17 грудня 2005 року офіційний статус кандидата на вступ у ЄС був наданий Македонії.
21 лютого 2005 року Європейський союз підписав план дій з Україною. Імовірно, це стало результатом того, що до влади в Україні прийшли сили, зовнішньополітична стратегія яких спрямована на вступ у Євросоюз. У той же час, на думку керівництва ЄС, про повноправне членство України в Євросоюзі поки говорити не варто, тому що новій владі необхідно зробити дуже багато, щоб довести, що на Україні існує повноцінна демократія, що відповідає світовим стандартам, і провести політичні, економічні й соціальні реформи. Однак після обрання президентом В.Ф. Януковича, позиція Євросоюзу дещо змінилася в сторону покращення відносин у форматі співпраці на рівні міжурядових комісій тощо.
Подальше розширення Європейського союзу відкрито для будь-якої європейської демократичної країни з вільним ринком, що має бажання й можливості для приведення законодавства у відповідність із правом ЄС. З моменту існування Євросоюзу як Європейського об'єднання вугілля й стали в 1952 році минулі розширення збільшили число країн-учасників із шести до двадцяти семи. Умови вступу включені в Копенгагенські критерії, погоджені в 1992 році й закріплені в Маастрихтському договорі (стаття 49), були розширені та переглянуті в 2005 роках. Головне питання – чи є країна європейської – визначається політичною оцінкою, проведеної інститутами ЄС. Все інше залежить від геополітичних процесів Європи.
У даний момент три країни мають статус кандидата: Хорватія (подала заявку в 2003 році), Македонія (в 2004) і Туреччина (в 1987), при цьому Македонія ще не початку переговорів по приєднанню. Інші держави Західних Балкан підписали Угоду про стабілізацію й асоціацію, що вже набула чинності для Албанії, Хорватії й Македонії і яке звичайно передує подачі заявки на членство. Чорногорія, Албанія й Сербія також подали заявку в грудні 2008, квітні 2009 і грудні 2009 відповідно, але Європейська комісія ще не винесла по них рішень.
Правляча партія Ісландії підтримала проведення загальнонаціонального референдуму по питанню приєднання й у липні 2009 року подала заявку на вступ. Даний крок іде врозріз із традиційним скептицизмом Ісландії із приводу приєднання до ЄС, і результат референдуму залежить великою мірою від того, чи зможе уряд переконати своїх громадян у необхідності приєднання. Очікується, що переговори про приєднання (у випадку їхнього схвалення) завершаться відносно швидко, оскільки право Ісландії вже включає більшу частину законодавства ЄС через договори ЄЕЗ і Шенгенську угоду.
У випадку Східної Європи Хізер Грейбб, представник Центру європейських реформ, сказала: "Білорусія занадто авторитарна, Молдова занадто бідна, Україна занадто велика, а Росія занадто страшна для ЄС, щоб розглядати їхнє потенційне членство найближчим часом" [5, c. 91].
Проте, всі країни Східного партнерства в тому або іншому ступені виявили цікавість до вступу в ЄС у довгостроковій перспективі.
За заявою комісара ЄС із питань розширення Оллі Рена, Ісландія й Хорватія можуть вступити в ЄС в 2011 році.
3. Економічні наслідки розширення ЄСЕкономічна ефективність варіюється від держави до держави. Пакт про стабільність і ріст регулює фінансово-бюджетну політику з Європейським союзом. Він поширюється на всі держави-члени, з конкретними правилами, які застосовуються відносно членів, які передбачають, що дефіцит бюджету кожної держави не повинен перевищувати 3% ВВП і державний борг не повинен перевищувати 60% від ВВП. Проте, багато великих учасників розраховують свій майбутній бюджет з дефіцитом значно перевищуючим 3%, і країни Європи у цілому мають борг, що перевищує 60%.
У таблиці, що нижче приводиться, інформація про держави-членах Європейського союзу, упорядкована відповідно до розміру їхньої економіки.
Дані по ВВП, щорічній зміні ВВП, ВВП на душу населення й інфляції, по оцінці МВФ, на травень 2008 року.
Таблиця 2. Економічні показники розвитку країн-членів ЄС
| Країни члени | ВВП | ВВП на душу населення по ППС $ | Інфляція, % | Безробіття % | |
| млрд. дол. | % від ВВП ЄС | ||||
| Європейський союз | 18,493.0 | 100.0% | 30,393 | 3.7 | 8.9 |
| Германія | 3,653.3 | 19.8% | 35,441 | 2.8 | 7.7 |
| Франція | 2,843.1 | 15.4% | 34,208 | 3.2 | 9.3 |
| Великобританія | 2,833.2 | 15.3% | 36,522 | 3.6 | 7.2* |
| Італія | 2,330.0 | 12.6% | 30,58 | 3.5 | 7.4** |
| Іспанія | 1,622.5 | 8.8% | 30,62 | 4.1 | 18.7 |
| Нідерланди | 862.9 | 4.7% | 40,431 | 2.2 | 3.2 |
| Бельгія | 507.1 | 2.7% | 36,235 | 4.5 | 8.2 |
| Швеція | 502.5 | 2.7% | 37,245 | 3.3 | 8.9 |
| Польща | 450.6 | 2.4% | 17,481 | 4.2 | 8.1 |
| Австрія | 418.7 | 2.3% | 39,634 | 3.2 | 4.3 |
| Греція | 361.6 | 2.0% | 30,534 | 4.2 | 8.7** |
| Данія | 349.2 | 1.9% | 37,265 | 3.6 | 5.7 |
| Ірландія | 290.7 | 1.6% | 42,539 | 3.1 | 11.7 |
| Фінляндія | 273.1 | 1.5% | 36,217 | 3.9 | 8.1 |
| Португалія | 248.9 | 1.3% | 22,189 | 2.7 | 9.3 |
| Чехія | 211.7 | 1.1% | 25,395 | 6.3 | 6.1 |
| Румунія | 187.9 | 1.0% | 12,579 | 7.9 | 6.2** |
| Угорщина | 155.2 | 0.8% | 19,499 | 6.0 | 10.2 |
| Словакія | 88.9 | 0.5% | 22,04 | 3.9 | 11.1 |
| Люксембург | 57.0 | 0.3% | 82,306 | 4.1 | 6.4 |
| Словенія | 53.3 | 0.3% | 29,472 | 5.5 | 5.9 |
| Болгарія | 49.3 | 0.3% | 12,34 | 12.0 | 6.5 |
| Литва | 48.1 | 0.3% | 18,945 | 11.1 | 14.3 |
| Латвія | 35.8 | 0.2% | 17,071 | 15.3 | 16.3 |
| Естонія | 25.4 | 0.1% | 20,259 | 10.6 | 15.6 |
| Кіпр | 24.5 | 0.1% | 29,829 | 4.4 | 5.3 |
| Мальта | 8.4 | 0.1% | 23,76 | 4.7 | 7.1 |
Частка ЄС у світовому валовому продукті (МВП) стабільно становить приблизно одну п'яту частину. Темпи росту ВВП, великі в нових державах-членах, у цей час упали через млявий ріст у Франції, Італії й Португалії [4, с. 202]. Дванадцять нових держав-членів із Центральної й Східної Європи, мають більше високий середній відсоток росту, ніж їхні західноєвропейські партнери. Зокрема, країни Балтії домоглися стрімкого зростання ВВП, у Латвії він становить до 11%, що на рівні світового лідера Китаю, чий середній показник дорівнює 9% за останні 25 років. Причини такого масового росту полягають у проведенні державою стабільної грошово-кредитної політики, експортно-орієнтованої політики, торгівлі, низкій фіксованій податковій ставці й використанні порівняно дешевої робочої сили. За останній рік (2008), у Румунії був найбільший приріст ВВП серед всіх держав ЄС. Поточна карта росту ВВП у ЄС найбільш контрастна по регіонах, де сильні економіки страждають від стагнації, у той час як у нових державах-членах спостерігається стійкий економічний ріст. У цілому ж вплив ЄС27 на збільшення валового світового продукту скорочується у зв'язку з появою економічних держав, таких як Китай, Індія й Бразилія. У середньостроковій і довгостроковій перспективі, ЄС буде шукати шляхи для збільшення темпів росту ВВП у країнах центральної Європи, таких як Франція, Німеччина й Італія й стабілізації росту в нових країнах Центральної й Східної Європи для забезпечення стійкого економічного процвітання.
Хорватія розпочала переговори у жовтні 2005 року. У червні 2006 р. чільники Євросоюзу заявили про прогнозований вступ Хорватії до ЄС 2010 року (заявка про вступ надійшла 21 лютого 2003 р.).
З 14 квітня 1987 р. Туреччина є офіційним кандидатом (англ. Applicant country, candidate country) на вступ до ЄС. Європейські амбіції Туреччини сягають 1963 року, коли у Анкарі було укладено відповідну угоду. Офіційно, попередні переговори розпочалися у жовтні 2005-го року. Однак аналітики прогнозують можливий вступ Туреччини у 2015-му році. Туреччина має здійснити деякі необхідні соціальні і економічні реформи. Інша проблема те, що лише 3 % території Туреччини належить до Європейського континенту, хоча формально, відповідно до Копенгагських критеріїв географічних вимог немає.
Республіка Македонія отримала офіційний статус кандидата у грудні 2005 року.
Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн у різний час також подавали заяви про вступ до Європейського Союзу. Однак через ті чи інші причини (зокрема, негативні результати референдумів у Норвегії) так і не стали його членами. Однак ці країни є членами єдиної економічної зони ЄС без набуття членства.
Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія офіційно визнані потенційними кандидатами.
1. Сiденко В.Р. Прорив в Європу // Політика і час, 2009, № 8. – С. 23.
2. Орієнтир, інформаційний додаток. // Урядовий кур''єр, 2008, № 10. – С. 54
3. Право ЕС, Энтин Ю. – М, 2009. – 624с.
4. Право европейских сообществ. – М., 2009. – 540 с.
5. Україна на роздоріжжі. За редакцією Л. Хоффманна. К.: Фенікс, 2008. – 212 с.
... продуктивності праці, прибутковості виробництва, заробітної плати та ін. 2. Інформаційне та правове забезпечення євро інтеграційного курсу України У період розширення Європейського Союзу та формування нової політики ЄС стосовно України важливого значення набуває інформування громадськості щодо проблем, напрямів та перспектив європейської інтеграції. За результатами соціологічних опитувань, ...
... дол. США і складає лише 22,6% від середнього рівня ЄС. Але, зважаючи на політику ЄС, спрямовану на прискорення економічного розвитку відсталих регіонів, у них є можливість покращити ці показники протягом наступних семи років. Функціонування Європейського Союзу, з його досить розгалуженим апаратом проведення спільних інтеграційних заходів має власну фінансову базу, основу якої складають бюджет, ...
... простір та створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі. Стратегія визначає основні напрями співробітництва України з Європейським Союзом - організацією, яка в процесі свого розвитку досягла високого рівня політичної інтеграції,уніфікації права,економічного співробітництва, соціального забезпечення та культурного розвитку. В цьому документі зазначено, що стратегія і ...
... члена об'єднаної Європи надає можливості реалізувати економічні, безпекові інтереси України та її потенціал регіонального лідера. 4. Кажуть, що Україна має інтегруватися в Європейський Союз тільки разом з Росією, а самостійний шлях України до Європейського Союзу ускладнить її відносини з Росією. Насправді, Росія є євроазіатською країною і, на відміну від України, ніколи не заявляла про ...
0 комментариев