2 серпня о 9 год. Вечора Шевченко залишив укріплення й на благенькому рибальському човні вирушив до Астрахані. 5 серпня поет прибув до Астрахані.
22 серпня на пароплаві “Князь Пожарський” Шевченко виїхав з Астрахані до Нижнього Новгорода. В ті часи подорож тривала майже місяць, але ця подорож була приємна. Ще в Астрахані поет зустрівся з О. Сапожниковим , якого знав ще хлопчиком у Петербурзі (можливо навіть вчив його малювати). Сапожников запропонував стр 211 поетові на застрахованому ним пароплаві безплатну каюту. Ще в Астрахані Шевченко познайомився з капітаном пароплава В. Кишкіним, який зробив запис у “Журналі”, назвавши поета “давнім знайомим”. У Сапожникова були всі числа російських журналів за цей рік, к Кишкіна – чи мало забороненої літератури. На пароплаві не враз улаштовувались літературні читання. Шевченко записав свої враження від слухання “Губернских очерков” Салтикова-Щедріна, одного з кращих зразків французької революційної поезії “Собачий бенкет” Барб’є в перекладі й оригіналі. Шевченко прочитав нелегальні Лондонські видання Герцена: “Голоса из Росии” и т. д.
Все це сприяло велике враження на Шевченка й викликало цілу низьку революційних думок.
Під час зупинки в Саратові Шевченко відвідав матір Костомарова – Тетяну Петрівну, яка за молодих років була кріпачкою. Оглянув він також місто Самару та Казань. Дорогою виконав кілька малюнків –краєвидів і портретів. 20 вересня поет прибув до нижнього Новгорода.
Майже півроку прожив Шевченко в Нижньому Новгороді. Він докладно ознайомився з архітектурними пам’ятками й зробив чимало малюнків. У кожному випадку він цікавився історією пам’яток, розшукував літературу. В ”Журналі” з’явилось кілька записів про відвідання церков записів, що межують із справжнім атеїзмом.
Жив Шевченко у помешканні архітектора П. Овсянникова, родом з України (із Конотопа). Коло поетових знайомих було дуже широке. Тут він зустрів і своїх давніх друзів , вихованців Київського університету О. Бобржецького й К. Шрейдерса та багатьох інших. Серед них були й прогресивно, демократично настроєні люди, в яких Шевченко брав читати нелегальну революційну літературу. Так він зблизився з подружжям Якобі, намалювавши їх портрет , в іншого знайомого, Гранта, прочитав другий том “Полярной звезды” Герцена за 1856 р. Його схвилював барельєф на обкладинці видання із зображенням старечених декабристів стр 213
Друзі Шевченка добилися дозволу на повернення його в Петербург для праці в Академії мистецтв. 8 березня поет залишив Нижній Новгород. На поштовій станції у Владимірі він зустрівся з О. Бутаковим і його дружиною, які їхали до Оренбурга.
10 березня Шевченко прибув до Москви. Він зупинився в готелі, а на другий день, розшукавши М. Щепкіна, оселився в нього. Дорогою поет застудився, в нього розпухло око , і лікар заборонив йому виходити з дому. Лікував його російський поет Д. Мін перекладач “Пекла” – першої частини “Божественної комедії”. Шевченка відвідали М. Максимович, М. Кетчер, перекладач Шекспіра, друг Герцена І. Бабст, професор Московського університету, економіст О. Афанасьєв, російській фольклорист, автор кількатомного видання “Русские народные сказки”, син поета й історика М. Маркевича – Андрій, який надсилав Шевченкові ще в Новопетровське укріплення книжки й гроші.
Коли поетові дозволили виходити з дому , коло його знайомих ще більше розширилось: декабрист С. Волконський, рідний брат М. Репніна, син декабриста Є. Якушкін, правник етнограф, історик І. Забєлін, член гуртка Станкевича-Грановського, брат М. Станкевича стр 217 . особливо теплі записи у журналі про С. Аксакова і його родину: ",Яка чудова , благородна стареча зовнішність!”, “Чарівний старий... з його чарівною сім’єю”
У Москві Шевченко зустрічався з давніми знайомими: Бодянським, Мокрицьким та ін. М. Максимович дав на честь поета урочистий обід, на якому серед інших гостей були історик М. Погодін та письменник, історик літератури й критик С. Шевирьов. Максимович прочитав свого вірша “25 марта 1858” , присвячений Шевченкові. Так само широке коло московської громадськості зібралось на обід у сина Щепкіна Миколи, прогресивного книговидавця.
Загалом поет лишився дуже задоволений перебуванням у колі своїх друзів і однодумців: “У Москві найбільше мене радувало те, що я зустрів в освічених москвичах якнайсердечнішу привітність особливо до мене і щире співчуття до моєї поезії”.
26 березня Шевченко виїхав із Москви й на другий день прибув до Петербурга.
Поет зупинився спершу у свого друга М. Лазаревського , познайомився з його братом Василем, записавши в щоденнику:
У перші ж дні перебування в Петербурзі Шевченко змушений був з’явитись в поліцію. Спочатку він прийшов до правителя канцелярії обер-поліцмейстера, “землячка” І. Мокрицького, із яким був знайомий ще до заслання. Поет записав у “Журналі”: “Давнє знайомство заявило про себе в дужках. Під кінець він мені порадив поголити бороду, щоб не справити неприємного враження на його патрона графа Шувалова, до якого я повинен був з’явитися як головного глядача”
Шевченко змушений був прислухатись до цієї поради, навіть у відставці, заборонялося насити бороду. Тоді вже з’явилося до обер-поліцмейстера. Ще через кілька днів він пішов до самого шефа жандармів князя В. Долгорукова. Під наглядом поліції поет був до кінця свого життя. Тому ми не завжди маємо певні й точні дані про його революційні зв’язки.
Стр 221
Трохи пізніше Некрасов висловив подібні ж сподівання:
Иних времён , иних картин Провижу я в начало В случайной жизни берегов Моей реки любимой: Освобождёний от оков Народ неутомимий Созреет, густо заселит Прибрежние пустини наука водиуглубит по гладкой их равнине.
Стр 232
Шевченко давно плекав мрією поїхати на Україну. Ще 25 березня 1859 р. в листі до Максимовича він писав, що як тільки закінчить справу з цензурою, то приїде в Прохорівку. Проте цензурні справи затяглись, і 5 травня поет звернувся з проханням до правління Академії мистецтв видати йому “вид” на проїзд у Київську, Чернігівську та Полтавську губернії на п’ять місяців для поліпшення здоров’я та малювання з натури. Віце президент академії звернувся до міністра імператорського двору. Виконуючий обов’язки міністра граф Адлереберг звернувся до начальника ІІІ відділу. 23 травня долгоруков наклав резолюцією й відповів Адлбергові, що в нього немає заперечень до виїзду Шевченка. 28 травня Адлерберг повідомив про це віце президента Академії.
Шевченко виїхав до Москви, а звідти разом із своїм знайомим д. Хрущовим на Україну.стр 233
Поет ще був у дорозі, а таємні обіжники летіли по всіх усюдах. В останніх числах травня Шевченко приїхав в Орел, де відвідав свого давнього друга Ф. Лазаревського. На початку червня поет був уже на Україні, в Сумах, Лебедині. Гостюючи на хуторі біля Лебедина, він подарував своєму знайомому О. Залеському офорт “Приятелі” із написом “На пам'ять 6 июня на Нови”. 7 і 8 червня Шевченко завітав до маєтку Д. Хрущова в. с. Лихвині, Харківської губ. Стр 234
З Лихвина Шевченко виїхав до Пирятина, де зупинився у П. Мокрицького-Таволги, який пізніше написав вірш на смерть поета.
З Пирятина Шевченко приїхав до Переяслава і зупинився у свого давнього знайомого лікаря А. Козачьковського..
З Прохорівки він переїхав човном на правий берег Дніпра, відвідав с. Пекарі й Канів. Місцевість йому дуже сподобалась. Він намалював краєвид “Коло Канева” й вирішив придбати тут ділянку землі, щоб оселитися назавжди.
Поліція весь час стежила за поетом. Пристав Доброжинський, довідавшись із розмови з Хропалем, що в нього ночує Шевченко, дуже зрадів: стр 235
Література
1. Тарас Григорович Шевченко. Життя і творчість.(Київ 1979 рік)
2. Відзначення 100-річчя від дня смерті та 150 річчя від дня народження Т.Г.Шевченка. Є.Кирилюк. “Наукова думка” 1867 рік.стр.315
3. Тарас Шевченко –Грушевський. Львів ,стр.233
4. Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у десяти томах,1 VII. №181,
5. Тарас Шевченко.Повне зібрання творів у шести томах,I. III
Біографія Т.Г.Шевченка да спогади участників.с. 288
... на Шевченка не була поширена амністія політичним в'язням і засланцям. Тільки 1857 році, завдяки клопотанню друзів, поета звільнили з заслання. Чекаючи дозволу на звільнення, Шевченко почав вести "Щоденник". Життя і творчість останніх років (1857-1861) 2 серпня 1857 року Шевченко відбув з Новопетровського укріплення, одержавши дозвіл від коменданта Ускова їхати до Петербурга. Дорогою ...
... учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання Тарас Григорович був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професійного майстра. Не по роках громадянська й художня зрілість помітна і в його літературній творчості. Саме в період академічних студій ним написані ...
... створює історичну трагедію «Никита Гайдай» (1841), працює над соціально-побутовою драмою «Слепая красавица». Російською мовою написана й драма «Назар Стодоля», згодом перекладена (частково—самим Т. Шевченком) українською мовою для постановки на сцені аматорського студентського театру Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Слава поета росте. В нього просять творів для друку видавець альманаху « ...
... класах відбувається перш за все на основі творів українських авторів. У попередньому розділі ми аналізували роботи українських художників, які можуть бути використані як наочні посібники на уроках образотворчого мистецтва. Аналогічно можна використовувати дані твори для подання матеріалу про різноманітність мистецьких жанрів, видів тощо. Для прикладу пропонуємо розглянути урок образотворчого ...
0 комментариев