здатний без шкоди собі нагромаджувати 600 – 800 мг свинцю з розрахунку на 1 кг сухої речовини. Шведський вчений Ларс Бьорг встановив, що одне дерево каштану очищує до 20 тис.куб. м . повітря. Ліс може без шкоди собі поглинути 400 кг сірчаного газу, 100 кг хлоридів, 20-25 кг фторидів, 700-1000 кг фітотоксичних газів.

Натомість листя багатьох дерев, кущів, трав виділяє велику кількість фітонцидів, ефірної оліїї, смол, бальзамів, дубильної та інших речовин, які очищують повітря від бактерій і інших мікроорганізмів. У повітрі лісу вміщується до 200 біологічно активних речовин, які цілюще діють на людський організм. Один гектар листяного лісу виділяє за добу 2 кг летких органічних речовин, хвойного – 5, а ялівцевого – 30 кг ( це вистачає для знезараження невеликого міста ). Фітонциди сосни і ялівцю вбивають збудників туберкульозу, дуба і тополі – дезинтерії, осики – кишкову паличку. Найшвидше таку дію здійснює модрина. Фітонциди берези, черемшини, ялівцю вбивають збудників тифу, дифтериту, туберкульозу. В лісах, де росте волоський горіх, немає мух. Найкраще виконують санітарно-гігієнічні функції змішані достигаючі і стиглі твердолистяні та хвойні насадження. У повітрі лісу міститься у 300-500 разів менше бактерій, ніж у місті.

Рекреаційний потенціал лісу складають різні компоненти. Серед них особливе значення мають зміна ефектів ( світло і тінь, прохолода і тепло, вітер і затишок, тиша і природні шуми, ближній і дальній огляд, густі місця і галявини ), можливість рухатися із різними затратами сил, близькість до природи і можливість спостерігати за нею. Найбільш сильно ці ефекти спостерігаються в просіках, на лісових озерах і галявинах. Тому створенню цих територій надається особлива увага. Вплив рекреаційних компонентів змінюється в залежності від положення лісу на місцевості, від можливості забруднення його промисловими відходами, від напрямку лісотехнічних робіт, від оточуючих природних умов.

 Волині як рекреаційному регіону надавалося досить мало уваги, тому вивченість її в цьому плані досить мала. Проте Волинь досить добре забезпечена основними складовими для повноцінного відпочинку. Аналіз кліматичних, гідрологічних, лісових, лікувально-бальнеологічних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів Волині дає змогу зробити висновок про можливості їх розширеного використання і формування в межах області у перспективі рекреаційного району державного або і міждержавного значення.

Серед різноманіття природних ресурсів Волині, цінних з точки зору рекреації, на перше місце одностайно висувають лісові ресурси. Найбільш перспективними з точки зору використання рекреаційного потенціалу лісів є Ківецівський, Швацький і Любомльський райони Волинської області. На жаль, на даний час не можна говорити про можливість використання рекреаційного потенціалу Маневицького, Камінь-Каширського, Любешівського, Ратнівського районів, де проходить межа зони радіоактивного забруднення.

Найкращі умови для відпочинку існують в достигаючих і стиглих лісах, на дещо зріджених галявинах з віковими могутніми деревостанами. В таких насадженнях багатше естетичне ( старі деревостани більш декоративні ), санітарно-гігієнічніе значення. Вони виробляють фітонцидів і кисню значно більше ніж молодняки.

РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ.

На сьогоднішній день роль лісу у житті та діяльності людини дуже велика. Для збільшення ефективності використання лісів з мінімізацією шкоди їм необхідно інтенсифікувати лісове господарство через підвищення їх продуктивності і поліпшення породного складу і якості. Для цього менш цінні (граб, осика ) породи варто замінювати більш цінними і продуктивнішими ( сосна, дуб, ясен ). На даний час у віковій структурі лісів переважають молодняки і середньо-вікові насадження, тоді як достигаючі та стиглі характеризуються незначними запасами. Тому варто дещо обмежити рубку і насаджувати скоростиглі породи.

Зменшенню рубок і збереженню лісових площ сприяє ефективна і раціональна переробка деревини, тобто безвідходне та комплексне використання, лісоматеріалів у всіх галузях промисловості будівництва та у сільському господарстві.

Суцільна рубка дещо негативно впливає на відновлення. На суцільних лісосіках втрачається лісова обстановка, погіршується мікроклімат й лісорослинні умови, змінюється надґрунтовий покрив, затримується природне відновлення головних деревних порід, а також знижується водоохоронно–захисна здатність, погіршується гідрологічний режим річок, посилюється змив грунту. Тому слід застосовувати поступові, групово–вибіркові рубки. Це сприяє безперервності відновлення, повному і своєчасному використанню стиглої деревини, формуванню високопродуктивних, різновікових, складних і біологічно стійких лісостанів, збереженню їх соціофункцінальної ролі в даній місцевості. Такий підхід дозволяє використовувати деревину зелених зон і лісопарків, не порушуючи природного балансу.

Оптимізації розвитку лісових ландшафтів як виконавців певних природних і соціальних функційсприяють сприяють рубки догляду. Для цієї мети слід оцінити лісостан та його захисні функції, а тоді встановлювати нормативні показники рубок. В молодняках при таких рубках можливість реалізації деревини не враховується. Через освітлення і про чистку досягається кілька цілей: формується бажаний склад, порід створюються сприятливі умови їх зростання.

Для покращення якості лісостанів слід звернути увагу на вивчення ефективності змішування лісових культур, їх взаємовпливів на ріст і розвиток. Монокультурні насадження легше піддаються хворобам, слабше виконують захисні функції, мають меншу санаторно-гігієнічну та рекреаційну роль. Мішані лісові насадження проявляють більшу стійкість проти проти негативних зовнішніх механічних, хімічних, біологічних впливів.

Варто дотримуватися відповідності лісових культур природним умовам території. За лісогосподарським районуванням України територія дослідження належить до лісогосподарської області Полісся Західно – і Центрально-Поліського лісогосподарського округу. У вологих борах на вилугуваних піщаних грунтах знижень і плакори рівнин доцільно вирощувати сосняки. У сирих та мокрих борах ці ліси зростають без домішок на слабопідзолистих піщаних грунтах на північних схилах та рівнинах. Найвища продуктивність суборів у свіжому дубовому суборі, в дубово – ялиновому суборі, а також у вологому та сирому. В сухих суборах на піщаних терасах річкових долин, піщаних та супіщаних грунтах на підвищених місцях, а також на виходах вапняків та піщаників найчастіше ростуть чисті сосняки. В мокрих суборах на торфових грунтах у перезволожених місцях або по краю боліт прижилися сосняки з березою. У південній частині на родючіших супіщаних грунтах з близьким підстилянням суглинків у судібровах добре ростуть соснові насадження. В них сосни менше ніж дуба, але тут вони високобонітетні. Перший ярус складає сосна, береза, осика, другий – дуб, третій – граб з кленом гостролистим інколи з липою. Ліси з переважанням дуба і інших твердолистяних порід займають родючі грунти супіщаного та суглинистого складу з близьким заляганням морени, або крейди. Дубово – грабові ліси добре ростуть на дерново – підзолистих суглинистих чи сірих опідзолених грунтах на лесових островах. Березняки полюбляють вирубки або згарища соснови і дубових лісів, вільшаники - зволоженні ділянки у заплавах та на знижених місцях вододілів з дерново – підзолисто – глеєвими грунтами.

В соснових борах з домішкою берези для покращення якості насаджень слід вводити у їх склад горобину звичайну, березу бородавчасту і пухнасту, барбарис, вільху чорну, грушу лісову; в дубово-соснових суборах з домішкою берези, осики, вільхи – акацію, аличу, барбарис, бруслину, черемху, крушину, клен, ліщину; в ялиново-соснових судібровах з домішкою граба і чагарників – калину, черемху, березу, липу, бузину, акацію, клен, дуб, ліщину, вільху; в чорновільховий сугрудок – калину, черемху, березу,граб, акацію, смородину, крушину; в чорновільховий груд з домішкою осики, берези, чагарників – ліщину, бруслину, свидину, крушину, калину, клен, черемху, смородину, бузину, липу, ільм, берест.

Ще одним шляхом збереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природні властивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційних територій і створення природно – заповідного фонду. На даний час створено багато нових заповідних територій і природоохоронних об’єктів з метою збереження осередків непорушеної природи, та цінних і рідкісних рослинних асоціацій, таких, як, наприклад, сосновий бір ялівцево – лишайниковий, сосновий бір ялівцево – зеленомоховий, сосновий бір левкобрієвий, сосняк саротамнусово – мітлицевий, сосновий бір хамедафново – багновий, дубовий субір різнотравно – конвалієвий, грабова діброва зірочникові, вільшина іржаво – осокова.

Об”єкти природно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але й привабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються для рекреаційних цілей.

Однією з основних форм охорони природи є заповідна, яка полягає в охороні і збереженні тих об”єктів природи, які інтенсивно не використовуються у господарстві і мають наукове, естетичне та культурне значення. До таких об”єктів належать заповідники, заказники, пам”ятки природи.

У Волинській області на 01.01.97 р. Затверджено 382 природоохоронні об”єкти кількох категорій. До ПЗФ області віднесено пам”ятки садово-паркового мистецтва. Садово-паркові ландшафти області використовуються з метою відпочинку, оздоровлення, туризму. На північному заході Волинської області існує Шацький держвний природний національний парк, площа якого на 1995 рік становила 18,8 тис. га, в тому числі площа лісів – 10,8 тис. га.

Природно-заповідний фонд Камінь-Каширського району на 1999 рік становив 10587,02 га при загальній площі району 167551 га. Процент заповідності становив 6,32.

Сосново-лишайникові асоціації, які поширені переважно на півночі області, виконують переважно ресурсно-сировинну функцію. Зеленомохові соснові асоціації, які розміщені на схилах нище, виконують водозахисне і водорегулююче значення. Цю ж функцію виконують і сосново-біломохові асоціації. Основні масиви суборів, сугрудок і грудів виконують ресурсно-сировинну функцію. Вільхові, березові ліси вздовж річок, по берегах водойм, на перезволожених зниженнях виконують в основному водозахисні і водорегулюючі функції. На зволожених зниженнях цю роль виконують і ялинники на півночі області. На вирубках, згарищах само рослі березові, осикові, вільхові ліси захищають грунт.

Дуже мала площа лісових ландшафтів відведена для виконання санітарно-гігієнічних функцій. Варто було б стиглі і перестиглі лісові масиви у всіх типах лісових ландшафтів відвести саме для цих функцій. Покращивши якість існуючих лісових масивів, можна було б збільшити можливості їх використання для дидактичних, ландшафтно-естетичних, емоціональних функцій.

ВИСНОВКИ

Вивчаючи соціофункціональне значення лісових ландшафтів Волинської області, ми виявили, що лісові масиви території виконують різні функції, і часто ці функції накладаються. Так як досліджувана територія має переважно рівнинний рельєф, достатнє зволоження, то грунто- і водозахисне їх значення незначне, хоча зведення великих їх масивів може змінити ситуацію: клімат, водний режим. Як відомо, всі ліси виконують біосферне значення. Харчове, кормове і фармацевтичне значення мають також майже всі лісові площі, окрім природоохоронних ділянок. Переважна частина площ лісових ландшафтів області – сировинна база для лісової і деревообробної промисловості, джерело енергії ( паливо ) для місцевого населення.

Грунтозахисне значення лісові ландшафти відіграють особливо на Волинській височині, на півдні області, де рельєф горбистий, поверхня складена пухкими породами, які легко піддаються руйнуванню.Водозахисне і водорегулююче значення – в долинах річок, по берегах озер, ставків, на зволожених ділянках, особливо після осушення території і, як результату, збільшення сухості мікроклімату. Кліматорегулюючу роль відіграють лісові ландшафти навколо сільськогосподарських угідь, населених пунктів по всій території області.

Особлива роль належить лісам, які виконують суспільно-корисну функцію, зокрема санітарно-гігієнічну і рекреаційну. Це окремі лісові масиви, охороні і догляду за якими відводиться особлива увага. Вони розміщені окремими ареалами і, правда, досить невеликими площами, хоча всі можливості ще не використані.

Отже, в ході дослідження соціофункціонального значення лісових ландшафтів Волинської області ми виявили їх важливість, необхідність їх раціонального використання, потенціальні можливості, шкідливість скорочення площ лісів.

Не варто випробовувати природу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андриенко Т. А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны. - К. : Наукова думка, 1983. – 216 с.

2. Атлас Волинської області. - М.: ГУГК, 1991. – 42 с.

3. Атлас лесов СССР. – Москва, : ГУГК, 1973. – 222 с.

4.Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР.- М.: ГУГК, 1978.- С. 127-135.

5. Барбарич А.І. Флора і рослинність Полісся Української РСР // Нариси про природу і сільське господарство Українського Полісся. – Київ: Вид –во АН УРСР, 1955.

6. Бачинський Г.А.Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты / АН УССР.Львовское отд. ин-та экономики; отв. ред. Э.В.Гирусов. – Киев: Наук. думка, 1991.

7. Вакулюк П.Г. Ліс – багатство країни. – К.: Рад. школа, 1984. – 135 с.

8. Вакулюк П.Г. Ліс і людина.- Київ.: Урожай, 1989.

9. Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України. – Ф.: Поліфаст, 1998. – 508 с.

10. В краю ландыша и азалии // Г.К. Смык, Н. Н. Бортнян, Л.С. Болашев и др. – К.: Урожай, 1989. – 208 с.

11. Влияние леса на водные ресурсы // под ред. С. Э.Вомперского.- М.: Наука, 1986.

12. Вовк П.К., Терлецький В.К., Ященко П.Т. Незаймана краса Волині. – Львів.: Каменяр, 1989. – 69 с.

13.Воїнственський М. А., Стойко С. М. Охорона природи. - Київ: Видавництво “ Радянська школа “ ,1977.

13. Генсирук С. А. Леса Украины // под ред. П. С. Погребняка . – Москва: изд-во «Лесная промишленость», 1975.

14. Генсірук С.А. Ліси – багатство і окраса землі. – Київ.: Наук. думка, 1980. – 211 с.

15. Генсірук С.А., Міщенко В.О. Еколого – економічні аспекти природокористування. – К.: Наукова думка, 1982. – 172 с.

16. Географічна енциклопедія України, т. 2. – Київ: Видавництво “Українська Радянська Енциклопедія “ ім. М.П.Бажана, 1990.

17. Географія Волинської області/ За ред. П.В. Луцишина. – Луцьк: Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки, 1991.

18. Геренчук К.И. Волынское Полесье/ В кн.: Физико – географическое районирование Украинской ССР. – Киев: Изд – во КГУ, 1968.

19. Данилов Г.Г. и др. Защитные лесонасаждения и охрана почв.- М.: Лесная промышленность, 1983.

20. Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник.- К.: Либідь, 1993.

21. Дьяченко Я.Я. Интенсификация использования и воспроизводства лесосырьевых ресурсов Украины.- К.: Наукова думка, 1992.

22. Єврорегіон Буг: Волинська область / За ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й. Лажніка. – Луцьк.: Ред. – вид. відд. Волин. ун – ту, 1997. – 448 с

23. Збереження біорізноманіття й заповідна справа в Україні. Інформаційний бюлетень №12. січень 2001. ( Київський еколого-культурний центр охорони дикої природи СоЕС ).

24. Зелені скарби України // За ред. док. с/г наук С.А. Генсірука. – К.: Урожай, 1991. – 192 с.

25. Климович П.В. Еколого – меліоративний аналіз Волинського Полісся. – Львів: Вид. ЛДУ ім. Ів. Франка, 2000.

26. Ліщук В.І., Павлов В.І. Проблеми і перспективи розвитку лісового комплексу Волині. Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції “ Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів “, частина I ( м.Тернопіль ).- Львів, 1997 р.

27. Маринич О.М. Українське Полісся. – К.: Рад. школа, 1962.

Молчанов А.А.Влияние леса на окружающую среду. – Москва: изд-во «наука», 1973.

28. Морозов Г.Ф. Учение о лесе. – М.: Гослесбумиздат,1949. – 454 с.

Мякушко В.К., Вольвач Ф.В., Плюта П.Г. Екология сосновых лесов.- К.: Урожай, 1989.

29. Нестеров В.Г., Степанов Р.С. Лес и человек. – Москва: изд-во «Наука», 1971.

30. Основи соціоекології // за ред. Г.О. Бачинського.- Київ.: Вища школа, 1995.

31. Орлов М.М. Леса водоохранные, защитные и лесопарки.- М.: Лесная промышленность, 1983.

32. Павлов В.І. і інші. Ефективність функціонування лісопереробних підприємств регіону ( на прикладі ДЛГО “Волиньліс”): Монографія.- Луцьк: Надстир”я, 2000.

33. Павлов В. І., Черчик Л. М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи: - Монографія. – Луцьк: Надстир”я, 1998.

34. Поварніцин В.О. Ліси Українського Полісся.-К.: Вид-во АН УРСР, 1959.

35. Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів // Вибрані праці. – Київ: Наукова думка, 1993. – 496 с.

36. Погребняк П.С. Общее лесоводство. – М.: Колос, 1968.

37. Природа Волинської області // За ред. К.І. Геренчука. – Видавниче об`єднання “ Вища школа “. Вид – во при Львів. ун – ті , 1975.

38. Природа Украинской ССР. Растительный мир – К.: Наук. Думка, 1984.

39. Природні ресурси Волині і здоров’я людини на порозі нового тисячоліття. Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Луцький біотехнічний інститут міжнародного науково-технічного університету. – Луцьк, 1999.

40. Природно – заповідний фонд Волинської області. – Луцьк: Ініціал,1999.

41. Рихтер Г. Культура ландшафта в социалистическом обществе.- Москва: изд-во “ Прогресс”, 1983.

42. Рослинність УРСР. Ліси УРСР. – Київ: Наукова думка, 1971. – 60 с.

43. Стефаров П.А. В пущах Полесья. – Киев: Здоров`я, 1970.

44. Стойко С.Н. Мілкіна Л.І. Ященко П.Т. та ін. Раритетні фітоценози західних регіонів України ( Регіональна “ Зелена книга “ ). – Львів: Поллі, 1998. – 190 с.

45. Телишевский Д.А. Комплексное использование недревесной продукции леса / М.: Лесная промышленость, 1976. – 224 с.

46. Терлецкий В.К. Незаменимые продукты леса. – Львов: Вища школа, 1985.

47. Ткачик В.І. Ефективність комплексного ведення лісового господарства в регіоні / Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: структурна політика і трансформація. Збірник наукових праць. Випуск V. №2./ Міносвіти України, ЛДТУ. Ред. кол.: відп. ред. М.І.Долішній.- Луцьк: Настир”я, 1999.

48. Ткачик В.І. і ін. Проблеми і перспективи лісового комплексу Волині // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Збірник наукових праць Луцького індустріального інституту.- Луцьк: Надстир”я, 1995.