Особливості податку з реклами: об'єкт, ставки та механізм оподаткування

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕСЕ

з дисципліни: “Фінанси” на тему:

“ Особливості податку з реклами: об'єкт оподаткування, ставки оподаткування та механізм оподаткування”

Виконала:

ст.гр. ТМ-ІV-3

Цюпка М.П.

Київ НТУ 2010

ВСТУП

Податок з реклами (Advertising Tax) – місцевий непрямий податок, що стягується з вартості послуг за встановлення та розміщення оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" від 3 липня 1996 р. реклама - це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка поширюється у будь-якій формі або будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку.

1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОДАТОК НА РЕКЛАМУ

 

1.1 Загальні положення

Податок з реклами встановлюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори “ та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”.

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосерекованого одержання прибутку.

Рекламою рахуються всі види оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

Здійснення рекламної діяльності повинно проводитись у відповідності з Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 року № 271/96 ВР.

Юридична чи фізична особа, яка є замовником реклами для її виробництва та розповсюдження, називається рекламодавцем.

Особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами, іменується виробником реклами.

Юридична чи фізична особа, яка здійснює розповсюдження реклами будь-якими рекламними засобами, називається розповсюджувачем реклами або рекламним агенством.

Рекламодавець може одночасно виступати в особі виробника та розповсюджувача реклами.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу, на вулицях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

1.2 Об'єкт податку з реклами

 

Об'єктом оподаткування є вартість послуг ( без податку на додану вартість), що сплачується за виготовлення і розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є підприємства і організації всіх форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, а також громадяни України, які займаються підприємницькою діяльністю і рекламують продукцію (послуги) власного виробництва та продукцію (послуги) вітчизняних, іноземних виробників і отримують прямі або опосередковані доходи від цієї реклами.

Від сплати податку звільняються:

- реклама благочинних заходів;

- інформаційні вивіски, що розміщуються в приміщеннях, які використовуються для реалізації товарів, включаючи вітрини;

- оголошення і повідомлення про зміну місцезнаходження підприємства, організації, номерів телефонів, телефаксів, телетайпів;

- оголошення органів виконавчої влади, податкової адміністрації, казначейства, які містять інформацію, пов'язану з виконанням покладених на них функцій.

 

1.3 Механізм оподаткування

 

Податок на рекламу справляється за ставкою в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за виготовлення і розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка щомісячно – за розміщення реклами на тривалий час.

У випадку відсутності документально підтвердженої вартості послуг за виготовлення і розміщення реклами на спеціальних конструкціях, рекламних щитах та транспортних засобах, податок з реклами справляється щомісячно в розмірі 0,5 відсотка від неоподакованого мінімуму доходів громадян за 1 квадратний дециметр площі рекламного носія, розміщеного на тривалий час і за кожну нову рекламу ще 0,25 відсотка.

За світлову та газосвітлову рекламу, розміщену на фасадах будинків, опорах електропередач, інших місцях, податок з реклами справляється щомісячно в розмірі 1 відсотка від неоподаткованого мінімуму доходів громадян за 1 квадратний дециметр площі рекламного носія.

При схемі, коли рекламодавець замовляє розповсюджувачеві розповсюдження рекламного продукту та сплачує йому кошти за виконану роботу, питань щодо нарахування та сплати податку на рекламу не виникає. Відповідно до ст. 1 «Декрету про місцеві податки та збори» від 20.05.93 р. № 56-93 (далі — Декрет № 56) податок з реклами відноситься до місцевих податків, і об’єктом оподаткування є вартість послуг з установки та розміщення реклами (ст. 11 Декрету № 56). Механізм сплати податку в цьому випадку виглядає так:

- рекламодавець сплачує послуги з установки та розміщення реклами і разом з оплатою за послуги перераховує податок з реклами його розповсюджувачеві;

- розповсюджувач реклами при оформленні розрахункових документів податок з реклами виділяє в них окремим рядком. Базою для нарахування податку є вартість рекламних послуг без урахування ПДВ (оскільки податок з реклами є місцевим податком, то відповідно до ст. 15 Закону України від 25.06.91 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» при визначенні бази оподаткування ПДВ його не враховують). Він же акумулює отриманий від рекламодавця податок на своєму субрахунку;

- розповсюджувач реклами в строки, установлені місцевим органом самоврядування, перераховує податок до місцевого бюджету і звітує по сплаченому податку перед податковими органами, представляючи «Податковий розрахунок податку з реклами» (далі — Розрахунок), затверджений наказом ДПАУ від 24.12.2003 р. № 624.

Тобто платниками податку є рекламодавці, а сплачує цей податок і звітує по сплаті перед податковими органами розповсюджувач, тому що відповідно до норм ст. 1 Закону України від 21.12.00 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» платниками податків є особи, на яких покладено обов’язок утримувати та сплачувати податки до бюджету.

На практиці така схема майже не працює. На початковому етапі рекламодавець сплачує послуги з розміщення реклами рекламному агентству, тобто в ролі платника податку з реклами виступає рекламне агентство. Оскільки рекламне агентство не розміщає рекламу самостійно, то за її розміщення воно сплачує розповсюджувачеві.

На цьому етапі в ролі платника податку з реклами виступає вже розповсюджувач. Логічно було б припустити, що рекламне агентство як посередник має сплачувати податок з реклами тільки з тієї суми, яку воно одержало за надані рекламодавцеві послуги, тобто з різниці між сумою, отриманою від рекламодавця, та сумою, сплаченою розповсюджувачеві. Іншу ж частину вартості послуг одержує розповсюджувач, тому він і повинен оплатити свою частину податку з реклами.

Хоча, відповідно до Декрету № 56, перерахувати податок з реклами повинні одержувачі коштів за розповсюдження реклами з усієї отриманої суми. Однак ДПАУ в ВПСУ за жовтень 2006 р. № 40, с. 53 у своїй відповіді на питання, чи має право рекламне агентство перерахувати до бюджету різницю між сумою податку з реклами, утриманою із замовника реклами, і сумою податку, оплаченого виконавцеві за розміщення й установку реклами, відповідає, що рекламне агентство, як посередник, повинне сплатити податок з реклами лише з тієї суми, яку воно одержало за надані рекламодавцеві послуги, тобто з різниці між сумою, отриманою від рекламодавця, та сумою, сплаченою розповсюджувачеві. Іншу ж частину вартості послуг одержує кінцевий розповсюджувач, тому він і повинен сплатити іншу частину податку з реклами. Однак попереджає, що такий порядок сплати податку з реклами дійсний лише за умови наявності в платника податків первинних документів, які підтверджують перерахування рекламним агентством податку з реклами кінцевому розповсюджувачеві за виконаними ним обсягами робіт. У протилежному випадку рекламне агентство перераховує податок з реклами до бюджету в повному обсязі.

ДПАУ вважає, що витрати будуть підтверджені документально, якщо в договорі на рекламні послуги обов’язково буде відображено (ВНСУ № 17):

- умови виготовлення або розміщення реклами;

- перелік виконуваних робіт;

- порядок і строки виконання замовлення;

- порядок і строки розрахунків;

- сума договору.

ДПАУ пропонує такий порядок формування вартості рекламних послуг (ВПСУ, січень 2001 р., № 4, с. 13):

В = Вт + П + Пр + ПДВ, де:

В – вартість послуг рекламного агентства;

Вт – витрати рекламного агентства з надання послуг, включаючи матеріальні витрати, нарахування заробітної плати працівникам та інші витрати;

П – прибуток рекламного агентства, одержуваний від надання рекламних послуг;

Вт + П – не що інше, як вартість;

Пр – податок з реклами, розрахований відповідно до ставки податку на рекламу, що не може перевищувати встановлених Декретом № 56 розмірів, а саме: 0,1 % вартості послуг з установки та розміщення одноразової реклами; 0,5 % вартості послуг з установки та розміщення реклами на тривалий час:

податок реклама комерційний вартість

Пр = (Вт + П) х 0,001 або Пр = (Вт + П) х 0,005;

ПДВ розраховується так:

ПДВ = (Вт + П) х 0,2.

Об’єктом обкладання податком з реклами і ПДВ є та сама величина — вартість послуг рекламного агентства. Податок з реклами сплачується під час оплати послуг з установки та розміщення реклами.

 

Висновок

Податок з реклами встановлюється на підставі Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори “ та Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”.

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямого або опосерекованого одержання прибутку.

Рекламою рахуються всі види оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та інших місцях.

Здійснення рекламної діяльності повинно проводитись у відповідності з Законом України “Про рекламу” від 03.07.1996 року № 271/96 ВР.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг ( без податку на додану вартість), що сплачується за виготовлення і розміщення реклами.

Податок на рекламу справляється за ставкою в розмірі 0,1 відсотка від вартості послуг за виготовлення і розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка щомісячно – за розміщення реклами на тривалий час.

ЛІТЕРАТУРА

1.  www.rada.kiev.ua (Верховна Рада України)

2.  http://www.kmu.gov.ua (Урядовий портал)

3.  http://www.president.gov.ua (Офіційне Інтернет – представництво Президента України)

4.  http://www.minfin.gov.ua/ (Міністерство фінансів України)

5.Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник для студентів економічних спеціальностей. К.: НІОС, 2000 р. - 416 с.