Експериментальна частина

3. Експериментальна частина

3.1. Грунтово-кліматичні умови

 Закарпатська область розташована на крайньому південному заході України. Чотири п`ятих території займають гори – Українські Карпати. Південно-західна частина області являє собою рівнину і носить назву Закарпатської або Притисянської низини і становить 1/5 території області. Орні землі займають 20,5 %, луки і пасовища – 26,7 %, виноградники – 3 % території.

Грунти низинної зони, в основному, дерново – підзолисті, і тепер майже однорідні. Поскільки процес грунтоутворення в низинній зоні проходив по дерновому типу при високому оівні грунтових вод, то тут сформувались і дерново – глеєві грунти, які залягають в понижених місцях ( Вернандер, 1977).

Дерново – підзолисті і дерново – глеєві грунти багаті на окисли. Вони спричинюють світле з бурим відтінком забарвлення грунтового профілю. За виключенням заболочених, ця ознака характерна для всіх грунтів Закарпаття. Верхні горизонти цих грунтів безструктурні, розпилені. Грунтові грудочки не володіють високою водоутримуючою здатністю. Тому, при надлишку вологи вони сильно запливають, а під час підсихання утворюють щільну кірочку. Це призводить до того, що у вологі роки рослини відчувають нестачу кисню в зоні кореневої системи, а в посушливі – нестачу вологи.

Клімат Закарпаття помірно-континентальний, вологий, пом`якшений впливом Атлантичного океану. Літо спекотне, осінь тепла і тривала зима відносно тепла і коротка. Найбільш тепла низинна частина області – Виноградівський, Берегівський і Мукачівський райони.

Річна кількість на низині 600 – 700 мм.

 Вегетаційний період на низині триває до 230 діб.

Кліматичні умови, де проводилися польові дослідження, такі самі як і в низинній зоні області ( р/з ім. Т. Г. Шевченка Виноградівського району). Весна тут починається в третій декаді березня і триває до середини травня. Літо продовжується до кінця вересня. Зимовий період триває 70 – 90 діб. Характеризується малою кількістю снігу, товщина снігового покриву сягає 40 і більше сантиметрів.

Що стосується низинної зони, то тут сприятливі кліматичні фактори та тривалий вегетаційний період створюють сприятливі умови для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

3.2. Методи та об`єкти досліджень

 Дослідження проводилися в лабораторних та польових умовах. Досліди закладені в Притисянській низовині.

Про морозостійкість і зимостійкість судили, досліджуючи відновлення тургесцентності та вивчаючи вплив низьких температур на об`єм та вбирну здатність кореневих систем деяких сортів пшениці.

Вбирну здатність кореневої системи визначали методом Д. А. Сабініна та І. І. Колосова (1950), про яку судили за величиною робочої адсорбційної поверхні. Д. А. Сабінін та І. І. Колосов показали, що явище адсорбції є першим етапом поглинання речовин коренями рослин. Загальна адсорбційна поверхня складається з величини активної і неактивної поверхонь.

Дослідження проводились на важливій сільскогосподарській культурі – озимій пшениці. Озима пшениця відноситься до родини злакових ( Poacea Barnhart). Є два основні види пшениці – м`яка ( Triticum aestivum) та тверда ( Triticum durum). Тверда пшениця належить до тетраплоедної групи.

Для дослідження використовувались такі сорти озимої пшениці: Миронівська 40 – виведеній Миронівськам науково-дослідним інститутом селекції і на сінництва пшениці, шляхом схрещування ліній Лютесценс, виділеної з ярої пшениці Артемівка ( зміненої в озиму) з Безостою 4, з наступним індивідуальним добором. Автор – академік В. М. Ре- месло. Вперше районований в 1971 році. Різновид Лютесценс стійкий до осипання, вилягання, посухостійкість вище середньої. Ураження Бурою іржею і Горошнистою росою середнє. Сорт високоврожайний, має добрі хлібопекарські якості. Одеська 66 – сорт селекції Всесоюзного селекційно-генетичного інституту. Одержаний в результаті добору гібридів від схрещування сортів Кавказ і Одеська 51. Різновид еритроспермум. Сорт середньостиглий. Посухостійкість сорту така ж, як і в Одеськлї 51, а по стійкості до полягання переважає її.
3.3. Результати досліджень та їх обговорення Дослідження проводили в лабораторних та польових умовах. В лабораторних умовах ми займалися вивченням відновлення тургесцентності рослин, після їх проморожування в холодильній камері та визначали вбірну здатність коренів, про яку судили з величини робочої адсорбційної поверхні кореневої системи. В польових умовах вивчали вплив низьких температур на об`єм коренів та продуктивність озимої пшениці. Таблиця 1 Відновлення тургору рослин озимої пшениці після їх проморожування

Сорти озимої пшениці	Відновлення тургору, % рослин
Миронівська 40	52
Одеська 66	16

Наші дослідження по вивченню морозостійкості з двома сортами озимої пшениці ( Миронівська 40 і Одеська 66) показали, що сорт Миронівська 40 виявився більш стійким до дії низьких температур. Як можна побачити з таблиці 1, більше 50 % рослин пшениці цього сорту після проморожування відновили тургор, в той час, як у Одеської 66 цей показник був значно нижчим.

Отже, як видно з отриманих нами даних сорт Одеська 66 значно глибше реагував на несприятливі зовнішні умови, ніж сорт Миронівська 40.

Таблиця 2

Вплив проморожування на об`єм коренів, см³

Сорти пшениці	Непроморожені рослини (контр.)	-100С	-160С
Миронівська 40	6,1	3,5	1,1
Одеська 66	3	1,5	0,4

Рис. 3

Пояснення до рис. 3

1 – оптимальна температура;

2 – мороз.

Як видно з таблиць 2 і 3, дія низьких температур негативно впливає на об`єм та вбирну здатність кореневої системи рослин пшениці, причому у більшій мірі у сорту Одеська 66. Так, якщо після проморожування у сорту Миронівська 40 об`єм кореневої системи становив 3,5 см³, то у сорту Одеська 66 всього 1,5 см³ .

При цьому вбирна здатність складала у сорту Миронівська 40 1,6 м²

на контролі і 1,45 після дії низьких температур. В той же час, як у сорту Одеська 66 ці показники були, відповідно, 1,45 і 1,1 см².

Миронівська 40 є більш морозостійкою, ніж Одеська 66.

Таблиця 4 Урожайність озимої пшениці

Сорти	Центнерів/га
Миронівська 40	45 +/- 1,8
Одеська 66	42 +/- 3,2

Серед досліджуваних пшениць дещо вищою продуктивністю характеризуються сорти Миронівської селекції.

Висновки

На основі проведених експериментальних досліджень можна зробити висновки.

1)   Низькі температури негативно впливають на фізіолого-біохімічний стан паростків пшениці, що супроводжувались зменшенням об`єму та вбірної здатності кореневої системи.

2)   Відновлення тургесцентності рослин після дії на них морозу значно гальмувалося, особливо у сорту Одеська 66, що, мабуть, пов`язано з певними пошкодженнями клітинних структур, особливо мембранної системи.

3)   Вплив низьких температур на рослини озимої пшениці мав ступінчастий характер. При цьому дія 10 – 11⁰С морозів в основному супроводжувалась загибеллю молодих коренів, в той час як більш низькі теммератури призводили до майже цілковитої загибелі кореневої системи, особливо це стосується сорту Одеська 66.

4)   За величиною врожаю досліджуваних пшениць, сорт Миронівська 40 має перевагу над Одеською 66.

Література

1)   Авдонин Н. С., Кузина Е. В. О причинах гибели озимых в нечернозёмной полосе. - Земледелие, 1954,№ 7, ст. 67

2)   Авдонин Н. С., Кузина Е. В. Влияние свойств почв, удобрений и условий зимовки на стойкость и урожай озимой пшеницы. – Вести Московского университета. Биология, почвоведение, 1962, № 3, ст. 77

3)   Беликов П. С., Семёнова Т. Т. Влияние закалки холодом на содержание сульфгидрильных и дисульфгидрильных групп белка проростков. – Докл. Моск. с.-х. акад. им. К. А. Тимирязева, 1966, ст. 156

4)   Белкин М. И. Биохимический метод определения зимостойкости озимых пшениц. – Тр. Яросл. с.-х. Инс-та, 1956

5)   Белкин М. И. Зимостойкость растений. – М., Изд-во АН СССР, 1961

6)   Васильев Й. М. Зимостойкость растений. – М., Изд-во АН СССР, 1953,ст. 140

7)   Викторов Г. И. Влияние пониженной температуры на содержание аскорбиновой кислоты в проростках пшеницы. – Изв. Воронеж. отд. Всесоюз. ботан. Об-во, Воронеж, 1952, ст. 112

8)   Власюк П. А., Проценко Д. П. Причини загибелі та заходи, що підвищують зимостійкість озимих на Україні. – К., 1964

9)   Вобликова Т. В. О зимостойкости озимой пшеницы. – Физиол. раст., 1965, 12, № 1, ст. 69

10)      Грюнтух Р. О. О закаливании озимых злаков к морозу. – Тр. по прикл. ботан., ген. и селекц., 1935, № 6

11)      Задонцев А. М., Кононенко М. В. Зимостойкость и продуктивность озимой пшеницы в зависимости от срока посева. – Итоги работ Укр. НИИ зерн. хоз-ва им. В. В. Куйбышева, 1939, ч. 3, вып. 11, ст. 57

12)      Иванов С. М. О причинах морозоустойчивости растений. – Сов. Субтропики, 1939, № 1, ст. 435

13)      Колоша І. Л. Біологічні особливості озимої пшениці залежно від її удобрення. – Пр. Київ. с.-г. ін-ту, 1947

14)      Колоша О. І. Вплив калійних добрив на морозостійкість окремих сортів озимої пшениці. – В кн. Добрива на полях Київщини, К., 1967, ст. 63

15)      Кукса М. Н. Минеральное питание и холодостойкость озимой пшеницы. – Селекция и семеноводство, 1940, № 4

16)      Мусич В. Н. Морозостойкость корневой системы различных сортов озимой пшеницы. Рост и устойчивость растений. – «Наукова думка», К., 1966

17)      Новиков В. А. Исследования над холодостойкостью растений. – Журнал опытн. агр. Юго-Востока, 1931, вып. 2, 9,ст. 92

18)      Нохріна К. П., Кравець В. С. Жирно-кислотний склад фосфоліпідів кукурудзи в процесі її адаптації до холоду на ранніх етапах онтогенезу. – Фізіологія і біохімія культурних рослин, 1988, 30, № 4, ст. 238

19)      Нохріна К. П., Кравець В. С. Зміни фосфоліпідного складу проростків кукурудзи в процесі загартування до низьких температур. - Фізіологія і біохімія культурних рослин, 1998

20)      Янкес К. П. Вплив низькотемпературного стресу на метаболізм фосфатидимінозитолів у холодочутливих рослин. – Актуальні проблеми фізіології рослин і генетики. Тези доповідей 6 конфер. молодих вчених, К., 9 – 11.10.96 Київ 1996, ст. 69

21)      Mudra A. Zur Physiologie der Kaltezsistezder Winterweizens. – Planta, 18, 1932, p. 435 - 478

22)      Schalfnitt E. Studien uber den Einfluss niederer Temperatur auf die Planzelniche Zelle. – Mitt Lanohvittsch Bromberg, 1910, p. 3

Монда Н. В.

Зимостійкість і морозостійкість деяких сортів озимої пшениці в Притисянській низовині

Курсова робота

Керівник – ст. в. Вайда П. В.

Рецензент –

Робота представлена на кафедру «____» __________ 1999 р.

Об’єм роботи : «_22_» стор. машинопису, в тексті « 4__» табл.,

« _1_» рис.

Захист відбувся «____»_________1999 р.

Протокол ДЕК №_________ від «____» ______ 1999 р.