Мирні збори громадян; відношення з приводу листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції; свободи пересування людини

2. Мирні збори громадян; відношення з приводу листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції; свободи пересування людини.

З приводу всіх перерахованих вище сфер установлюються захисні механізми юридичного характеру, відбиті в Конституції України. У випадку ж відсутності закріплення в законі держави подібних механізмів, що захищають право громадянина, така держава може вважатися тоталітарним.

У яких же сферах суспільних відносин функції контролю і нагляду є найбільше діючими ?

При ближчому розгляді діяльності Верховної Ради України можна встановити який контроль здійснюється за її діяльністю. З однієї сторони він дійсно існує. Конституційний Суд України контролює чи відповідає закон виданий Верховної Радою України положенням Конституції України. Але як уже відзначався вище процес контролю починається з ініціативи Президента України, Верховного Суду України, уповноваженого по правах людини у Верховної Раді України, сорока п'ятьох народних депутатів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Тобто постійного контролю за діяльністю Верховної Ради України з ініціативи самого Конституційного Суду України не здійснюється.

Конституційний Суд України крім контролю за конституційністю нормативних актів, що видаються Верховною Радою України, здійснює і контроль за конституційністю нормативних актів що видаються Президентом України і Кабінетом Міністром України. При цьому ініціація цієї діяльності здійснюється від тих же вищевказаних суб’єктів.

Які ж підстави створюють умови недосконалості контрольних функцій?

Розглянемо це питання на наступному прикладі. За положенням Конституції України: «Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку»[40]. Тобто, приймається той чи інший нормативно-правовий акт (закон), що не відповідає положенням Конституції України та завдає матеріальної та моральної шкоди юридичним чи фізичним особам. У цьому випадку держава відшкодовує заподіяну шкоду за рішенням суду. Якщо б закон чи нормативно-правовий акт набував би чинності лише після того, як буде встановлено Конституційним Судом України, що він відповідає положенням Конституції України, то заподіяння шкоди могло б і не відбутися. У цьому випадку державі не прийшлося б компенсувати заподіяну неконституційним законом шкоду. Якщо взяти до уваги, що фінансовий тягар компенсації заподіяної державою шкоди зачасту лягає на платників податків, то й цього можна було б уникнути. До того ж компенсаційна функція не завжди виконує функцію повного відшкодування.

Крім того, неконституційна діяльність Президента України, Кабінету Міністрів України також може спричинити велику шкоду фізичним або юридичним особам і в цьому випадку відповідно за їх діями необхідний нагляд з боку контрольно-наглядової гілки влади.

Серед визначених контрольно-наглядових органів держави тільки Конституційний Суд України може бути визнаний повністю незалежним тому, що всі інші органи контрольно-наглядової діяльності залежні від органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Так наприклад, державна контрольно-ревізійна служба України діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України[41]. Антимонопольний комітет України утворюється Верховною Радою України і підзвітний їй. У своїй діяльності Антимонопольний комітет України підпорядковується Кабінету міністрів України[42].

Такий стан підвладності деяких контрольно-наглядових органів держави виконавчій та законодавчій гілкам влади створює умови для узурпації державної влади в Україні.

З метою переборення такої ситуації можливо доцільними будуть такі заходи, що у перспективному плані бачаться як розвиток самостійної контрольно-наглядової гілки влади. Найбільш ефективним було б об’єднання усіх контрольно-наглядових органів влади в єдину структуру. Така гілка влади має бути незалежною від інших гілок влади, а якщо і залежною, то лише у питанні формування цієї структури. Контрольно-наглядова гілка влади повинна мати вищій орган у своїй ієрархічній структурі, який би регулював питання розмежування сфер контролю і нагляду між окремими ланками цієї структури.

Що стосується формування структури цих органів то можна запропонувати два варіанти.

По-перше, це варіант формування контрольно-наглядових органів через участь у цьому процесі усіх гілок влади з висуненням пропорційного їх представництва.

По-друге - формування контрольно-наглядових органів влади за допомогою всього населення України, тобто через референдум. Оскільки роль контролю і нагляду є дуже великою у державі, то висунення кандидатур на ключові посади у контрольно-наглядовій гілці влади можна було б здійснювати за допомогою всенародного голосування.

**********************************************************

Таким чином, прокурорськй нагляд охоплює всі без винятку місця позбавлення волі незалежно від того, які категоріі ув’язнених у них утримуються:засуджені чи ті, що перебувають під слідством. Нагляд за додержанням законності в місцях позбавлення волі є самостійною галуззю прокурорського нагляду, якій притаманні своі специфічні методи виявлення порушень закону і правові засоби реагування на виявлені порушення.

У завдання прокурорського нагляду входить не тільки своєчасне попередження і усунення порушень законності в самих місцях позбавлення волі, але й виявлення фактів незаконних і необгрунтованих арештів і засудження громодян.

Виявивши такі факти, прокурор ставить в установленому порядку питання про опротестування і зупинення виконання вироку суду, про звільнення ув’язненого, а в передбачених законом випадках безпосередньо звильняє його з-під варти[43].

Кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі становить одну з найбільш гострих форм державного примусу, впливає на правовой статус громадян. Проведення в Украіні судово-правовоі реформи, процес гуманізаціі та демократізаціі суспільного життя ставлять у порядок денний вдосканалення чинних та запровадження нових процедур захисту прав і свобод людини, в першу чергу –гарантій додержання прав та законних інтересів позбавлених волі осіб, що забеспечується прокурорським наглядом.

Відповідно до чинного законодавства питання, пов’язані з виконанням вироку, вирішується у судовому засіданні з участю прокурора ( ст.411 КПК Украіни). Разом зтим, його неявка в судове засідання не зупиняє розгляд судом певних питань та клопотань (411², 414 КПК Украіни). Але на практиці більшість прокурорів вважають, що при судочинстві, здійснюваному в порядку, визначеному в законі, повинна бути визначена обов’язкова участь прокурора. Його неявка має зупинити розгляд справи (а не навпаки як це записано в ч.2 ст.411 КПК Украіни)[44].

Вступ Украіни до Ради Європи, інтеграція в систему основних міжнародних пактів і конвенцій з прав людини зобов’язує провести національнезаконодавство у відповідність з міжнародними стандартами в галузі прав людини.

Положення новоі Конституціі щодо забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, а також Указ Президента від 22 квітня 1998 року ,,Про утворення Державного департаменту Украіни з питань виконання покарань”обумовлюють важливість реформування системи виконня покарань.

Слід зазначити, що у перехідний період розвитку держави значимість прокурорського нагляду з цих питань не тільки не знижується, а навпаки підвищується. Крім інших причин, це пояснюється й тим, що засуджені в умовах позбавлення волі, при складності й тривалості судовоі процедури, у порівнянні з ,,вільними” громадянами мають обмежані можливості негайного судового захисту особистих, економічних, та інших прав у правовідносинах, що виникають у період виконання вироку[45].

Важливим досягненням в питаннях скорочення обмежень щодо засуджених до позбавлення волі є законодавче закріплення і подальша реалізаціяможливості здійснювати ними деяки громадянських прав, наприклад, участь у виборах и т.п. Можливо доцільним буде у цьому напрямку здійснення і прграми участі засуджених у освітніх засадах та здійснення ними право на освіту, під час відбуття покарання.

У світлі підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням прав та законних інтересів засуджених, становить науково-теоретичний та практичний інтерес питання про можливість реалізаціі особами, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, право на відшкодування матеріальноі та моральноі шкоди, завданоі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльностю органів державноі влади, посадовими особами або службовами особами ( ст. 56 Конституціі Украіни)[46].

Тому вбачається внести необхідні зміни до чинного законодавства щодо забезпечення економічних прав засуджених до позбавлення волі, азабезпечення прокурорського нагляду за іх втіленнім в сучасних економічних умовах стане дієвою гарантією додержання прав та законних інтересів цієі категоріі громадян Украіни.

На порозі третього тисячоліття наші співідчизники відбувають покарення майже в умовах середньовіччя. Зрозуміло, нині у нас немає відповідних матеріальних можливостей для полібшення становища засуджених і заарештованих[47].Але ж забезпечити додержання встановлених законів іхніх прав та інтересів ми забов’язані. Тому прокурори усіх рівнів орієнтовані на послідовнепосилення нагляду за виконанням криминально-виконавчого законодавства.

Спеціальне законодавство про прокуратуру.

Верховна Рада Украінськоі РСР 24серпня 1991року проголосила створення незалежноі самостійноі украінськоі держави-Украіни. Розпочалася активна боротьба за створення правові бази незалежноі держави. Верховна Рада Украіни 5листопада 1991року прийняла Закон Украіни ,,Про прокуратуру”.Цим законом визначені сьогоднішні завдання,функцціі та повноваження органів прокуратури.

Закон Украіни ,,Про прокуратуру”розроблен відповідно до Деклараціі о державном суверенітетіУкраіни, чинной Констітуціі, і визначає місце прокуратури всистемі розподілу влади: законодавчоі, виконавчоі і судовоі. Зміст Закона Украіни ,,Про прокуратуру”свідчить про те, що законодатель розглядає прокуратуру як орган, діяльність якого спрямована на охрану Констітуціі Украіни та забезпечення верховенства закону у всіх галузях державного,економічного, громадського життя створеного в Украіні громадського суспільства, а також захист прав людини та громадян[48].

Тепер за Законом Украіни ,, Про прокуратуру”, виходячи із встановленоі системи органів прокуратури, всю систему і Генеральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор Украіни.

З 1991 року одним з пріоритетних напрямів прокурорськоі діяльності є конституційних прав і свобод громодян. Органи прокуратури безкоштовно і оперативніше, ніж нинішні суди, реагують на порушення чинного законодавства. Тому громодяни надають прокуратурі у захисті від сваволі.

Як відомо, згідно з новою Конституцією Украіни, яку ухвалили 28 червня 1996 року, органи прокуратури Украіни позбавлені функцій проведення попереднього слідства і здійснення загальногонагляду.

Перехідними положеннями іх залишено у продовж п’яти років до створення спеціальних державних органів, що будуть ці функціі виконувати.

Змістом загального нагляду складає нагляд за виконанням законів міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами,організаціями, місцевими Радами народних депутатів іх виконавчими та распорядчими органами, громадськими організаціями і посадовими особами.

Сутність та призначення загального надзору складається у тому, щоб забезпечити нагляд прокуратури за точним виконанням законів у всіх сферах держави, атакож посадовимиособами та громадянами[49].

Закон ,,Про прокуратуру” (ст.4) визначає, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження, верховенства закону, зміцнення правопорядку і ставить своім завданням захист неправомірних посягань:

1.  на закріплені Конституцієй Украіни незалежність республіки, суспільний та державний лад, політичну та економічну системи, права національних груп та територіальних утворень;

2.  гарантовані Конституцієй, іншими законами Украіни і міжнародними правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права та свободу людини і громадянина;

3.  основи демократичноголаду державноі влади, правовий статус місцевих Рад народних депутатів, органів теріторіального суспільного самоврядування.

До предмету загального нагляду включені законність актів, виданних органами державного управління, місцевими Радами народних депутатів і іх виконавчими та разпорядчими органами, громадськими організаціями і посадовими особами. Дочисла таких правових актів відносяться накази, рішення, ухвали, роспорядження, інструкціі та інші нормативні документи як загального, так і індивідуального характеру.

Наглядом за додержанням законів в галузі економічних міжнаціональних відносин, охорони навколишньоі середи, митні та зовнішноекономічноі діяльності складає значну частину роботи прокуратури.

Прокурори забов’язані послідовно і наполегливо використовувати передбачені законом засоби у справі укріплення законісті в економіки, в тому числі у раціональному використовуванне іі ресурсів, митне ; застосувати весь спектр правових та економичних санкцій у відношенні осіб та громадян, порушевших закон. При цьому прокурор повинен приймати заходи до виявлення і припинення порушень, незважаючи ні на які місцеві розрізнення і всуперечь яким би то нибуло місцевим та відомственим впливом.

Виконуючи загальний нагляд, прокурор користується широкими повноваженнями, які регламентовані ст. 20 Закона ,,Про прокуратуру.”При цьому необхідно виходи із того, що прокурору ненадано право відміняти чи зміняти рішення, які є незаконними або необгрунтованними. Його повноваження складаються у тому, що він забов’язаний своєчасно виявляти порушення закону та прийняти заходи до усунення виявленних порушень, причин та умов, які сприяли ім, а також притягти порушника закону до відповідальності[50].

Загальний нагляд прокуратури протягом усього періоду його існування був предметом наукових досліджень та суперечок.

Потреба в нагляді за додержанням законів нині не тільки не зменилася, а все більш зростає. Ця функція прокуратури повинна залишатися до створення справді прав. держави з високю політичною культурою народу, надійною державчою владою, відповідними державними традиціями.

Безперечно, шо з завершенням широкомасовой приватизаціі, коли держава буде не в мозі разпоряджатися більшою частиною власності, обсяг загального нагляду зменьшиться. Однак за державою завжди залишатимуться правові методи впливу, як свідчить досвід розвинутих країн, буде створювати для власника розумні і приятні правила гри. А тому нагляд за іх точним та суворим додержанням повинен бути.

Окремі автори стверджують, що нині є багато державних органів, які в межах своєі компетенціі здійснюють контроль. Це так. Різного роду державних інспекцій багато і кожній з них все частіше надається ше й право здійснювати юрисдикційноі діяльності. Та саме зазначена обставина і вимогає збереження прокурорського нагляду.

Неможливо ставити в один ряд провірку виконання якогось конкретного закону, яку здійснює прокурор в порядку загального нагляду, та скажимо, перевірку додержання ,, свого ” законодавства рибооранного, лісовою чи землевпорядною службою.Тут схожість чисто зовнішня. Принципова ж відмінність полягає в тому, що прокурор, здійснюючи будь-яку перевірку виконання закону, завжди виступає від імені держави в цілому, а не як представник відомства. Він діє як слуга закону у широкому розумінні цього слова і якщо під час перевірки, наприклад, додержання конституційного права громадян на працю, зустрічається з фактом крадіжки чи хибарництва, зобов’язаний негайно реагувати на це. Щодо рибінспектоа чи землевпорядника, то на них такий забов’язон не покладено.

Це не є іх беспосередньою справою.

Хто буде здійснювати контроль оперативно, професійно, коли у прокурора права на загальний нагляд не буде? Щодо суду, то його можливості у цій сфері через завантаженість основною роботою обмежені. До того ж, як показує прокурорська практика, є безліч випадків елементарноі бездіяльності контролюючих органів, яку можна виявити лише при перевірці прокурором за його ініціативою виконання законів беспосередньо на місці. А такого права суди не мають.

Прокурорська система-це саморегулюючий організм, і вона з точки зору виконання своіх повноважень увійде у своі береги.

У суспільній свідомості переважає і змінюється думка, що така модель розвитку Украіни є найбільш прийнятою. Поєднання саморегулюючих процесів, характерних для ринкових відносин, з активним державним втручанням у соціально-економічну сферу обьєктивно породжує необхідність налагодження такого контролю з боку держави, який гарантував би ефективністцього втручення. Для чого ж руйнувати механізм, притуманні сильній державі, зокрема прокурорський нагляд у сфері державного управління?

Позбавити прокуратуру права здійснення прокурорського нагляду за різними формами державного контролю означало б позбавити іі найефективнішого напряму діяльності, дуже потрібного для становлення та нормального функціонування нашоі держави.

Слід помітити, що у Російській Федераціі, де Концепція судово-правой реформи (1991р.) не передбачала загального нагляду, у листопаді 1995р. була прийнята друга редакція Закона ,,Про прокуратуру “,яка не тільки зберегла цю функцію, но й поширила іі. Таким же шляхом пішов белоруський законодатель[51].

До того ж не можна вважати, що обмеження в новій Конституціі наглядовоі ролі прокуратури є остаточним і беззаперечним. Погіршення стана законності в Украіні може змусити законодателя поновити іі попередній статус.

Згідно з п.4 ст.46 Закону Украіни ,,Пропрокуратуру”,а також з першим розділом Положення про атестацію прокурорського-слідчих працівників прокуратури Украіни, затврдженого Генральним прокурором 19 травня 1992р., прокурори та слідчи підлягають атестаціі один раз у п’ять років.

Це процедура сприяє оптимальній розстановці кадрів і є важливим засобом оцінки ділових якостей останніх, а також усунення недоліків в іх роботі. Завдання атестаціі прокурорсько-слідчих працівників досить об’ємні. Основними з них є такі :встановлення відповідності працівників займаній посаді; формування високопрофесійного кадрового складу; використання кожного працівника відповідно до рівня його діловоі кваліфікаціі; виявлення перспектив використання потенційних здібностей і можливостей працівників, стимулювання іх прагнення до підвищення свого професіоналізму; встановлення можливостей переміщенняпрокурорсько-слідчих кадрів ,,по вертикалі” та ,,по горізонталі”; визначення необхідності підвищення іх діловоі кваліфікаціі та професійноі майстерності; виховання та розвиток у працівників творчоі активності; почуття відповідальності за бездоганневиконання службових обов’язків ; запобіганнякорупціі в органах прокуратури; формуваннякадрового резерву та оптимальне забезпечення функціонального призначення цих органів[52].

Можна виділити дві групи вимог до атестаціі прокурорсько-слідчих працівників а саме:1) вимоги до атестаціі як до процесу ретельноі перевірки роботи останніх, оцінки іх якостей, здібностей та досвіду; 2)вимоги до складення атестаційного документа.

Правозастосовчу діяльність у сфері екологіі здійснюють багато суб’єктів, у тому числі й правоохронні органи нашоі держави, до яких, належить прокурори. Відповідно до ст. 37 Закону Украіни 25 червня 1991р. ,,Про охорону навколишнього природного середовища” органи прокуратури, здійснюючи нагляд за додержанням законодавства в сфері екологіі, застосовують форми і методи, притаманні прокуратурі в цілому: внесення протестів, порушення кримінальних справ, інформування компетентних органів про екологічні правопорушення з боку посадових та інших осіб з метою притягнення іх у встановленому порядку до дисциплінарноі або адмінестративноі відповідальності, звернення до судів або до арбітражних судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіянояноі економічними правопорушеннями. Однак у цій статті головна увага приділена правозастосовчій діяльності органів прокуратури, пов’язаній з цівільно-правовими відносинами[53].

На відміну від контролю, нагляд означає перевірку, а також спостереження з метою перевірки[54].Отже, він має більш вузьку сферу застосування, ніж контроль.У класичному вигляді, як самостійний вид контрольноі діяльності нагляд в Украіні представлено як прокурорський нагляд, що є ділльностю прокуратури до додержанню і правильному достосуванню на іі територіі законів.

Завдання прокуратури у сфері еклогіі випливають з іі головноі функціі-здійснення нагляду за точним й однаковим виконанням усіма чинних законів. У межах цих завдань екологічну функцію прокуратури можна охарактеризувати як діяльність по здійсненню наглядуза додержанням і виконанням законів і підзаконних актів у галузі охорони навколишнього природного серидовища, природокористування та забезпечення екологічноі безпеки.

Характерним є те, що прокуратура, сигналізуючи про порушення екологічного законодавства для вжиття відповідних заходів, надсилає матеріали на остаточне вирішення органами державного управління або судом.

Як свідчить досвіт, підхід до питання про відшкодування шкоди, заподіяноі навколишньому природнаму середовищу, має бути ретельним. Це пов’язано насамперед з тим, що приобчисленнізбитків, завданих екологічним об’єктом, органи прокуратури, які керуються при цьому встановленими компетентними органами таксаме, правилами, методикою тощо, що враховують чітко встановлювати ті випадки, коли необхідний висновок екологічноі експертизи, проведення якоі передбачено Законом Украіни від 9лютого 1995р. ,,Про екологічну експертизу”. Крім того, треба враовувати, що на відміну від еконмічноі шкоди, яку в принципі завжди можна відновити, екологічна шкода поділяється на відновну, невідновну, неповно або важковідновну. Сказане вище породжує труднощі при обчисленні збитків[55].

Досвід переконливо доводить, що якщо за характером порушення екологічного законодавства немає потреби у порушенні кримінальноі справи, з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, повинні займатися органи спеціальноі компетенціі. А прокуратура має подовати ім мітодичну допомогу у цьому питанні.

3) Роль та перспективи діяльностіпрокуратури у формуванні демакратичноі держави.

В Украіні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократіі й створення правові держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захиступрав і законих інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш оргонізованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньоі безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відношен стала зневага до законів та іх ігнорування[56].

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб’єктів бізнесу.

За такоі ситуаціі правоохороні, інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня. Все це загострює соціальну напругу, наносить моральну й матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значноі частини населення чинності закону.

На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низкою дисципліною створює сприятливе середовище для пограбування держави, для корупціі, хабарництва, інших службових злочинів, формує негативну думку в суспільстві.

Елементи правовогонігилізму сприяли посбавленню виконавчоі влади та зниженню в окремих регіонах Украіни активності й результативності прокурорського нагляду за дотриманням законів.

З проголошенням Украіни суверенною державою об’єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокреиа прокуратури. Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв’язку з вступом Украіни до Ради Європи і прийняттям Конституціі Укравни.

Але тут треба мати увагу, що реформа-це не революція. Реформа – відлатинськоі і означає перетворення,зміну, нововведення, що не знищує основ існуючоі структури. Конституція Украіни, хоч і внесла деякі суттєві зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ прокуратури як самостійноі інструкціі з іі специфічними функціями та повноваженнями.

За Конституцією Украіни прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій. Тому будь-які реформування прокуратури насамперед не повинні суперечити конституційному статусу прокуратури[57].

Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів. Найвищий рівень- міжнародно-правового значення, коли реформування організаціі і діяльності прокуратуринеобхідно провести з урахуванням рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів. Другий напрям реформування прокуратури пов’язаний суто з реалізацією вимог чинноі Конституціі Украіни і іі Перехідних положень. Третій напрям реформування прокуратури може бути в межах самоі системи прокуратури, що може бути здійснений Генеральним прокурором Украіни. Наприклад, Генеральний прокурор Украіни проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату Генеральноі прокуратури України, системи органів прокуратури і всієі системи в цілому. Обгрунтованість проведення цих реформ доведе лише практика.

Організація і діяльність прокуратури Украіни відповідає усім демократичнимпринципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти Ради Європи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інструменти, які сіперечили б демократичним принципам права, але, по суті іх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури Украіни не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права; як: відповідність загальнолюдським цінностям і забезпечиннюзаконності; демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура; гуманізм при застосуванні норм права; рівність усіх перед законом; відповідальність особи згідно з законом за наявності вини; відкритість діяльності прокуратури і іі доступність для простих людей; поєднання єдиноначальності і колегіальності в роботі-та інши демократичні засади організаціі і діяльності прокуратури. А якщо окремі працівники прокуратури й порушують іх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є недемократичною.

Реформування прокуратури Украіни і наближення іі до високодемократичних державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших реалій. А способи, форми, методиреалізаціі Перехідних положень Конституціі мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну.

На думку богатьох вченних, при реформуванні прокуратури, необхідно розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей прцес не був пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб перевищувати роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні аналогіі на нашу дійсність. У даному випадку мається на увазі норму з проєкту КПК Украіни проте, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не заперечуюють підсудний чи потерпілий.

За наявності корупціі, організованоі злочинності прийняття цієі норми означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить принципу публічності, оскільки в Украіні кримінальний процес не має позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто суб’єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи склав обвинувальний висновок з цієі справи.

Найбільш принциповами і значними в теоретичному та практичному плані є проблеми визначення з законі предмета, об’єкта, завдання з усіх функцій прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених Конституцією Украіни. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду.

У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною, високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а реформування прокуратури має бути виваженим, науково обгрунтованим, без ризикових експерементів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання правових інститутів зарубіжних краін.

Становлення Украіни як самостійноі держави супроводжується складними і суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих ,,хвороб” минулоі соціально-політичноі системи. Серед них, чи не найперше місце за своєю маштабністю і глибиною і глибиною проникнення в суспільний організм займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав характерізують як найвищу стадію криміналітету[58].

Як відомо першв організовані злочинні угруповання створювалися в основному з метою рекету з числа деяких колишніх спортсменів. Згодом іх лідери користуючись економічною кризою та недосконалістю законодавства, перейшли з кримінально-бандитського напряму до бізнесу. Вони знов таки нечесним шляхом, примножують сьогодні своі капітали, відмиваючи ,,брудні” кошти, створюють розгалуджену мережу фірм та інтенсивного скуповують нерухомість. Для штучного підняття свого іміджу вдаються до благодійних акцій і через засоби мосовой інформаціі впливають на громадську думку. Деякі з ватажків ,,протягнули”своіх ставлеників або самі спромоглися стати депутатами Рад різних рівнів. Через підкуп, шантаж та погрози вони впливають на владні структури, лобують прийняття вигідних ім рішень. Тому не випадково міжнародною науково-практичною конференцією з питань бортьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом рекомендовано виробити загальнодержавну стратегію і систему боротьби з організованою злочінністю в Украіні спрямувавши іх на вирішення невідкладних практичних завдань і відповідних проблем на перспективу[59].

Соціально-економічні та політичні перетвори, які виникли в Украіні, вимогають теоретичного осмислення пов’язанних з цим проблем.

Це насамперед стосується питань реформування украінськоі економіки, перехіда іі від командно-адміністративних до риночних методів господарювання.

Необхідною умовою успішного завершення цих процесів є забеспечення режиму законності в краіні. В рішенні цієі задачі значна роль належить діяльності органів прокуратури, здійснюючих нагляд за дотримуванням та правильним застосуванням законів.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядовоі функціі прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити пошрюванням порушинь законності, зокрема, з боку державних органів та посадових осіб; складностями пов’язанними з зверненням до судового захисту прав; непрофесіоналізму і низкою активністю контролюючих органів[60].

Життя потребує кардинального наведення порядку у системі банківських та кредитно-фінансових відносин. Проведенні прокуратурою перевірки додержування банківського законодавства у ряді облостей Украіни виявили численні порушення при кредитуванні суб’єктів підприємства, халатного відношення посадових осіб банків до виконування службових обов’язкків.

У період перехіду до риночноі економики перед прокуратурою стоять задачі, пов’язанні з захистом прав та законних інтересів громадян, представляючих невід’ємну частину організаційно-правових гарантій прав та свобод людини.

Слід також підтримати позицію Генеральноі прокуратури про необхідність повернення до нагляду за дотриманням законів у колективних сільхозпідприємствах ( КСП ) та організаціях споживчоі коопераціі з урахуванням соціальноі значимості іх діяльності.

Необхідно удосконалити практику прокурорського нагляду у сфері приватизаціі, тому що саме тут інтереси держави більш всього порушуються знижуванням оцінки об’єктів приватизаціі, недотриманням умов куплі-продажу невеликих державних підприємств.

Всебічний аналіз сформувавшогося у краіні стану законності і правопорядку свідчить про всезагальну безвідповідальність та розхлябанність, що обумовлено негативними процесами поітичного та економічного характеру[61].

Поляризація суспільства торкнулась і кримінальних правовідносин. Злочинне середовище все більш чітко розподіляється-на ,,білокомірну”, яка ,, орудує ”у сфері економіки, кридитно-банківських та фінансових системах, зовнішних відносин. Ця ,,п’ята влада” все відчутніше впливає на суспільно-політичні процеси, заважає нормальному розвитку демократичних відносин, подальшому розвитку державності.

Необхідною умовою продовження ціх процесів є забеспечення режиму законності в краіні. У рішенні цієі задачі значна роль належить органам прокуратури, здійснюючим нагляд за дотриманням та правильним застосуванням законів, та органам відомчого ( підвідомчого) контролю у сфері господарювання та підприємства.

Зважаючи, що порушення прав та свобод громадян носить, можна сказати поголовний характер, органи прокуратури особливу увагу приділяють відновлюванню цих прав.

Погіршення стану законності в Украіні повинно примусити законодателя поновити іі попередний статус.

В час підготовки нового Закона ,,Про прокуратуру” слід розглянути такі пріорітетні напрямки:

-захист права властністі, насамперед державноі;

-усунути порушення державноі дисципліни (в податковій, фінансово-банківській, зовнішньоекономічній, антимоній сферах, ціноутворенні);

-дотримання законодавства про працю (забеспечення трудовоі дисципліни в державному секторі, розглядання колективних трудових конфліктів). Ці пріорітетні напрямки змогли б бути реалізовані у рамках представництвах прокуротурою у суді інтересів громадянина чи держави (п.2 ст.121Конституціі Украіни)[62].

В полі зору пильноі прокурорської уваги знаходиться закони про зовнішньоекономічну діяльність. Не секрет, що в краіні поширені випадки, незаконного вивезення за кордон дефіцитних матеріалів та будівельноі сировини, незаконного сбереження та використування валютних коштів за міжами краіни та інші протизаконні діі.

В краіни числиться більш 40 різних контролюючих органів. Але багаточисленні подоткові адмініотраціі, цінові інструкціі, регіональні управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-ревізійноі служби та інши, покладений на них погляд за дотриманням закону, м’яко кажучі не відповідає Конституціі.

Тут доречно торкнутись питання про взаємовідносини прокуратури контролюючими органами, які покликані по закону надавати важку роль у борьбі з правопорушеннями. Цілковито очевидно, що критеріі відгороження функцій прокурорського нагляду від відомственного контролю, поступово за останній час у нас стали розмиті.

У наслідок більшість прокурорських функцій стали підмінятися контролюючими органами.

Головне ж містять в тому, що самі контролюючи органи довгий час залишались не в полі зору прокурорського нагляду, деякі із них, і, насамперед, податкові, санітарні, цінові, органи держспоживзахисту та інши, частіш за все ухиляються від покладених на них обов’язків у борьбі з окремими правопорушниками.

Органи прокуратури стали більш звертати увагу за датриманням заборони займатися підприємніцькою діяльністю робітникам органів державноі влади та управління, війсковослужбовцям та посадовим особам, які по вироку суду позбавленні таких прав, чи мають непогашену чи незняту судимість за корисні злочини.

Уявляється доцільним закріпити положення про те, що всі матеріали про кримінальні правопорушення виявлені державними органами повинні направлятися тільки у прокуратуру. Сьогодні такі вимоги містяться лише у відношенні контролюючих органів.

Слід не лише піднести активність прокурорів, а й усіх правоохоронних органів щодо організаціі прти діі злочинносиі та порушенням законністі. Маючи унікальний досвід практичного застосування законів, органи прокуратури повинні більш грунтовно та поглиблено аналізувати спільно з іншими фахівцями практику не лише з позиціі виявлених недоліків, а й встановлення причин, чому не працює той чи інший закон, чому немає тих результатів, які очикувалися і заради яких і приймаються відповідні закони.

Прокуратура-це орган нагляду за додержанням законів у боротьбі зі злочинністю, яку повинні вести професіонали міліціі, служби безпеки, Державного митнього комітету і охорони кордону, органів податковоі та контрольно-ревізійноі служб тощо, що прямо приписується ім законом.

Ще одним недоліком чинного законодавства про прокурорський нагляд є відсутність в законі інституту чітких підстав прокурорсько- наглядськоі діяльності. Прокурорський нагляд- різновид прокурорськоі діяльності, тому він потребує точного визначення свого вихідного моменту, юридичного факту, який породжує обов’язок прокурора вживати необхідні заходи[63].

Нині обгрунтовується доцільність створення в системі органів прокуратури нових підсистем, зокрема організаціі спеціалізованих природоохранних прокуратур та прийняття положень про них. В Украіні вже створено кілько десятків природоохоронних прокуратур на правах міжрайонних, а у найбільш несприятливих з екологічноі точки зору регіонах – на правах областних прокуратур. У деяких прокуратурах утворені підрозділи по нагляду за виконанням природоохоронного законодавства або ці функціі покладено на конкретних осіб.

Практика створення природоохоронних прокуратур заслуговує на увагу, оскільки іх працівники найбільш кваліфіковано здійснюють нагляд за додержанням екологічного законодавства, яке є багатогранним. Однак при цьому виникає потреба у чіткому розмежуванні загальноі і спеціальноі компетенціі цих прокуратур. Доцільно розробити Положення про природоохоронну прокуротуру, яке має бути затверджене наказом Генерального прокурора Украіни.

Це сприяло б усунню дублювання під час здійснення цими прокурорами іх правомочності, більш оперативному виявленню порушень у різних сферах суспільних відносин.

Отже потрібний чи не потрібний буде прокурорський нагляд у правовій державі – покаже життя. Поки ж очевидно, що будівництво правововоі держави – це досить тривалий процес. Правова держава характеризується тим, що в ній править Закон.

********************************************************** Висновки

 

1. Контрольно-наглядові органи державної влади у Конституції України, законах України та у більшості науково-правової літератури не розглядається як система органів, що утворюють самостійну гілку державної влади

2. Особливості формування і функціонування цих державних органів не дозволяють їх віднести повною мірою до будь-якої з конституційно визначених гілок державної влади.

До контрольно-наглядових органів влади України можна віднести:

Конституційний Суд України

Прокуратуру України

Державні інспекції (податкова, пожежна, екологічна і т.ін.)

3. Крім цього, контрольно-наглядові функції властиві таким державним органам як Антимонопольний комітет України, Національний Рада по телебаченню і радіомовленню і деякі інші органи державної влади.

4. Значимість даних органів надзвичайно велика. Вони сприяють процесу формування і функціонування системи “стримувачів і противаг”, як елемента принципу “розподілу влад”. У такий спосіб ця структура державних органів сприяє усуненню узурпації влади.

5. Визначення контрольно-наглядових функцій держави не тільки як самостійної гілки влади, але і встановлення місця і ролі цієї гілки влади в структурі функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади.

6. Характерною рисою даних понять є подібність змісту цих визначень. Так, поняття “нагляд” визначається як спостереження або спостереження з метою перевірки, а поняття “контроль” - як перевірка, спостереження з метою перевірки .

7. Що стосується сфер суспільних відносин стосовно котрих контроль і нагляд не повинні бути застосовані і не застосовується як форма примусового впливу, то серед них можна виділити такі: особисте життя людини; мирна діяльність партій, і інших об'єднань громадян; мирні збори громадян; відношення з приводу листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції; свободи пересування людини.

8. Конституційний Суд є контролюючим органом влади, але не наглядовим так, як у його функції входить рішення питань про відповідність Конституції України законів і інших нормативних актів держави, що розглядаються тільки по зверненнях суб’єктів означених Конституцією України.

9. За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій.

10.   Найбільш ефективним було б об’єднання усіх контрольно-наглядових органів влади в єдину структуру. Така гілка влади має бути незалежною від інших гілок влади, а якщо і залежною, то лише у питанні формування цієї структури.

11.   Необхідним вбачається внести нові зміни до чинного законодавства щодо забезпечення економічних прав засуджених до позбавлення волі, а забізпечення прокурорського нпгляду за іх втіленням в сучасних економічних умовах стане дієвою гарантією додержання прав та законних інтересів цієі категоріі громадян Украіни.

12.   Важливим досягненням в питанні скорочення обмежань, щодо засуджених до позбавлення волі є законодавче закріплення і подальше реалізація можливості здійснювати ними деяких громадянських прав, наприклад, участь у виборах.

13.    Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядовоі функціі прокуратури, у тому числі, загального нагляду.

14.   В краіні числяться більше 40 різних контролюючих органів. Але багаточисленні податкові адміністраціі, цінові інспекціі, регіональні управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-ревізійноі сліжби та інші, покладенний на них нагляд за дотриманням закону, м’яко кажучи невідповідає Конституціі.

Навряд чи можна досягти цього,відмовившись від прокурорського нагляду, мета якого – забезпечення верховенства Закону, зміцнення законності, захист прав і свобод громадян¹.

1.Котелець А. Особливості правозастосовчоі діяльності органів прокуратури у сфері екологіі.//Право Украіни.-1998.-С.67.

Список

використаних першоджерел та літератури

І

Документальні та оповідальні джерела

Виступ Президента України Л.Кучми на розширеній колегії Генеральної прокуратури України 9 липня 1996 року “Роль і завдання органів прокуратури в реалізації положень нової Конституції України”. // Урядовий кур'єр.- 1996.- №129.- 130.- 13 липня.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України». // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №50.- С.472

Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №13.- С.111.

Закон України «Про державну податкову службу». // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- №5- С.84.

Закони України.- К,1996.- Т.1-3.

Конституція України. // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- №30.- С.141.

Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. Схвалена постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997р. // Відомості Верховної Ради України.- К,1997.- №10.- С.85.

Стратегія і досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом. // Матеріали міжнародної наукової конференції.- К,1995.- С.43-47.

ІІ

Література

Абрамов Н. О прокуратуре : общий надзор и предъявление исков в судах.// Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- №4.- С.3-5.

Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і здійснення правосуддя за Конституцією України. // Право України.- 1998.

Вернидубов І. Функції прокуратури на перехідний період. //Право України.- 1998.- №2.- С.7.

Грошевой Ю.М. Прокурорский надзор в Украине. Учеб.пособие.- К., 1993.- С.96.

Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України: пропозиції до законодавства. // Право України.- 1997.- №6.- С.43-46.

Жогин Н.В., Фактулин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. М.,- 1965.- С.30-77.

Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права. К.:Юрінком,- 1997.- С.482.

Корж В. Актуальні питання подальшого реформування органів прокуратури. // Право України.- 1998.- №5.- С.37-38.

Корж В. Незалежність прокурора: деякі проблеми законодавства та практики. // Право України.- 1998.- №11.- С.74.

Корж В. Проблеми вдосконалення повноважень прокурора, судді у кримінальному судочинстві. // Право України.- 1997.- №10.- С.93-95.

Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України. // Право України.- 1998.- №11.- С.17-18.

Котелевець А. Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури у сфері екології. // Право України.- 1998.- №11.- С.65-67.

Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду. // Право України.- 1998.- №3.- С.88-89.

Кривенко Л. Тріада влади. Перша серед рівних. // Віче.- 1994.- №7.- С.32.

Курило М. Вдосконалити прокурорський нагляд за додержанням прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі. // Право України.- 1998.- №11.- С.59-60.

Курило М. Прокурорський нагляд за додержанням економічних прав засудженних до позбавлення волі. // Право України.- 1997.- №7.- С.10-11.

Кулаков В. Проблеми вдосконалення організаційних структур апарату обласної прокуратури, що здійснюють нагляд за досудовим слідством, дізнанням та ОРД. // Вісник Академії Правових наук.- 1998.- №1.- С.126.

Лошовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношения. Ростов-на-Дону. 1987.- С.120.

Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. // Право України.- 1998.- №4.- С.5-9

Мінюков П., Мінюков А. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю при розслідуванні кримінальних справ слідчими. // Право України.- 1999.- №1.- С.111-115.

Михайлов А.И. Прокурорский надзор на стадии предварительного следствия. // Вопросы совершенствования предварительного следствия.- М.- 1983.- С.113.

Основы государства и права. /Под ред. П.И.Орлова. Харьков.: Основа.- 1997. –С.248.

Руденко М. Методика здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері повадження з відіодами. // Право України.- 1999.- №1.- С.54-57.

Руденко Н. Становление прокуратуры в Украине. Аспекты прошлого и настоящего. // Віче.- 1998.- №4.- С.56-61.

Руденко М., Глаговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді. // Право України.- 1997.- №11.- С.59-63.

Савицкий В.М. Прокурорский надзор за дознанием и предварительным следствием. М., 1959.- С.180.

Середа Г. Прокурорский надзор и ведомственный контроль в сфере хозяйствования и предпринимательства; законность и обоснованность заявлений и сообщений о преступлениях. // Підприємство, господарювання та право.- 1998.- №3.- С.11-14.

Суботін С., Черв’якова О. Представницька функція прокурора. // Право України.- 1997.- №11.- С.63-64.

Сухонос В. Проблеми атестації прокурорських працівників. // Право України.- 1998.- №1.- С.62-63.

Трубин Н.С. Прокурорский надзор за соблюдением законов органами дознания. М.,- 1982.- С.129.

Фурса С. Теоритичні аспекти правового та процесуального становища прокурора в цивільному судочинстві. // Право України.- 1998.- №2.- С.67.

Черв’якова О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян в органах місцевого самоврядування. // Право України.- 1999.- №1.- С.50-54.

Цвік М. Взаємодія законодавчої і виконавчої гілок влади та референдуму в системі народовладдя. // Вісник Академії Правових наук України.- 1995.- №3.- С.27-35.

Шаповал В. Росподіл влади: міфи і реальність. // Урядовий кур’єр.- 1996.- 16 травня.

Шумський П.В. Прокуратура України. К.: Вентурі.- 1997.- С.334.

Шумський П.В. Прокуратура. Гарантія свободи – гарантія проти сваволі. // Віче.- 1997.- №2.- С.48.

Шумський П.В. Прокуратура – її місце та роль в державі. // Право України.- 1997.- №8.- С.40-43.

Ясинский Г. Прокурорский надзор в сфере экономики. // Юридический вестник.- 1997.- №3.- С.81.

ІІІ

Енциклопедичні видання та довідники

Ожогов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский язык. 1986.- С.386.

Словарь Русского языка. Академия Наук СССР Институт Русского языка. М.:Русский язык. 1986. Т.2.

Юридичний енциклопедичний словник.- М.,1987.- С.365.

 

 

[1] Копейчиков В.В. Загальна теорія права та держави. К.: Юрінком, 1997. С. 3-4

[2] Ст. 6 Конституції України.

 

[3] Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспиктиви розвитку. //Право України, 1998, № 4. С. 5-6.

[4] В.Медведчук, Державна влада в Україні: сучасний стан та перспиктиви розвитку. Право України, 1998, 4, ст.5-9.

[5]  Шумський П.В.Прокуратура України. Київ, «Вентурі», 1998, стр.21

[6] В.В.Колейчиков Киев Юрінком 1997, с 91-92

 

[7] Копейчиков В.В. Загальна теория гос-ва и права. К.: Юринком, 1997. С.90.

[8] Шумський П.В.Прокуратура України, Київ, «Вентурі», 1998, с.9-10.

[9] Цвік М.В. Взаємодія законодавчої і виконавчої гілок влади та референдуму в системі народовладдя. //Вісник Академії Правових наук України, 1995, № 3. С 27-35

[10] Кривенко Л. Тріада влади. Перша серед рівних. К.: Віче, 1994, № 7. С. 17-32.

[11] Тут треба ураховувати, що контрольно-наглядові функції в Україні притаманні фактично усім трьом гілкам влади і саме від того така влада не оговорюється у Конституції України, як самостійна контрольно-наглядова гілка влади(від автора).

[12] Ожегов С.И. Словарь Русского языка. М.: Русский язык. 1986. С. 344.

[13] Словарь Русского языка. Академии Наук СССР Институт Русского языка. М.: Русский язык. 1986. Т. 2. С. 94.

[14] Див. Ст. 150 Конституції України.

[15] Найменування принципу береться у лапки від того, що на справді поділяється не влада, а функції влади.

[16] Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. //Право України, 1998, № 4. С. 5-9.

 

[17] Основы государства и права. /Под. ред. П.И. Орлова. Харьков: Основа 1997. С. 54.

[18] Ст. 150 Конституції України.

[19] Ст. 148 Конституції України

[20] Ст.121 Конституції України.

[21] Руденко М., Глоговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді. //Право України, 1997, N11. С.63.

 

[22]Закон України “Про державну податкову службу” //Відомості Верховної Ради України, 1994, №5, ст. 84.

[23] Ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» //Відомості Верховної Ради України. 1993, № 13, ст. 111.

[24] Ст. 150 Конституції України.

[25] Михайленко О. Проблеми реформування прокуратури України. //Право України, 1998. № 1. С. 78..

[26] Стефанюк В. Напрями реалізації Конституції судами. //Право України, 1997. № С. 50-52.

[27]Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з повною Конституцією України. //Право України 1997, N4, С.43.

[28] С.Субботін, О.Черв’якова. Представницька функція прокурора. // Право України 1997р. № 11 стр. 63-64

[29] Концепція (основи державної політики) національної безпеки України. Схвалена постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997р. //Відомості Верховної Ради України.-1997, N10. Ст. 85.

[30]  .Руденко М, Глоговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді //Право України.1997, N11, С. 59 – 63.

 

[31] Суботін С., Черв’якова О. Представницька функція прокурора. ПравоУкраїни, 1997, N11. С. 63-65.

[32] Руденко М., Глоговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді //ПравоУкраїни, 1997, N11. С. 63.

[33] Жогин Н.В., Фаткулин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М., 1965 – С. 30-47.

[34] Савицкий В.М. Прокурорский надзор за дознанием и предварительным следствием. – М., 1959 – С. 8-22.

[35] Трубин Н.С. Прокурорский надзор за исполнением законов органами дознания.- М., 1982. – С. 22.

[36] Михайлов А.И. Прокурорский надзор на стадии предварительного следствия. Вопросы совершенствования предварительного следствия. – М., 1983. – С. 113.

[37] Кулаков В. Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. //Право України, 1997. № 6. С. 10-11.

[38] Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України. //Право України, 1997. № 6. С. 45.

[39] Шумський П. В. Прокуратура України. К.: Вентурі, 1998. С. 294.

[40] Ч.3 Ст. 152 Конституції України

[41] Ст. 4 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» //Відомості Верховної Ради України. 1993, № 13, ст. 111.

[42] Ст. 2 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» //Відомості Верховної Ради України 1993, № 50, ст. 472.

[43] Шумський П. В. Прокуратура Украіни – “Вентурі”.-1998.-С. 298-299.

[44] Курило М. Вдосканалити прокурорський нагляд за додержанням прав та законних інтересів засуджених до позбавлення волі.//ПравоУкраіни.-1998.-№11.-С.59-60.

[45] Курило М. Прокурорський нагляд за додержанням економічних прав засуджених до позбавлення волі//Право Украіни.-1998.-№12-С.70.

[46] Вернидубав І. Функціі прокуратури на перехідний період.//ПравоУкраіни.-1998-№2.С.9.

[47] Курило М. Прокурорський нагляд за додержанням економічних прав засуджених до позбавлення волі//Право Украіни.-1998.-№12.-С.71-72.

[48] Прокурорський нагляд в Украіні:Навч.посібник / Керівник кол авторів Грошевой Ю.М.К.,ІСДО.-1993.-С.3.

[49] Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Украіні. Уч. Посібник.-К.-1993.-С.26-28.

[50] Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Украіні. Уч. посібник.К.-1993.-С.26-28.

[51] Ясинський Г.Прокурорський нагляд у ефері економіки.//Юридичний вістник.-1997.-№3.-С.81

[52] Сухонос.В. Проблеми атестаціі прокурорських працівників. // Право Украіни.-1998,-№1-С.62-63.

[53] Відомості Верховноі Ради Украіни.К.-1991.-№41.-ст.546.

[54] Грошевой Ю.Прокурорський нагляд в Украіні.Уч.посібник-К.,-1993.-С.5.

[55] Котелевець А. Особливості правозастосовчоі діяльності органів прокуратури у сфері екологіі.//Право Украіни.-1998.-№11.-С.65-67.

 

[56] Шумський П.В. Прокуратура Ураіни.-К., “Вентурі”.-1998.-С.6-7.

[57] Михайленко О. Проблеми реформування прокуратури України.// Право України.-1998.-№1-С.78-79.

[58] Стратегія і досвід бортьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом//Матеріали міжнародноі науковоі конференціі.-К.,-1995.- С.43-47.

[59] Корнієнко М.Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці Украіни.// Право Украіни.-1998.-№11.-С.17-18.

[60] Ясинський Г. Прокурорський нагляд в сфері економіки.//Юридичний вісник.-1997.-.№3.-С.78-81.

[61] Голос Украіни.-1996.-13 листопада.

[62] Середа Г.Прокурорський нагляд і відомственний контроль у сфері господарювання та підприємства, законність і обгрунтованність заяв і повідомлень про злочин.//Підприємство, господарювання та право.-1998.-№3.-С.11-14

[63] Лошовський В.Д. Прокурорсько-наглядові правовідносиниб-Ростов-на-Дону.-1987.-С.12