Навигация
Ультрабазити Деринюхінської, Липовеньковської
76249
знаков
3
таблицы
0
изображений
5. Ультрабазити Деринюхінської, Липовеньковської,
Пушківської, Кумарівської ділянок та їх кори
вивітрювання.
5.1. Геологічна будова Деринюхінської ділянки.
Розміщений
в 25 км. на південь
від с. Капітанівка.
Площа біля 4 
.
На ділянці
розвинені
площадні кори
вивітрювання
з промисловим
вмістом силікатного
,
в теперішній
час майже повністю
відпрацьовані.
Деринюхінська інтрузія складна серпентинітами, амфиболітами та габро-амфиболітами, утворюючі між собою позмінні переходи. Вміщуючі породи представлені гранітами та мигматитами з рідкими ’...........тами’ та останцями гранат-біотитових ............................. .
Площі розвитку ультраосновних (серпентиніти) та основних (габро-амфиболіти, амфиболіти) пород майже однакові, лінія контакту нерівна, зрізана, аналогічна лінія контура базитів - ультрабазитів з вміщуючими їх гранітами.
Амфіболіти та габро-амфіболіти розвинені по всьому масиву. Серпентиніти ж утворюють ідеальні більш або менш крупні тіла середовища базитів. По віку серпентиніти являються більш пізніми утвореннями по відношенню до амфіболітів та габро-амфіболітів.
Габро, габро-порити та порити макроскопічно представляють собою темно-сірі, сірі дрібно-середньозернисті породи масивної, рідше слабополосчатої текстури.
Габро мінеральний склад: платоклаз - 45-50%, клінопироксин - 35-40%, ортопироксин - до 5%, амфібол - до 5%, рудний - 1-2%.
Платоклаз представлений ізометричними та неправильної форми зернами розміром біля 3 мм., розбитими мікротріщинами і залічинним карбонатом та сірицитом.
Піроксин (клинопироксин) також спостерігається у вигляді зерен неправильної форми розміром до 0.3 мм., рідко зустрічається ідеоморфні кристали. По пироксину ділянками розвивається амфібол, зустрічаються додатки рудного мінерала.
Габро-парити зустрічаються дуже рідко. Складаються з пластоклаза: 50-55%, клінопироксина - 15-20%, ортопіроксина - до 25%, малнитита - до 5%. Розмір зерен мінералів коливається від 0.3 до 1 мм., одиничні зерна ортопіроксина досягають 3 мм. Піроксини не рідко заміщуються біотитом.
Габро-амфіболіти та амфіболіти - темносірі з зеленуватим відтінком, дрібно-плосчатої тектури. Вони утворюють в результаті амфіболітизаціт габро-норитів та норитів. Основними мінералами являються: звичайна рогова обманка - 50-70%, платоклаз (лабрадор) - 30-40%, вторинні мінерали представлені біотитом, гранатом та анатитом. З рудних присутні магнитит, пирит, .........
Ультраосновні породи представлені серистинізованними дунітами, перидотитами (серпентинітами). Впровадження їх проходило в другу фазу магматичної діяльності с послідуючою автометасамотиною переробкою-серпентинізацією.
Серпентинізованні дуніти, перідотити, по загальному вигляду чорні, земнувато-чорні, тонкозернисті. Складні вони, взагалі, хризотилом, темно-зеленим хризотил-серпофітом, а в приконтактових зонах - антисорит-серпофітом.
По мінеральному складу серпентиніти характеризуються перевагою мінералів групи серпентина складаючих біля 90% породи. Породи представляють собою анодунітовий та аноперидотитовий серпентиніт. Породоутворюючі мінерали націло заміщені серпентином сітчато-жовковатого (олівін) або тонко-волокнистого (Рх) будови. Вздовж жилочок виділяються тонкі зернинки магнетита.
Кори вивітрювання лінійного типу виявлені на двох ділянках на контакті серпентинітів з амфіболітами. Пошуки їх проводились з застосуванням передуючих геофізичних методів електророзвідки - СЕП, ВЕЗ, КМПВ. Геофізичні данні завірялись пошуковим бурінням.
Основну частину площадних кор вивітрювання складають нонторніти та озалаізнені нонтроніти, нонтронітизованні серпентиніти. В західній частині ділянки К.В. перекриваються делювіальними відкладеннями незначної потужності (до 0.8 м.). На схід потужність осадкових відкладень значно зростає да досягає 25-30 м.
Липовеньковська ділянка.
Розташований
в 600 м. західніше
с. Липовеньк....
Площа масива
біля 2.5 .
Масиви основних
- у/о
пород Липовеньковської
ділянки повністю
аналогічні
вище описаним
масивам та К.В.
по ним.
Домінуюче значення мають серпентиніти, які у вигляді окремих масиві витонуті в Півн.-Зах. напрямку, з вертикальним або близьким до нього кутом падіння на Півн.-Схід. Крім серпентинітів, в тісній асоціації з ними, розвинені амфіболіти, які залягають у вигляді полос, пачок і ксенолітів в серпентинітах і в периферичних їх частинах на контакті з гранітами.
В західній
частині района
зустрічаються
біотитові
гнейси у вигляді
лінзоподібних
тіл, витянутих
в Півн.-Зах. напрямку
з падінням на
Півд.-Схід по
.
Кристалічні г.п. підлягають інтенсивному вивітрюванню і по ним утворена К.В. представлена ............. по породам гарнітоїдного складу та нонтронітами - по базитам-ультрабазитам. Потужність перших 2-25 м., других - 3-37 м. Коливання потужності кори вивітрювання обумовлені нерівністю нижньої границі поверхні.
В межах ділянки К.В. серпентинітів та амфіболітів добре розвинена по всій площі розвитку серпентинітів. К.В. майже скрізь перекрита третинними різнозернистими пісками потужністю від 1 до 25 м. та четвертинними лісовидними та бурими суглинами та червоно-бурими глинами потужністю від 1.5 до 27 м.
По геофізичним данним масиви серпентинітів характеризуються дуже складною диференційністю. В межах геофізичних аномалій припускаються тектонозони, виділення і по геолг. данним, де і пробурено ряд скважин глибиною 150 325 м.
Виявлені малопотужні (декілька метрів) зони тріщиноватості з нонтронітовою та нонтроніт-охристою К.В.
Пушковська ділянка.
Пушковська
ділянка знаходиться
в 0.5 км. півн.-східн.
с. Пушково, на
лівому схилі
р. Мокра Деренюха.
Площа 0.35 .
В межах ділянки виявлено два близько розташованих масива основних - у/о пород представлені габро-амфіболітами і серпентинітами, серед яких перші мають різко підкорене значення.
Вміщуючими утвореннями являються граніти та мигматити бердичевського комплекса.
Площадні К.В. утворюють витянуті тіла, які відповідають флормі серпентинітових масивів, представлені в основному нонтронітами. Потужності невитримані - від 1 до 14 м, інколи до 23 м., в середньому біля 6 м.
На Пушковській ділянці велись і пошуки лінійних нікеленосних кор вивітрювання з застосуванням передуючих методів електророзвідки (КЕП, ВЕЗ).
По данним геофізичних досліджень в межах Пушковської ділянки виділяється одна лінійна зона, тотожня з лінійною корою вивітрювання. Одною з пробурених скважин (скв. 3198) вскриті дві малопотужні (3-5 м.) лінійні кори, які мають клиноподібну форму в розтині.
Кори вивытрювання мають слюдисто - та хлорит-нонтронітовий склад.
Кумаровська ділянка.
Розташована
біля північної
окраїни с. Кумари
Першотравневого
района. Площа
біля 5 .
Пробурена одна
скважина глибиною
246 м.
В геологічній будові ділянки приймають участь породи основного та ультраосновного складу. Вміщуючі їх гранітоїди мають підкорене значення.
Породи основного складу представлені амфіболітизованними габро-норитами, габро-амфіболітами, рідше амфіболітами. Амфіболітизованні габро-норіти являються вміщуючим середовищем серепентинітів.
В зонах розвитку серпентинітів досліджена площадна кора вивітрювання. Лінійні кори не знайдені.
Похожие работы
... выделением тепла. Оно позволило разработать методику определения абсолютного возраста горных пород, а следовательно, и продолжительности многих геологических процессов. На этой основе в последующем получила развитие геология докембрия [А. А. Полканов, Н. П. Семененко, К. О. Кратц (СССР), Д. Андерсон (США), К. Стоквелл (Канада), Б. А. Шубер (Франция)]. С радиоактивным распадом в недрах Земли стали ...
... данных просто не соответствует фактам, а свидетельства катастрофизма на глобальном уровне становятся все более и более очевидными, даже многим эволюционистам. Схожие процессы наблюдаются и в биологии. Геология старой земли расчистила путь для дарвинизма. Во время своего знаменитого кругосветного путешествия Дарвин изучал первый том Принципов геологии Лайеля, а затем применил те же самые ...
... - начала XX в. наука геология расширила свои горизонты, в том числе и благодаря революционным идеям Владимира Ивановича Вернадского и Александра Евгеньевича Ферсмана, которые определили геологию, как науку о строении земли, её происхождении и развитии, которая основывается на изучении геологических процессов и земной коры в целом. По словам Вернадского, XX век, является периодом ломки коренных ...
... связана с геоэкологией – комплексной междисциплинарной науки об территориально-экологических отношениях взаимодействия природы и общества (Осипов, 1997). Но в экологической геологии превалирует литосферный аспект. Разработка методологических основ экологической геологии с классических философских подходов к формированию базиса любой науки предполагает решение ряда стандартных проблем, в том ...
0 комментариев