Продукція, що продається на ринку, є однорідною

1. Продукція, що продається на ринку, є однорідною.

Однорідність означає, що товари всіх виробників абсолютно нічим не відрізняються для споживачів, тобто вони є досконалими субститутами (взаємозамінними), а криві байдужості для споживачів мають вигляд прямих. Прикладами однорідних товарів можуть бути стандартизовані товари, що продаються на спеціалізованих біржах: кава, пшениця, нафта певних сортів або напівфабрикати, такі як золото, алюміній у зливках тощо. Якщо продукція окремих виробників є однорідною, але споживач може її розрізнити за товарною або виробничою марками і вони мають значення для споживача, то такі товари не можна вважати однорідними. Отже, за рахунок однорідності товарної продукції ринок досконалої конкуренції є абсолютно знеособленим.

Досконала взаємозамінність товарів означає, що коефіцієнт перехресної еластичності попиту за ціною для продукції будь-якого підприємства прагне до нескінченності. Це означає, що будь-яке підвищення ціни призведе до переключення попиту з товару одного виробника на товар іншого.

2.  Величина кожної фірми є надзвичайно малою стосовно величини ринку, і зміна обсягу виробництва у межах окремого підприємства не призведе до зрушення ціни на ринку в короткостроковому періоді. Оскільки обсяг індивідуальної пропозиції на ринку є малим, то для забезпечення попиту на цьому ринку є необхідною велика кількість фірм. Відповідно, на ринку досконалої конкуренції є велика кількість малих за розміром фірм.

3.  Виключена можливість укладання формальних або неформальних угод між фірмами з метою набуття монопольних переваг.

Є вільний вхід у галузь та вихід з неї. Це означає, що будь-яке підприємство може розпочати випуск продукції певної галузі або припинити її виробництво. Споживачі, у свою чергу, можуть купувати продукцію у будь-якому обсязі, збільшувати покупки або зовсім їх припинити. Водночас, немає, ніяких бар'єрів для входу у галузь, а цей вхід не потребує, значних початкових витрат. Жоден виробник не повинен залишатися у галузі, якщо цього не бажає, а державне втручання в організацію ринку є повністю виключеним.

Отже, на ринку досконалої конкуренції забезпечена мобільність виробничих ресурсів, капіталу та робочої сили.

5. На ринку наявна досконала інформованість про всі пара-метри як з боку покупців, так і з боку продавців. Інформація розповсюджується серед агентів ринку миттєво та нічого не коштує. Сутність цього припущення полягає у тому, що всі суб'єкти ринку заздалегідь знають про ціни продавців і перехід від одного продавця до іншого нічого для них не кош тує. На жаль, у житті такого немає. Інформація є дефіцитною, а на її отримання, переробку та використання витрачається багато часу, сил та грошей. Тому деякі економісти надають перевагу моделі чистої конкуренції, визнаючи при цьому, що отримання та використання інформації потребує часу та зусиль. Інші, навпаки, вважають, що без вирішення проблеми невизначеності та ризику за умов недосконалої інформації модель чистої конкуренції не має переваг над моделлю недосконалої конкуренції.

Розглядаючи модель ринку досконалої конкуренції, до поняття короткостроковий та довгостроковий період слід ще додати певні умови.

Миттєвим періодом вважається такий короткий період, протягом якого випуск кожного підприємства та кількість під приємств у галузі є фіксованими.

Короткостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності кожного підприємства (розмір та число заводів, фабрик, інших виробничих одиниць) є фіксованими, але випуск може бути збільшеним або зменшеним за рахунок впливу кількісних характеристик змінних ре сурсів. При цьому кількість підприємств у галузі є фіксованою.

Довгостроковий період — це період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту та витрат. Підприємство може повністю припинити свою діяльність, а інші фірми — увійти у галузь, тобто кількість підприємств у галузі може змінюватися.

Таким чином, у миттєвому та короткостроковому періодах кількість підприємств у галузі є постійною, а у довгостроковому — змінною.

На підставі припущення про однорідність продукції можна стверджувати, що функції витрат всіх підприємств галузі повинні бути однаковими, оскільки однорідність продукції передбачає однаковість ресурсів, що витрачаються. Тому можна говорити про поведінку типової фірми, всі висновки про яку будуть правильними також щодо кожного підприємства галузі. Для спрощення аналізу передбачається також, що у кожної фірми немає запасів готової продукції, так що обсяг продажу кожного підприємства дорівнює обсягу його випуску в тому самому періоді.

Оптимальний план підприємства визначається на підставі цільової функції його діяльності. Метою будь-якого підприємця узагальнено можна вважати прагнення до отримання найбільшого прибутку за заданих умов ринку.

Прибуток— це різниця між надходженням від реалізації певного обсягу продукції (загальною виручкою) та загальними витратами на її виробництво.

Сукупна виручка — сума грошей, що отримує фірма внаслідок продажу певного обсягу продукції:

TR(q)=Pq

Середня виручка — це сума загальної виручки на одну одиницю реалізованої продукції:

AR(q)=TR(q)/q

Гранична виручка — зміна сукупної виручки при збільшенні обсягу реалізації продукції на одну одиницю:

MR(q)=dTR(q)/dq

Головними умовами для максимізації прибутку є попит споживачів на певний товар та, в умовах досконалої конкуренції, ціна, що визначається внаслідок взаємодії попиту та пропозиції. Підприємство в умовах певного типу ринку є ціноотримувачем: крива попиту на його продукцію (особисто для нього) є нескінченно еластичною та має вигляд прямої, яка паралельна осі випуску. Це означає, що підприємство може продати будь-який обсяг продукції за існуючою ціною. Такий висновок випливає з припущення про те, що кожне підприємство є настільки малим, що не може самостійно впливати на ринкову ціну, збільшуючи або зменшуючи обсяги пропонованої продукції. Тому ціна для нього є заданою ринком і продавати свою продукцію підприємство може лише за цією ціною (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Крива попиту для досконалоконкурентного підприємства

конкуренція ринкова економіка

За таких умов сукупна виручка фірми змінюється лише при зміні обсягу виробництва продукції і, відповідно, середня виручка та гранична виручка при Р = const дорівнюють ціні

AR(q)=TR(q)/q=Pq/q=P;

MR(q)=dTR(q)/dq=d(Pq)/dq=P,

де Р — ціна продукції;

q — обсяг випуску фірми;

AR — середня виручка;

МR — гранична виручка.

Таким чином, крива попиту на продукцію окремого підприємства в умовах досконалої конкуренції є одночасно і кривою його середньої та граничної виручки.

Підприємство в умовах ринку досконалої конкуренції може максимізувати свій прибуток лише за умови пристосування обсягів випуску до умов ринку та/або власних витрат, які зумовлені технологією виробництва. Економісти під максимумом прибутку розуміють, по-перше, максимум додатної різниці між виручкою та витратами на виробництво певного обсягу продукції, по-друге, мінімум від'ємної різниці між цими самими величинами, оскільки мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатний прибуток неможливо.

В короткому періоді фірма випускає певний обсяг продукції і повинна лише визначити, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Фірма приймає рішення про збільшення випуску, якщо вона буде мати від цього вигоду. Коли йдеться про

збільшення випуску продукції на одиницю, то виручка від реалізації одиниці продукції (MR = Р) має бути не меншою від вартості виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначається умовою Р = МС.

Умова беззбитковості конкурентної фірми досягається, якщо виробляється обсяг продукції, для якого

Р = АТСmin

Це значить, що TR = TVC, а отже збитки підприємства дорівнюють сумі постійних витрат. В цьому випадку фірмі байдуже, чи випускати даний обсяг продукції, чи закритися. Якщо ціна не буде відшкодовувати середніх змінних витрат (AVC), то за будь-якого відмінного від нуля обсягу випуску збитки виявляться більшими, ніж постійні витрати, і фірма, що максимізує прибуток, припинить діяльність. Таким чином умова закриття фірми (універсальне правило ринку):

P<AVCmin

Точка закриття фірми конкурента — це точка для якої виконується умова:

P = AVCmin.

Можливі випадки прибутковості діяльності фірми в короткий період показано на рисунку 7.4.

а) економічний прибуток (P>ATC)

 

б) нормальний прибуток (Р = АТСmin)

 

в) економічні збитки (AVC <Р < АТС)

Рисунок 7.4. Випадки рівноваги конкурентної фірми в короткий період

 

Індивідуальна короткострокова крива пропозиції S — графічна форма функції пропозиції в системі координат «обсяг випуску -ціна». В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою AVC (рисунок 7.5). За цінами Р < AVCnlm обсяг пропозиції буде дорівнювати нулю, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок ОР0 на рисунку 7.5 (нижня частина). Крива пропозиції для кожного обсягу Q, визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню вироблену одиницю продукції на ринку.

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової (галузевої) короткострокової пропозиції; вона утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм.

В ході довгострокового періоду фірми мають достатньо часу, щоб пристосуватись найкращим чином до різних змін на ринку. Короткостроковий період передбачає існування постійної кількості фірм в галузі, які не змінюють обсягів капітального обладнання. В довгостроковому періоді фірми в змозі як збільшити, так і скоротити масштаби виробництва; за цей час в галузь можуть увійти, нові фірми, а частина фірм здатна вийти з галузі.

Рисунок 7.5. Побудова кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді

Наявність прибутку в короткостроковому періоді у конкурентних фірм робить галузь привабливою для притоку капіталу. Оскільки вхід і вихід на ринок абсолютно вільні, починається активна експансія капіталу в галузь. Збільшення кількості фірм в галузі приведе до збільшення пропозиції товару; якщо при цьому ринковий попит на товар, що виробляють фірми, не зміниться, то розширення пропозиції викличе зниження ціни товару. Процес входження в галузь нових фірм буде продовжуватись до тих пір, поки в даному короткостроковому періоді ціна не впаде до значення середніх сумарних витрат і всі фірми галузі будуть одержувати нульовий економічний прибуток (рисунок 7.6).

Протилежні процеси будуть спостерігатися, якщо фірми галузі в якомусь короткостроковому періоді мають збитки. В цьому випадку фірми не покривають своїх сумарних витрат, тому частина з них спробує більш вигідно використати ресурси і вийде з галузі, а інші перестануть замінювати зношене обладнання. В результаті пропозиція товару знизиться і при незмінному попиті ціна товару підвищиться, поки не зрівняється з середніми сумарними витратами в даному короткостроковому періоді (рисунок 7.6).

Процес входу-виходу буде продовжуватись поки фірми не досягнуть рівноваги в довгостроковому періоді. Існує три умови рівноваги галузі в довгостроковому періоді:

1.Функціонуючі фірми найкращим чином використовують наявне капітальне обладнання. Це означає, що кожна фірма галузі в короткостроковому періоді максимізує прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, коли МС = Р.

2.Не існує спонукаючих причин для фірм інших галузей входити в галузь, оскільки всі фірми галузі мають обсяг виробництва, який відповідає мінімуму середніх сумарних витрат в короткостроковому періоді, і одержують нульовий економічний прибуток.

3. Фірми галузі не мають можливості знижувати сумарні вит
рати на одиницю продукції за рахунок розширення масштабів ви
робництва. Це рівнозначне умові, що кожна фірма галузі вироб
ляє обсяг продукції, який відповідає мінімуму середніх сумарних
витрат у довгостроковому періоді, де крива LATC має мінімум.

Умова довгострокової конкурентної рівноваги: Р = LATCmin= LMC

Рисунок 7.6. Встановлення довгострокової рівноваги в умовах досконалої конкуренції: а) галузь; б) фірма

Стан довгострокової рівноваги визначає обсяг випуску, що забезпечує фірмі нормальний прибуток на перспективу. Умова довгострокової конкурентної рівноваги визначає для довгострокового періоду умову беззбитковості та умову закриття одночасно.

Недосконала конкуренція.

Ринок характеризується як недосконалоконкурентний, коли порушуються головні структурні співвідношення, притаманні досконалій (чистій) конкуренції.

Монополія.

Під монополією прийнято розуміти ринкову структуру, що відповідає наступним умовам:

-  весь галузевий випуск постачає одна фірма;

-  пропонований монополією товар є особливим в своєму роді і не має близьких замінників;

-  вхід на ринок нових фірм блоковано, тому в умовах монополії відсутня будь-яка конкурентна боротьба.

Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією.

Одна з причин появи й існування монополії полягає в такому співвідношенні між розмірами ринку (пред'явленим попитом) та ефективною потужністю підприємства, яке вимагає існування декількох чи єдиного виробника, на відміну від ринків продукції ефект масштабу виробництва якої явно не виражений. Іншими причинами можуть бути природні (єдине джерело сировини), технологічні (експлуатація винаходу без передачі прав на його використання протягом визначеного часу) та інші.

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприємствам представляється невигідним чи неможливим. Якщо на ринок входять інші підприємства, то монополія зникає. Отже, наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою виникнення та існування монополії.

Основні бар'єри входження на ринок:

-  виключні права, отримані від уряду (зв'язок, транспорт, кабельне телебачення);

-  авторські права і патенти;

-  власність на всі ресурси (діаманти, алюміній);

-  переваги низьких витрат.

Ринки, закриті для входження конкурентів юридичними бар'єрами, називаються закритими монополіями.

Монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах, називається природною монополією. У зв'язку зі значною економією від масштабу виробництва і технологічною недоцільністю розвитку конкуренції на ринку може існувати тільки один господарюючий суб'єкт, що задовольняє попит клієнтури і одержує прибуток. Розосередити виробництво на кількох підприємствах недоцільно, тому що це приведе до невиправданого росту витрат. Ринкам природної монополії притаманні всі основні характеристики ринку монопольного типу. Однак способи впливу держави на ці ринки (насамперед установлення цін і тарифів) будуть відмінними від тих, котрі доцільні стосовно інших монопольних підприємств.

В умовах чистої монополії фірма-монополіст одноособово задовольняє попит споживача на ринку певної продукції, тому у випадку монополії виробник зустрічається з кривою ринкового попиту D, що відрізняє монополіста від конкурентної фірми (рисунок 8.1).

Рисунок 8.1. Криві попиту і граничної виручки монополіста

Якщо відомий попит, то можна розрахувати значення середньої і граничної виручки: в тому випадку, коли всі одиниці товару продаються по однаковій ціні, середня виручка дорівнює ціні товару AR = Р. Однак, на відміну від досконалої конкуренції, де гранична виручка також дорівнює ціні, в умовах монополії гранична виручка MR завжди менша за середню виручку AR, тобто завжди менше, ніж ціна товару. Це можна пояснити падаючим характером кривої попиту на товар фірми-монополіста. Щоб продати додаткову одиницю продукції, монополіст повинен знизити її ціну. Але так як фірма встановлює єдину ціну на всі реалізовані одиниці товару, то вона зобов'язана буде продавати за цією зниженою ціною і ту кількість товару, яку раніше, до рішення про розширення випуску, фірма продавала по більш високій ціні. Оскільки MR дорівнює приросту TR при зміні обсягу випуску на одиницю, то зниження ціни всіх реалізованих одиниць товару, коли обсяг збільшується на одиницю, приводить до того, що MR буде нижчою, ніж нова ціна товару (MR < Р).

Довести це можна, продиференціювавши функцію загальної виручки TR=PQ: MR=dTR/dQ=P+Q*dP/dQ.Оскільки крива попиту D є спадною, то dP/dQ<0 для всіх додаткових значень обсягу Q, а отже гранична виручка MR завжди буде менша за ціну P.

Як відомо, величина приросту загальної виручки при зниженні ціни і збільшенні обсягу визначається еластичністю попиту по ціні: якщо попит еластичний, то приріст обсягу приводить до зростання загальної виручки і величина граничної виручки в цьому випадку є додатною; при нееластичному попиті зростання обсягу викликає зниження загальної виручки і гранична виручка тоді від'ємна.

Існування на ринку монополії різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ціни. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціни на ринку. Однак це не означає, що монополіст може назначити будь-яку високу ціну, якщо його метою є максимізація прибутку.

Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Маючи такі відомості, монополіст повинен визначитися щодо обсягів виробництва і продажу. Ціна за одиницю продукції, що одержується монополістом, встановлюється в залежності від кривої ринкового попиту — це означає, що монополіст може встановити ціну і визначити обсяг виробництва у відповідності з характером ринкового попиту.

Правило граничного випуску MR = МС. яке було визначено для конкурентної фірми, є універсальною необхідною умовою для всіх типів ринкових структур.

Розбіжність виникає за рахунок показника граничної виручки MR. Для конкурентної фірми MR = Р, для монополіста MR < P.

Графічний розв'язок задачі ілюструє рисунок 8.2.

Рисунок 8.2. Максимізація економічного прибутку монополістом

(Р>АТС)

Оскільки у фірми-монополіста крива граничної виручки лежить завжди нижче кривої попиту, то на відміну від досконалої конкуренції, при монополії універсальне правило MR = МС виконується, коли граничні витрати менші за ціну товару МС < Р, і точка перетину кривих МС і MR (точка А) знаходиться нижче кривої попиту. Ціна при цьому визначається відповідною точкою на кривій попиту (точка Е).

Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збитки, якщо вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну, АТСВ > РЕ. Тоді фірма може лише мінімізувати свої економічні збитки (рисунок 8.3).

Рисунок 8.3. Мінімізація економічних збитків монополіста (AVC<P<ATC)

Точка Е на рисунку 8.3 визначає стан короткострокової рівноваги монополіста, тому що при досягненні ціни РЕ та обсягу QE на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов.

Слід виділити наступну обставину: за будь якого обсягу виробництва граничні витрати вище нуля. Максимізуючи свій прибуток фірма-монополіст буде прагнути випускати таку кількість товару, за якої MR = МС. Але в такому випадку і гранична виручка також повинна бути завжди вище нуля. Якщо MR > 0, то сумарна виручка буде зростати зі збільшенням обсягу випуску, отже, попит на даний товар при таких обсягах є еластичним. На основі цього можна зробити важливий висновок: фірма-монополіст виробляє таку кількість товару, щоб попит на нього був еластичним.

При існуванні монополії умова беззбитковості й умова закриття фірми в короткостроковому періоді виглядають інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Для конкурентної фірми умова беззбитковості — РЕ = АСmin, умова закриття — РЕ < AVCmin. У випадку монополії умова беззбитковості досягається за ціни, яка є вищою, ніж АСmin, оскільки крива попиту має спадаючий вигляд (рисунок 8.4).

Рисунок 8.4. Умова беззбитковості фірми-монополіста

Фірма-монополіст приймає рішення про закриття, якщо за умови оптимального обсягу виробництва P<AVC (рисунок 8.5).

Рисунок 8,5. Умова закриття фірми-монополіста

 

Оскільки фірма є монополістом, то вона представляє собою галузь, тому умови максимізації прибутку для окремої фірми застосовні і для всієї галузі. Безперечно, прибуток, одержуваний фірмою-монополістом, буде приваблювати в галузь інші фірми. Тому монополіст забезпечить рівновагу в довгостроковому періоді тільки в тому випадку, якщо він зможе утримати контрольовану ним галузь від проникнення в неї інших фірм.

Довгострокова рівновага монополіста — це самий найкращий з короткострокових станів рівноваги.

Монополістична конкуренція.

Монополістичну конкуренцію не слід плутати з монопольним ринком. Хоча ці терміни досить співзвучні, вони відображають зовсім різні ситуації на ринку. Риси монопольного ринку ми розглянули у попередній темі. Зупинимося тепер на характеристиці особливостей монополістичної конкуренції.

1. На ринку діє досить велика кількість продавців. Що означає "досить велика"? Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців має бути:

—не надто великою, щоб попит не перетворився на абсолютно еластичний, що властиво для чистої конкуренції;

—не надто малою, щоб кожна фірма володіла відносно незначною часткою ринку та мала обмежений контроль над ціною (але

все-таки мала);

—досить значною, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм з метою обмеження обсягів виробництва та штучного підвищення цін;

—достатньою, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.

Отже, якщо для чистої конкуренції на ринку необхідно мати сотні або й тисячі фірм, то для монополістичної конкуренції досить ЗО, 50 чи 70 фірм.

2. Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить диференційовані. Ця диференціація ґрунтується як на реальних, так і на удаваних відмінностях. Реальні відмінності досягаються за рахунок:

а) якості товару;

б) поглиблення післяпродажного обслуговування;

в) місця продажу товару;

г) стимулювання збуту.

Проте диференціація товару часом ґрунтується на удаваних відмінностях. Найчастіше на них спрямована активна рекламна політика фірми ("Наша зубна паста — це єдиний надійний захист від карієсу!" чи "Наш пральний порошок чистить усе, крім ваших кишень!"). Цьому також підпорядковане використання відомих торгових знаків або торгових марок.