Соціальні проблеми у ЗМІ

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

КАФЕДРА ЗВЯ’ЗКІВ З ГРОМАДСКІСТЮ

Курсова робота на тему “Соціальні проблеми у ЗМІ”

Студента II- курсу

очного відділення

група – ПР 21

Пилипчука Юрія Володимировича

Київ 2003

Зміст

Вступ

1.    Конституційно-правовий статус ЗМІ в суспільстві

1.1Ефективність і дієвість преси з питань соціального захисту населення

1.2Проблеми соціального захисту у нормативних актах

2. Аналітична частина

2.1 Інформаційна насиченість

2.2 Актуальність, своєчасність, новизна

2.3Об’єктивність і доступність

2.4 Жанрова різноманітність

Висновки й проплзиції

Вступ

 Тема данної курсової є дуже актуальною, адже соціальним проблемам з кожним днем приділяється все менше уваги І вони не вирішуються. ЗМІ, впливаючи на свідомість людини, спонукають іі до соціальної активності, змінюють її суспільну та виробничу діяльність. Саме життя покликало засоби масовоі інформаціі стати на стороні інтересів кожної людини. Особливо важливо відстоювати ці інтереси у перехідний період, коли нелегкі процеси утвердження ринкових трансформацій справляють величезний вплив не лише на соціальні почуття груп населення, але й позначаються на долі кожної людини.

Одним з основних напрямків висвітлення проблем соціального захисту населення є конкретні поради читачам про те, як вижити у нинешніх непростих умовах .Особливу увагу варто приділяти найменш соціально захищеним верствам населення – пенсіонерам, дітям-сиротам, інвалідам, багатодітним сім'ям. Необхідно подавати матеріали про їхнє життя, про благодійну допомогу. Важливо залучати спеціалістів, які б знайомили населення з його правами, роз'яснювали закони, що стосуються соціальноі захищеності, коментували позицію держави в питаннях соціального забезпечення, відповідали на листи, тощо.

За часів Радянського Союзу практично не поставали питання соціальноі захищеності людей, оскільки держава приховувала справжній стан речей і штучно створювала ідеальний образ свого народу- всі були на одному рівні, не існувало різних прошарків населення. Нові економічні умови вимагали осмислення сучасної політики та наполегливої праці. Не кожна людина змогла пристосуватися до цих умов . Як наслідок, постраждали найменш захищені верстви населення – інваліди, пенсіонери, діти-сироти.

У матеріалах про соціальний захист людей преса має привертати увагу владних структур до таких проблем;

- надання матеріальної допомоги малоімущім;

- споживчий ринок, його залежність від ліберізаціі цін та підприємницьких свобод;

- хід економічних реформ, їх оцінка людьми, недоліки реформ.

В сучасних умовах проблеми соціального захисту населення та політичної нестабільності набувають особливої гостроти, що вимагає пошуків механізмів злагоди,консолідації різних громадсько-політичних сил в ім'я громадянського миру. Преса має розповідати і допомагати у вирішенні проблем незахищених верств населення.

" При ЗМІ важливо створювати Центри соціальних досліджень. Преса має бути своєрідним соціальним моніторингом з метою систематичного вивчення настроїв, сподівань га орієнтації населення, розробки обгрунтованого прогнозу соціального життя громадян".

Проблема соціального захисту населення болюча та гостра, потребує активної позиції щодо неї та дій. Ось чому є важливими дослідження журналістських матеріалів у пресі про сучасний соціальний захист

Курсова робота має на меті дослідити проблеми, пов'язані з труднощами сьогодення у житті малозабезпечених і громадян та тенденціі їх висвітлення на сторінках газет.

Актуальність роботи полягає в аналізі тієї ситуаціі,в якій опинилися малозабезпечені верстви населення.

Методична цінність курсової роботи полягає в тому, що було опрацьовано літературу з питань економічних перетворень, розглянуто ряд законів, що стосуються соціально-економічного захисту населення. діяльності ЗМІ.

Автором було розглянуго ряд завдань:

-дослідити частотність розгляду проблем соціальної незахищеності громадян;

-прослідити дотримання положень законів, що регулюють діяльність ЗМІ і працівників преси при висвітленні соціальних проблем;

-проаналізуваїи закони, що стосуються соціального захисіу населення.

1. Конституційно-правовий статус ЗМІ в суспільстві

Проблеми взаємної відповідальності суспільства та преси продовжують залишатися дискусійними і актуальними. Там, де діяльність преси дійсно спирається на конституційні норми та правовий статус у суспільстві, вирішення цих проблем найбільш прийнятне та найменш болісне. На шляху створення української національної державності питання вироблення та закріплення правового статусу ЗМІ в суспільстві займають щільне місце в законотворчій діяльності парламенту. Першим було прийнято закон України "Про інформацію". Цей закон закріпив право громадян України на інформацію, заклав правові основи інформаційної діяльності, визначив систему та джерела Інформаціі, доступ до неї і статус учасників інформаційних відносин. Основними принципами інформаційних відносин (ст.5) (2) визнано наступні:

- гарантованість права на інформацію;

- відкритість та доступність інформації та свобода іі обміну;

- об'єктивність інформації;

- повнота і точність інформації;

- законність та етичність одержання,використання і понюреіння інформації. Основними галузями інформації (ст.17) є.:

- політична, економічна, духовна інформація;

- науково-технічна, соціальна, екологічна інформація;

- міжнародна інформація.

До основних видів інформації закон відносить:

- статистичну інформацію,

- інформацію про діяльність державних органів,

- правову інформацію,

- інформацію про особу,

- інформацію довідково-енциклопедичного характеру.

Друкованими засобами інформаціі є періодичні друковані видання (преса) -

газети, журнали, 6юлетені, альманахи, тощо та разові видання з визначеними

тиражами, книжкові видання.

Закон України про "Друковані засоби масовоі інформації (пресу) в Украіні

встановлює свободу слова й вільне висловлення у друкованому вигляді своїх

переконань, що гарантується Конституцією Украіни. Відповідно до

вказаного закону це означає право кожного громадянина вільно та

незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та

поширювати будь-яку інформацію за допомогою ЗМІ.

Друковані засоби масової інформації є вільними.

Закон України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

встановлює (ст.З) "неприпустимість зловживання свободою діяльності

друкованих засобів масовоі інформації", встановлює неприпустимість

використання преси для ;

-закликів до захоплення влади, насильницькоі зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

- пропаганди війни, насильництва та жорстокості;

- розпалення расової, національноі та релігійної ворожнечи. Заборонено використовувати друковані ЗМІ для:

- втручання в особисте житгя громадян, посягання на їх честь та гідність;

- розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди або згоди його представника.

Право кожної людини на свободу думки, совісті, релігії, переконань є її особистою справою і не може регламентуватися законом. Не можна забувати, що вільне висловлення переконань є суспільним здобутком але, якщо ці переконання спрямовані проти державної влади, іх розповсюдження підлягає обмеженню в законодавчому порядку. Це загальноприйняте правило світової практики і його дотримання потрібно перш за все в цілях державної безпеки, громадського порядку здоров'я, моральності населення, а також для поваги прав і репуіації інших людей. Саме тому друковане поширення ідей, що можуть завдавати шкоди державі та політиці, будь-якоі пропаганди озброєного захисту "національних інтересів”, закликів до національної чи релігійної ненависті кваліфікується як підбурювання до ворожнечи або насильства та суворо забороняється. 21 січня 1994 року Верховною Радою був прийнятий Закон "Про державну таємницю",його реалізацію та механізм впровадження здійснює новостворене Міністерство України у справах преси та інформаціі, однією з складових структур якого є колишній Державний комітет.

1.1Ефективність і дієвість преси з питань соціального захисту населення

Проблема ефективності преси існує відтоді, як з’явилася газета і саме від журналіста залежить успіх його матеріалів. Працівник ЗМІ повинен вміти майстерно передати ідею, біль, перекласти це на мову газетної публіцистики, втілити їх в оглядах і статтях, репортажах і кореспонденціях, побудованих на фактах місцевого життя. Отже, вимагається постійне, безперевне професійне вдосконалення журналістських кадрів. Існуе ще одна умова, наскільки ідентично ідеї будуть сприйті читачами,- лише на перший погляд вона здається незалежною від журналістів. Адже, щоб впливати на розум і почуття читачів, треба знати їх інтелект, духовний світ, інтереси, вподобання, тощо.

Факторами журналістської ефективності є :

-     об’єктивні потреби всього суспільства, чи окремого регіону, в соціальнозначимій інформації ;

-     теоритичний, ідейний, моральний, професійний рівень жрналістських кадрів – якість їхньої роботи ;

-     соціальний склад, рівень політичної культури аудиторії, що забезпечують повне сприйнття інформації та інтенсивний зворотній зв’язок з органами преси (TV, радіо).

Перший фактор є визначальним для видавця, журналіста та аудиторії. Всі вони керуються об’єктивними потребами в соціальній інформації, характер якої обумовлює конкретна історична ситуація. Кожен журналіст, готуючи до друку публікацію, сподівається на позитивний результат свого виступу в газеті. Кожен редактор, підписуючи до друку черговий номер, приблизно уявляє розмір тих змін в суспільному житті, які стануться в наслідок сприйняття читачем думок і почуттів, що ними пройнятий виступ газети, прагне задовольнити інформаційні інтереси задля здійснення своїх соціальних потреб.

Всі три учасники інформаційного процесу – видавець, журналіст, аудиторія – єдиний в сподіваннях, що газетний матеріал мусить якось діяти на реальне життя, давати певний ефект.

Яким же повинен бути газетний матеріал, щоб полонити читача, вразити його і силою думки і красою викладу на позитивні соціальні діяння? Адже завдання преси – згуртувати народ в досяганні єдиної мети, дати повну інформацію сьогодення, втягти у співпереживання, прилучити до скарбниць духовних цінностей. Здійснити це завдання не просто.

По-перше, слід привернути увагу до ідеї.

По-друге, треба щоб вона була зрозумілою, тобто близькою до читача і його соціальної практики.

По-третє, необхідно щоб вона була сприйнята, а це можливо в тому випадку, коли читач побачить користь ідеї для своєї соціальної практики.

По-четверте, необхідно, щоб читач включив у свій духовний світ позиції авторів (редакції). Станеться це за умови, якщо в інформації будуть нові духовні цінності, які не суперечать його духовному світові, а доповнюють і розширюють його.

По-п’яте, читач має одержати імпульс до дії.

Ці психологічні умови ефективності друкованого слова продиктовані тим, що людина сприймає навколишній світ в чотири своєрідні етапи :

- увага ;

- сприйняття ;

- розуміння ;

- засвоєння.

В залежності від багатьох чинників, про які вже йшлося, ставлення читача до журналістського твору може бути позитивним, негативним, критичним, скептичним, байдужим. Всі ці п’ять видів реакції проявляються в ході сприйняття комплексу повідомлень, тобто газетного номера в цілому. Від того, яке ставлення виробилося у читача, залежать кінцеві ефекти інформаційного трансу.

Коли тема торкається соціального захисту населення, то розроблятися вона повинна на соціальному матеріалі, а якщо журналіст не піде по лінії аналізу матеріальних результатів, а заглибиться у духовну, досвід показує, що ефективність матеріалів відбувається через житейські ситуації, тобто коли ідея співпадає з інтересами аудиторії.

Постійно сприймаються матеріали в основі яких лежить ситуація, протирічча, сюжет, роздуми, коли журналіст не дає вже готові висновки, а веде пошук істини, розкриває свою логіку. Знаючи смаки, настрої читачів, досвідчений журналіст, звертатиметься до них, зіставлятиме й протиставлятиме різні позиції, дискутуватиме й згоджуватиметься.