Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА ТЮРКОЛОГІЇ
Науковий керівник: д-р філ. наук проф. Г.І. Халимоненко
КИЇВ - 2002
Вступ
Об’єктом дослідження нашої роботи став жанр сакінаме, інакше,- винної поезії, популярної та досить поширеної у середньовічній літературі Сходу. Мотиви вина зустрічалися їще у творах видатних арабських митців Абу Нувваса, Аль Фараздака, Аль-Валіда ібн Акаба та інших; перських поетів Фарабі та Рудакі; турецьких, зокрема, Нефі, твір якого і став предметом нашого дослідження.
Досліджуючи сакінаме Нефі, ми поставили за мету розглянути художньо-стилістичні особливості твору, проаналізувати лексично-образний склад, структуру твору та його граматичні особливості; розглянути твір у контексті класичних традицій віршування Сходу, зокрема, зупинитись на впливах арабської та перської літератур. У ході роботи було здійснено спробу перекладу твору українською мовою. Ми намагалися доповнити переклад широким коментарем, долучаючи додаткову інформацію з іншомовних енциклопедичних джерел. Крім того, ми подали біографічну довідку про поета та відомості про його поетичну творчість, адже без цього аналіз його твору можна було б вважати неповним.
Матеріалом для проведеного дослідження був, передусім, оригінальний текст сакінаме Нефі, монграфії вітчизняних (Г.І. Халимоненко, А.В. Куделін, Е. Бертельс, І. Фільштинський, Р. Мусульманкулов) та зарубіжних вчених (Банарли, Девелліоглу тощо); крім того, у художньому аналізі твору ми спирался на збірники перекладів віршів (Из старой турецкой поэзии, Турецкая ашыкская поэзия); широко використовували словникові та енциклопедичні дані (енциклопедичний словник Девелліоглу, словник Онера Кемаля).
За ступенем розробленості тема турецької літератури дивану XVI - XVII століть не може похвалитися ретельними дослідженнями як на теренах України, так на території усього колишнього Радянського Союзу. У 1916 році у Москві була видана ґрунтовна робота А. Кримського История Турции и ея литературы. Нині маємо послідовний огляд турецької літератури (до XVI століття) у двох частинах підручника Г.І. Халимоненка, виданих відповідно 2000 та 2001 роках. Мотив вина у східній поезії згадано у фундаментальних працях І. Фільштинського, Е. Бертелься, проте їхні роботи стосуються арабської та перської літератур відповідно. Що ж до турецької класичної літератури, відзначимо Бороліну, Алькаєву, Горбаткіну та їхні переклади Из старой турецкой поэзии. Е. Бертельс зазначав, що література Близького Сходу XVІ - XVIІ століть вивчена дуже слабо1, до його думки приєднуються Г. Халимоненко та Н Бороліна, яка, зокрема, вказує на те, що на турецьку літературу довгий час не звертали достатньої уваги через її наслідувальний характер та видимий брак оригінальності. Адже, як зазначає Г. Халимоненко, "турецьку поезію класичної доби неможливо вивчати поза контекстом арабсько-перської поетики"2 .
Одне слово, можна сказати, що в українській тюркології тема літератури дивану вцілому та жанру сакінаме зокрема ще розроблена недостатньо, а звідси випливає актуальність запропонованої проблематики. Ми зробили спробу не лише "заповнити болісну для українських інтелектуалів прогалину у їхній практичній діяльності, спрямованій на утвердження іміджу вітчизняної науки"3, але й запропонувати українському читачеві переклад яскравого зразка турецької диванної поезії. Вважаємо надзвичайно потрібною подальшу працю над запропонованою проблемою, адже докладна розробка особливостей турецької літератури та специфіки її поетичного мовлення дасть змогу глибше зрозуміти її суть; крім того, дати українському читачеві повноцінний та адекватний переклад перлин турецької поезії дивану, яка довгий час була позбавлена достатньої уваги.
Розділ І. Особистість Нефі
Передусім, слід зазначити, що відомості про особистість Нефі досить обмежені, творчість його ще й досі не вивчена у достатній мірі. У роботі В.С.Гарбузової Поэты средневековой Турции міститься коротенький огляд життя й творчості письменника,4 у роботі ж Л.Алькаєвої та Б.Бабаєва Турецкая литература зазначено лише, що поет уславився своїми сатирами, за які, власне, і був страчений5. Найдокладнішу інформацію щодо особистості, життєвого шляху та творчості поета ми знайшли у енциклопедії турецької літератури Н.С. Банарли6.
Нефі - великий поет XVII століття, під його пером вірш дивану набув величності, стрункості та гармонії. Нефі вдалося збагатити поетичну мову того періоду насиченим музичним звучанням. Вірш Нефі звучить музикою у вухах читача.
Слова та структури, які використовує поет, узяті з поетичної мови турецько-іранської літератури, “тюркизовані” та підігнані задля стрункості та гармонії вірша. Проте довершене речення, побудоване з елементів турецько-перської мови, мало правильну й чітку структуру згідно правил суто турецької мови:
Etse Nef’і nola ger gonluyledaim bezm-i has
Hem kadeh hem bade hem bir suh sakidur gonul
у подібних рядках, поруч з чистою й правильною мовою того періоду особливу нашу увагу привертає особливість побудови висловлювання.
Особистість поета користувалась значною популярністю; він був знаний завдяки своїм касидам, сатирам; зокрема, сатири, які часом мали занадто гострий характер, i стали причиною його загибелі.
Життєвий шлях
Нефі народився у містечку Хасанкале (Ерзрум). Немає можливості встановити точну дату його народження, відомо лише, що поет прийшов у світ у середині другої половини XVII століття.
Справжнє ім"я Нефі - Омер. Цей факт вказує на те, що Нефі народився у сім’ї суннітів. Справа у тому, що на той час більшість населення Східної Анатолії, включаючи Ерзрум, належали до шіїтського напрямку, представники якого негативно ставились до імені Омер. Як зазначає історик Алі у своєму творі "Меджмауль - Бахрейн", батьком Нефі був Мехмед бей, дідом - Алі паша.7
З сатир, написаних поетом батькові, зрозуміло, що батько його, Мехмед бей, також був поетом, читав вірші кримському ханові, з яким близько товаришував, також писав на його честь касиди.
Ми не маємо достатніх даних про дитячі та юнацькі роки Нефі. Відомо лише, що він отримав хорошу освіту, зростав під сильним впливом турецько-іранської поетичної традиції. За одним з переказів, та й, власне, як на те вказують рядки з творів поета, він був близько знайомий з родиною кримського хана, можливо, це знайомство відбулося завдяки батькові поета.
Потім, скоріше за все, Нефі був відправлений Куюджу Мурад пашою з Анатолії до Стамбулу. Є відомості, що Куюджу Мураду паші поета рекомендував кримський хан Джанибей Гірей.8
За переказами, Нефі спочатку писав вірш під прізвиськом Заррі, а вже потім відомий історик Алі Геліболулу вигадав для нього псевдонім Нефі. Серед віршів, які не увійшли до поетового дивану, є касида з редифом suhan, що є хвалою (медхіє) Алі:
Eyledun mahlas-i Nef'i ile kadrim il'a
Zihn-i pakimde gorub kuvvet-i izan-i suhan
Himmetunle giderek buldi terakki si'rim
Adi her bir gazelim aleme destan-i suhan
у цих рядках, звернених до історика, поет висловлює подяку своєму покровителю та захиснику Алі.
Під час правління султана Ахмеда І Нефі прибуває до Стамбула і знаходить захист та притулок у султанському дворі. При дворі до поета ставилися з прихильністю, з милості султана він поїхав до Едірне, де згодом на певний період отримав призначення мютевелі.9 У наступни бейтах касиди "Едірне" поет розповідає про свій приїзд до міста:
Edirne sehri mi bu ya gulsen-i me'va midir
Anda kasr-i padisahi cennet-i a'la midir
Cuylar mi devr eden tarf-i cemen-zarin yahud
Mai pervaz ile kat'olmis yesil hara midir
Daima boyle muferrih mi bu ca-yi dil-kusa
Her zaman ab u hevasi boyle ruh-efza midir
Yoksa simdi eyleyen ab u hevasin terbiyet
Aftab-i devlet-i sah-i cihan-ara midir
Серед поетичного доробку Нефі зустрічаємо касиди не дише на честь султана Ахмеда І, але й на честь його наступника Османа ІІ. Перебуваючи у Стамбулі, Нефі служив дрібним чиновником і не робив спроб піднятись по службовій драбині.
Незважаючи на це, при дворі до нього ставилися з прихильністю, особливо за часів правління Мурада IV. Відомо, що султанові подобались сатири поета та його стиль, гострий, по-чоловічому сильний голос та гармонійно-витончена поетична мова.
За влучним зауваженням Фуада Кьопрюлю, серед творів Нефі були й такі, що їх схвалював сам султан Селім Явуз. Оскільки султан вряди-годи писав вірші, він розумівся на поезії і цілковито міг схвалювати ті твори. Султан Мурад IV із задоволенням слухав поезії Нефі, особливо, касиди та сатири, отримуючи від них справжнє задоволення.
Отже, спочатку Нефі користувався усілякими милостями, брав участь у бесідах з владиками; але, очевидячки, поет, майстер касид на честь великих та поважних персон, отримав від степового клімату надзвичайно складного характера та вкрай гострого язика. Найвпливовіші державні мужі того часу не могли врятуватися від нищівної поетової сатири. Гостре перо Нефі перетворювало їхні помилки на віршовані рядки сатири, що починали переходити з уст в уста. Серед вельмож, які потрапили до сатир поета, були Гюрджю Мехмед паша, Кеманкеш Алі паша, Екмекчізаде Ахмед паша, Бакі паша, навіть Нафиз Ахмед паша та каймакам10 Садарету Байрам паша. Нефі робив своє діло з неабиякою поетичною майстерністю, проте, разом з тим, творами своїми поет нажив багато ворогів. Знаходились навіть такі, хто вважав необхідною страту митця.
У такому несприятливому середовищі, спричиненому власними сатирами, поета й було страчено.
Ми не знаємо, що саме стало причиною його страти і що ж було останньою краплею. Різні ж джерела подають різні відомості щодо цього. Зокрема:
Одного разу, коли Мурад IV читав книгу Нефі "Сихам-и Каза-і" надворі стемніло і у палац вдарила блискавка. Султан подумав, що то є поганий знак, покликав до палацу поета і заборонив йому писати сатири. Нефі скорився, але у касиді, написаній одразу ж потому:
Bu gunden ahdim olsun kimseyi hicv etmeyim illa
Vereydin ger icazet hicv ederdim baht-i nasazi,
не зміг стриматися від того, аби не висміяти володаря, нехай і в дуже вишуканій манері, зрозумілій лише тому, хто знається у віршах. Про це одразу ж стало відомо, і недоброзичливці поета переповіли подію наступним чином:
Gokden nazire indi Siham-i Kaza'sina
Nef'i diliyle ugradi Hakk'in belasina
За іншими ж переказами, цей бейт було написано на замовлення і присвячено до смерті поета.
Розповідають, що владика заборонив Нефі складати сатири, проте поет, незважаючи на це, не втримався аби не висміяти султанового візира Байрама пашу. Почувши про це, султан наказав привести поета. Чесний від народження Нефі не відмовився від скоєного. Падішах передав поета Байрамові паші і той, отримавши дозвіл на страту, наказав задушити його, а тіло викинув у море, позбавивши таким чином батьківщину навіть могили поета. А вже потому суперники поета і склали наведені вище рядки.
Проте набагато важливішою та ближчою до істини видається нам причина страти поета, запропонована професором Ф.Кьопрюлю.11
"У старих часописах зустрічається касида Нефі, яка містить тяжкий наклеп на Мурада VI. Можливо, насправді касида не належала перу Нефі, можливо, хтось з його недоброзичливців додав ці рядки з наклепом до поетової гострої сатири; проте касиду було представлено падішахові, і саме цей факт, очевидно, й став головною причиною страти. Ось що підтверджує цю можливість: до того часу Нефі склав значну кількість сатир на великих візирів, але жодна не стала причиною його страти. Мурад VI, який так любив та цінував поета, не приніс би його в жертву пихатому візирові. Найбільше покарання, що його міг би застосувати падишах, - звільнення зі служби, або ж, у гіршому випадку, заслання (що він і робив неодноразово). Отже, робимо висновок, що образа, яка спричинила до страти поета, мала бути нанесена лише особисто падишахові".
Наведені нижче бейти подають нам історію поетової страти:
Nagehangeldi (bir eksikli) dedi turihin
Ah kim kiydi felek Nef'i gibi ustade
Katline oldi sebeb hicvi hele Nef'i'nin
За цими даними Нефі було страчено 1044 (1634) року. Страту провели під безпосереднім керівництвом чавушбаші12 Бойну Егрі (Кривобокого) Мехмеда Аги. Придворні кати задушили поета, а тіло його кинули до моря. Таким чином, візир Байрам паша здійснив наказ великого падішаха.
Поетична творчість
Нефі належить до поетів, яким вдалося увійти до турецької літератури завдяки власному сильному слову. Проте слово його не є штучно створеним порожнім поетичним дзвоном. У поезії Нефі чітке гранене слово та думка автора перебувають у безперечній гармонії зі змістом твору. Іще у касиді, написаній на честь Ахмеда І поет підкреслював, наскільки важливою він вважає мелодику вірша:
Hem yazar hem tutarim nagme-i klike ahenk
Поет створив цілу низку творів, у яких з-під його каламу виходять мелодії. Необхідно також відзначити, що поети XVIІ століття, приділяючи надзвичайну увагу звуковому вираженню вірша, мали нове розуміння гармонії внутрішньої та зовнішньої побудови вірша. Прихильники цієї тенденції пішли навіть далі за видатних поетів попереднього століття Фузулі та Бакі, гармонія вірша та музична довершеність поезії яких безперечні.
З іншого боку, якщо докладніше розглянути уявлення Нефі про поезію, висловлені у касидах на честь Ахмеда І, можемо зробити висновок, що поетове бачення випереджало навіть думку його сучасників. На його думку, художня цінність поезії має бути схвалена кимось з високих осіб.
У поезіях Нефі, незважаючи на сильний вплив перської класичної поезії, перської манери написання вірша, спостерігаємо суто тюркську побудову речення та чітку, варту особливої уваги ясність манери виразу; причому поезії Нефі виразні настільки, що людина, знайома з усталеною поетичною лексикою того часу та канонами написання придворної поезії, не мала жодних труднощів з розумінням творів. У поезіях його - суть, гармонія та душа, і твори ці - саме те, що у давній літературі називали словом красномовність. Поет відбирав прості, але виразні та зрозумілі слова, забезпечував внутрішню та зовнішню гармонію вірша; відповідність між його звуковим вираженням та змістом; причому, на думку літературних критиків Туреччини, у цьому він досяг неабиякого успіху.
Саме тому написані Нефі вірші описового характеру найкраще показують художню силу та потенціал його творів. Читаючи опис війни у касиді поета, неможливо не почути гуркіт гармат та брязкіт шабель, створений навдивовижу митецькою побудовою фрази, вдалим підбором звуків. Якщо ж це опис весняного пейзажу, між рядків відчуваємо атмосферу радості, бажання, що надихає до дії, надає сил та енергії, живить природу.
У турецькій літературі дивану Нефі здобув ім’я майстра касид; секрет же у тому, що поет спромігся сягнути у цьому поетичному жанрі омріяних висот, відлити у формі слова барвисте різноманіття почуттів. Душа Нефі, що прагнула до інших, кращих світів, у жанрі касиди знайшла для себе можливості, що дозволяли зазирнути, ба навіть поблукати тим світом. У багатьох випадках образи його настільки перебільшені, що не здатний осягнути поетового світу читач сумнівався у щирості відображених почуттів поета.
Про героя своєї касиди Нефі говорить, що порох з-під копит його коня зупиняє вітри, а сонце проти величі його схоже на порошинку. Ці образи, що зійшли на папір з переповненого почуттів серця поета, не назвеш простими й звичними для жанру касиди. Проте поетові подобалося сягати таких висот за допомогою власної фантазії; зокрема в одному зі своїх віршів перською мовою Нефі зазначає: "моя фантазія - як Бог; якщо вона захоче, то перетворить перлину з морського узбережжя на фортецю, "- в чому, на думку Банарли, Нефі цілковито мав рацію13.
Незважаючи на численні гіперболи, які переходили усілякі припустимі межі, вірші Нефі отримали визнання та перепустку до когорти визнаних творів свого часу, так би мовити, до елітних творів, за їхню стилістичну майстерність, витонченість та гармонію, деяку схожість з фантастично-казковими творами.
Іншою важливою особливістю касид Нефі було те, що він уникав реалістичних описів осіб, яким присвячував твір. Портрет, створений пером та безмежною фантазією поета, настільки величний, що, врешті, ким би не була ця особа, що виникла у мистецькій уяві поета, у будь-якому випадку, вона мала б заслуговувати на схвалення та захоплення.
Зокрема султана Ахмеда І, який не брав участі у жодній війні, Нефі зобразив великим героєм; султанові Осману ІІ, що зазнав невдачі у поході на Польщу й сам потрапив до полону, поет присвятив наступні рядки:
Aferin ey ruzgarin sehsuvar-i safderi
Arsa as simden-geru tig-i Sureyya-gevheri
Касида Османові ІІ починається таким величним вступом і представляє молодого владику переможним командувачем; мало того, тут відчувається щирість поета, чуємо наспіви його душі, породжені тією ж безмежною уявою.
Tigine no'a yemin eylerse ruh-i Murtaza
Bir gaza etdin ki hosnud eyledin Peygamber'i
Eyledin bir hamlede berbard mulk-i dusmeni
Gerd-i rahsin gerci kim siddetli rah sarsari
Так само як і у касидах, присвячених султанам, у своїх творах на честь нижчих за становищем, Нефі вдається до гіпербол; уславляючи їх (серед таких, зокрема, візирі Мурад паша, Насук паша, Хусейн паша, Алі паша) поет використовує, здавалось би, занадто високі слова; усе це - вираз внутрішнього світу поета.
Помиляються ті, хто вважає подібні хвалебні пісні псевдо-мистецьким підлабузництвом. Доказом тому може слугувати той факт, що Нефі, гіперболізовано оспівуючи чесноти високих вельмож і приносячи їм хвалу, з тією ж таки ретельністю складає нищівну сатиру на них же, нещадно висміюючи усі їхні недоліки та хибні вчинки. Разом з тим варто ще раз підкреслити, що Нефі надзвичайно високо цінував власну творчість; це була занадто самовпевнена і самолюбива особистість, що не пробачила б, та й просто не дозволила би нікому принизити себе.
Нефі бачить себе вищим за усіх турецько-перських поетів і не оминає жодної можливості висловити свою думку. Така віра породила у поетовій душі переконання, що доля його, призначення від Бога, вище навіть за долю самого султана. Звертають на себе увагу слова поета, кинуті якось на адресу такої пишної та самовпевненої особистості як Мурад VI: "ти знаний та могутній владика, адже саме я складаю касиди на твою честь". Зокрема, у наступних рядках касид на честь падишаха поет таким чином звертається до нього:
Sen bir seh-i zi-sansin Sahenseh i devransin
Yani ki sen hakansin devrinde ben Hakaniyem
*
Sozde nazir olmaz bana ger olsa alem bir yana
Pur-tumturak u hos edane Hafiz'em ne Muhtesem
*
Hakani'yem ben Muhtesem yanimda serheng-i hasem
Hafiz olur leb-beste-dem hamem edince zir u bem
"Ти уславлений падишах! Падишах падишахів свого часу! Ти Хакан, але я теж хакан твого часу"
"У мистецтві слова подібного мені немає. Навіть якби світ розділився, не знайшлося б поета, схожого на мене. Моя поетична мова блискуча, сповнена гармонії, дотримана найкращої манери. Я теж Хафез, я теж Великий".
"Я лише Хакан. Великий може бути вищим за мене за своєю величчю, але коли моє перо починає вигравати усіма барвами, Хафез завмирає".
У цих бейтах, з яких видно, що турецьких поетів Нефі вважав вищими за перських; окрему увагу слід звернути на його твердження: "я-Хакан". У цих словах (де міститься, між іншим, вказівка на родинний зв"язок Нефі з правителями) поруч з алегоричним висловлюванням прослідковується й інший задум Нефі: як відомо, видатний перський поет (1126-1199) говорить у своєму творі: "немає кращого за мене падишаха; зверхність над поетами усього світу передалась мені"14 .
Нефі хоче сказати те саме й про себе. Для поета реальний світ, справжні володіння султана, так само як і світ пера, підпорядковуються владі поетичного слова. Іншими словами, поет таємно змагається з владикою у "падішахстві". Як зазначає він у одному рубаї перською мовою: "Я Шехіншах престолу розуму. Завдяки безмежній милості Аллаха я маю численних воїнів. Я захопив країну (поетичних) смислів. Я викував монети зі слів, їх значень, їхнього срібла та золота". Ці слова - ще одне підтвердження тому, що Нефі був зверхньою та надмірно впевненою у собі особистістю.
У той час за поетичним етикетом обов"язком кожного поета було писати хвалебні вірші -медхіє. Хоча Нефі не був аматором поетичної майстерності, він також складав медхіє; причому, аналізуючи кількість хвалебних слів ужитих на свою адресу, доходимо висновку, що у цьому поет намагався дотриматись певної необхідної міри. Тенденція до уславлення самого себе зустрічається також і у перських та турецьких касидах письменника.
У касидах Нефі поруч з гармонійними, чіткими та стрункими їх частинами, де поет підносить хвалу владиці й самому собі, привертають увагу бейти-композиції знання, думки та розуму. У таких рядках прослідковуємо добре засвоєну культуру мислення тасаввуфу. Проте у касидах Нефі містицизм перебуває не у формі надмірно захопленого пантеїзму, але є відображенням просто містичної культури. Тонкий містицизм з глибоким змістом спостерігається переважно у перському дивані та у касидах на честь Мевляни Джеляледдіна.
У касидах Нефі передусім звертає на себе увагу свобода слова, далека від усілякого фанатизму. Просячи вина (касида Бахар), поет мовить:
Bir cam sun Allah icun bir kase de ol mah icun
Ta medh-i Sahensah icun alam ele levh u kalem
Як на той час, піднімати келих в ім"я Аллаха було дією надзвичайно сміливою та непристойною. Подібні слова поета змушують замислитись над питанням про релігійну толерантність митця.
На чолі найкращих касид Нефі - Наат. Це - вираз поетової поваги до ісламу, любові до пророка, яку Нефі виказує з притаманною для його поетичного слова культурою та оздобленням мови:
Ukde-i ser-riste-i raz-i nihanidur sozum
Silk-i tesbih-i dur-i seb’al-mesanidursozum
Bir guherdir kim naizrin gormemisdur ruzgar
Ruzgare alem-i gayb armaganidur sozum
починаючи таким чином, поет продовжує у тому ж дусі; у мові його бачимо ліризм та величну манеру.
Окремо варто зазначити, що поет, який вправність у мистецтві віршування ставить вищою за будь-яку високу посаду, ба навіть султана, сягає якісно нової вершини у жанрі хвалебних пісень медхіє, вдаючись у них до застосування принципів містичної культури.
Подані нижче рядки, після яких іде блискучий опис військових подій, з касиди, присвяченої тому ж таки Мураду VI, доповнить уявлення читача про касиди, що вийшли з-під пера Нефі:
Gamzen ne dem ki tig cekub hun-fesan olur
Usak-i dil-figare ecel mihriban olur
Cesmin o kahraman-i gazab-nakdur senin
Kim hismi zail olsa dahi bi-aman olur
Mujganiarinla seyr eden ol ebruvani der
Birden bu denlu tir nice der-keman olur
Bu naz u bu nigah-i tegaful ki sende var
Hizr olsa asikin sebeb-i terk-i can olur
Yeksan ise yaninda seven, sevmeyen seni
Hubane bu muameleden cok ziyan olur
Razi degilse ger buna namus-i dilberi
Ussaka derse boyle ihanet yaman olur
Her na-mahal'le ruhsat-i nezzare ya neden
Bir gun demez misin ki mahallinde kan olur
"Коли погляд твій почне проливати кров, витягши з піхов свого меча, для закоханого, серце якого ти вразиш, навіть смерть буд приємною".
"Очі твої настільки могутній воїн, що навіть коли минає їх гнів, вони все одно не знають жалю".
"Кожен, хто бачить твої вії, говорить: яким же чином у одного стрільця могло узятися стільки стріл?"
"Від твого погляду людина, що кохає тебе, навіть якби це був сам безсмертний пророк, може не витримати і померти".
"Тоді чому ж ти дозволяєш дивитись на тебе кожному, хто бажає цього? Чи не думаєш ти про те, що одного дня з цього ж таки обличчя потече кров?"
Риси "любовної лірики", що прослідковуються у наведених бейтах водночас є поєднанням гіперболізованої хвали з виявом тонкого розуму. У рядках присвячених описові військових подій у тій-таки касиді, Нефі підносить звитягу славного Мурада паші:
Saflar duzub hucum edicek hayl-i dusmense
Dehsetle asman u zemin pur figan olur
Sarsildigunca zelzele i hamle'den zemin
Asub-i rusta-hiz-i kiyamet'iyan olur
Gerd-i siyehde su'le-i semsir-i tabdar
Guya sehab-i tirede berk-i cehan olur
Oklar siham-i kava-i kazadan nisan verir
Peykan-i tir ise ecel-i nagehan olur
Evc-i havada siyt-i cekacak-i tigden
Avaz-i ra'd u saika reh-gum kunan olur
Gahi miyan-i safda durur kendi teg-ves
Gahi miyan-sikaf-i saf-i dusmenan olur
"Коли (Мурад паша), вишкував воїнїв і почав наступ на ворога, небо та земля опустилися від жаху".
"Удари його солдатів змушують землі тремтіти, як від землетрусу, і видається, що піднявся страшний переполох".
"Стріли нагадують чарівні стріли давнини. Потрапляючи в ціль, стріла миттєво вражає жертву на смерть".
"Звуки ударів шабель заповнюють простір, і за цими звуками не чутно голосів грому та блискавки".
"Іноді (Мурад паша) ніби прапор височить серед своїх солдатів. Він зсередини розбиває стрункі ряди супротивника".
Бачимо, що задля образного відображення та віддзеркалення звуків війни у своїй поезії Нефі використав усі можливості турецько-османської мови. Поетична мова Нефі надзвичайно багата; поруч з повним використанням можливостей османської мови він також вживає лексику та певні можливості арабської та перської мов, активізуючи усі поетичні можливості, принесені до Туреччини культурою ісламу.
Саме за чіткість та наочність картини, представленої Нефі у його віршах, саме за той звук мечів, що чується у рядках його поезії, відомий поет Фікрет, що належав до напрямку Сервет-і Фюнун, сказав про нього таким чином:
Ser-be-ser ra'd-i heyaha-yi velehza-yi sufuf
Su-be-su berk-i cekacak-i serernak-i suyuf
***
Касиди Нефі посідають помітне місце у його творчості, проте щодо його газелей, то вони не привертають до себе занадто уваги. Що й казати, порівнюючи газелі поета з творами, які по суті й зробили його відомим (сатири, касиди), хоч-не-хоч, мусимо визнати, що перші значно поступаються останнім. Наведені нижче слова поета Недіма:
Nef'i vadi-i kasaid;de suhan-perdazdir
Olamaz amma gazel;de Baki vu Yahya gibi
слід розуміти як вказівку на те, що у жанрі газелей Нефі не вдалося досягнути такого ж успіху й майстерності, якої митець сягнув у написанні касид. Щодо “технічного” боку, поетичної мови, способу вираження, не можна сказати, що газелі поета у чомусь поступаються його касидам. Очевидно справа у тому, що газелям Нефі не вистачає необхідного й властивого цьому жанрові почуття пристрасного кохання. У газелях цього поета вираз почуття кохання пом’якшено, мотив тремтіння, хвилювання, мук душі закоханого розвинуто недостатньо, принаймні не у такій мірі, як у інших поетів, що творили у цьому напрямку. Ось наприклад:
Tuti-i mu'cize-guyem ne desem laf degil
Gerh ile soylesemem ayinesi saf degil
Ehl-i dildir diyemem sinesi saf olmayana
Ehl-i dil birbirini bilmemekinsaf degil,
ці рядки поета-зразок досконалості мови, стрункості речення, побудованого за законами турецької мови; між рядків читаємо щирість почуттів поета і, знову ж
таки, майстерне поєднання гострої думки, наукового погляду та сили мистецького виразу.
Yoklamazsin hic var mi dilde dagin yaresi
Boyle mi gozler guzeller asik-i bicaresin
це бейти з газелі пера Нефі. Точно такі ж рядки про кохання міг би скласти будь-який другорядний поет того часу. Звичайно ж, хоча він і написав стосовно Мевляни:
Nef'i-i muciz-beyanim bende-i Molla-yi Rum
але тут немає звичного для поезії турецьких авторів священного тремтіння, що охоплює душу. Лише написані перською мовою касиди, газелі та рубаї поета містять сильні почуття та здатні схвилювати душу.
Проте ще одним жанром поезії (після касид), що завдяки йому Нефі зазнав неабиякої популярності та набув визнання, стали його сатири, у яких поет сягнув вершин мистецтва. Немає нічого дивного, що поет спромігся досягти успіху у написанні поезій у двох жанрах, що видаються настільки несхожими між собою. У сатирах Нефі відчувається вплив меткого почуття гумору поета та його гострого розуму. Проте основною причиною, що змусила митця узятися за розробку цього жанру, був час, період, у який він жив, жахливі події, свідком яких поетові довелося бути. До того як переїхати до Стамбулу, поет перебував у Центральній Анатолії. Коли він прибув до двору султана, то не знайшов там виплеканого у мріях красивого світу. Поет був безпосереднім свідком застою під час правління Ахмеда І; бачив, як незаконним чином на місце Явузів та Кануні прийшов
Мустафа І, що став султаном; був свідком також убивства молодого Османа. Молода людина з провінції, ознайомившись із, м’яко кажучи, неприємними подіями, що розгорталися у султанському дворі та навколо нього, зазнав повного краху ілюзій. Коли 12-річний Мурад VI став падишахом, поет спостерігав, як влада у палаці опинилася у руках жінок, що використовували державних службовців, ніби іграшки.
Нефі був людиною гострого розуму, крім того, це був патріот, виходець з турецької провінції, чоловік войовничого й прямого складу характеру; зрозуміло, що ні моральні принципи поета, ні його характер, ні совість не могли дозволити йому залишатися байдужим, спостерігаючи усе те, що відбувалось у султанському дворі та навколо нього. Нефі не стримував себе і у сатирах, з показною неповагою висловлювався про людей, яких спільнота вважала надто високими і надзвичайно поважними. Докази цього – відкриті нападки поета на візира Гюрджю Мехмеда пашу; їдкі сатири на такого жорсткого й суворого можновладця як Мурад VI, нехай навіть і у формі натяку. Отже, немає нічого дивного у тому, що поет продовжував писати сатири, які вже стали своєрідною звичкою, і не стримувався навіть перед загрозою смерті через страту.
У сатирах Нефі часом зустрічаються надто вже непристойні вирази. Можна припустити, що вони були написані у стані афекту, гніву, хвилювання, викликаних певними психологічними подразниками. Те, на що дійсно варто звернути особливу увагу, аналізуючи сатири поета, це їх майстерне виконання і той факт, що Нефі спромігся поєднати сатиру й витонченість та перетворити поезії цього жанру на справді мистецькі витвори.
Такі своєрідні “тонкощі” поетичного слова містяться навіть у сатирах, написаних на людей, що посідали значні посади у державі. Ось, наприклад, віршовані рядки адресовані Шейхульісламу Ях’я:
Bize kafir demis mufti Efendi
Tutalim ben diyem ana muselman
Varildikda yarin ruz-i cezaya
Ikimiz de cikariz anda yalan
Або ж інші, на адресу особи на ім’я Тахір, що обізвала поета “псом”:
Bana tahir efendi kelb demis
Iltifati bu sozde zahirdir
Maliki-mezhebim benim zira
I'tikadimca kelb tahirdir
Ці рядки також належать до сатир поета, що стали популярними серед народу; через століття читач за цими рядками впізнає їх автора.
Нефі не обходив увагою також і своїх родичів. Зокрема, не бачачи з боку батька допомоги, на яку поет міг сподіватися з огляду на те, що батько був близьким другом кримського хана, “вдячний син” присвятив йому наступні рядки:
Pederde mi aceb misak Han'da mi bilsem
Peder degil bu bela-yi siyahdur basuma
***
Організація звуку у поезіях Нефі підпорядкована іранському класичному принципі подовження складу. Саме з перської традиції перейнято численні імале15 поета, що сьогодні не признаються турецькою традицією віршування. У поезіях митця вряди-годи зустрічаються також зіхаф16; причиною цього також є вплив класичної освіти митця.
У частині творів Нефі кількість запозичень набагато переважає питомі турецькі слова. Доходить до того, що у деяких поезіях власне тюркськими є лише дієслова olur, bulur, або ж рими. Проте, незважаючи на лексичний склад цих бейтів, структура їх та побудова речення повністю відповідають законам та гармонії турецької мови. Здається, якби усі запозичення замінити відповідними тюркськими словами, речення залишиться таким само струнким і зрозуміти його буде легко навіть людині, незнайомій із законами диванної поезії. Нефі можна назвати поетом, який слова османсько-турецької мови просто писав на місце питомих турецьких у своїй поезії.
Твори
Основними творами Нефі є два його дивани – турецькою та перською мовами, а також збірка сатир під назвою Сіхам-і Каза.
Диван турецькою мовою: починається з відомого Наату. Потім йде касида на честь Джеляледдіна Мевляни, а потому – 57 касид на честь можновладців АхмедаІ, Османа ІІ, Мурада VI та інших видатних державних осіб того часу. Серед цих імен – імена Куюджу Мурада паші, Нісуха паші, Мехмеда паші та шейхульіслама Мехмеда ефенді. У дивані містяться також інші твори: 119 газелей та кит’а, Матла, рубаї та інші. Загальні мотиви газелей поета – вино, мейхане, кохання, мудрість, іноді містика, аскеза, любов до Бога. Незважаючи на досконале з технічного боку виконання вірша, дотримання усіх принципів класичного віршування і часом вищою мірою витончену побудову виразу, за емоційним забарвленням та щирістю вираження почуттів вірші його не є тремтливими віршами про кохання, у традиційному розумінні жанру газелі.
Примірники дивану Нефі турецькою мовою доступні читачеві у Туреччині, вони містяться, зокрема бібліотеках Стамбула.
Диван перською мовою. Тут міститься менше творів, порівняно з диваном турецькою мовою. Починається зібрання, так само, як і турецький диван, Наатом. Також цей диван містить 7 наатів, що висловлюють щиру поетову любов до пророка. Після них знаходимо 4 касиди на честь Мевляни Джелаледдіна Румі. Суфійські поезії Нефі не є штучними творами сповненими словесних прикрас, із заглибленням у філософію, натомість, це твори, написані живим словом, сповнені живих, пережитих, відчутих мелодій, вистражданих поетом почуттів. У цих творах, окрім почуття захоплення до Мевляни, знаходимо також і певні вказівки на причетність поета до секти Мевлеві.
До дивану входять також касиди на честь Мурада VI, султана Селіма, хана Хусейна Гірея, та шейхульіслама Мехмеда ефенді. Насамкінець після сакінаме та фахріє17 містяться газелі та рубаї. Усього у дивані перською мовою налічується 21 газель та 171 рубаї.
Сіхам-и Каза. Так називається зібрання усіх сатиричних творів поета. Існуючі видання збірки відрізняються одне від одного. Досі не написано й не видано критичного огляду поезій збірки, не зроблено повного цензурного перегляду. Частина творів написана у надто непристойній формі, частина - зразки блискучої сатири; тож Сихам-и Каза як цілісний твір важко назвати таким, що зазнав слави. У більшості сатир відчувається гострий розум поета; навіть у тих рядках, де поет вживає непристойні слова, не можна заперечувати, що він успішно витримує свій стиль.
Окрім вже перерахованих збірників творів поета, варто було б назвати й касиду Тахіфетю"ль-Ушшак. Касида написана перською мовою, складається з 97 бейтів, її слід було б віднести до перського дивану поета.
Творчість Нефі мала значний вплив на турецьких поетів, починаючи з нової літератури та закінчуючи поетами XVII та XVIII століття. Значний попит мала творчість Нефі також серед поціновувачів поезії дивану після періоду танзимату.
Серед духовних наступників Нефі серед поетів - представників європейської турецької літератури передусім слід було б назвати такі видатні імена як Намик Кемаль, Сулейман Назиф. Серед поетів періоду танзимату найбільшого впливу стилю та творів Нефі зазнав, мабуть, Зія паша (Харабат Мкаддіма).
Відлуння голосу великого Нефі чуємо і у творах Тевфіка Фікрета:
Bir harbi ederse vasfa agaz
Guya isidir kulaklar avaz
Bir rbede bir hucum-i calak
Ber hancer u migfer-i cekacak
Зія паша, зокрема, намагався відзначити й підкреслити образну силу художнього опису поета, гармонійність його поетичної мови із точки зору звукової організації вірша.
Останнє вагоме слово про Нефі належить Ях’я Кемалю. На одній з конференцій, оглядаючи патріотичні вірші Намика Кемаля, Ях’я Кемаль коротко характеризує їх таким чином: "Смерть за Батьківщину та самохвальство у стилі Нефі". Потім, говорячи безпосередньо про особу Нефі, визначає його одним реченням: "Нефі - це турок, який був не в змозі стримати свої почуття".
Наведемо список творів, присвяченх докладному дослідженню творчості Нефі: Ebuzziya Tevfik, Nef'i, Ist.1887; Fuad Koprulu, Divan Edebiyati Antolojisi, Ist.1931; Bir Nefi Sakirdi (XVII. Asir sairi Ali) Hayat M., sayi: 36, 1927; Hammer Geshchihte der Osmanishen Dicktkunst, Pest,1837; E.J.W Gibb, History of Ottoman Poetry, London, 1900-1909; Ibnul-Emin Mahmud Kemal, Nef'i'ye Dair, T.T. E. M. 19, 1928; Muallim Naci, Esami, Ist. 1890; Ali Emiri, Nef'i'nin Nazireleri, Osmanli Tarih ve Edebiyat M. 9, Ist. 1834; Ali Canib, Nef'i'nin Gazelleri, Gunes M. 5, 927; Saffet Sitki, Nef'i'nin Siham-i Kaza'si, Ist. 1943; A. Karahan, Nef'i madd.t.Is. An. ve Nef'i, Ist. 1954 (1967).
Розділ ІІ. Жанр сакінаме; поява та розвиток винної поезії
Визначення жанру сакінаме
Якщо визначення таких термінів як газель та касида знаходмо у будь-якій енциклопедії: як спеціалізованій літературній, так і такій, що містить загальні відомості, - то назву сакінаме не зустрічаємо ні у Великій Радянській Енциклопедії, ні у Encyclopedia Britannica, ні у Літературознавчому словнику-довіднику (Київ, 1997).
Енциклопедичний словник Девелліоглу пояснює цей термін наступним чином: sakiname ( ) - віршований твір, який писали поети дивану (придворні поети) і у якому вихваляли вино та чашника; у вишуканій поетичній формі просили чашника налити вина18 .
Зрозуміло, що термін сакінаме безпосередньо пов"язаний з назвою сакі (чашник). У цитованому вище словнику Девелліоглу знаходимо відповідні пояснення цього слова: 1)той, хто подає воду, чашник; 2) любов Аллаха до людської душі.
На відміну від гімнів вину - гамрійятів - у сакінаме основну увагу приділено особі чашника, його красі та фізичним принадам.
Варто відзначити поширеність та популярність цього жанру, проте не можна оминути увагою й разючу невідповідність, що одразу привертає увагу читача. Йдеться про видиму розбіжність між традиційними настановами iсламу (заборона на вживання алкогольних напоїв) та пісень-уславлень вина. Проте, якщо глибше розібратись у цій проблемі, як слушно зазначає Г.І.Халимоненко у своєму підручнику Історія турецької літератури, "вино слід розглядати як символ"19 , водночас він підкреслює, що у мусульманському суспільстві того часу настанови щодо невживання алкоголю дотримувались, м’яко кажучи, не надто ретельно. "Араби доісламської доби", - пише автор, - "як і народи, котрі їх оточували, вино вживали, а у містах ним добряче й зловживали"20. Г.І.Халимоненко докладно змальовує стан речей у мусульманському світі на той час: один з найближчих товаришів Мухаммеда, пізніше халіф, Омар, до прийняття віри був гіркий п’яниця; в описах раю, які Мухаммед подає у семи сурах, читаємо, що у райських садах вічно юні парубчаки з чашами в руках пригощають праведних вином; за правління Муавії (661-680), основоположника династії Омейядів, а також його наступника, Йазида І, халіфський двір у Багдаді стає колискою розваг та п’яних учт; омаритським лірикам узагалі не була притаманна висока моральність - вони й пили, й гуляли, й висловлювали все це у поезії: Зу-н Нун та хорасанець Бістамі ввели мотиви любовної та винної поезії також у суфійську лірику; перс ас-Суварді зазначав, що у ліриці суфіїв вино - це божественний напій; влаштовували п’яні оргії іранські народи, вшановуючи таким чином свої прадавні звичаї та свята; полюбляли це діло також і тюрки, зокрема, Масуд, син Махмуда, таємно влаштовував п’яні оргії у палаці. Таким, чином, доцільно ще раз процитувати Г.I.Халимоненка, який зазначає: "У поетів тієї доби вино - це цілий комплекс матеріальних і духовних якостей; вино - це світло, змішане з полум’ям, його сяйво схоже на місяць, овинутий хмарами. Властивість вина - тамувати тугу; воно - молоко дідів; вино вражає щоки красеня, а газель від однієї краплі вина стає левом"21 .
Поява теми вина у турецькій літературі
Спочатку ми мали на меті дослідити у цьому розділі більш вузький аспект проблеми: появу та розвиток жанру сакінаме у турецькій літературі. Проте через обмеженість матеріалу суто з цієї тематики доведеться звернути увагу також і на відмінний від сакінаме жанр винної поезії - гамрійят, і на тему вина у середньовічній близькосхідній поезії узагалі. Оскільки арабська, перська й турецька літератури того періоду були тісно переплетені й зазнавали значних взаємних впливів (переважно йдеться про впливи арабської та перської літератур), то більше ніж доцільним нам видається звернути особливу увагу на мотив вина відповідно у арабській та перській літературах.
Видiлення винної поезії у самостійний жанр І. Фільштинський відносить до початку VIII століття і пов’язує з іменем Абу Нувваса (762-815)22. Щодо специфіки жанру як такого вчений зазначає: "у віршах про застілля, складених з традиційних, стійких тем та образів - захмілілі учасники, чашник, співаки і танцівниці, опис вина, чаш та кубків, почуття, що переходять межі дозволеного, - усе наперед визначено умовами жанру. Таким чином, пісні про вино також стають засобом прояву професійної майстерності та знання традицій.
Своєю винною поезією ("застільною лірикою") відомі також арабські поети Аль-Фараздак, Аль-Валід ібн Акаба, Аль-Ахталь. Для прикладу нижче наводимо цитату з поезії останнього, подану у перекладі Н. Мальцевої:
Но ногу подняли его - другую поднял он,
Хотел сказать: "Налей еще!" - но погрузился в сон.
И мы глотаем за него, впадая в забытье,
На головню из очага похожее питье.
Налейте ж мне! Налейте всем! Да здравствует вино!
Как муравьи в песке, ползет в моих костях оно22 .
А ось цитата зі згадуваного вже Абу Нувваса, вірші якого свого часу намагалося наслідувати багато поетів:
Наливай меня способному чтить достоинства мои,
Кличь покраше виночерпия и арабов напои.
(переклад Н. Мальцевої)23
Серед персоналій перської літератури, у творах яких проходить мотив вина, слід, мабуть, згадати Фарабі (IX - X):
С двумя стеклянными сосудами коротаю я жизнь,
На них построил я все дела мои.
Один сосуд наполнен чернилами, Другой - наполнен вином.
С помощью одного - составляю я свод мудрости моей,
С помощью другого разгоняю тоску сердца.
(переклад Е. Бертельса)24
Знаменною за вмістом традиційних "винних" образів можна вважати "Мати вина" Рудакі (Xст.):
Вино к щедрости влечет скупого и дурного человека,
Красным тюльпаном делает бледную щеку,
Молчаливому дает разговорчивость,
Дряхлому дает силу юности, вино улучшает вкус пищи,
Усталость из тела прогоняет.
(переклад Е. Бертельса)25
У цьому ж творі натрапляємо на образ чашника, який потім, у сакінаме, набуде першорядної ваги: "Подносящий вино - кумир, редкий среди красавцев26 .
Що ж до власне турецької літератури, то, як зазначає Банарли, жанр сакінаме з XVII ст. посів одне з провідних місць поруч з месневі27 .
Що ж стосується "винних мотивів" у турецькій поезії взагалі, то Н. Бороліна відносить появу та розквіт їх до "золотої пори" турецької поезії, яка, у свою чергу, збігається з періодом найбільшої могутності Османської імперії, яка після взяття Константинополя у 1453 році та після нових завоювань стає однією з найбільших світових держав, поширює свою владу на Балканський півострів, узбережжя північної Африки, Близький Схід. Зростання міст, морської та караванної торгівлі, міжнародних зв"язків сприяє бурхливому розвитку науки та мистецтва. Культура епохи несе у собі новий світогляд, гуманістичне "відкриття" людини, радощів земного життя з багатством його барв та повнотою відчуттів. Ці нові життєствердні тенденції, що звучали викликом середньовічній ідеології, проявилися передусім у ліричній поезії. До неї приходить новий герой - ринд - волелюбний гуляка, що повалює релігійні та моральні настанови, прославляє духовну свободу, "багатство розуму й серця". Цей герой, що його оспівав Хафез у своїх творах, знаходить у Туреччині нову Батьківщину28 .
Основний пафос лірики Ахмеда паші та поетів його плеяди (Неджаті, Міхрі-хатун, Месіхі, Ревані) полягає у життєствердному світогляді. Співаки забороненого, вони прославляють любовні насолоди, веселість дружнього застілля, вино, красеня-чашника. Їх "беспутний" герой, що висміює блюзнірську мораль, - особистість яскрава, особистість, що протестує, їй відкриті великі пристрасті, вірні серця друзів, краса рідної природи.
Розділ ІІІ. Художньо-стилістичний огляд сакінаме Нефі.
Лексичні особливості твору
Перед тим, як починати художньо-стилістичний аналіз сакінаме Нефі, хотілося б звернути увагу на деякі стилістичні особливості, що їх було виділено у ході перекладу.
Як уже зазначалося у попередньому розділі, сакінаме - віршований твір, який писали поети дивану; у ньому вихваляли вино, чашника, звертали особливу увагу на фізичні принади останнього. Так у Рудакі ("Матір вина") знаходимо: "той, хто приносить вино, - кумир, рідкісний серед красенів"29 . Часом у змалюванні чашника (частіше за все це були привабливі молоді хлопці) зустрічалися й зовсім сороміцькі речі. Що ж до твору Нефі, маємо відзначити його стриманість у цьому питанні; декілька разів зустрічаємо шаблонний перський вираз "рожевогубий красеню", і на цьому, власне, обмежується опис фізичних принад. Натомість автор докладно зупиняється на враженні, що його справляє чашник на товариство; на вплив вина на свідомість людини тощо. Коротко твір Нефі можна було б назвати скоріше не описом фізичних принад хлопця - чашника, а інтелектуально - аналітичною рефлексією, де хлопець – чашник має другорядне значення. Це, очевидно, цілком зрозуміло з огляду на загальний характер творчості поета, про який вже йщлося вище: іще Банарли у своїй Історії турецької літератури підкреслював інтелектуалізм як одну з провідних ознак творчості поета30 .
Зокрема, перша половина твору насичена власними іменами, що передбачає певну обізнаність читача, для того щоб зрозуміти думку автора та образну систему твору.
Окремо звернімо увагу на гедоністичний пафос твору. Сакінаме Нефі містить велику кількість лексики із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса. У Восточной поэтике зазначено, що специфіка будь-якого художнього образу багато в чому залежить від співвідношення у ньому абстрактного і конкретного, зображального й виражального компонентів. У східному традиційному образі ці компоненти далеко не рівноправні. На перший план зазвичай виступають виражальні ресурси образу; він не стільки пластичний та наочний, скільки несе емоційне або символічне навантаження31. Іншими словами, образи твору мають вразити читача, справити на нього певне враження, створити певну атмосферу, врешті.
У Нефі цю роль виконую лексика із загальним значенням веселість, пияцтво, насолода, радість, краса та широкий спектр значень цих слів.
Наведімо приклади:
isretгуляння, випивка, пияцтво
meygeleшинок, шинквас, місце випивки
meyhane-//-
bezmгуляння, дружня компанія
meclisзібрання (у тому числі зібрання друзів)
bezmgahмісце гуляння, випивки
rindaneвесело й безпутно, по-епікурейському
halavetприємність, насолода
ayinзастільні бесіди алевітів32
Окремо хотілося б подати лексику із загальним значенням вино, напій, широкий спектр значень яких, як, власне й інших смислових шарів, значно ускладнює переклад, але й робить завдання перекладача творчим та захоплюючим. Наприклад:
nusсолодощі, мед, напій, життя, еліксир
cur'aковток, остання крапля, останній ковток
meyвино (це ж - вид невеличкої зурни)
duhter-i rezвино (перс. - дочка виноградного дерева)
badeвино
Тільки на позначення кухля, чаші для вина, знаходимо два слова:
peymaneвелика чаша, кухоль, чаша для вина
sagar чаша для вина
Наступна група лексики, яку нам хотілося б навести, відображає загальну атмосферу твору:
sevkсильне бажання, ентузіазм, поривання, воля, радість
feyzдостаток, родючість, щедрість, милість, успіх
safaрадість , насолода, радість, безтурботність
el-kissaрадість, розвага, веселощі
azadeвільний, незалежний
nes'eрадість, веселощі, стан легкого сп’яніння
meftunзахоплений, зачарований, безтямно закоханий
dildadeзахоплений, закоханий
lutfлюб’язність, прихильність, милість
mesrurрадісний, веселий, задоволений
mahbubкоханий, закоханий
halavetсолодощі, приємність
Насамкінець звернімось до вже цитованої раніше Восточной поэтики33, де зазначено, що східним літературним канонам властивий усталений, закріплений традицією набір стилістичних прийомів, типів героїв. У сакінаме Нефі зустрічаємо звичний для винної поезії набір героїв: чашник, веселе товариство, господар шинку (або ж власник чи господар місця, де відбувається застілля); головним прийомом, що його вживає автор, можна, очевидно, назвати гіперболу. Практично усе представлено у перебільшеному вигляді зі знаком вищості, зверхності: увесь світ схиляється перед чашником; немає слів змалювати його чесноти, щедрість та милість. Також широко використані порівняння: вино названо еліксиром, хижою водою, вогненною водою; воно порівнюється з живою водою з джерела пророка Ілії, з солодким шербетом, з жахливою отрутою.
Граматико-синтаксичні прийоми
Староосманську мову з синтаксичного боку характеризує широке використання перського ізафету, на відміну від турецького:
Cesme-i ab-i Hizir
вода з джерела пророка Ілії
Ab-i ruy-i devlet-i Cemsid
води й земля держави Джемшіда
Мало того, з наступного прикладу бачимо, що вживання турецького ізафету у поетичній мові заперечується. Очевидно, це пов’язано з його стилістичною невідповідністю літературним канонам:
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele
Серед інших синтаксичних особливостей поетичної мови сакінаме Нефі варто назвати широке використання інверсій. Дуже часто не дотримується звичний порядок слів, коли підмет передує присудкові, а присудок, у свою чергу, стоїть на останньому місці у реченні:
Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin
Kildi mir'at-i zamir-i ehl-i dilden def'ijeng
Cur'ana vermezdi can her asik-i efsurde-dil
або
Biser u saman edersin nice Sam u Rustemi
*
Ehl-i aska sana benzer hemdem olmaz kim
Слід відзначити також і переважання іменних присудкових форм (що, очевидно, зумовлено особливостями жанру):
Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin
Mey degil ruh-i revan-i murde-i gamsin hele
Alemin cami degilsin can-i alemsin hele
У другій частині поезії, яка складається з 14 рядків (мисра), кожен другий містить редиф -anesin, отже афікс присудковості другої особи однини виконує тут також ритмотворчу функцію.
У наступній частині твору ритмотворчу функцію виконує афікс місцевого відмінку+афікс присудковості першої особи однини:
...badedir
...azadedir
...dildadedir
...amadedir
З вживаних дієслівних форм переважають наказовий та умовний способи. Наказовий:
Netsin ol esbabi asik kim sana rehn olmaya
*
Atese yansin gerek hirka gerek seccadedir
*
Meclis-i erbab-i dil bir lahza sensiz olmasin
Hurmetin inkar eden alemde hurmet bulmasin
Умовний:
Bir yere cem' olsa asik sem' ile mahbub ile
*
Her ne derlerse senin hakkinda hep efsanedir
Наостанок додамо, що Банарли підкреслював стрункість речень Нефі, побудованих за законами турецької мови. Він писав, “якщо усі запозичені слова замінити власне тюркськими, вірш був би легко зрозумілий простій людині того часу, людині, не знайомій з правилами написання придворної поезії”34 .
За нашими спостереженнями, використання автором граматичних форм турецької мови, у тому числі синтаксичних принципів побудови речення, підкреслює цю думку. Проте довгі ланцюжки перського ізафету та численні інверсії ускладнюють сприйняття твору для сучасного читача, як, мабуть, і для простих людей XVI століття.
Особливості структури та римотворення
Говорячи про структуру та утворення рими у сакінаме Нефі, зразку турецької поезії дивану, не можна обійти увагою впливи арабської літературної традиції, яка, по суті, визначала основні положення щодо структури та рими твору. Поети, які не дотримувалися цих принципів, переступали певні межі або дотримувались не занадто ретельно, отримували негативну характеристику з боку літературної критики. Як щодо тематики, коли поет "не мав утруднювати себе вибором теми"35, оскільки вона була визначена один раз і надовго, так і щодо структури вірша - існували певні стандарти, переступати які не рекомендувалося.
Згадуючи арабську традицію класичного віршування, наведімо чотири положення, виділені російським дослідником Куделіним, а саме, наявність у вірші:
формули як такої;
формульної системи;
структурної формули;
загальноприйнятої лексики.
Щодо структори, твір складається з п’яти нерівних за кількістю рядків (мисра) частин (12-14-14-15-13), відділених одна від одної двома рядками-перходом; як звичайно, поезію завершує бейт з посиланням на ім"я автора. Кожен рядок характеризується певною смисловою завершеністю і може розглядатись окремо.
Як зазначає Халимоненко, “з феноменом тієї чи іншої мови рима як метрико-ритмічна організація вірша поєднана безпосередньо”36.
Якщо рання турецька поезія, зокрема, народний вірш та поезія ашиків, не дотримувалась певних принципів римування, то розглянуте сакінаме складене за перейнятими з арабської традиції принципами зорової гармонії. Використовуючи термінологію, наведену у підручнику Ф. Кьопрюлю (yarim kafiye, tam kafiye, zengin kafiye)37, знаходимо у творі лише зразки повної рими:
Mey degilsin ruh-i revan-i murde-i gamsin hele
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele
Benzemez bir keyfe hic keyfinde alem var senin
Ruhsun el-kissa rah olmanda subhem var senin
Bad-i zevk u safasin gerci ismin badedir
Cur'ani nus eyleyenler gussadan azadedir
Розділ ІV. Впливи арабської та перської літературних традицій
У Центральній Азії колись склався тричлен: арабська мова для вчених, перська - для поетів, тюркська - для воїнів38. Зі старої літератури Сходу, а іноді з європейського роману приходить до нас герой, що символізує три культурних світи передньої Азії. Араб-витончений алгебраїст (частіше, правда, дикий кочівник). Благодушний перс у шовковому халаті виводить тонким каламом рубаї. А тюрок, увесь пошрамований, у широченних шароварах, точить серед задимлених розвалин свого зазубреного клинка. Але хіба це так?
Стара турецька поезія - плід взаємодії. Душа огузьких племен, що прийшли до Анатолії, влилася до витончених арабо-перських віршових форм, і красива рішуча метафоричність, сплавлена з солодкоголоссям, завжди п’янить найдосвідченішого читача.
Впливи арабської літератури: розмір вірша, структура, дотримання канонів, лексичні запозичення
Російський науковець Куделін виділив чотири речі, які мають бути присутні у поетичному творі за арабською традицією класичного віршування:
формула як така;
формульна система;
структурна формула;
загальноприйнята лексика39.
С. Фільштинський зазначає, що кожен жанр у класичній арабській літературі мав свій комплекс тем та засобів вираження. Поет повинен був чітко наслідувати схему відповідного жанру та розробляти обрані ним поетичні теми (ма’ні) з максимальним лаконізмом та точністю, використовуючи багаті лексико-граматичні можливості арабської мови. Від автора вимагалась не відповідність зображуваному життєвому матеріалу, а досконале втілення ідеала, що існував у свідомості творця й читачів; творче виконання можливостей канону.
У попередньому розділі ми вже дещо торкались цієї теми; зазначали особливості структури та згадували основні мотиви та "діючих осіб" твору (веселе товариство, чашник, господар застілля), так би мовити, стандартний набір для винної поезії.
Хотілося б принагідно згадати ще два поняття з арабської літературознавчої термінології – ма’на та лафз, введені арабськими дослідниками середньовіччя та розглянуті у підручнику Г.Халимоненка40 та праці Куделіна Средневековая арабская поэтика41.
Ма"на - зміст, поетичний мотив твору. Тут йдеться про змістовий аспект мови, який реалізується у лафзі, мовній формі, інакше, - у слові.
Такий поділ на зміст та форму, традиційний для класичної (або ж канонічної) арабської поезії з багатовіковими традиціями та ретельним дотриманням їх, звичайно ж, знаходить відгук також у поезії турецькій, написаній староосманською мовою. Це можна прослідкувати як на прикладі твору вцілому (твір складений за правилами жанру як щодо тематичних, так і щодо образних рамок поетичного твору), так і на прикладі кожного окремого рядка що, як вже зазначалося, має певну цілісність та смислову довершеність; причому усе разом формує струнку композиційну та смислову єдність.
Очевидно, що давня турецька поезія, так само як і арабська, була суворо регламентована. Оскільки кожен жанр визначав набір поетичних тем та мотивів42, він міг бути науково описаний, що, природно, призвело до появи великої кількості трактатів, що пояснювали, які теми є пристойними для цього жанру, а також зібрань поетичних тем (диван аль-ма"ні). Чітка та сувора регламентація допустимих у поезії форм та прийомів породжувала "естетику деталей", що дозволяла поетові до певної межі зберігати творчу свободу. Однак, і вибір порівнянь та метафор був значною мірою визначений наперед. Поети будували свої порівняння на заміні реального плану умовним, де явища дійсності позначались метафорично. Ми вже задували деякі гіперболи, вживані автором у його сакінаме. Наведімо ще декілька метафоричних характеристик вина, що їх Нефі використовує у своєму творі:
-подих очищення й задоволення;
-змушує минути дух смерті, печалі й горя;
-шлях до розкриття свідомості, осягнення спокою;
-дух нестямного кохання та прагнення минаючих цінностей;
-дає дозволи й розкриває таємниці.
Якщо арабська мова поетики була суворо регламентована, то мова староосманської поезії - регламентована двічі: за більшістю поетичних образів закріпилися певні епітети, переважно запозичені з арабської та перської мов, причому, за одними - арабські, за іншими - перські. Зокрема у словах mahbub, mesrur, meftun впізнаємо арабські віддієслівні імена-масдари.
Насамкінець зазначимо, що сакінаме Нефі написане з дотриманням арабської квантативно - ударної системи (її сенс полягає у складному співвіднесенні довготи складів та складових наголосів)43 .
С. Фільштинський зазначав, що у арабському вірші рима (кафіє) залишається єдиною протягом усього твору44. Сакінаме Нефі не містить єдиної рими; проте кожна з п’яти частин все ж має свою спільну риму, що також можна вважати впливом арабської класичної традиції.
Впливи перської літератури: традиції образності, перська лексика
Стара турецька література зазнавала сильного впливу класики "золотого віку Ірану". Як зазначає Бороліна, будь-яка розвинена національна культура-багатонаціональна за походженням45 .
Слід відзначити, що перська література як така багато чого перейняла з арабської. Зокрема, Бертельс аналізує риму перського вірша, беручи за основу принципи віршування класичної арабської літератури46 .
Щодо досліджуваної поезії, варто зазначити, що перські впливи спостерігаються переважно на лексико - образному рівні. Ми не враховуємо широке вживання перського ізафету, адже він був просто узвичаєним явищем, нормою для письмової староосманської мови. У своєму сакінаме Нефі підкреслює стилістичну перевагу перського ізафету:
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele
Серед звичних для перської поезії образів наступні знаходимо також і у досліджуваному сакінаме:
duhter-i rezвино (дочка виноградного дерева)
lale-i sirab червоногубий
Інші лексичні запозичення з перської мови:
meyhaneшинок, місце, де п’ють вино
dildadeзахоплений, закоханий
azadeвільний, незалежний
badeвино
peymaneвелика чаша, кухоль для вина
rindaneвесело й безпутно, по-епікурейському
bezmgahмісце гулянки
abвода
Висновки
У роботі ми розглянули жанр сакінаме на прикладі твору Нефі, відомої персоналії у турецькій літературі дивану.
У першому розділі подано біографічні відомості про особистість поета, життєвий шлях та особливості його стилю та поетичної творчості, місце митця у турецькій літературі XVI століття. Основними джерелами були турецькомовні довідники (Банарли, Кемаль), оскільки у працях вітчизняних дослідників тема турецької літератури XVI - XVII століть, а надто особистості Нефі розроблена недостатньо.
Нефі належить до когорти блискучих поетів свого часу, уславився завдяки своїм касидам та сатирам; власне, через гостре слово сатири і був страчений.
Щодо жанру сакінаме зокрема, то важко аналізувати його поза контекстом гамрійятів та іншої поезії, де присутні мотиви вина. Так чи інакше, для сакінаме характерний піднесений гедоністичний настрій, що твориться за допомогою відповідного лексично - образного складу; твір уславлює вино, чашника, веселе зібрання. Традиційний і набір суб’єктів опису: чашник, веселе товариство, шинок (місце гуляння), господар застілля.
У роботі ми розглянули художньо - стилістичні особливості твору, проаналізували лексично - образний склад, структуру твору та його граматичні особливості; розглянули твір у контексті класичних традицій віршування сходу, зокрема, зупинились на впливах арабсько- та перськомовної літератур. Причому ми дійшли висновку, що арабські впливи відчуваються передусім на рівні розміру, структури вірша; дотриманні певних канонів жанру, встановлених арабською поетичною школою того часу; перські ж - переважно на рівні прийомів образності та лексичного складу.
У ході роботи виконано спробу перекладу твору. Вважаємо, що ця спроба варта уваги з огляду на те, що тема сакінаме зокрема, особистості Нефі та давньої турецької літератури вцілому не отримала у вітчизняній сходознавчій науці достатньої уваги.
Таким чином, повернімося до питання про актуальність та доцільність роботи. Сподіваємось, наша праця матиме продовження й стане одним з перших кроків на шляху до розробки теми давньої турецької літератури та здійснення ряду перекладів з неї, які, у свою чергу, дадуть українському читачеві змогу зрозуміти й оцінити оригінальну за своїм багатонаціональним характером турецьку поезію дивану.
Додаток
Сакінаме Нефі: коментований підрядний переклад
Merhaba ey yadigar-i meclis-i devran-i Cem
Ab-i ruy-i devlet-i Cemsid u ayin-i Peseng
Вітання тобі, подарунок, що дістався товариству від Джема
Державі Джемшіда та урочистого Пешенга, її землі водам
Сеm у енциклопедичному словнику Девелліоглу має такі значення: шах, володар; у східній міфології - той, хто вигадав хмільні напої; ім’я , що його давали пророку Сулейманові; ім’я, що давали також Олександру Великому.
Cemsid - батько пророка Сулеймана, тож, очевидно, у першій мисра мова йшла саме про нього. У даному випадку можлива також гра слів, що пов’язує друге значення слова з третім.
Peseng - батько Ефрас’яба, багатиря Альпа Ер Тунга, який жив ще до Олександра Великого і був убитий Кейхусревом.
Merhaba ey sahid-i isret-sera-yi meygele
Duhter-i pir-i mugan hemsire-i saki-i seng
Вітання шинку, улюблений палаце хмільних гулянь
Дочці шинкаря, сестрі грайливого чашника
Pir-i mugan: цікавим є набір значень цього образу: шинкар, власник шинквасу; перша особа (секти) вогнепоклонників.
Sensin ol ruh-i revan-i murde-i enduh u gam
Sana nisbet cesme-i ab-i Hizir ayn-i sereng
Ти дух, що жене горе й скорботу
З тобою порівнюємо воду з джерела Хизира, або ж гірку отруту
Hizir пророк, відомий тим, що завжди приходив на допомогу рабу у скруті, охороняв джерело води життя, і кожен, хто пив з нього ставав безсмертним.
Sensin ol semaye-i bazar-i sevk-i ehl-i ask
Dusdu feyzinle kesada cevher-i namus u neng
Ти багатство цього ринку, господар пристрастей кохання
Відійшли у небуття цінність честі та цноти
Sensin ol piraye-i hikmet ki feyz-i kamilin
Kildi mir'at-i zamir-i ehl-i dilden def'-i jeng
Ти прикраса мудрості - твоя милість та щедрість
Створили дзеркало сутності, що звільняє від бруду аскета
ehl-i dil - дервіш, аскет, відлюдник; той, хто розуміє мову серця1.
mir'at - дзеркало, також - відомий вид тюльпану.
Cur'ana vermezdi can her asik-i efsurde-dil
Olmasan tab-efken-i her hatie-i bitab u teng
Не віддав би душі за ковток кожен: і закоханий, і байдужий,
Якби ти не лікував свідомості, що втомлена й у скруті.
efsurde-dil - людина із "замерзлим", "розбитим" серцем, апатична людина, що їй не властиво переживати почуття.
Mey degil ruh-i revan-i murde-i gamsin hele
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele
Ти ж не вино, ти дух, що жене геть горе й скорботу,
Ти ж душа усього світу.
Alemin cani degilsin can-i alemsin hele: використання двох ізафетів - тюркського та перського - у даному випадку має стилістичне навантаження; очевидно, що відмова від турецького ізафету і використання натомість ізафету арабського (що вважався стилістично красивішим та піднесенішим за духом) підкреслює цінність та значення, що їх автор надає змальовуваному об"єктові.
Rahsin rahat-feza-yi hatir-i mestanesin
Ruhsun nakd-i revan-i asik-i divanesin
Ти шлях до розкриття свідомості, до осягнення спокою
Ти дух нестямного кохання та прагнення минаючих цінностей
Cur'a-i canbahsina leb-tesnedir Hizr u Mesih
Ab-i hayvansin ya hod lal-i leb-i canesin
Для спраглого - ковток наснаги, Хизир та Месіх (Пророк та Месія)
Хижа вода, червоногуба кохана
Canbahs - той, що дає життя, коханий
Hizr - див. вище Hizіr
Mesih - Ісус Христос за ісламом - пророк Іса, відомий тим, що від його доторку зцілялися хворі.
Absin ma'nide amma ab-i ates-paresin
La'lsin suretde reng u ruy ile amma nesin
За суттю своєю ти - вода, проте ти - вода з вогнем
Ти лал - за формою, виглядом та кольором, ах, що ж ти є
La'l - червоний; лал, дорогоцінний камінь - прикраса червоного кольору; губи. Звернімо увагу на багатозначність цього слова; можливо, для розуміння задуму автора недостатньо вибрати одне значення, а слід розглядати їх у сукупності; можливо саме у цій багатоманітності й полягає краса метафори.
Baslasan meclisde devre sagar-i mina ile
Lale-i sirab-i bag-i bezm-i isret hanesin
Йди ж бо колом по товариству з чашею
Свіжий тюльпане на лозі хмільної компанії
Sagar - чаша (для вина тощо); (містичне) серце людини, що сповнене Божим світлом.
Pur-safadir tab-i didarinla bezm u bezmgah
Rusenayi-bahs-i kalb-i meclis u peymanesin
Сповнені радощів обличчя товариства за столом
Ти дар, серце товариства - великий келих
Rusenayi (rusenі) - світло, ясність; зрозумілість; назва тарикату (секти дервішів); Омер Деде Айдинли, засновник напрямку Рушені секти Халветіє. У даному випадку нам видається потрібним спробувати відшукати зв’язки образів сакінаме з рухом дервішів, зокрема, напрямком Рушені.
Biser u saman edersin nice Sam u Rustemi
Duhter-i rezsin veli akl almada merdanesin
Наділяєш багатством та сміливістю, як у Сема й Рустемі
Ти вино, неперевершене у позбавленні людини глузду
Sam - син Ноя (Сим); що став прабатьком семітських племен.
Rustemi - відомий перський герой-багатир, згадуваний у Шахнаме Фірдоусі. У турецькій літературі відомий як Rustem-i zal; народною ж мовою - Zaloglu Rustem.
duhter-i rez - образ, запозичений з перської поетичної мови. Перська "дочка виноградного дерева" й у турецькій поезії прижилася як одна з метафор вина.
veli - святий; опікун, покровитель; господар. Ми перерахували усі значення слова, подані у енциклопедичному словнику Девелліоглу, оскільки мали певні труднощі з вибором: що саме поет мав на увазі; врешті вирішили зупинитись на першому, адже таким чином підкреслено силу напою, дії якого практично ніхто не здатен опиратись.
Zevke dairdir safa-yi halet-i keyfiyyetin
Meclis-i rindane mahrem gayriye biganesin
Задовольняєш усі смаки
Даєш дозволи та розкриваєш таємниці
Benzemez bir keyfe hic keyfinde alem var senin
Ruhsun el-kisa rah olmanda subhem var senin
Несхожий ні на що світ насолоди, який ти даєш
Ти дух, сумніваюся я у тому, що ти - напій
rah - окремо хотілося б зупинитися на цьому слові, що, записане латиницею, має одне написання, у той час як сиароосманчькою мовою - три: дорога; горе, смуток; переконання, припущення; вино, напій . Особливу складність викликає те, що переклад здійснбвався за транслітерованим латиницею варіантом поезії, отже ми залишили за ссобою право обрати значення, яке, на нашу думку, найбільше відповідає за змістом.
Bad-i zevk u safasin gerci ismin badedir
Cur'ani nus eyleyenler gussadan azadedir
Ти подих очищення й задоволення, ім"я тобі вино
Той, хто скуштував п"янкого трунку, звільняється від турбот
Can u dilden kimse yok sana meftun olmaya
Sah u dervis u geda hep feyzine dildadedir
Немає слів описати зачарування тобою
Шах, дервіш, жебрак, - усі захоплені щедрістю твоєю
Her ne dem lutf eyleyip bezmi muserref eylesen
Ehl-i bezm ayagina yuz surmege amadedir
У кожному подиху твоєму - милість, якою ти робиш честь товариству
І усі готові кинутись тобі до ніг
Sah-i evreng-i safasin lutf u kahrindir sebeb
Kimisi sulh uzre mestanin kimi gavgadadir
Ти - радість шахового престолу, причина милості й насильства
Дехто зі сп"янілого товариства мирний, дехто лізе у бійку
Ehl-i aska sana benzer hemdem olmaz kim dilin
Hem keduretden beri hem gill u gisten sadedir
Не існує рівного тобі коханого й друга
Вільного від нещастя, чистого від зла та облуди
Sende neyler gill u gis bir pak u saf ayinesin
Var ise az cok keduret sagar-i minadadir
Злоба та лукавство перетворюються на ней, ти - чисте й прозоре люстро
Якщо ж і є десь нещастя, то воно залишається у келиху
ney - (nay) очерет; дудка, зроблена очерету.
Netsin ol esbabi asik kim sana rehn olmaya
Atese yansin gerek hirka gerek seccadedir
Ти - чистий, і той, хто закохався, віддається тобі
Хай би навіть у вогні горів і його одяг, і молитовний коврик
Meclis-i erbab-i dil bir lahza sensiz olmasin
Hurmetin inkar eden alemde hurmet bulmasin
Будь завжди у серцях та у думках старійшин товариства
Хто відмовляє у повазі, хай же не знайде поваги у світі
Ben hele bir sana benzer yar u hemden bulmadim
Hem senin bezmin gibi bir bezm-i hurrem bulmadim
Я досі не знав подібного тобі коханого друга
І такого веселеге товариства, як твоє, не знаходив
Nice mesrur olmasin ol meclisin ashabi kim
Katreni nus eyleyende zerrece gam bulmadim
Нехай осподар товариства і не такий веселий
Не знаходив я горя там, де краплю перетворюють на еліксир
Sana hasa benzedem afyon u bengin nes'esin
Anlarin dahi usulen keyfini kem bulmadim
Ти ні на що не схожий, ти - радість наркотичного сп’яніння
Серед спогадів моїх не від шукав я рівної насолоди
afyon - опіум
beng - подібний до опіуму наркотик, що має ефект снодійного та розширює зіниці; інакше - "трава бан". Як зазначає Девелліоглу, у староосманській мові є два варіанти цього слова: behg та benc, причому останнє - не що інше як арабізований варінт першого; з огляду на це доречно зауважити, що Нефі використовує тюркське слово.
Bir yere cem' olsa asik sem' ile mahbub ile
Hic o bezm-i hasa senden ozge mahrem bulmadim
Якби закоханий зостався наодинці з коханою при світлі свічки
У їхньому товаристві я не знаходжу нічого непристойнішого за твоє
Ehl-i aska turfe isrethane buldum alemi
Sensiz amma alenim zevkinde alem bulmadim
У хмільному товаристві знайшов я небачений світ для закоханих
Проте без тебе цей світ втрачає смак
Edeli seyl-i hucumun hane-i zuhdu harab
Tevbenin bunyadini hatirda muhkem bulmadim
Під могутнім наступом твоїм не може встояти навіть той, хто відмовляється від
насолоди задля служіння Аллахові
Не є стійкими основи покаяння, що містяться у свідомості
Zevkina vasil olunca tevbesin bozmak degil
Tevbeyi hic ihtiyar etmis bir adem bulmadim
Якщо досягнуто насолоди, не зіпсує її покаяння
Я не бачив жодного, хто б постарішав у каятті
Dil-gusadir meclisin gayetle hem rindanedir
У щирому зібранні безтурботність ллється через край
Dil-gusa - (за енциклопедчним словником Девелліоглу) той, хто розкриває серце, розкриває душу, дає серцю полегшення; (муз.) мелодія, складена Аріфом Мехмедом Агою. Девелліоглу не вказує часові рамки, коли саме творив Аріф Мехмед Ага, проте зі змісту, стилістики та контексту очевидно, що у даному випадку слово вжито у першому значення.
Her ne derlerse senin hakkinda hep efsanedir
Keyf-i canbahsin ki cism u cana rahat bundadir
Усе сказане про тебе - легенда
Ти - насолода для закоханого, у тобі - блаженство душі й тіла
efsane - вигадка, казка, пусті слова, пуста балаканина; подія, що запам"яталась надовго, легенда. У першому рядку важливо відчути настрій та думку автора, який саме сенс вкладає Нефі у слово efsane: дурниця, пуста вигадка й балаканина, чи чарівна легенда, щось високе й неземне. Хоча поет і майстер сатири, проте ми вирішили зупинитись на останньому з огляду на загальну атмосферу твору та на особливості жанру; об’єктом опису виступає чашник (хоча у наведеному творі, як ми вже мали змогу переконатися, образ чашника переплітається з образом вина; поет описує й підносить хвалу одночасно обом, а то й просто складно виокремити, до чого ж звернуто слово поета: до чашника чи до вина), досконалий молодий красень, щодо якого навіть слова дурниця і пуста балаканина видаються стилістично необгрунтованими.
Hikmetin inkar eder vaiz hamakat bundadir
Murde-i enduhe soz yok can bagislar sohbetin
Can verir cok zevkine anin da sohbet bundadir
Мудрості твоєї не визнає дурний проповідник
Про горе й смерть тут не йдеться, ти даруєш душевну розмову
Розмова ця дає насолоду душі
Gerci varin sarf edersin sen gonuller acmaga
Harc eder varin da herkes sana hikmet bundadir
Хоча ти й віддаєшся, розкриваючи людські серця
Кожен віддає тобі свої надбання і у цьому є мудрість
Ehl-i hikmet bilmemis bu na dek keyfiyyetin
Yoksa her bimar icin derlerdi sihhat bundadir
Мудрі мужі й досі не осягнули твоїх якостей
Інакше кожному хворому казали б: саме у ньому здоров’я
Sukkeri serbetden a'lasin hele ehl-i dile
Telh-kam etsen nola gayri halavet bundadir
Ти солодший навіть за медовий шербет
Коли ти приносиш смуток, - насолода у тім смутку
Hasili hem-mesreb olsan yarasir rindan ile
Ter degil tab'in arak gibi letafet bundadir
До лиця він навіть аскетові
У ньому не піт страждань, а краса, подібна справжньому раки
Oldurur renc-i humarin dirgorur feyzin yine
Asik-i bimari bir demde garabet bundadir
Щедрість твоя знищує біль забуття
Дає дихання закоханому й хворому
Nef'i-i bimari gel keyfinle ihya kil yine
Hatir-i mahzununu gamdan muberra kil yine
Йди-но нездужий Нефі, збуди свою веселість
Звільни від турбот того, кого непокоїть свідомість
Özet
Divan şairi Nefi’ye ait olan Sakiname türü üzerinde yapılan bu çalışmada Türk divan
edebiyatında sakiname türü incelendi. Arap ve Fars edebiyatılarının etkilerini göz önüne
alınarak Türkçe divan edebiyatına özgü üslup ve özellikler gösterilmektedir.
Ilk bölüm, Nefi’ye dair şahsi bilgiler hayat ve eserleri hakkında örnekli bilgiler
içermektedir.
İkinci bölüm, şairin Sakiname eserinin edebi, gramer ve kafiye yapısı açısından
incelemektedir.
Üçüncü bölümde Arap ve Fars edebiyatlarının etkilerini göz önüne alınmaktadır.
Ayrıca Arap edebiyatının etkisi daha çok şiir yapısı konu ve kafiye yapısında görülmekte
Fars edebiyatının etkisi ise daha çok kelimeler ve mecazi sistemde bulunur.
Ekte Sakiname’nin Ukraynaca tercümesi sunulmaktadır. Okuyucular için
anlaşılmamış olabilen söz ve kavramlar detaylı olarak açıklanmaktadır.
Çalışma sırasında Ukraynalı, Rus ve çok sayıda Türk bilimadamlarınca yazılmış
kaynaklar kullanılmıştır. Yanısıra ansiklopedik ve diğer sözlüklerden alınmış bilgilerden de
faydalanılmıştır.
Список литературы
1. Алькаева А., Бабаев Б. Турецкая литература.-М., 1967
2. Арабская средневековая культура и литература.-М., 1978
3. Бертельс Е.Э. История литературы и культуры Ирана.-М., 1988
4. Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. – М., 1960
5. Бертельс А.Е. Художественнй образ в искусстве Ирана XI-XVвв.-М., 1997
6. Восточная поэтика. Специфика художественного образа.-М., 1983
7. Гарбузова В.С. Поэты средневековой Турции. –Л.,1963 – С. 156-161
8. Гибб Х.А.Р. Арабская литература.-М., 1960-186с.
9. Грунина Э.А. Учебное пособие по османо-турецкому языку.-М., 1988
10. Из классической арабской поэзии.-М., 1983-305с.
11. Из старой турецкой поэзии.-М., 1978
12. Куделин А.В. Средневековая арабская поэтика.-М.,1983
13. Мусульманкулов Р. Персидско-таджикская классическая поэтика.-М., 1989
14. Поэты Турции.-Ташкент, 1961-135с.
15. Турецкая ашыкская поэзия.-М., 1983-192с.
16. Фильштинский И.М. Арабская литература в средние века. – М., 1977 – 290с.
17. Фильштинский И.М. Арабская поэзия средних веков.-М., 1975
18. Фильштинский И.М. История арабской литературы X-XVIII века.-М., 1991
19. Фролов Д.В. Классический арабский стих.-М., 1991
20. Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури.-К., 2000
21. Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури (XІV-XVI століття).-К., 2001
22. Шидфар Б.Я. Образная система классической арабской литературы.-М., 1974
Словники та енциклопедії
23. Большая Советская Энциклопедия-М, 1964.- Т. 13
24. Літературознавчий словник-довідник.-К., 1997
Література іноземними мовами
25. Banarli N.S. Turk edebiyati.-Ist.,1983
26. Devellioglu Ferit. Osmanlica-Turkce Ansiklopedik Lugat.-Ankara,1995
27. Ebuzziya Tevfik, Nefi, Ist.,1889
28. Hakani. Divan.-Ist.
29. Kabaklı A. Türk Edebiyatı.-İst., 1994
30. Kemal O. Yazarlar ve Sairler sozlugu.-Ist., 1999
31. Köprülü F. Edebiyat Araştırmaları.-Ankara,1966
32. Kudret C. Örnekli Türk Edebiyatı Tarihi.-Ankara,1995
33. Türk Dünyası Edebiyatı.-İst.,1995
1 Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури (XІV - XVI століття).-К., 2001-С.4
2 Там само.
3 Там само.
4 Гарбузова В.С. Поэты средневековой Турции.-Л., 1963-С.156-161
5 Алькаева А., Бабаев Б. Турецкая литература.-М., 1967-С.53
6 Banarli N.S. Turk Edebiyati. Ist. 1983-S.653-660
7 Karahan A. An. Nefi, T1, madde 1,2
8 Ebuzziya Tevfik, Nefi, Ist 1889, S.7
9 Уравитель вакуфним майном, розпорядник доходів мечетей, шкіл тощо.
10 Адміністративна посада в Османській імперії, міський голова.
11 Köprülü F. Edebiyat Araştırmaları.-Ankara 1966
12 Військова посaда при дворі в Османській імперії.
13 Banarli N.S. Turk edebiyati.-Ist., 1983
14 Hakani, Divan, S. 68-681
15 Розтягнення короткого складу для створення ритму.
16 Коротка вимова довгого складу.
17 Вірш-самоуславлення, хвала поета самому собі.
18 Devellioglu Ferit. Osmanlica-Turkce Ansiklopedik Lugat.-Ankara, 1995
19 Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури.-К., 2000-С.265
20 Там само
21 Там само
22 Фильштинский И.М. Арабская литература в средние века. М., 1977-С. 5
23Из классической арабской поэзии.-М., 1983-C.203
24Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. – М., 1960-C.146
25 Там само
26 Там самo
27 Там само
28 Из старой турецкой поэзии.-М., 1978-C.264
29Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. – М., 1960-C.145
30 Banarli N.S. Turk edebiyati.-Ist., 1983-S.158
31 Devellioglu Ferit. Osmanlica-Turkce Ansiklopedik Lugat.-Ankara, 1995
32 Друге значення слова (за словником Девелліоглу).
33 Восточная поэтика. Специфика художественного образа.-М., 1983-C.34
34 Banarli N.S. Turk edebiyati.-Ist., 1983
35 Куделин А.В. Средневековая арабская поэтика.-М.,1983-C.12
36 Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури.-К., 2000-C.265
37 Köprülü F. Edebiyat Araştırmaları.-Ankara 1966
38 Из старой турецкой поэзии.-М., 1978-C.7
39 Куделин А.В. Средневековая арабская поэтика.-М.,1983-C.156
40 Халимоненко Г.І. Історія турецької літератури.-К., 2000-C.234
41 Куделин А.В. Средневековая арабская поэтика.-М.,1983-C.26
42 Там само, C.24
43 Фролов Д.В. Классический арабский стих.-М., 1991-C.46-47
44 Фильштинский И.М. Арабская поэзия средних веков.-М., 1975-C.290
45 Из старой турецкой поэзии.-М., 1978-C.8
46 Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. – М., 1960-C.253
46 Бертельс Е.Э. История персидско-таджикской литературы. – М., 1963-C.253
1 Devellioglu Ferit. Osmanlica-Turkce Ansiklopedik Lugat.-Ankara, 1995
0 комментариев