5.1.2 Суб'єкти патентного права
Це автори, патентовласники, ліцензіати.
Автор – це фізична особа, творчою працею якого створений твір.
Патентовласник – особа, що має виключне право на використання винаходу. Такими можуть бути:
1) сам автор;
2) роботодавець (при службових винаходах);
3) особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту;
4) правонаступники;
5) договірний патентовласник – патент може бути переданий за договором за плату будь-якій фізичній або юридичній особі.
Ліцензіат – особа, що одержує у визначеному договором обсязі права по використанню винаходу за плату. Ліцензійні договори бувають трьох видів :
1) виняткової ліцензії ;
2) неповної ліцензії ;
3) відкритої ліцензії.
Особливі суб'єкти права на використання винаходу - це попередній користувач і примусовий ліцензіат. Вони можуть використовувати винахід без згоди патентовласника.
Попередній користувач – особа, що до дати пріоритету (до подачі заявки іншою особою) самостійно створила незалежно від автора тотожний винахід і сумлінно його використовувала. Преждепользователь зберігає право на подальше безоплатне використання його без розширення обсягу використання.
Примусова ліцензія видається будь-якій особі Вищою патентною палатою, якщо патентовласник протягом чотирьох років не використовує винахід і відмовляється укласти ліцензійний договір.
Виключне право на використання об'єктів промислової власності належить патентовласнику, тому відповідно до чинного законодавства автор може вимагати за своїм вибором визнання лише свого авторства, або визнання свого авторства з закріпленням за ним виключних прав, тобто автор може бути одночасно і патентовласником або не бути таким у силу закону або договору. Право на одержання патенту мають автор, його спадкоємець, а також роботодавець, якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок створені в зв'язку з виконанням службових обов'язків або виконанням доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше. При наявності права на одержання патенту в роботодавця автор подає йому повідомлення про створений ним винахід, корисну модель або промисловий зразок з описом суті з достатньою повнотою і ясністю. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців із дати одержання цього повідомлення не подасть заявку в Відомство (Госпатент Україны), то право на одержання патента переходить авторові.
Корисна модель оформляється свідоцтвом, промисловий зразок – патентом. Термін дії патента на винахід становить 20 років з дати подачі заявки до Відомства. Термін дії патенту на корисну модель складає п'ять років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника патенту, але не більш ніж на три роки. Термін дії патенту на промисловий зразок складає 10 років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника патенту, але не більш ніж на п'ять років.
Право авторства є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково.
Основним особистим (немайновим) правом автора об'єкта промислової власності є право автора признаватися творцем даного об'єкта, що припускає заборону всім іншим особам іменуватися авторами цього об'єкта. Інше особисте право автора складається в праві одержання патенту на об'єкт промислової власності, а також можливості передачі цього права іншим особам.
Майнові права автора виражаються в можливості одержання прибутку від використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, у праві одержання винагороди за передачу патенту і продаж ліцензій і тощо.
Приналежне патентовласнику виключне право на використання об'єкта промислової власності складається в тому, що ніхто не може без згоди особи, якійі належить патент, використовувати зазначений об'єкт. Патентовласник вправі передати отриманий патент або видати ліцензію на використання.
Як патент, так і право на його одержання переходять у спадщину. Переходять у спадщину і права авторів об'єктів промислової власності.
5. Право на інші результати творчої діяльності, використовувані у виробництві
До числа інших прав на результати творчої діяльності як різновиду права інтелектуальної власності відносяться права на раціоналізаторську пропозицію, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, охорону селекційних досягнень, топології інтегральних мікросхем, інтересів володарів «ноу-хау» і т.п.
Право на раціоналізаторську пропозицію являє собою сукупність правових норм, що регулюють відношсини з приводу створення й офіційного визнання технічного рішення раціоналізаторською пропозицією, його використання і стимулювання авторів.
Раціоналізаторською пропозицією признається технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства (установи, організації), якому воно подано, іпередбачаюче зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або зміна складу матеріалу.
Новизна раціоналізаторської пропозиції, на відміну від новизни винаходу, звичайно обмежується рамками відповідного підприємства, установи, організації, куди і подається раціоналізаторська пропозиція.
Автор пропозиції, визнаного раціоналізаторським, має право на визнання за ним авторства, право на винагороду, а також пільги відповідно до законодавства. Автору прийнятої до впровадження раціоналізаторської пропозиції видається свідоцтво, що засвідчує його авторство (ст. 520 ЦК).
Право одержати свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію і винагороду за його використання переходить у спадщину (ст.522 ЦК).
Відносини в сфері створення і використання знаків для товарів і послуг регулюються Законом України від 15 грудня 1993 року «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Знак – це логотип, по якому товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.
Об'єктом знака можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні й інші позначення і їхні комбінації, виконані в будь-якому кольорі або колірному сполученні.
Право власності на знак для товарів і послуг засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва складає 10 років із дати подачі заявки у Відомство і продовжується Відомством по клопотанню власника свідоцтва, поданому протягом останнього року дії свідоцтва, щораз на 10 років.
Обсяг наданої правової охорони визначається приведеним у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів і послуг.
Висновок.
Багато значних діячів софтферної промисловості явно з’їхали з глузду на проблемах інтелектуальної власності, мета їхнього життя звелася до того, щоб змусити суспільство визнати і захистити права якого-небудь сироти, що пірати грабують серед біла дня. Яскравий приклад того – Росія, а останнім часом і Україна: народ, уряд, парламент, одностайно приймають проблеми сироти ближче до серця, ніж свої власні.
Інтелектуальна власність – це те, що закон вважає такою. Закони повинні працювати на благо суспільства. Немає закону, немає і злочину, незалежно від того, що сирота з цього приводу думає. Вважає суспільство потрібним – захистить його, а не вважає – ну, як вийде.
Я дивлюся на проблему об’єктивніше. Прогрес технологій, за яким не встигає законодавство, дав можливість деяким видам бізнесу – спочатку кіношникам і аж до виробників персональних програм – при деякій удачі цілком законно одержувати фантастичну, цілком безглузду норму прибутку. Їм, зрозуміло, це подобається, але інші – причому не тільки за кордоном, але й у своїй батьківщині – “скаженим” прибуткам аж ніяк не симпатизують.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ
1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 1990.
2. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988.
3. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М., Юрид.лит.,1988.
4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С. 136 -149.
5. Маркова М.Г. Основы гражданского права. - С-П., 1996. С. 80 - 87.
6. Сергеев А.П. Авторское право России. - С-П.: Государственный университет, 1994.
7. Сергеев А.П. Патентное право. - М.: БЕК, 1994.
8. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. – К.: Вентурі, 1997.– 544с.
9. Цивільний Кодекс Української РСР (Цивільний Кодекс України)
10. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.
11. Закон України “Про влвсність” від 07.02.1991р.
12. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р.
13. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р.
14. Конституція України від 28.06.1996р.
27.11.2000 р. Підпис:______________________
0 комментариев