5. Відмінність об'єднань підприємств від господарських товариств

Набирає сили процес добровільного об'єднання діяльності підприємств для вирішення виробничих і соціальних завдань, В цьому проявляється потреба в безпосередній взаємодії з іншими підприємствами і колективному використанні науково-технічного, виробничого, фінансового, інформаційного потенціалу кожного з них. Одночасно поширилось об'єднання зусиль і майна підприємців для проведення спільної діяльності в формі організації господарських товариств. Схожість об'єднань підприємств і господарських товарисгв, яка може виявитися при першому ознайомленні з їх правовим статусом, містить небезпеку різночитань при застосуванні правових форм і виникнення суперечливих правових ситуацій. Практика свідчить, що нерідко під одним і тим же родовим поняттям діють різні в економічному і правовому розумінні формування.

Так, господарська організація "Вуглесорб" засновувалась як господарська асоціація. В той же час за своїм правовим статусом була кваліфікована як товариство з обмеженою відповідальністю. Головною метою "Вуглесорбу" стала спільна діяльність 12 підприємств по виробництву і впровадженню сорбентів медичного, технічного та сільськогосподарського призначення, устаткування з їх застосуванням, діагностичного і лікувального обладнання, надання різноманітних послуг комерційного посередницького та іншого характеру. В коло діяльності асоціації не ввійшла координація основної господарської діяльності підприємств-учасників.

З прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України під 31 грудня 1992 р. № 24-92 "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" виникла правова ситуація, яка потребувала вирішення питання про віднесення "Вуглесорбу" до сфери його дії. В результаті асоціація припинила свою діяльність.

В цьому зв'язку здається актуальним висвітлити відмінність господарських об'єднань як об'єднань підприємств від господарських товариств як об'єднань підприємців.

Найперша з них полягає в суб'єктному складі, адже засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути не тільки господарські організації, а й громадяни. До того ж товариство на відміну від об'єднань підприємств може складатися лише з одного учасника. Товариство з обмеженою відповідальністю, що складається з одного учасника, легалізоване в багатьох країнах ЄЕС, в тому числі і після прийняття Радою Європейських Спілок в 1989 р. відповідної Дванадцятої директиви по праву компанії.

Основна господарська діяльність учасників товариства незалежна від його функціонування.

Об'єднання ж підприємств є цілісною системою, в якій засновники доручають сформованому ними центру виконання постійної координації їх господарської діяльності у вирішенні складних виробничо-технічних, фінансово-господарських, соціально-економічних проблем, що виходять за межі окремих підприємств. Для цього підприємства делегують об'єднанню частину своїх повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з них, доручають виконання певних функцій, що не характерно для господарського товариства.

Відмінною рисою об'єднання є можливість покладення його функцій на одного з учасників об'єднання (згідно з договором або рішенням Уряду про створення об'єднання). Майно та результати фінансово-господарської діяльності таких об'єднань обліковуються на балансі того підприємства, на базі якого об'єднання виконує свої функції. Господарської ж товариство завжди має спеціальний апарат. Певна відмінність передбачена в законодавстві за складом потрібних установчих документів різних видів господарських товариств, хоча явної необхідності в цьому і не вбачається. Так, акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, а повне і командитне — установчого договору. Причини такої градації не зрозумілі. Різний підхід був би,' наприклад, виправданим; якби повні та командитні товариства не визнавались юридичними особами, як не визнаються такими повні та прості командитні товариства нормами німецького, голландського та італійського права, а також партнерство в англійському праві.

Практика складається так, що господарські товариства і господарські об'єднання в переважній більшості за власною ініціативою чи на вимогу органів, які виконують реєстрацію, затверджують свій статут, навіть якщо в законодавстві цього не вимагається. Мабуть, це пояснюється тим, що за раніше діючим законодавством всі юридичні особи мали свій статут (положення). Так чи інакше зміст статуту і установчого договору практично збігаються, що вносить певний дискомфорт до процесу створення господарської організації, виявляючи недоцільність такого підходу. Необгрунтованою виглядає, також відмова в діючому законодавстві від необхідності укладати установчий договір при створенні консорціуму, концерну: сторони домовляються про добровільне об'єднання і їх спільне рішення повинно бути закріплене у відповідному документі — багатосторонній угоді.

Установчі документи господарського товариства містять виключну інформацію про умови договірної угоди його учасників. В той час при створенні об'єднань можливе укладення окремих угод між об'єднаннями і його членами, які доповнювали б чи конкретизували права та обов'язки сторін.

На відміну від товариства, створюваного шляхом укладення договору, об'єднання може формуватися також за рішенням Уряду. Йдеться про управління державним сектором економіки.

В цьому плані відмінне також правове становище державних підприємств щодо права створювати об'єднання підприємств і господарські товариства: державні підприємства мають рівне з підприємствами інших форм власності право членства в об'єднанні, але позбавлені права засновувати товариства.

Принципово відрізняються цілі створення цих двох видів організацій. Господарське товариство створюється з конкретною метою одержання законного прибутку і розподілу його між учасниками шляхом виконання поставлених завдань, що входять до його спеціальної правоздатності. Ці завдання за своїм характером є локальними і не збігаються з поняттям основної господарської діяльності. Об'єднання ж утворюється для постійної координації основної господарської діяльності його учасників. З викладеного випливає різниця між господарським товариством і об'єднанням підприємств як комерційною і некомерційною організацією. Товариство, діяльність якого спрямована на одержання прибутку, є комерційною організацією. Об'єднання має бути визнане некомерційною організацією, оскільки його господарська діяльність або взагалі не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток від діяльності одержують безпосередньо підприємства, або він служить лише реалізації завдань, передбачених установчими документами.

Треба зазначити, що завдання і напрями діяльності об'єднань підприємств і господарських товариств частково можуть збігатися. Як статутом товариства, так і статутом об'єднання може бути передбачена організація спільних виробництв на основі об'єднання учасниками своїх фінансових і матеріальних ресурсів для виробництва продукції і реалізації її третім особам. Однак правовий режим спільних виробництв, і в першу чергу, механізм розподілу одержаного прибутку, абсолютно різний. Розподіл прибутку відбувається відповідно до цілей створення товариства (об'єднання). Прибуток останнього використовується, як правило, на утворення фондів об'єднання — резервного фонду розвитку виробництва, соціального розвитку тощо — для наступного використання в досягненні поставленої мети.

Відмінною рисою товариства є право його учасників на одержання дивідендів пропорційно до своєї частки в майні товариства. Прибуток, що залишився, використовується за іншими напрямами, які визначаються господарським товариством у відповідності з установчими документами.

Відмінний також правовий режим майна господарського товариства і об'єднання підприємств, яке формується з внесків їх учасників. Він базується на праві спільної власності сторін договору, але для товариства це — спільна часткова, а для об'єднання — спільна сумісна власність. Створене учасниками договору господарське товариство (об'єднання підприємств) як самостійний суб'єкт права володіє, користується і розпоряджається наданим йому майном на засаді повного господарського відання. Майно товариства розподілено на частки, належні його учасникам. Останні мають право за згодою решти його членів поступитися своєю часткою (частиною) іншим учасникам товариства чи третім особам. Винятком з правила може бути передбачене установчими документами право акціонера без узгодження з іншими акціонерами розпоряджатися своїми акціями (продати, подарувати, передати у спадщину), повідомивши про це органи управління акціонерним товариством. Це пояснюється відмінністю правового статусу паю і акції. Остання визнається цінним папером і знаходиться у вільному обігу, за винятком випадків, передбачених законодавством або установчими документами щодо іменних цінних паперів. Членство в товаристві, яке не є акціонерним, може засвідчуватися пайовим свідоцтвом, як в Швейцарії, але воно не є цінним папером.

У об'єднанні підприємств частка його учасників визначається лише в разі виходу з об'єднання або його ліквідації. Об'єктом спільної сумісної власності в даному разі є спільні фінансові й інші фонди, які акумулюють майно, передане об'єднанню як вступні, додаткові, цільові внески, а також прибуток, одержаний від їх використання. Частка в прибутку визначається відповідно до участі кожного з власників своєю працею і майном.

Вихід із господарського товариства здійснюється за згодою всіх його учасників, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства. Об'єднання підприємств користуються принципом безперешкодного виходу з нього: потрібно лише завчасно повідомити об'єднання про свій вихід.

Відрізняються принципи участі в управлінні об'єднанням і товариством.

Члени господарського товариства беруть участь в управлінні справами товариства відповідно до своєї пайки: за принципом "одна акція — один голос" тощо.

Члени об'єднань підприємств беруть участь в їх управлінні на засадах рівності: "Члени асоціації мають рівні права та обов’язки" (наприклад, ст. 4.1. Статуту асоціації українських банків - додаток 1).

Різниця є також у вирішенні питання про відповідальність. Учасники об'єднання не несуть відповідальності за його зобов'язаннями (наприклад, ст. 7.2. Статуту асоціації українських банків - додаток 1). . Інакше вирішується питання в товаристві з додатковою відповідальністю, повному та командитному товаристві. У товаристві з додатковою відповідальністю учасники відповідають за боргами своїми внесками в статутному фонді, а при недостатності цих сум — додатково до внеску кожного з них належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі. Граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах. Учасники повного товариства і деякі з учасників командитного несуть за його зобов'язаннями солідарну відповідальність всім своїм майном.

Певна різниця властива і праву вступу до складу іншого об'єднання (товариства). Для учасників товариства, як і більшості видів об'єднань, цс право не обмежене. Однак воно недоречне при створенні концерну.

Нагадаємо про можливість поєднання правових характеристик акціонерного товариства і об'єднання підприємств в одному організаційному формуванні, що обумовлено економічною та соціальною роллю акціонування у всіх ланках економіки.


6.Висновки і пропозиції.

Наведена класифікація об'єднань підприємств не є вичерпною, оскільки законом передбачено, що підприємства можуть об'єднуватись і в інші структури, які не передбачені чинним законодавством України. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвинених країн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішує більшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств та їх об єднань.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських об'єднань, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін, залежить стабільність і подальший розвиток як підприємств-членів об'єднання, так і об'єднання в цілому. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських об'єднань пов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності, адже такі об'єднання складаються з окремих підприємств і господарських товариств. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в тій частині, що стосується діяльності банків, об’єднань і трастових компаній. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.

Отже, зважуючи на важливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвиткові економічних відносин, а з іншого — були б перешкодою для недобросовісних бізнесменів та інших любителів легкої наживи.

Однак аналіз нормативно-правової бази України показує, що створене на протязі останніх років законодавство, яке регламентує підприємницьку діяльність, направлено на врегулювання питань функціонування окремого підприємства як основної ланки економіки. Разом з тим, недостатньо уваги придіялється регламентації діяльності об’єднань підприємств. Так, ст.3 Закону України “Про підприємства в Україна” закріплює тільки право підприємств об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, а механізм регулювання їх функціонування відсутній. В зв’язку з цим доцільно в законодавчому порядку визначити норми, які регулюють такі питання:

1. Умови створення об’єднань підприємств.

2. Правовий статус і порядок створення окремих підрозділів.

3. Порядок формування і використання майна, його правовий режим.

4. Загальні принципи управління об’єднанням.

5. Принципи розподілення фінансових результатів діяльності.

6. Правові і економічні аспекти здійснення господарської діяльності.

7. Права і обов’язки учасників об’єднання.

8. Порядок обліку і надання звітності групи підприємств, які входять до складу об’єднання та інше.

Потрібно переглянути обмеження при створенні холдінгових компаній. Відомо, що холдінгові компанії є стійкими ринковими утвореннями і володіють більшою інвестиційною можливістю. В зв’язку з цим доцільно створювати такі компанії в сфері переробки сільськогосподарської продукції, тому що підприємства цієї галузі потребують значних інвестицій.

Крім того, в законодавстві про холдінгові компанії потрібно деталізувати права і обов’язки власників і органів управління, зокрема необхідно виділити такі аспекти:

n як підпорядковується власнику директор підприємства, а також ступінь відповідальності за невиконання накладених на нього обов’язків;

n в яких випадках настає право контролю над дочірніми підприємствами і чим воно обумовлено;

n необхідність і правомірність вчинення головним підприємством внутрішнього аудиту в дочірніх підприємствах та інші питання.

Досвід інших країн показує, що подібні питання закріплені в спеціальних законодавчих актах. В Україні ці положення доцільно закріпити в спеціальному законодавчому акті, який буде регулювати діяльність об’єднань.


 Додаток 1.

Статут Асоціації українських банків

1.      Загальні положення.

1.1.  Асоціація українських банків (АУБ) (далі - Асоціація) діє на основі Закону України (872-12) "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України та цього Статуту. Вона є правонаступницею Асоціації комерційних та кооперативних банків УРСР.

1.2.  Асоціація створена для сприяння розвитку банківської системи України, представництва інтересів своїх членів у органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю.

1.3.  Асоціація є недержавна, незалежна, добровільна, некомерційна організація, що об'єднує українські банки та банківські об'єднання (далі - банки).

1.4.  Членство в Асоціації не накладає на її членів ніяких обмежень щодо комерційної, громадської та будь-якої іншої діяльності, що не заборонена законом.

1.5.  Асоціація є юридична особа, має свій баланс, печатку, штамп, символіку, відкриває рахунки в банку. Асоціація володіє відокремленим майном на праві власності, може від свого імені набувати прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.

1.6.  Асоціація має право:

- входити до складу міжбанківських об'єднань країн Європи і світу;

- відкривати закордонні представництва, співробітничати з банківськими об'єднаннями інших країн.

1.1.  Юридична адреса Асоціації: 253167, м.Київ, вул.М.Раскової, 15.

2.      Основні принципи діяльності та завдання асоціації.

2.1.  Асоціація діє на основі таких принципів:

- законності;

- компромісного вирішення питань з урахуванням інтересів усіх членів Асоціації;

- довіри та взаємодопомог у відносинах між членами Асоціації;

- добровільної участі членів Асоціації в проектах і програмах, що здійснюються за рішеннями Ради Асоціації;

- обов'язкового виконання рішень, що приймаються З'їздом Асоціації;

- самостійності та незалежності від державних структур.

2.2.  Основними завданнями Асоціації є:

- захист прав та інтересів банків - членів Асоціації, забезпечення правових гарантій їхньої діяльності;

- сприяння створенню правової бази банківської діяльності;

- сприяння підвищенню кваліфікації і професіоналізму керівників, спеціалістів банків;

- ознайомлення громадськості з діяльністю банків та їх роллю в економічному житті України;

- сприяння реалізації положень антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності;

- утвердження взаємної довіри, надійності, порядності та ділового партнерства у взаємовідносинах між банками та клієнтами, забезпечення дотримання Кодексу честі українського банкіра;

- доведення до банків через Інформаційний бюлетень Асоціації законодавчих та нормативних актів органів державної влади і управління, Національного банку України (далі - НБУ), Вищого арбітражного суду України з питань, що стосуються сфери банківської діяльності;

- нерозголошення членами Ради Асоціації (далі - Рада) та працівниками виконавчого органу всього, що являє собою банківську та комерційну таємницю, навіть після завершення їхньої діяльності в Асоціації.

2.3.  Для досягнення зазначених завдань Асоціація:

- домагається прийняття її зауважень і пропозицій комісіями Верховної Ради України, урядом під час розгляду проектів законодавчих і нормативних актів, які стосуються банківської діяльності;

- підтримує і розвиває ділові контакти з Верховною Радою, Адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів України;

- співробітничає з НБУ щодо вироблення основних напрямів грошово-кредитної політики, вдосконалення контролю за діяльністю банків, податкової політики тощо;

- створює спільно з відповідними навчальними закладами школи, центри і курси підготовки та перепідготовки кадрів;

- співробітничає з засобами масової інформації, проводить прес-конференції, видає інформаційний бюлетень та інші матеріали;

- надає консультації та допомогу членам АУБ у всіх справах, що стосуються діяльності українських банків, сприяє роботі Третейського суду Асоціації;

- самостійно і разом з НБУ організовує симпозіуми, семінари, обмін досвідом роботи, сприяє встановленню ділових контактів;

- вивчає і поширює досвід, дає рекомендації щодо ефективного здійснення банківських операцій та стандартизації банківських процедур, а також надає допомогу банкам в організації їхньої роботи;

- надає допомогу в подоланні обставин, що тимчасово погіршують стан ліквідності банків;

- координує діяльність банків у сфері спільних інтересів членів Асоціації;

- залучає представників банків до участі в заходах, що проводяться органами державної влади та управління з метою розвитку економіки та банківської справи.


Информация о работе «Правовое положение хозяйственных объединений (Украина)»
Раздел: Государство и право
Количество знаков с пробелами: 94310
Количество таблиц: 1
Количество изображений: 1

Похожие работы

Скачать
36049
0
0

... в ч.1 ст.121 Хозяйственного кодекса. Предприятия — участники объединения предприятий сохраняют статус юридического лица независимо от организационно-правовой формы объединения, и на них распространяются положения этого Кодекса и других законов по регулированию деятельности предприятий. Следовательно, объединение не вправе осуществлять управление и контроль за деятельностью участников и выполнять ...

Скачать
431302
0
0

... , который в 8 разделе, в главе 39 закрепил особенности создания и действия СЭЗ на территории Украины. 116. Понятие ответственности в хозяйственном праве Ответственность в хозяйственном праве - это комплексный правовой институт, который имеет свой особый предмет регулирования - хозяйственные правонарушения. Хозяйственное правонарушение - это противоправное действие или бездеятельность ...

Скачать
72945
9
1

... и акционерных обществ, утвержденный Указом Президента РФ от 04.08.2007г. № 1009. Основная сфера деятельности, другие сферы деятельности Основными видами деятельности Компании, в соответствии с ее Уставом, являются: координация и управление транспортировкой нефтепродуктов, объединение и координация научно-технического, экономического, технологического и производственного потенциалов предприятий ...

Скачать
62272
0
0

... , и должна решаться путем усовершенствования норм обоих кодексов, а также в процессе практического применения их положений. 2. Тест Обозначьте правильный ответ. Предмет правового регулирования хозяйственной деятельности состоит: а) определенные законодательством Украины основные принципы хозяйствования в Украине, хозяйственные отношения, которые возникают в процессе организации и ...

0 комментариев


Наверх